Азійський спосіб виробництва

Related posts:

1. Феодальний спосіб виробництва Феодальний спосіб виробництва – суспільний спосіб виробництва, оснований на експлуатації безземельних, особисто залежних від феодалів-землевласників селян. У країнах Західної Європи Ф. с. в. виник наприкінці V ст., й існував до початку буржуазних революцій, які в тих чи інших країнах відбувалися протягом XVII-XVIII ст. Основні риси ф. с. в.: 1) особиста залежність селянина від феодала і […]...
2. Суспільний спосіб виробництва Суспільний спосіб виробництва – діалектична взаємодія (взаємозумовленість тощо) продуктивних сил і відносин економічної власності, внаслідок якої продуктивні сили поступово переростають межі окремих типів і форм власності, видозмінюють їх і зазнають водночас активного зворотного впливу. їх взаємодія характеризується особливостями взаємодії форми і змісту (див. Форма і зміст в економічному дослідженні). Сутність С. с. в. розкривається в […]...
3. Феодальний суспільний спосіб виробництва Феодальний суспільний спосіб виробництва – економічна система, що базується на феодальній власності на землю, поєднанні позаекономічного примусу до праці з економічним, на переважанні натурального господарства і ручної праці. Виник у V ст. із розпадом рабовласницького способу виробництва, а в більшості країн Європи – з розпадом первіснообщинного ладу. Існував до кінця XV – початку XVI ст. […]...
4. Капіталістичний спосіб виробництва Капіталістичний спосіб виробництва – єдність продуктивних сил (а отже, властивих їм законів і суперечностей) і економічних відносин капіталістичної власності з властивими їм законами і суперечностями в їх діалектичній взаємодії, в результаті якої в процесі тривалої еволюції він переходить від однієї стадії (в т. ч. ступені) до іншої, розвиненішої, і формується прогресивніший спосіб виробництва. Суспільною формою […]...
5. Первіснообщинний суспільний спосіб виробництва Первіснообщинний суспільний спосіб виробництва – перший в історії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна ручна обов’язкова праця, суспільна (общинна) власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, регулювання общинного рівня споживання кожного її члена на основі рівності. За даними сучасної науки, Всесвіт виник бл. 15 млрд років тому; планета Земля – 4,5 млрд років, а […]...
6. Технологічний спосіб виробництва Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко – економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко – економічних відносин. На відміну від Т. е. в. суспільний спосіб виробництва грунтується на соціально-економічному поєднанні особистісних і речових факторів виробництва і складається з системи продуктивних сил і системи […]...
7. Спосіб виробництва Спосіб виробництва – спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, єдність і взаємодія суперечливих сторін у межах технологічного, суспільного та економічного С. в. Розрізняють техніко-економічне, соціально-економічне та економічне поєднання. Техніко-економічне поєднання зводиться до безпосереднього використання працівником певних засобів і предметів праці незалежно від того, кому вони належать. У цьому випадку поняття “С. в.” трактується як […]...
8. Рабовласницький суспільний спосіб виробництва Рабовласницький суспільний спосіб виробництва – економічна система, яка базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба, позаекономічному примусі, а також на ручній праці й пануванні натурального господарства. Існував з IV-III тис. до н. е. до І ст. н. е. Рабовласницького устрою не знали, зокрема, народи Середньої, Північної та Східної Європи, які […]...
9. Первіснообщинний спосіб виробництва Первіснообщинний спосіб виробництва – перший в історії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна спільна (общинна) власність на засоби виробництва, колективний характер виробництва і розподіл виробленого продукту. Охоплює період з моменту появи людини до виникнення класового суспільства і держави. В умовах П. с. в. відсутній додатковий продукт, праця була обов’язковою, споживання регулювалось общиною. З переходом […]...
10. Технологічний спосіб виробництва, технологічне відставання Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва, комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил і системі організаційних і техніко-економічних відносин. Основні елементи Т. с. в. – продуктивні сили і техніко-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини є проміжними між факторами виробництва (речовими та особистісними) і техніко-економічними відносинами, а […]...
