Японське “економічне диво”
ТЕМА 6. РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
§ 22. Японія
2. Японське “економічне диво”.
Японія вийшла з війни зі зруйнованою промисловістю, зубожілим сільським господарством і практично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів (за винятком кам’яного вугілля), та вже наприкінці 1960-х років посіла друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х років – і за обсягом ВНП. Протягом 1955-1973 pp. темпи зростання японської
Великого значення для розвитку Японії набули реформи, проведені під керівництвом американських окупаційних властей.
Важливу роль у повоєнній відбудові японської промисловості відіграли також щедрі доларові “ін’єкції” США, які під час війни в Кореї (1950-1953), а потім у В’єтнамі (1964- 1973) використовували потужності японських підприємств і допомагали будувати нові.
Сільська ферма на околиці м. Токіо. 1940-і роки
Штучний острів
Ці кошти, а також внутрішні накопичення капіталу дали змогу Японії повністю оновити обладнання в промисловості та створити принципово нові види виробництва. У цьому полягала ще одна важлива причина швидкого економічного розвитку Японії.
У 1960 р. правлячою ліберально-демократичною партією був запропонований план подвоєння національного прибутку (“план Ідзангі”), розрахований на 10 років. Згідно з ним, Японія мала посісти провідні місця у світі в кількох галузях промисловості, значно підвищити якість своїх товарів, налагодити їх випуск у такій кількості, що дасть змогу отримувати великі прибутки за рахунок експорту. Щоб реалізувати плай, його ініціатори різко знизили податки та ставки банківського кредиту, тобто розміри відсотків, що їх сплачують бізнесмени за отриману позику. Завдяки цьому зросла ділова активність підприємців, які охоче розширювали виробництво, прискорюючи в такий спосіб здійснення японського “економічного дива”.
Важливо також зазначити, що інтенсифікація праці в сільському господарстві вивільняла робочі руки, необхідні для реалізації плану в промисловості, що сприяло швидким економічним перетворенням у країні. Крім того, японці успішно використовували зарубіжні досягнення в найсучасніших галузях індустрії. Закуповуючи патенти й ліцензії па наукові відкриття й оригінальні технології, вони вміло пристосовували їх до своїх можливостей, отримуючи величезні прибутки.
Поза сумнівом, велике значення мало й те, що Японія не витрачала великі кошти па оборону. Витрати на “сили самооборони”, які лише наприкінці 1960-х років зросли до 247 тис. військовослужбовців, не перевищували 1 % бюджету. Упродовж повоєнних років японські робітники працювали більше та значно інтенсивніше, аніж у багатьох інших країнах, за досить скромну винагороду. Лише наприкінці 1980-х років заробітна плата японців досягла рівня розвинених країн (19,5 доларів за годину в 1988 р.). Працелюбність і дисциплінованість стали традиційними в японському суспільстві, де мірилом людської гідності є не багатство, а сумлінне ставлення до праці та навчання.
Японію вирізняє висока ефективність державного регулювання економічного розвитку, високий ступінь координації зусиль між державою та приватним бізнесом на стадії вироблення принципових рішень з економічних питань, що полегшує їх практичну реалізацію.
Швидкі темпи промислового розвитку змусили японців переглянути зовнішньоекономічний курс. До середини 1960-х років японський уряд здійснював політику обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок і сприяння національній буржуазії у вивезенні товарів
Токіо – один із найбільших фінансових центрів світу
(протекціоністська політика). Однак це викликало зворотні дії інших країн. Тому починаючи з 1964 р. японський уряд розпочав лібералізацію зовнішньої торгівлі.
Активна участь у міжнародній торгівлі відразу дала добрі наслідки. Дешеві японські товари заполонили світовий ринок. За лічені роки в декілька разів збільшилися золоті та валютні резерви країни. Японські бізнесмени почали фінансувати промисловість в інших країнах. Особливо активно вкладалися кошти у видобування сировини, щоб забезпечити нею японську промисловість.
У Японії будувалися спільні з іноземцями підприємства. Деякі японські та іноземні фірми об’єднувалися. Розташована на Далекому Сході, Японія стала невід’ємною частиною західної економічної системи.
3. Внутрішня та зовнішня політика Японії наприкінці XX – на початку XXI ст.
Культурологи порівнюють японський національний характер з очеретиною, яка згинається під поривами вітру, зливи, бурі, а потім випрямляється. Японський народ протягом століть переживав і нині переживає стихійні лиха: руйнівні землетруси, повені, цунамі тощо. Він навчився терпляче долати перешкоди, труднощі лише загартовували волю людей. Усі ці риси національного характеру – мужність, терпіння, гнучкість – яскраво проявилися в останні десятиріччя.
