Запилення
Розділ 1 РОСЛИНИ
Тема 2. РОЗМНОЖЕННЯ І РОЗВИТОК РОСЛИН
20. Запилення
До запашних квіток багато бджіл летить, до вченої людини багато людей за порадою йде.
Китайське прислів’я
Основне поняття: ЗАПИЛЕННЯ
Поміркуйте На Землі існує велика різноманітність квіток. Одні непримітні, без запаху, інші – яскраві та запашні. Одні утворюють пилок у величезній кількості, інші у малій. У природи тисячоліттями створювалася ця різноманітність квіток (іл. 20.1). Як ви думаєте, для чого?
Іл. 20.1. Бджола на
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Запилення – це процес перенесення пилкових зерен із тичинок на маточки, у яких знаходяться насінні зачатки. Запилення в насінних рослин обов’язково передує заплідненню. Виокремлюють два способи запилення: самозапилення та перехресне запилення.
Самозапилення – це перенесення пилку з пиляка тичинки на приймочку маточки в межах однієї квітки (наприклад у арахісу, гороху). Самозапилення обмежує здатність організмів пристосовуватися до змін навколишнього середовища й тому не сприяє процвітанню виду.
Перехресне запилення – це процес перенесення пилку з пиляка тичинки
Штучне запилення здійснюється людиною для підвищення врожаю та для отримання нових сортів рослин. Для підвищення врожаю штучне запилення проводиться тоді, коли природне запилення ускладнюється, наприклад, якщо під час цвітіння погодні умови несприятливі. При виведенні нових сортів рослин застосовують спеціальні прийоми, завдяки яким ученими-селекціонерами створено високоврожайні сорти яблунь, груш, персиків, пшениці та багатьох інших культурних рослин.
ПОГЛИБЛЕННЯ ТЕМИ
Які особливості запилення в рослин?
Запилення відбувається під час цвітіння рослин. У процесі розвитку квітки в пиляках тичинок утворюються пилкові зерна, у яких містяться чоловічі гамети – спермії. У зав’язі маточок формуються насінні зачатки, усередині яких є зародковий мішок, де і дозріває жіноча гамета – яйцеклітина (іл. 20.2). Після дозрівання пиляки розтріскуються і пилкові зерна звільняються. Пилок повинен потрапити на приймочку маточки й закріпитися там, тому пилкові зерна та приймочка мають для цього відповідну будову. Отже, запилення в рослин здійснюється для того, щоб чоловічі гамети, які розвиваються в пилкових зернах, змогли зустрітися з жіночими гаметами, які формуються в зародковому мішку насінного зачатка.
Іл. 20.2. Будова квітки жита: 1 – квіткова луска; 2 – тичинки;
З – приймочка маточки; 4 – зав’язь
Іл. 20.3. Самозапилення у квітці
Іл. 20.4. Перехресне запилення: 1 – вітром; 2 – комахами; 3 – птахами
Яке значення має самозапилення?
Самозапилення властиве багатьом культурним рослинам (наприклад пшениці, гороху, квасолі), а також дикорослим рослинам (фіалці, чині тощо). Пристосуванням рослин до самозапилення є запилення у квітках, які взагалі не розкриваються, або самозапилення в бутонах ще до їхнього розкривання (арахіс, пшениця тощо). А, наприклад, у фіалки дивної, яку можна побачити в наших лісах, на одній рослині є неплідні квітки, які розкриваються і не запилюються, і є квітки, які не розкриваються і в яких відбувається самозапилення. Рослини, для яких властиве лише самозапилення, у природі трапляються рідко (іл. 20.3). Переважна більшість самозапильних рослин можуть запилюватися і перехресно. Якщо відсутні чинники, за допомогою яких здійснюється перехресне запилення, рослини самозапилюються. Це сприяє збереженню видів рослин. Ще однією перевагою самозапилення є більша надійність, особливо у випадках, коли рослини одного виду трапляються доволі рідко й ростуть па великих відстанях одна від одної. Отже, самозапилення, незважаючи па те, що зменшує пристосованість організмів до умов середовища, надає рослинам певні переваги: забезпечує насінне розмноження особин за несприятливих умов довкілля.
Як здійснюється перехресне запилення?
Перенесення пилку з квітки на квітку найчастіше здійснюється комахами (яблуня), вітром (береза), водою (стрілолист), птахами (канна) тощо. Тому рослини мають певні особливості в будові квіток, що забезпечують той чи інший спосіб перехресного запилення (іл. 20.4).
У вітрозапильних рослин квітки безбарвні, малопомітні, з невеликою оцвітиною без запаху та нектару. А от пилку в них утворюється дуже багато, він сухий, гладенький, дрібний і легкий. Приймочки маточок у таких квітках широкі або довгі, з волосками чи вкриті клейким слизом, що допомагає краще вловлювати пилок. До вітрозапильних належать багато лісових дерев (наприклад дуб, бук, граб, вільха, осика, береза, ліщина), трав’янистих злакових рослин (жито, кукурудза, ковила) тощо (іл. 20.5). Приблизно 90% комахозапильних рослин запилюються за допомогою бджіл, ос, джмелів, мух, метеликів, жуків, мурашок тощо. Квітки цих рослин мають нектарники, яскраве забарвлення оцвітини, великі розміри, запах, що є пристосуваннями саме для перехресного запилення (іл. 20.6). Пилкові зерна комахозапильних рослин, па відміну від вітрозапильних, більші за розміром, липкі, з горбкуватими виростами. Квітки рослин, які запилюються водою (наприклад стрілолист), утворюють пилок, який не тоне у воді. Запилення квіток птахами (колібрі, нектарниці тощо) трапляється здебільшого в тропічних широтах. Квітки фуксії, евкаліптів, алое мають, зазвичай, рідкий нектар, червоне забарвлення і зовсім не пахнуть. Отже, перехресне запилення здійснюється вітром, комахами, водою, птахами тощо. Найбільше в природі рослин, які запилюються вітром і комахами.
Іл. 20.5. Рослини, що запилюються вітром: 1 – дуб, 2- ліщина
Іл. 20.6. Рослини, що запилюються комахами: 1 – мак, 2 – льон, З – шипшина
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...