11. Моделі організації виробництва Моделі організації виробництва – оптимальні варіанти діяльності господарювання суб’єктів (підприємств, фірм, компаній) відповідно до технологічних способів виробництва, обсягу та асортименту продукції, маркетингової орієнтації, форми власності, регіонального розташування, транспортування продукції тощо. В сучасній соціальній ринковій економіці підприємства і фірми здійснюють індивідуальне господарювання (індивідуальне відтворення) без реального усуспільнення засобів виробництва, але вони неспроможні досягти належного економічного ефекту […]...
12. Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...
13. Економіка нематеріального виробництва Економіка нематеріального виробництва – сукупність економічних відносин, які формуються між суб’єктами господарської діяльності та всередині них, а також населенням в процесі безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ і передусім послуг у взаємодії з розвитком продуктивних сил у цій сфері. Визначальною характеристикою економічного стану сфери нематеріального виробництва є її ресурсна, вартісна, власнісна, інституційна, техніко-економічна […]...
14. Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва – форма міжнародного розподілу праці, взаємопов’язаний процес спеціалізації країн, фірм, підприємств у виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції. Під міжнародною спеціалізацією виробництва розуміють концентрацію виробництва однорідної продукції в одній або кількох країнах з метою підвищення ефективності, зниження витрат виробництва і поліпшення якості […]...
15. Структура витрат виробництва Структура витрат виробництва – кількісно-якісне співвідношення основних елементів витрат виробництва у процесі розвитку економічної системи. С. в. в. залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Найголовнішим у С. в. в. є кількісно-якісне співвідношення між вартістю спожитих засобів виробництва (або уречевленою працею) і вартістю необхідного продукту, […]...
16. Ціна виробництва монопольна Ціна виробництва монопольна – перетворена форма ціни виробництва, що формується на нижчому (монополістичному) ступені вищої стадії розвитку капіталізму і дорівнює витратам виробництва на великих підприємствах, середньому і монопольно високому прибутку. Математичне вираження Ц. в. м. є таким: Мив = с + V + р + р1 де Мцв – монопольна ціна виробництва, с – постійний […]...
17. Безпосередньо суспільний характер виробництва Безпосередньо суспільний характер виробництва – виробництво, засноване на домінуванні суспільної власності на засоби виробництва та результати праці і планомірному регулюванні всіх сфер відтворення в загальносуспільному масштабі. Теоретично й методологічно обгрунтували Б. с. х. в. у найзагальніших рисах К. Маркс та Ф. Енгельс. З урахуванням досвіду розвинених країн світу, вимог закону прискореного розвитку економічних систем Б. […]...
18. Відтворення технологічного способу виробництва Відтворення технологічного способу виробництва – постійно повторюваний процес функціонування й розвитку продуктивних сил і техніко – економічних відносин у їх органічній єдності та взаємодії відповідно до законів технологічного способу виробництва. Кожна зі сторін технологічного способу виробництва є складною системою з багатьма елементами і зв’язками між ними (див. Техніко – економічні відносини). У процесі відтворення продуктивних […]...
19. Ринок засобів виробництва Ринок засобів виробництва – підсистема необхідних і сталих зв’язків між підприємцями, торговельними організаціями, частково кредитно-фінансовими інститутами і державою з приводу купівлі-продажу, передання в оренду засобів виробництва. В політекономічному контексті Р. з. в. означає систему відносин економічної власності між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу купівлі-продажу засобів і предметів праці і привласнення на цій основі частини […]...
20. Закон інтернаціоналізації виробництва Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням і розвитком процесу поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою й створення необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні – […]...
21. Інтернаціоналізація виробництва Інтернаціоналізація виробництва – розвиток міжнародних економічних зв’язків і відносин між суб’єктами підприємницької діяльності в процесі переростання продуктивними силами меж національної економіки і формування інтернаціонального процесу безпосереднього виробництва. В широкому значенні І. в. означає інтернаціоналізацію процесу праці, а отже, продуктивних сил, з одного боку, і відносин економічної власності, з іншого, а також інших підсистем економічних відносин. […]...
