ЯМАЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА – СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Розділ 2
СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

2.5. ЯМАЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА Ямайська валютна система характеризується тим, що в ній формально відсутнє золото. Країни – учасниці системи не встановлюють золотого вмісту своїх валют і не обмінюють їх на золото. Втім, значна частина валютних резервів країн складається із золотих запасів.
Ямайська валютна система спрямовується на позбавлення долара статусу міжнародної (резервної) валюти. Історичний досвід довів, що навіть велика і сильна національна валюта не є досконалим

міжнародним платіжним засобом. Виникла потреба, щоб міжнародну торгівлю обслуговувала міжнародна валюта. Передбачалося, що такою валютою стануть “спеціальні права запозичення – СПЗ, SDR”.
“Большой энциклопедический словарь” у коротенькій нотатці (с. 1136) зазначає: “Спеціальні права запозичення (SDR, від англ. Special Drawing Rights), міжнародні резервні кредитно-розрахункові засоби країн – членів Міжнародного валютного фонду (МВФ), призначені для покриття дефіцитів їхніх платіжних балансів, створені у 1970 р”.
Однак СПЗ не стали справді міжнародною валютою. їх частка в урегулюванні міжнародних розрахунків
не перевищувала наприкінці XX ст. 5 %. Долар де-факто зберігав своє становище резервної валюти.
“Большой энциклопедический словарь” містить (с. 1429) і таку нотатку: “Ямайської угоди, домовленостей про основні принципи формування нової світової валютної системи замість Бреттон-Вудської системи золотовалютного стандарту досягнуто на нараді країн – учасниць МВФ у Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. Ямайська угода проголосила “спеціальні права запозичення” базою нової валютної системи, юридично закріпила демонетизацію золота, узаконила режим “плаваючих” валютних курсів”.
За умовами Ямайської угоди валютний курс, як і будь-яка інша ціна, визначається ринковими силами – тобто попитом і пропозицією. Держави мають можливість впливати на динаміку валютних курсів, вдаючись до продажу чи закупівлі валют, тобто ця валютна система створює певні можливості для управління валютними курсами.
Валютний курс має ще й іншу назву – обмінний. Це кількісне співвідношення, за яким валюта однієї країни обмінюється на валюту інших країн.
Вирізняють три види валютних курсів:
1. Фіксований (офіційно встановлене співвідношення між національними валютами на основі їх взаємного паритету).
2. Такий, що коливається (курс, що вільно змінюється під дією попиту і пропозиції).
3. Такий, що плаває (різновид курсу, що плаває, який використовує механізм валютного регулювання).
Попит і пропозиція на міжнародному валютному ринку залежить від:
– обсягів взаємної торгівлі між країнами;
– масштабів інфляції та економічної кон’юнктури країни;
– купівельної спроможності кожної національної валюти.
“Кошиковий” спосіб визначення валютного курсу є недосконалим (адже структура споживання товарів і послуг, що входять у кошик, різна у різних країнах). На жаль, досконалішого способу ще не винайдено.
У разі зниження курсу національної валюти виграють експортери. Якщо ж валютний курс коливається, то завжди хтось виграє, а дехто програє.
Валюта може бути:
– Замкнутою (неконвертованою).
– Частково конвертованою,
– Повністю конвертованою.
Резервна валюта – це національні кредитно-грошові засоби провідних країн – учасниць світової торгівлі. Така національна валюта використовується центральними банками інших країн для накопичення і зберігання резервів для міжнародних розрахунків.
Заходи прямого регулювання валютного курсу:
– політика облікової ставки центрального банку;
– валютна інтервенція.
Опосередкований вплив держави на валютний курс пов’язується зі здійсненням заходів щодо стабілізації грошово-кредитної та фінансової систем.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ЯМАЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА – СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА