Зміни в управлінні господарством

Тема 3. ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (середина 1950-х – середина 1960-х років)

§ 12. СПРОБА ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ РЕФОРМ

1. Зміни в управлінні господарством.

Економічні та соціальні реформи, які проводилися новим партійним керівництвом, не зачіпали основ економічного устрою, соціально-економічних відносин, іцо склалися в СРСР. Тому не випадково спроба економічних реформ насамперед стосувалася питань зміни управління народним господарством. За сталінських часів управління економікою СРСР та УРСР було жорстко централізовано та підпорядковано 30 всесоюзним і 21 союзно-республіканському міністерству.

На переконання М. Хрущова надцентралізовані галузеві міністерства були неспроможними забезпечити прискорений розвиток промислового виробництва. Вони лише ускладнювали роботу підприємств і галузей. Це підтверджували щоденні приклади.

Історичний факт

Виробництво меблів в Україні на початку 1950-х років контролювали 35, а виробництво взуття – 11 міністерств. Це призводило до справжнього хаосу в організації виробництва. Підприємства Івано – Франківської області, відомої в Україні як одного з найбільших постачальників лісових матеріалів, отримували деревину не з власних лісових масивів, а з північно-східних регіонів СРСР (Карельської АРСР та Архангельської обл. РРСФР). Закарпатська тютюнова фабрика

одержувала пакувальну фанеру з м. Пінська (Білоруська РСР), тоді як Ужгородський фанерно-меблевий комбінат, розташований поряд, потерпав через відсутність можливостей її збуту.

Щоб ліквідувати недоліки надцентралізованої економіки, у травні 1957 р. замість старої галузевої вертикальної системи управління за допомогою міністерств М. Хрущов запровадив нову територіально-горизонтальну систему. Країну було поділено на 11 (потім 14) економічно-адміністративних районів, підпорядкованих радам народного господарства – раднаргоспам. Ці органи здійснювали господарське управління в межах економічно-адміністративних районів. Вони керували підприємствами, які раніше підпорядковувалися союзним і союзно-республіканським міністерствам. При цьому галузевий принцип не скасовувався повністю. У межах економічно-адміністративних районів підприємства об’єднувались у трести та комбінати за галузевим принципом і керувалися відповідним галузевим управлінням, що входило до структури раднаргоспу. На початку 1960-х років в Україні за галузевим принципом почали створювати перші виробничі об’єднання, або комплекси. Вони формувалися на основі фабрик і заводів, які мали найкращі господарські показники та високу культуру виробництва. Саме так 1961 р. у Львові було вперше створене взуттєве об’єднання “Прогрес”.

Перехід до горизонтальної системи управління дещо підняв ефективність господарювання в промисловості. Реформа допомогла раціональніше використовувати ресурси, подолала галузеву роз’єднаність і відомчі бар’єри. Унаслідок скорочення більшості міністерств скоротився також адміністративно-управлінський апарат. Були закриті сотні дрібних підприємств, які належали різним міністерствам і дублювали роботу одне одного. На вивільнених виробничих площах випускалася нова продукція, зменшилася кількість зустрічних перевезень вантажів. Прискорився процес технологічної реконструкції підприємств. Це дало можливість протягом 1956-1960 рр. збільшити випуск нових типів машин, агрегатів, приладів.

Унаслідок реформи суттєво зросла самостійність українських органів управління економікою, адже через раднаргоспи 97 % промислових підприємств перейшла в підпорядкування Ради міністрів УРСР. Тисячі заводів, позбавившись надмірної опіки, запрацювали на повну потужність, використовуючи місцеві ресурси набагато повніше й ефективніше. Внутрішній ринок заповнювався телевізорами, радіоприймачами, пральними машинами, пилососами, холодильниками, швейними машинами, велосипедами, фотоапаратами та іншими товарами широкого попиту.

Управлінська реформа забезпечила найвищі темпи приросту промислової продукції, яких досягла радянська промисловість післявоєнної доби. Темпи приросту в 1950-х – у першій половині 1960-х років майже вдвічі перевищували подальші показники за 1965-1985 рр.

Проте радикальних змін у розвитку економіки так і не відбулося. Реформи М. Хрущова мали половинчастий характер. Ні перший секретар КПРС, ні його оточення не ставили питання про зміну командно-адміністративної системи та скасування принципу централізації. Партійно-державне керівництво не сумнівалося, що, ліквідувавши управлінською реформою ряд недоліків господарювання, можна і надалі забезпечувати за допомогою наявного господарського механізму високі та стабільні темпи економічного зростання. Воно не вважало, що резерви цього механізму вже вичерпані.

Історичний факт

У травні 1957 р. сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон про поділ території України на 11 економічних адміністративних районів – Київський, Харківський, Львівський, Вінницький, Сталінський, Ворошиловградський, Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Станіславський і Херсонський. До кожного з них уходило кілька областей. У травні 1960 р. були утворені ще три економічні адміністративні райони – Кримський, Полтавський, Черкаський.

Зміни в управлінні господарством

Продукція Харківського та Львівського заводу – телевізор “Верховина”,фотоапарат

Заради здійснення принципу централізації продовжували діяти Держплан і Держбанк, які забезпечували загальне керівництво, планування та координацію роботи раднаргоспів у всесоюзному масштабі. В Україні координацію роботи раднаргоспів здійснювала Українська рада народного господарства, голова якої входив до Ради міністрів УРСР. Управлінська реформа не поширювалася на всі сфери економіки. Вона не зачепила військову промисловість та енергетику, які залишились у руках відповідних союзних міністерств.

Після нетривалого реорганізаційного періоду підприємства замість жорсткої опіки з боку союзних чи змішаних міністерств і відомств опинилися під пресом раднаргоспів. їм же, як і в попередні часи міністерствам, союзний уряд визначав виробничі завдання, установлював ціни на основні види товарів, забирав значну частину прибутків. Усе це знову ставило економіку України та всього Радянського Союзу перед глибшими проблемами господарювання, які стримували її розвиток напередодні управлінської реформи.

На думку вченого

Чи не найбільшою помилкою М. Хрущова, на думку історика Я. Грицака, “було фатальне нерозуміння ним того, що насправді відбувалося на Заході в післявоєнні десятиліття”. Поставивши в 1957 р. перед країною завдання за 20 років догнати та перегнати США за всіма показниками суспільного виробництва, “він старанно вираховував скільки тонн заліза має виробити Радянський Союз на одну особу, щоб перегнати США. Іронія полягала в тому, що США, так само як й інші промислово розвинуті країни, на той час розвивали нові технології, які не потребували такої кількості металу. На Заході швидкими темпами розвивалася науково-технічна революція, що базувалася на використанні нових матеріалів – напівпровідників, пластмаси. Микита Хрущов хотів догнати та перегнати західний капіталізм, але не розумів, що біжить у протилежний бік… Його програма модернізації більше відповідала початку, а не другій половині XX ст.

Реформи управління мали й негативні наслідки для роботи народногосподарського комплексу. Стало очевидно, що внаслідок реорганізацій і перепідпорядкувань плани шостої п’ятирічки не будуть виконані. Щоб приховати це, п’ятирічний план (1956-1960) вирішили замінити семирічним (1959-1965).

Недоліки в роботі раднаргоспів спробували подолати шляхом їх укрупнення, об’єднавши наприкінці 1962 р. 14 економічних районів у 7. Одночасно партійно – державна верхівка застосувала й традиційний – партійний – спосіб посилення керівництва економікою. З цією метою наприкінці 1962 р. було прийнято рішення про поділ партійних організацій на промислові та сільські. Метою цих змін стало забезпечення оперативного та повсякденного партійного керівництва народним господарством. У межах областей утворювалися дві самостійні партійні організації, на чолі яких стояли відповідні обкоми компартії, які втручались у справи промисловості та сільського господарства. Це лише ускладнювало становище в економіці, вело до наростання процесів бюрократизації. Управлінська реформа не дала тих результатів, на які сподівалося політичне керівництво. Причиною цього стало те, що реформа управління, без опори на глибші перетворення в економічному житті, швидко вичерпала свій позитивний потенціал.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Господарське життя в античних полісах північного причорномор'я.
Ви зараз читаєте: Зміни в управлінні господарством