Тарлє Євген Вікторович

Політологічний словник

Тарлє Євген Вікторович (1875- 1955)- видатний радянський історик, академік (з 1927 р.; член – кореспондент з 1921 р.). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1896). З 1903 р. приват-доцент Петербурзького університету, а після громадянської війни читає курси лекцій, веде спеціальні семінари і керує аспірантами на професорських посадах у Ленінградському, Московському університетах, в Інституті міжнародних відносин у Москві. У 1911 р. Т. захистив дисертаційне дослідження у двох томах “Робітничий клас

Франції в епоху революції” і здобув науковий ступінь доктора наук. Надалі він досліджує і видає грунтовні праці з нової і новітньої історії Росії, Франції, Англії, Німеччини, Італії, Австрії, Угорщини, Ірландії, Туреччини. Його монографії, в яких досліджено континентальну блокаду Наполеона, Європу в епоху імперіалізму, історію дипломатії та інші історичні й політичні проблеми, принесли вченому світову славу, багато його праць перекладено іноземними мовами. Він став редактором “Історії XIX століття” французьких істориків Лавісса і Рамбо у восьми томах, яка була видана російською мовою в Радянському Союзі напередодні
Великої Вітчизняної війни. Тарлє було обрано почесним доктором Сорбонни, університетів Брно, Осло, Алжиру, Праги, членом – кореспондентом Британської академії, дійсним членом Норвезької академії” наук.

Наукова спадщина видатного історика є також великим внеском у сучасну політичну науку. Тарлє глибоко вивчав проблеми державного володарювання, діяльність політичних лідерів та політичних партій у періоди революцій, війн (у тому числі Першої світової війни) та кризових ситуацій. Він завжди звертався до проблем, які мали суспільне звучання, докладно вивчав суспільні погляди Томаса Мора на тлі економічного та соціального становища Англійського королівства початку XVI ст., визначає місце “Утопії” в історії суспільних наук. Тарлє – справжній майстер історико-політичного портрета. Він написав політичні біографії ірландського діяча Ч. Парнеля, французьких політичних і державних діячів Л. Гамбетти, Наполеона І, Талейрана, Бабефа, Рішельє, Марата, Лассаля, Пуанкаре, російських – Вітте, Петра І, Герцена, Ушакова, Нахімова, Миколи І, англійських – Дж. Каннінга і Пальмерстона, шведського короля Карла XII, Гарибальді та багатьох інших.

Тарлє був також видатним громадським діячем. Він входив до складу надзвичайної державної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, був учасником Всесвітнього конгресу діячів культури на захист миру, членом Радянського комітету захисту миру. Наукові праці Т. тричі відзначалися Державними преміями, багатьма вищими нагородами держави.

Тарлє Е. В. Сочинения: В 12 т. – М., 1957 – 1962; Ерусалимский А. Евгений Викторович Тарлє. Вступ, ст. в собр. соч. – Т. 1. – М., 1957; Манфред А. 3. Тарлє Е. В. // Советская историческая энциклопедия. – Т. 14. – М., 1973.

А. Пахарев


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Тарлє Євген Вікторович