22. Циклічність виробництва Циклічність виробництва – рух виробництва від моменту порушення рівноваги економічної системи одного рівня до формування якісно нового рівня рівноваги та її порушення. Матеріальною основою порушення такої рівноваги є кризи в межах технологічного способу виробництва, передусім у речових елементах продуктивних сил: в техніці і технології провідних галузей економіки. За критерієм тривалості в економічній літературі розрізняють три […]...
23. Організація суспільного виробництва Організація суспільного виробництва – координація дій кожної зі сторін суспільного способу виробництва та процесу їх взаємодії і форма об’єднання людей у процесі такого виробництва. Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно має назву “суспільне виробництво”. Двома його сторонами є продуктивні сили і відносини економічної власності (див. Продуктивні сили; Власність економічна). Люди у […]...
24. Єдиний державний земельний фонд Єдиний державний земельний фонд – юридична категорія, що характеризує цілісність і неподільність земельного фонду країни як об’єкта права власності, єдиним суб’єктом якої є держава. Увійшла в земельне законодавство колишнього СРСР та України після проведення націоналізації в 1917 р. Належність земель до Є. д. з. ф. означала заборону цивільного обігу земельних ділянок та запровадження єдиної форми […]...
25. Технологія виробництва Технологія виробництва – наука, яка вивчає технологічні процеси (механічні і механіко-технологічні) і способи переробки предметів праці у засоби виробництва та предмети споживання і відображає активне відношення людини до природи у процесі праці, а також техніко-економічні відносини між людьми. У механічних процесах відбувається зміна фізичних параметрів предметів праці (фізичних властивостей, форми та ін.), у хіміко-технологічних – […]...
26. Ритмічність виробництва Ритмічність виробництва – встановлений порядок робочого процесу в часі та просторі, що базується на безперервності та рівномірності виробництва, а також на дотриманні чітких пропорцій між роботою окремих підрозділів і виробничих ланок щодо виконання поставлених завдань, завдяки чому забезпечується безперебійність і своєчасність випуску продукції. Ритмічність необхідна також і у сфері матеріально-технічного постачання, збуту товарів та інших […]...
27. Структура виробництва Структура виробництва – якісне розчленування і кількісна пропорційність суспільного процесу виробництва. Як цілісна система, що перебуває у процесі постійного розвитку, С. в. сформувалася у період машинної стадії капіталізму. В її основі лежить суспільний поділ праці. Розрізняють галузеву, загальноекономічну, територіальну і соціально-економічну структури виробництва. Галузева С. в. – це групування підприємств на галузі, підгалузі і види […]...
28. Структура суспільного виробництва Структура суспільного виробництва – комплекс внутрішніх зв’язків і співвідношення між галузями і сферами виробництва, пов’язаними системою суспільного поділу праці. Термін “С. с. в.” вживають у вузькому й широкому значеннях. У вузькому значенні С. с. в. – внутрішні зв’язки й співвідношення між галузями сфери матеріального виробництва, у широкому – між галузями всіх сфер національної економіки. С. […]...
29. Матеріально-технічна база виробництва Матеріально-технічна база виробництва – сукупність матеріально-речових елементів продуктивних сил, що використовуються для створення матеріальних благ і надання послуг. Головний елемент М.-т. б. в. – основні виробничі фонди (ОВФ): будівлі, виробничі споруди, обладнання, машини, транспортні засоби, залізниці та ін.; у сільському господарстві – багаторічні насадження, робоча, продуктивна худоба – в матеріальноречовій і вартісній формах. На початок […]...
30. Економічна ефективність нових засобів виробництва Економічна ефективність нових засобів виробництва – співвідношення витрат на виробництво й впровадження нових засобів виробництва та отриманих економічних результатів. Ці результати виражаються у збільшенні обсягів виробництва, поліпшенні якості товарів і послуг, зниженні їх собівартості тощо. Основні елементи Е. е. н. з. в. – впровадження нової техніки (створення нових машин, механізмів, приладів, устаткування та їх реконструкція), […]...
31. Економічні системи антагоністичні Економічні системи антагоністичні – системи, протилежні за характером власності (передусім на засоби виробництва), господарським механізмом, роллю товарно-грошових відносин, економічним світоглядом тощо. За часів існування СРСР такими були економічні системи США та Радянського Союзу. Якщо в СРСР державі належало понад 90% власності на засоби виробництва, то в США – менше 5%. Водночас у США була більша […]...
