БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ – ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я



Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ

Однією з найважливіших властивостей живого організму є пересування в просторі. Цю функцію у ссавців (і людини) виконує опорно-руховий апарат, що складається з двох частин: пасивної й активної. До першої відносяться кістки, що з’єднуються між со­бою різним чином, до другої – м’язи.

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ

Скелет (від грец. skeleton – висохлий, висушений) є компле­ксом кісток (os, ossis), які виконують опорну, захисну, локомото­рну функції. До складу скелета входять

більше 200 кісток, з них 33-34 непарні. Скелет умовно підрозділяють на дві частини: осьовий і додатковий. До осьового скелета відноситься хребетний стовп (26 кісток), череп (29 кісток), грудна клітка (25 кісток); до додаткового – кістки верхніх (64) і нижніх (62) кінцівок. Кістки скелета є важелями, що приводяться в рух м’язами. У результаті цього частини тіла змінюють положення по відношенню один до одного і пересувають тіло в просторі. До кісток прикріпляються зв’язки, м’язи, сухожилля, фасції. Скелет утворює вмістища для життєво важливих органів, захищаючи їх від зовнішніх дій: в порожнині черепа розташований головний
мозок, в хребетному каналі – спинний, в грудній клітці – серце і великі судини, ле­гені, стравохід тощо, в порожнині тазу – сечостатеві органи. Кіс­тки беруть участь в мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить вітаміни A, D, С та інші.

Кістки утворені кістковою тканиною, що складається з клі­тин і щільної міжклітинної речовини. Міжклітинна речовина на 67 % складається з неорганічних речовин, в основному із сполук кальцію і фосфору. Кістка витримує великі навантаження на сти­снення і на злам. Це обумовлено особливостями її будови. Розріз­няють компактну (щільну) і губчасту кісткову речовину. Компактна речовина утворена щільно прилеглими кістковими пластинками, які формують складно організовані циліндрові структури. Губчаста речовина складається з щаблин (балок), утворених міжклітинною речовиною і розташованих дугоподібно, відповідно напрямам, за якими кістка випробовує тиск сили тя­гаря і розтягування м’язами, що прикріпляються до неї. Цилінд­рова будова щільної речовини і складна система щаблини губчас­тої речовини кістки робить її міцною і пружною. У трубчастих кістках підвищенню їх міцності служать і відмінності в структурі по напряму від центру до кінців. Трубчаста кістка в центрі відріз­няється більшою твердістю і меншою еластичністю, ніж на кін­цях. У напрямку до суглобової поверхні структура трубчастої кіс­тки міняється від компактної до губчастої. Така зміна будови за­безпечує плавну передачу напруги від кістки через хрящ на пове­рхню суглоба.

Зовні кістка одягнена окістям, або періостом (periosteum), яку пронизують кровоносні судини, що живлять кістку. В окісті є багато чутливих нервових закінчень, сама ж кістка нечутлива.

Порожнина трубчастих кісток заповнена червоним кістковим мозком, який протягом життя замінюється жовтим (жировою тканиною).

Кістки відрізняються одна від одної формою і будовою. Виді­ляють кістки трубчасті, плоскі, змішані і повітроносні. Серед трубчастих розрізняють довгі (плечова, стегнова, кістки перед­пліччя, гомілки) і короткі (кістки п’ясти, плюсни, фаланги паль­ців). Губчасті кістки складаються з губчастої речовини, покритої тонким шаром компактної речовини. Вони мають форму неправильного куба або многогранника і розташовуються в місцях, де ве­лике навантаження поєднується з рухливістю (наприклад, надколінник).

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ   ОПОРНО РУХОВИЙ АПАРАТ   ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВЯ

Рис. 82. Будова кістки. А – поздовжній розпил через верхній кінець стегнової кістки; б – схема головних напрямків, по яких розташовуються перекладки у верхньому кінці стегнової кістки: 1 – компактна речовина; 2 – губчаста речовина; З – порожнина кістки; 4 – лінії стискання; 5 – лінії розтягування.

Плоскі кістки беруть участь в утворенні полостей, поясів кі­нцівок і виконують функцію захисту (кістки кришки черепа, гру­дина).

Змішані кістки мають складну форму і складаються з декі­лькох частин, різних за походженням. До змішаних кісток відно­сяться хребці, кістки основи черепа.

Повітрононосні кістки мають в своєму тілі порожнину, що вистелена слизовою оболонкою і заповнена повітрям. Такі, на­приклад, деякі частини черепа: лобова, клиноподібна, верхня щелепа і деякі інші.

Форма і рельєф кісток залежить від характеру прикріплення до них м’язів. Якщо м’яз прикріпляється до кістки за допомогою сухожилля, то в цьому місці формується горб, відросток або гре­бінь. Якщо ж м’яз безпосередньо зростається з окістям, то утво­рюється поглиблення.

З’єднання кісток. Існують три групи з’єднання кісток: безпе­рервні, напівсуглоби і переривчасті з’єднання – суглоби. Такий розподіл відображає філогенез хребетних тварин. У низьких (первинно-водних) хребетних тварин кістки сполучені в основному безперервно. З виходом хребетних на сушу для нових умов пере­сування був потрібний розвиток кінцівок як системи важелів і рухливе з’єднання кісток, що їх складали.

