Світові природні ресурси. Їхня класифікація
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ
ТЕМА 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИИ ПОТЕНЦІАЛ ПЛАНЕТИ
§ 12. Світові природні ресурси. Їхня класифікація
Природні ресурси та їхня класифікація. Природа є цінним джерелом природних ресурсів, а отже, і важливою основою розвитку суспільства.
Природні ресурси – це всі елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які людина використовує або які може використати в майбутньому для одержання сировини, палива, енергії, продовольства тощо.
Природні ресурси
Насамперед усі природні ресурси поділяють на вичерпні та невичерпні. Вичерпні природні ресурси – це ресурси, які після видобутку і використання не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші порівняно зі швидкістю їх використання. Вони своєю чергою діляться на відновлювальні і невідновлювані. До відновлюваних ресурсів належать грунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад солі, що
Мал. 25 Класифікація природних ресурсів
Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називають невичерпними. За будь-якого інтенсивного споживання їхня кількість не зменшується або зменшується настільки мало, що цю величину практично ігнорують. До невичерпних природних ресурсів відносять кліматичні й гідрологічні (сонячну енергію, опади, кінетичну енергію вітру і морського прибою, потенційну енергію рік і морських припливів, воду як речовину і засіб транспортування).
Природна класифікація грунтується на належності природних ресурсів до певних сфер географічної оболонки (за генетичним типом): мінеральні, кліматичні, земельні, водні, біологічні.
За господарським використанням усі природні ресурси можна поділити на ресурси для виробничої (промисловість, сільське господарство) і невиробничої сфери.
Для освоєння природних ресурсів дуже важливо дати їм комплексну оцінку, яка передбачає визначення величини запасів і якісного складу, вивчення умов експлуатації і можливості комплексного використання різних видів ресурсів, врахування освоєності території, на якій їх виявили. Досі не розроблені єдині підходи і критерії до оцінки природних ресурсів, проте загальновизнано, що вона має бути насамперед економічна, тобто здійснюватись у вартісних (грошових) показниках. Це дає змогу оцінити не лише окремі види природних ресурсів, а й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал (ПРП) території.
Природно-ресурсний потенціал території – це сукупна продуктивність природних ресурсів території як засобів виробництва і предметів споживання, що виражається через їхню споживчу вартість.
Ресурсозабезпеченість і природокористування. Географічна оболонка Землі багата на різноманітні природні ресурси. Запаси різних їхніх видів неоднакові, та й поширені вони вкрай нерівномірно. Лише кілька держав (наприклад, Росія, США, Китай) володіють практично всіма природними ресурсами – мінеральними, лісовими, водними, земельними тощо. Є держави, які володіють запасами світового значення одного чи кількох видів ресурсів. Так, країни Близького Сходу багаті на нафту й газ; Чилі і Замбія – на мідь. Проте економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти, газу чи родючих грунтів. Велике значення також мають людські ресурси, працездатність населення, наявність у країні науково-технічних ідей і капіталу. Як приклад, можна назвати насамперед Японію, що досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену природно-ресурсну базу. Отже, окремі райони, країни, регіони і навіть материки мають різну ресурсозабезпеченість.
Ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною природних ресурсів та їхнім використанням.
Ресурсозабезпеченість розраховують за кількістю років, на які має вистачити даного ресурсу, або за його запасами з розрахунку на душу населення. На цей показник насамперед впливає багатство або бідність території на природні ресурси.
За розрахунками вчених, світові загальногеологічні запаси мінерального палива перевищують 5,5 трлн т умовного палива. Це означає, що за сучасного рівня видобування їх може вистачити більше ніж на 350-400 років. Проте якщо враховувати запаси, доступні для видобутку, а також постійне зростання споживання, забезпеченість скоротиться в кілька разів.
З ХХ ст. триває якісно новий етап у взаємодії природи і суспільства, що характеризується двома рисами, зокрема посиленням тиску на природу з боку суспільства і прискоренням процесу перетворення природних ландшафтів на антропогенні, які нині охоплюють 60 % суходолу, а 20 % суходолу змінено докорінно. Сучасне суспільство вилучає з природи дедалі більше ресурсів і водночас повертає в природу численні відходи своєї діяльності. Ось чому нині гостро постала проблема раціонального використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.
Природокористування – сукупність усіх форм використання природних ресурсів для задоволення економічних, екологічних, культурно-оздоровчих й інших потреб населення.
Природокористування може бути раціональним, що передбачає ощадливе освоєння природних ресурсів і запобігання можливим шкідливим наслідкам людської діяльності, підтримання і підвищення продуктивності і привабливості природоохоронних комплексів та охорони природних об’єктів. Складовими раціонального природокористування є охорона, освоєння і перетворення природи.
Нераціональне природокористування призводить до порушення відтворювальної функції природи і рівноваги біологічних систем, до погіршення естетичних і оздоровчих функцій природних об’єктів, спричинює вичерпування неорганічних ресурсів тощо. За нераціонального природокористування стан довкілля з кожним роком погіршується, що зумовлює локальні, регіональні і загальносвітові екологічні проблеми.
Дехто стверджує, що існує певний зв’язок між наявністю великих запасів природних ресурсів і військовими конфліктами на теренах їхнього поширення, проте насправді між ними ніякого зв’язку немає.
Це цікаво
Душовий показник забезпеченості земельними ресурсами найвищий в Австралії (30 га на одну людину). За нею йдуть країни СНД (8,0), Південна Америка (5,3), Північна Америка (4,5), Африка (1,25), Західна Європа (0,9 га). Серед окремих країн найвищий рівень землезабезпеченості в Росії (11,4 га на одну людину).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...