Законодавча ініціатива

Політологічний словник

Законодавча ініціатива – офіційне внесення законопроекту до законодавчого органу згідно із встановленою процедурою; перша стадія законодавчого процесу. Передбачає зобов’язання відповідного законодавчого органу розглянути цей законопроект на своєму засіданні. Визначення органів і осіб, які мають право З. і., як правило, здійснюється актом найвищої юридичної сили – конституцією. Коло суб’єктів права З. і. пов’язане з формою державного правління, прийнятою в країні. Домінуючу роль у реалізації права

З. і. у більшості країн світу відіграє уряд, реалізуючи “урядову ініціативу”. Проте у державах з парламентарними формами правління, а також “змішаними” формами правління коло суб’єктів цього права ширше, ніж у президентських республіках.

У президентських республіках суб’єктами права З. і. визнані лише парламентарії. Наприклад, у палатах Конгресу США заборонено колективну законодавчу ініціативу, хоча ніхто не може перешкодити кільком конгресменам або сенаторам запропонувати аналогічні законопроекти. Представники ж виконавчої влади в цих державах такого права формально позбавлені, що трактується

як реалізація принципу поділу влад. Натомість у Великобританії білль (законопроект) може бути внесений до парламенту тільки його членом. Навіть міністр, коли пропонує білль, формально виступає як член парламенту.

У деяких країнах суб’єктами права З. і. є депутати і уряд (Франція), постійні комітети парламенту (Австрія, Естонія, Латвія, Словаччина, Угорщина, Японія), парламентські фракції (в Естонії та Португалії), представницькі органи місцевого самоврядування (Чехія), Генеральний прокурор (Бразилія). У багатьох країнах (Австрія, Іспанія, Латвія, Литва, Македонія, Румунія, Словенія) існує народна З. і., коли суб’єктом З. і. є виборці у певній кількості (у Латвії 1/10 частина виборців, у Македонії 10 тис. осіб, у Словені не менше 5 тис. виборців).

У постсоціалістичних країнах ЦСЄ і колишнього СРСР це право належить переважно президентам. В Україні, відповідно до ст. 93 Конституції України, право З. і. належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Законопроекти, які вносяться Президентом України у порядку 3. і. до Верховної Ради України і визнаються як невідкладні, розглядаються позачергово.

Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. – Чернівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: Теоретико-правовий аспект: Монографія. – К., 2001; Конституційне законодавство України. – К., 2000; Очерки парламентского права: Зарубежный опыт. – М., 1993; Сравнительное конституционное право. – М., 1996; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. – Минск, 2001.

Г. Зеленько


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Законодавча ініціатива