Умови розвитку японської економіки в 1970-і роки докорінно змінилися. Зміни були започатковані кроками американського уряду щодо захисту долара (“два шокові удари Ніксона”). Японія змушена була піти на різке підвищення курсу єни, перейти до її “плавання”. Конкурентоспроможність японських товарів на зовнішніх ринках значно знизилася. У середині 1970-х років розпочалася енергетична криза, спричинена підвищенням ціни на нафту майже в 5 разів. “Нафтовий шок” став поштовхом до економічної кризи, яка охопила більшість розвинених держав. Зниження промислового виробництва в Японії в ті роки дорівнювало 19,3 %, тоді як у США – 13,5 %, ФРН – 11,2 %.
Наслідком кризи стало розроблення нової стратегії розвитку японської економіки. Ставку було зроблено на енерго – та матеріалозбережні технології.
У ці роки розпочалося широке застосування електронно-управлінських засобів у промисловості та сфері послуг. Технотроніка, мехатроніка, інформатизація почали визначати практичну діяльність корпорацій. Ці поняття означали першочергове виготовлення та застосування роботів-маніпуляторів, верстатів із числовим програмним управлінням, розвиток інформаційної індустрії. Електронні фірми Японії, що випускають мікропроцесори, контролюють 60-90 % світового ринку окремих їх видів. Від середини 1980-х років Японія потіснила США з позицій провідного виробника найсучасніших інтегральних схем, різних видів лазерів, оптичних волокон тощо.
М. Ніхонбаші. Вежа Мітсуї. 2007 р.
Перебудова структури економіки в 1990-і роки проходила також у напрямі зростання ролі інформаційних технологій та реалізації концепції побудови в країні суспільства, головним пріоритетом якого будуть нові знання й інформація. Японія стала світовим лідером у розвитку галузей, що пов’язані з новітніми технологіями виробництва, використанням передових досягнень науки. Безумовно, японська економіка має свої слабкі місця, зокрема це значний державний борг, високі податки (податок з доходу становить 65 % і є найвищим у світі), значне державне втручання в економічні процеси. Однак вона має найважливішу перевагу: уміє швидко адаптуватися до умов, що змінюються. Ця обставина неодноразово допомагала країні долати труднощі як в попередні роки, так і після руйнівного землетрусу навесні 2011 p., що призвів до катастрофи на атомній електростанції “Фокусіма”
У політичній сфері ситуація в країні стабільна. Правляча ліберально-демократична партія, як і країна в цілому, уміє пристосовуватися до нових умов.
На зовнішньополітичній арені Японія прагне налагоджувати рівноправні та взаємовигідні відносини з усіма країнами світу. Її головним стратегічним партнером упродовж усіх повоєнних років залишаються США.
РОБОТА З ДЖЕРЕЛАМИ
З книжки “Сто великих правителів XX століття”
24 лютого 1989 р. в Токіо відбулося пишне поховання 124-го японського імператора, який перебував на престолі 62 роки й помер 7 січня 1989 р. у 87-річному віці. У церемонії взяли участь представники 163 країн, серед яких були 55 глав держав та 11 прем’єр-міністрів.
Поховання відбулося на 48-й день після смерті Хірохіто, Щоб його душа, відповідно до стародавніх синтоїстських вірувань, набула образу Бога. Разом із труною до погребальної камери поклали спеціальний ящик із 100 “улюбленими речами” імператора. Серед них були мікроскоп і список “зірок” улюбленої Хірохіто національної боротьби сумо.
Газета “Japan times” у ті дні писала: “Зі смертю Його Величності імператора закінчилася найдовша й найдраматичніша ера японської історії. Ера Сьова (так називали роки правління імператора Хірохіто. – Авт.) зробила сучасну Японію такою, якою вона стала нині. Практично жодний поворотний момент цього винятково складного та насиченого періоду неможливо уявити без покійного імператора. Війна і мир. Криза і процвітання… у Японії багато що змінилося, а імператор залишився”.
У перші повоєнні роки під контролем американської окупаційної влади проводився курс на викорінення головних проявів мілітаризму та на розвінчання міфу про “божественне” походження імператора. Звертаючись по радіо до народу з новорічним привітанням 1 січня 1946 p., імператор Хірохіто змушений був зректися ідеї свого “божественного” походження. В японській літературі його промову називають “нінген сенген” – “декларація людини”. Однак у квітні 1946 р. штаб генерала Д. Макартура отримав вказівку про необхідність таємно підтримувати популярність особистості імператора. Проводилися заходи, у яких головна роль відводилася живому контакту імператора та членів його родини з народом. Для створення образу “народного імператора” в 1940-1950-х роках були організовані його поїздки по країні. Імператор Хірохіто розпочав свою подорож у 1949 р. з провінції Фукуока та завершив її в 1954 р. на о. Хоккайдо. Після виведення з території держави американських окупаційних військ імператор Хірохіто став для народу символом незалежної Японії.
Запам’ятайте дату
З травня 1947 р. – набрання чинності конституції Японії
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...