Безперервними називаються з’єднання кісток за допомогою різних видів сполучної тканини. Такими є шви – з’єднання країн кісток даху черепа між собою тонкими прошарками сполучної тканини. Кістки можуть з’єднуватися і за допомогою хряща, на приклад, рукоятка грудини з її тілом.

Напівсуглоби також є хрящовими з’єднаннями, але в товщі хряща є невелика порожнина. До них відносяться з’єднання хребців, лобкових кісток.

Суглоби (articulatio) – це переривчасті з’єднання кісток, які обов’язково містять наступні елементи: суглобові поверхні кісток, покриті хрящем; суглобову капсулу, або сумку; суглобову порож­нину; порожнинну рідину. Суглоб звичайно прикріпле­ний зв’язками. Суглобова рідина продукується клітинами, які вистилають внутрішню поверхню суглобової сумки. Рідина поле­гшує ковзання суглобових поверхонь кісток і служить поживним середовищем для суглобового хряща. Кількість порожнинної рі­дини, яка заповнює вузьку щілину між суглобовими поверхнями, дуже невелика.

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ   ОПОРНО РУХОВИЙ АПАРАТ   ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВЯ

Рис. 83. Схема будови суглоба: 1 – суглобові поверхні кісток; 2 – суглобовий хрящ; 3 – суглобова сумка; 4 – суглобова порожнина.

Суглоби розрізняють за числом і формою суглобових поверхонь кісток і за можливим об’ємом рухів, тобто за числом осей, навкруги яких може скоюватися рух. Так, за числом поверхонь суглоби підрозділяють на прості (дві суглобові поверхні) і складні (більше двох), формою – на плоскі (міжзап’ясткові, зап’ястково-п’ясткові, передплесно-плеснові суглоби), кулясті (плечовий, тазостегновий), елліпсоподібні (між потиличною кісткою і першим шийним хребцем) тощо.

За характером рухливості розрізняють одновісні, тобто з од­нією віссю обертання (блоковидні, наприклад, міжфалангові суг­лоби пальців), двовісні, тобто з двома осями (еліпсоподібні) і три­вісні (кулясті) суглоби. До цих останніх, як указувалося, відно­сяться плечовий і тазостегновий суглоби.

Скелет голови, або череп (cranium), умовно підрозділяють на мозковий і лицьовий. Мозковий відділ (черепна коробка) служить вмістищем для мозку і захищає його від пошкоджень. Лицьовий відділ є кістковою основою обличчя, включає початкові відділи травного тракту і дихальних шляхів і утворює вмістище для орга­нів чуття.

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ   ОПОРНО РУХОВИЙ АПАРАТ   ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВЯ

Рис. 84. Череп людини. А – вигляд спереду, Б – вигляд збоку: 1 – лобова кістка; 2 – тім’яна кістка; З – скронева кістка; 4 – потилична кістка; 5 – вилична кістка; 6 – верхня щелепа; 7 – нижня щелепа.

Черепна коробка утворена нерухомо сполученими плоскими кістками. Спереду розташовується велика непарна лобова кістка, зверху – дві тім’яні, з бічних сторін – скроневі, а ззаду – непа­рна потилична кістка, в якій є так званий великий потиличний отвір. Через цей отвір з’єднуються головний і спинний мозок. На внутрішній поверхні кісток черепної коробки знаходяться ямки і горбочки. Ямки відповідають мозковій звивині, а горбочки між ними – борознам кори головного мозку.

Лицьовий відділ черепа складається з верхньої і нижньої ще­леп, піднебінних, носових, скуластих та інших кісток. Усі ці кіс­тки, виключаючи нижньощелепну, нерухомо сполучені одна з одною. На нижній щелепі є виступ підборіддя – важлива відмін­на риса щелепи людини.

Скелет тулуба включає хребет і грудну клітку. Хре­бет, або хребетний стовп (columna vertebralis), утворений 33-34 хребцями і має п’ять відділів: шийний – 7 хребців, грудний – 12, поперековий – 5, крижовий – 5 і копчиковий – 4-5 хребців. Хребці (vertebrae) складаються з тіла і дуги, від якої від­ходять сім відростків: один остистий, два поперечні, дві пари суг­лобових. Між тілом хребця і дугою знаходиться хребетний отвір. В сукупності ці отвори утворюють хребетний канал, в якому роз­ташовується спинний мозок. Розміри тіл хребців збільшуються від шийного відділу до поперекового у зв’язку із зростанням на­вантаження на нижче розташовані хребці. Між тілами хребців знаходяться прошарки хрящової тканини. Крижові і копчикові хребці зростаються і утворюють крижову і копчикову кістки.