32. Закон монополізації виробництва Закон монополізації виробництва – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між конкуренцією великих підприємств однієї або споріднених галузей промисловості та концентрацією й централізацією виробництва і власності, завдяки яким у все меншої кількості підприємств, фірм, компаній зосереджується все більша частка виробленої продукції. З. м. в. розглядають і як внутрішньо необхідні, сталі […]...
33. Матеріаломісткість виробництва Матеріаломісткість виробництва – питома вага матеріальних затрат у загальних витратах виробництва. У структурі витрат на виробництво продукту доля матеріальних затрат – сировини, матеріалів, палива, електроенергії – займає понад 50%, а в промисловості -70-80% і більше. Розраховується М. в. як відношення матеріальних затрат (без амортизації) до продукту (М/П), де М – вартість матеріальних затрат, П – […]...
34. Індивідуальний продукт виробництва Індивідуальний продукт виробництва – 1) окремий елемент сукупного суспільного продукту, що виступає результатом технологічно індивідуального виробництва, продукція якого виготовляється в одиничних екземплярах. Після цього І. п. в. або залишається і використовується окремим індивідом (одяг, взуття, унікальні засоби виробництва), або запроваджується на підприємствах масового тиражування; 2) продукт виробництва індивідуального (одноосібного) виробника. Він може бути втіленням високих […]...
35. Міжнародна мобільність факторів виробництва Міжнародна мобільність факторів виробництва – здатність окремих факторів виробництва до переміщення з одного регіону світового господарства або країни в інший. До мобільних факторів виробництва належать окремі засоби виробництва (крім землі), робоча сила, наука, інформація, підприємницькі здібності, у процесі переміщення яких відбуваються кількісно-якісні зміни як речового змісту, так і суспільної форми (див. Міграція робочої сили міжнародна). […]...
36. Ефективність економічна нових засобів виробництва Ефективність економічна нових засобів виробництва – співвідношення між витратами на виробництво і впровадження нових засобів виробництва та отриманими від цього економічними результатами. Ці результати виражаються у збільшенні обсягів виробництва, підвищенні якості товарів і послуг, зниженні собівартості тощо. Основними елементами зростання такої ефективності є впровадження нової техніки (створення нових машин, механізмів, приладів, устаткування та їх реконструкція), […]...
37. Комбінування виробництва Комбінування виробництва (англ. combine – комбінувати) – процес поєднання на одному підприємстві різних виробництв, продукція яких є сировиною, напівфабрикатами, допоміжними матеріалами для інших виробництв. Основними формами К. в. є: 1) поєднання послідовних стадій обробки продукції (видобуток руди-виплавка чавуну – переробка руди на сталь тощо); 2) поєднання різнорідних технологічних процесів для комплексного використання сировини (з вугілля […]...
38. Закон масового виробництва Закон масового виробництва – внутрішньо необхідні, сталі та істотні зв’язки між постійними витратами на одиницю продукції і кількістю виготовленої продукції, за яких (зв’язків) із зростанням масовості виробництва витрати на одиницю продукції зменшуються. До постійних витрат, згідно з класифікацією західної економічної науки, належать амортизаційні відрахування (здебільшого на складне, а отже, дороге виробниче устаткування та верстати в […]...
39. Диференціальний рентний податок Диференціальний рентний податок – податок, за допомогою якого вилучають диференціальну земельну ренту і який має встановлюватися стосовно кожного господарства, виходячи з якості землі та диференціальної ренти, що там утворюється. Д. р. п. має бути постійним протягом тривалого часу (5 років). Для його вилучення необхідно провести економічну оцінку землі й визначити диференціальну ренту, що утворюється в […]...
40. Основна суперечність товарного виробництва Основна суперечність товарного виробництва – розвиток двоїстої природи праці індивідуальної і колективної, фізичної та розумової, конкретної та абстрактної, сконцентрованих у формі антагонізму між приватною і суспільною працею. Так, конкретна праця є безпосередньо приватною працею (працею, витраченою приватним власником на приватному підприємстві, особистою справою товаровиробника). За суспільного поділу праці товаровиробники виготовляють продукти для інших осіб, що […]...