Суть і значення регіональної економіки

Регіональна економіка

Глава I

ПОНЯТТЯ І СКЛАДОВІ ЕКОНОМІКИ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ

2. Суть і значення регіональної економіки

Регіональна економіка – це система суспільних відносин, що історично склались у межах областей держави, і являє собою сукупність взаємопов’язаних ланок та зв’язків, які забезпечують її стійкість як на макро-, так і мікрорівні та цілісність. Регіональна економіка потребує визначення в широкому та вузькому аспектах. У вузькому значенні – це не що інше, як комплекс галузей по виробництву товарів і наданню послуг. У широкому значенні це система не тільки виробничих відносин, а й форм і методів організації виробництва та комплексного управління регіоном.

Запровадження ринкових відносин в регіонах, як і в державі взагалі, відбувається у боротьбі старого й нового на основі їх поєднання і суперечностей. Основою суперечностей є потяг до старого відпрацьованого роками розвитку галузей, виробництв, технологій тощо. Нова структура регіону потребує найширшого використання і швидкого впровадження знань і досвіду через нові виробництва та послуги по створенню конкурентоспроможної продукції і послуг. Вона базується на впровадженні нових методів управління, розробці принципово інших видів техніки і технологій, які не поступаються зарубіжним аналогам. Такий концептуальний підхід до старих і нових структур і систем як на рівні регіонів, так і держави прискорює відмирання або зменшення ролі старих відносин і дає змогу створювати нові відносини і відповідні виробництва, нові сфери економічної діяльності та системи управління.

Регіональна економіка як система охоплює виробничі, фінансові, кредитні та суспільні відносини, які виникають і розвиваються на території певного регіону.

Економічна політика регіону базується на економічному вирівнюванні міст і районів на основі спеціалізації виробництва як промислової, так і сільськогосподарської продукції згідно з потребами ринку та ринкових відносин. Тому для розвитку виробництва необхідні такі форми організації його як на підприємствах, так і в сільському господарстві, які б відповідали змісту ринкових перетворень, що потребує значної підтримки і розвитку тих форм організації, які сприяють розвиткові виробництва та його прибутковості.

Для того щоб успішно розвивалась економіка, і передусім виробництво, необхідно:

– знайти організаційні форми для впровадження у виробництво досягнень науки і передових технологій, створити умови для розвитку всього нового і прогресивного;

– впроваджувати нові методи виробництва, енергозберігаючі та ресурсозберігаючі технології, різні форми організації виробництва;

– запровадити чітку систему заходів на оновлення обладнання, залучення інвестицій і на цій основі постійно вдосконалювати відтворювальні процеси виробництва.

Економічне реформування потребує здійснення ефективної і гнучкої регіональної політики. На жаль, взаємовідносини між центром і регіонами, а також міжрегіональні відносини в Україні продовжують залишатися неврегульованими, що породжує і загострює явище економічної роз’єднаності, прояв дезінтеграційних процесів. Власне, соціально-економічна неврегульованість і підштовхує як політичні сили, так і загальнодержавні та регіональні органи влади до конфронтації на цьому грунті.

Понині найбільшим недоліком при розробці основ регіональної політики є недостатнє використання системного підходу, спроби базувати її на хаотичному і безладному застосуванні спорадичних дій. Ось чому спочатку слід визначити, що ми розуміємо під поняттям “регіональна політика”. Зрозуміло, йдеться саме про соціально-економічну регіональну політику в її двоєдиному розумінні. Отже, під регіональною політикою слід розуміти, з одного боку, чітко опрацьовану в законодавчому аспекті практичну...


діяльність держави в усіх регіонах країни, а з другого, – соціально-економічну політику, що здійснюється на базі загальнодержавного законодавства самими регіонами для досягнення тих чи інших регіональних і місцевих цілей.

Світовий досвід однозначно показує, що до дуже негативних наслідків призводить жорстко централізована модель територіального устрою та управління. Вона просто гальмує повноцінний розвиток місцевого господарства, не даючи розв’язувати соціальні проблеми регіонів. Звідси й виникає необхідність проводити регіональну соціально-економічну політику, стратегічною метою якої має бути істотне підвищення життєвого рівня населення всіх регіонів країни на основі якісного поліпшення використання їх ресурсного потенціалу, принципово нових підходів до розвитку продуктивних сил, докорінного поліпшення екологічної обстановки. Досягнення цієї мети неможливе без реалізації двох її вирішальних напрямків. Незважаючи ні на які регіональні особливості та відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів, держава, по-перше, покликана забезпечувати міжрегіональну єдність відтворювальних макроекономічних процесів. У цьому полягає основне призначення її регіональної соціально-економічної політики. По-друге, вона має створити економічні інтереси в активній соціально-економічній діяльності регіонів, домагаючись забезпечити стратегічну мету розвитку, структурного і якісного оновлення господарства.

Розробити і реалізувати таку модель міжрегіонального розвитку дуже складно. Адже тут необхідні не фіктивні, а реальні кроки по розвитку, з одного боку, інтеграційних процесів між регіонами країни (так звані зв’язки по горизонталі за рахунок поглиблення і розвитку спеціалізації та кооперування регіонів), а з другого, – кроки по впорядкуванню, систематизації та поглибленню вертикальних зв’язків, тобто зв’язків самої держави з регіонами на основі вдосконалення інвестиційної, науково-технічної, бюджетної, податкової, фінансової та зовнішньоекономічної політики. Ще складність полягає і в неопрацьованості, а часом і просто у відсутності законодавчого механізму регулювання як інтеграційних процесів між регіонами, так і взаємовідносин їх з самою державою.

Але було б недостатньо обмежитися сказаним, говорячи про цілі регіональної соціально-економічної політики. Адже коли розуміти під регіоном економічний район, який виділяється всередині країни своєю спеціалізацією та структурою господарства, природними і трудовими ресурсами, соціальними та економічними особливостями, то необхідно вести мову й про розробку і реалізацію регіональних моделей відтворювальних процесів.

Найпростіше за одним махом зламати регіональні пріоритети, які вже склалися і виправдали себе, і нічого в кінцевому підсумку не добитися. Зовсім інша справа – у нерозривному зв’язку з вибраними пріоритетами розвивати та поглиблювати територіальний поділ праці, добиватися комплексного використання ресурсного потенціалу територій, розвивати сучасну інфраструктуру та місцеві ринки капіталу, робочої сили, цінних паперів, нових технологій тощо. Увесь сенс справді наукової та ефективної регіональної соціально-економічної політики якраз і полягає в тому, щоб органічно пов’язати загальнонаціональну модель міжрегіонального розвитку та територіальні моделі відтворювальних процесів, властивих певній території.

Що ж до способів, методів і підойм пов’язання цих двох типів стратегічних моделей розвитку, то до їх числа слід віднести: розробку стимулюючих (а не фіскальних) держбюджету і регіональних бюджетів усіх рівнів, використання балансових методів планування та прогнозування і особливо зведених балансів як національної економіки в цілому, так і економічних районів; розробку й застосування довгочасних і стабільних нормативів економічного розвитку, в тому числі й тих, які належать до інвестиційної діяльності як у національному, так і в регіональних аспектах.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Суть і значення регіональної економіки