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ   ОПОРНО РУХОВИЙ АПАРАТ   ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВЯ

Рис. 85. Скелет людини: А – вигляд спереду: 1 – череп; 2,7 – хребет; 3 – ключиця; 4 – грудна клітка; 5 – грудина; 6 – плечова кістка; 8 – променева кістка; 9 – ліктьова кістка; 10 – п’ясток; 11 – фаланги пальців руки; 12 – зап’ясток; 13 – фаланги пальців ноги; 14 – плесно; 15-передплесно; 16 – велика гомілкова кістка; 17- мала гомілкова кістка; 18 – колінна чашечка; 19 – стегнова кістка; 20 – лобкова кістка; 21 – клубова кістка; Б – вигляд збоку: 1 – лобна кістка; 2 – хребет; 3 – ребра; 4 – грудина; 5 – нижня щелепа; 6 – плечова кістка; 7 – променева кістка; 8 – ліктьова кістка; 9 – зап’ясток; 10 – п’ясток; 11 – фаланги пальців руки; 12 – фаланги паЛьців ноги; 13 – плесно; 14 – передплесно; 15 – велика гомілкова кістка; 16 – мала гомілкова кістка; 17 – колінна чашечка; 18 – стегнова кістка; 19 – клубова кістка; 20 – крижі; 21 – лопатка.

У зв’язку з прямоходінням хребет у людини утворює чотири вигини. У шийному та поперековому відділах вигини повернені опуклістю вперед, у грудному та крижовому – назад. Вони мають важливе значення, оскільки пом’якшують поштовхи при ходьбі, стрибках і бігу, полегшують збереження тілом рівноваги і збіль­шують розміри грудної клітки і тазу. У дітей часто з’являються патологічні вигини хребта. При тривалому зігнутому положенні хребта і слабкості спинних м’язів збільшується вигин у грудному відділі хребта. У результаті тривалого нерухомого сидіння за пар­тою і неправильної косої посадки з’являється викривлення хребта убік.

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ   ОПОРНО РУХОВИЙ АПАРАТ   ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВЯ

Рис. 86. Хребетний стовп. Вигляд спереду (А), ззаду (Б) і збоку (В): Відділи: І – шийний; II – грудний; III – поперековий; IV – крижовий; V – куприковий. 1,3 – шийний і поперековий лордози; 2, 4 – грудний і крижовий кіфози; 5 – мис.

Грудна клітка (thorax) утворена грудиною (sternum), 12 па­рами ребер (costae) і грудними хребцями. Сім пар ребер безпосередньо сполучено з грудиною; 8-10-а пари з’єднуються разом хрящами і переднім кінцем прикріпляються до грудини, а 11-а і 12-а пари лежать вільно, закінчуючись в м’яких тканинах. Грудна клітка вміщає важливі внутрішні органи: серце, крупні судини, легені, трахею, стравохід. Вона бере участь у дихальних рухах за рахунок ритмічного підняття і опускання ребер. Грудна клітка у людини у зв’язку з прямоходінням плоска і широка. Фо­рма і величина її залежать від віку і статі, виду трудової діяльнос­ті і способу життя. Під впливом фізичних вправ збільшуються її розміри. У дітей при неправильній посадці і опорі на парту грудь­ми може виникнути деформація грудної клітки, що порушує роз­виток і функціонування серця, легень і кровоносних судин.

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ   ОПОРНО РУХОВИЙ АПАРАТ   ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВЯ

Рис. 87. Грудна клітка. Вигляд спереду: 1 — тіло грудини; 2 – рукоятка грудини; 3 – верхня апертура грудної клітки; 4 – ключиця; 5 – лопатка; 6 – ребра; 7 – мечоподібний відросток грудини; 8 – реберна дуга.

Скелет кінцівок складається з скелета пояса, який прикріплює кінцівки до осьового скелета, і скелета вільної кінцівки.

Скелет пояса верхньої кінцівки складається з пари лопаток і пари ключиць. Лопатка (scapula) – парна плоска кістка трикут­ної форми, яка прилягає до задньої поверхні грудної клітки. Разом із плечовою кісткою лопатка утворює плечовий суглоб. Ключиця (clauicula) – парна покривна кістка, одним кінцем сполучена з верхнім кінцем грудини, іншим – з лопатками. Скелет руки скла­дається з плечової кістки, двох кісток передпліччя (ліктьова і про­менева) і кісток кисті (кістки зап’ястка, п’ястя і фаланг пальців).

Скелет пояса нижньої кінцівки представлений тазовим поясом, утворений двома масивними тазовими кістками, кожна з яких, у свою чергу, складається з трьох зрощених кісток – клубкової, сід­ничної, лобкової. Тазовий пояс разом з крижами утворює таз, який захищає органи черевної порожнини. У жінок розміри тазу більше, ніж у чоловіків, більше і величина нижнього отвору, що пов’язано з дітородінням. На бічних поверхнях тазових кісток знаходяться за­падини, в які занурюється головка стегнової кістки, утворюючи та­зостегновий суглоб. Скелет нижньої кінцівки включає стегнову кіст­ку, дві кістки гомілки (велику і малу гомілкові) і стопу, що склада­ється з 26 дрібних кісток. У зв’язку з прямоходінням стопа людини набула склепінчастої форми, яка забезпечує пружну ходу.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Сполука яку можна використовувати для відновлення металів.
Ви зараз читаєте: БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ – ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я