Європеїзм

Політологічний словник

Європеїзм – система цінностей, спільність культури, історичної долі народів країн Європейського континенту. У Є. вирізняють два взаємозалежних, але відносно самостійних начала. Одне характеризується спільністю історичного розвитку, матеріальної і духовної культури, що беруть початок з античної цивілізації. Інше спільне джерело – загальні риси сучасного суспільного та державного ладу. Є. увібрав у себе породжені в античну епоху демократію, її теорію (Платон, Аристотель) і практику (Перикл); вчення про людину

і її свободу (Сократ, Епікур); християнство, яке виникло в І ст. н. е. у східній провінції Римської імперії, а в IV ст., незважаючи на гоніння, переборовши язичництво, набуло статусу офіційної релігії, що стала згодом світовою. Античний спосіб виробництва поряд з азіатським заклав основи подальшої еволюції матеріального життя суспільства на Європейському і Азіатському континентах.

Є. зберіг і розвинув усе цінне, що дала наступним поколінням багатоукладна антична економіка: державну, суспільну (колективну) та приватну власність; ринкове господарство, різноманітні форми організації виробництва, в тому числі кооперацію;

кредитно-фінансову систему; організацію грошового обігу; функціонування банків; досвід розвитку мануфактур з детальним поділом праці і багато іншого. Цей досвід був сприйнятий з природним і необхідним коригуванням у середні віки й особливо в Новий час, коли відроджувалися міста, почали швидко розвиватися капіталістичні мануфактури; внутрішня та зовнішня торгівля; торговий, позичковий, іпотечний, а потім і промисловий капітал. На відміну від більшості країн Сходу, де протягом століть і навіть тисячоліть функціонували замкнуті традиційні суспільства з деспотичними режимами, античне рабовласництво спромоглося до певного плюралізму своїх політичних форм. Вже в IV ст. до н. е. Аристотель у праці “Політика” виокремлює шість форм державності: монархію, аристократію, політію, демократію, олігархію і тиранію. Він також формулює головний критерій політичного режиму: ступінь корисності державного устрою для суспільства. В “Політиці” була висунута геніальна ідея про розмежування держави і громадянського суспільства, творчо розвинена згодом у працях Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Ж. Ж. Руссо, І. Канта, Г. Гегеля, Дж. Мілля. Розробки цієї ідеї мислителями нового часу утвердили в Є. окремі напрямки в теорії і практиці держави й суспільства, ліберальної демократії, республіканізму і парламентаризму, законодавства, прав і свобод громадянина, багатопартійності тощо. Ці проблеми не втратили своєї актуальності і на рубежі ХХ-ХХІ ст.

Сучасний Є. спирається на досвід минулого і виходить з нових реалій Старого світу. Враховуючи, що Європа в XX ст. стала вогнищем двох світових воєн, що потрясли континент і світову цивілізацію в цілому, а також епіцентром “холодної війни” і розколу, європейська ідея і модель суспільного та державного розвитку базуються насамперед на збереженні і зміцненні світу, створенні ефективної загальноєвропейської системи безпеки. Інша основа сучасного Є. – всебічна економічна і політична інтеграція західноєвропейських країн відповідно до принципу, сформульованого ще Шарлем де Голлем: від “Європи батьківщин до батьківщини Європа” – загальноєвропейська ідентичність в усіх основних сферах суспільного і державного життя. Нарешті, великою проблемою для сучасної Європи є визначення її політики щодо США, з якими вона пов’язана стратегічними вимірами, перебуваючи в одному воєнно-політичному блоці НАТО, і щодо Сходу континенту – Росії та України, без яких немає Великої Європи і справжньої безпеки для континенту.

Котвнев А. А. Мир единый и многообразный. – М., 1995; Кудряченко А. І. Європейські перспективи України в епоху глобалізації //

Трибуна. – 2003 – № 5-6; Кудряченко А. /. Європейська інтеграція: концепція та реалії // Спостерігач. – 1996. – Na 25.

А. Кудряченко


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Європеїзм