Тканини, органи, системи органів
Розділ 1 ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА
§ 7.Тканини, органи, системи органів
Типи тканин (мал. 7.1). Тканина є системою, яка складається з клітин, що подібні за будовою і функціями та мають спільне походження, а також із міжклітинної речовини. Вона містить органічні й неорганічні речовини, які надходять до неї з клітин і крові. Якими є особливості тканин кожного типу?
Мал. 7.1. Типи тканин: епітеліальна (а); м’язові – гладенька (б) і посмугована (в); сполучна (г); нервова (д)
В епітеліальних тканинах
М’язові тканини здатні скорочуватися, вони забезпечують рухи тіла людини і скорочення стінок внутрішніх органів. Гладенька м’язова тканина входить до складу стінок порожнистих внутрішніх органів
Сполучні тканини різноманітні за будовою. Їх спільною властивістю є значна кількість міжклітинної речовини, склад якої залежить від функції тканини. Із сполучної тканини з твердою міжклітинною речовиною утворюються кістки, хрящі, зуби. Міжклітинна речовина крові рідка, і це обумовлює рухливість її клітин, дає крові змогу виконувати транспортну й інші функції. Пухка сполучна тканина з великою кількістю білків у міжклітинній речовині входить до складу шкіри. Завдяки цим білкам, що формують волокна, тканина є еластичною й пружною водночас. Елементи сполучної тканини входять до складу будь-якого органа.
З нервової тканини утворені головний і спинний мозок, а також нерви. До її складу належать нервові клітини (нейрони) і допоміжні гліальні клітини. Нейрони мають безліч відростків, за допомогою яких вони сполучаються між собою і з іншими клітинами.
Органи й системи органів. З тканин формуються органи – частини тіла, що мають певну форму і будову, розміщуються в певному місці організму й пристосовані до виконання певних функцій. Очі, головний мозок, серце, нирки, печінка – усе це органи. Кожен з них утворений кількома типами тканин, але одна з них завжди переважає, визначаючи основну функцію органа. Наприклад, серце в основному складається з м’язової тканини, а головний мозок – із нервової. Усі органи пронизані кровоносними судинами і нервами. Органи, пов’язані між собою й об’єднані для виконання життєво важливого завдання, утворюють фізіологічну систему органів (мал. 7.2).
Покривна система (шкіра) захищає організм від небезпечних впливів зовнішнього середовища. Опорно-рухова система (скелет і м’язи) відповідає за рухи й утримання тіла в певному положенні. Травна система (травний тракт і травні залози) забезпечує потреби організму в поживних речовинах. Дихальна система (дихальні шляхи й легені) відповідає за газообмін між організмом людини і навколишнім середовищем. Кровоносна система (серце і кровоносні судини) забезпечує транспорт і обмін речовинами між усіма фізіологічними системами. Сечовидільна система (основний орган – нирки) здійснює видалення з організму кінцевих продуктів обміну й надлишків речовин. Статева система (статеві органи і статеві залози) відповідає за розмноження людини.
Мал. 7.2. Фізіологічні системи органів людини: покривна (а); опорно-рухова – м’язова (б) і скелет (в); кровоносна (г); нервова (д); імунна (е); дихальна (є); сечовидільна (ж); ендокринна (з); статева (і)
Нервова система регулює роботу всіх органів, забезпечуючи пристосування організму до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. За допомогою органів чуттів вона здійснює зв’язок організму з навколишнім середовищем. Нервова система складається з головного і спинного мозку та нервів. Ендокринна система (щитоподібна, надниркові залози тощо) регулює обмін речовин і роботу фізіологічних систем за допомогою певних сполук – гормонів. Їх виробляють залози внутрішньої секреції, що виділяють свій секрет у кров. Імунна система захищає організм від чужорідних мікроорганізмів і речовин, які в нього потрапляють. Її органами є кістковий мозок, лімфатичні вузли, селезінка тощо.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...