Чому ми прагнемо віри



ТЕМА III. “СПІЛКУЙМОСЯ З ВІДКРИТИМИ СЕРЦЯМИ”

УРОК 21 Чому ми прагнемо віри.

Тема. Чому ми прагнемо віри.

Мета: навчити учнів розрізняти поняття “духовність” і “релігійність”; поговорити про історію виникнення релігії; про те, що означає “вірити”; виховувати толерантне ставлення й повагу до релігійних почуттів.

Обладнання: підручник етики для 6 класу; робочий зошит; учнівський зошит; аудіозапис твору С. Рахманінова “Сім хорів”; слайди або картинки із зображенням собору Святої Софії в Києві.

Епіграф:

“Моя релігія – це любов до всього живого” (арабська мудрість).

Вислови: “Я бажала б належати до тієї релігії, яка б не давала людям ненавидіти одне одного” (Ж. Санд).

“Велич душі повинна бути властивістю всіх людей” (Сенека).

“Душа людини розвивається до самої смерті” (Гіппократ).

“Будь-яка душа вимірюється величезністю свого прагнення” (Г. Флобер).

Ключові поняття: духовність, релігійний.

Тип уроку: інтегрований.

Структура уроку

I. Вступна частина.

1. Вітання.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Представлення теми уроку

й очікуваних результатів.

II. Основна частина.

1. Що таке духовність та релігійність.

2. Що означає вірити.

III. Заключна частина.

Висновки.

IV. Домашнє завдання.

Хід уроку

I. ВСТУПНА ЧАСТИНА.

1. Вітання.

Учитель. Здрастуйте, діти. На минулому уроці ми говорили про милосердя. (Милосердя – бажання допомогти кожному, хто потребує допомоги, без вигоди від цього.) У чому воно виявляється? (У добрих вчинках, милосердних справах, співчутті, допомозі іншим.)

У буддизмі є вчення про праведні вчинки. Перше правило закликає упокорювати гнів, а найвищою чеснотою вважається співчуття. Смак співчуття, вважають прихильники цього віровчення, – це наріжний камінь, що відділяє добро від зла. Ви повинні були прочитати на сторінках 116-117 підручника буддійську притчу “Гірчичне зерня”. Що знайшла жінка? (Вона знайшла в собі співчуття й милосердя. На тлі цих загальнолюдських цінностей вона не помічала вже того, що її життя тяжке. Вона допомагала людям, яким важче, ніж їй.)

2. Актуалізація опорних знань.

На попередніх уроках ми говорили про загальнолюдські цінності.

– Що це за цінності? (Добро, справедливість, гуманізм, милосердя, любов, дружба.)

– На яких якостях людини основане милосердя? (На співчутті, увазі, доброзичливості, людяності, чуйності.)

– Що таке співчуття? (Чуйне ставлення до чиїхось горя, невдачі, проблем.)

– Що ми маємо на увазі, коли говоримо “людяність”? (Щире, доброзичливе ставлення до людей; увага до потреб людини.)

– Що таке чуйність? (Уважне ставлення до людей.)

– Хто такий альтруїст? (Той, хто безкорисливо турбується про інших, готовий заради цього зректися своїх інтересів.)

– Хто такий егоїст? (Той, хто перш за все виявляє турботу про свої інтереси, нехтуючи інтересами інших.)

– Назвіть десять біблійних заповідей.

Перевірка письмового домашнього завдання з теми “У чому виявляється милосердя”.

1-2. Чи погоджуєшся з твердженнями?

Милосердя належить до загальнолюдських цінностей. (Варіант А. Так.)

Щоб проявів егоїзму поменшало, треба вимогливіше ставитися до інших. (Варіант Б. Ні.)

3-4. Склади зі слів моралі настанови, у яких ідеться про милосердні вчинки, що є обов’язком кожної людини. (Недужого провідати; голодного нагодувати; спраглого напоїти.)

5. Впиши в клітинки поняття, про яке йдеться.

Ставлення до людей, стислим утіленням якого є настанова: “Жити для інших”. (Альтруїзм.)

6. Доповни твердження.

Егоїстом називають людину, яка… (нехтує інтересами інших заради власних).

7-8. Добери 5-7 ознак, властивих милосердній людині.

Милосердна людина. (добра, співчутлива, увічлива, безкорислива).

9-10. Прокоментуй ситуацію за поданими запитаннями.

Чому Зозуля уникала пташиного товариства? (Вона була зарозумілою, хоча й говорила, що хоче бути вільною.)

Чи вважаєш ти Зозулю егоїсткою? Чому? (Так. Вона жила тільки для себе, не поважала інших, вважала себе кращою.)

Сформулюй настанову за поданим початком: “Хто думає лише про себе, той.”

(Індивідуальна відповідь учня.)

11-12. Склади невеличкий твір-роздум за англійським прислів’ям “Милосердя починається в себе вдома”.

(Індивідуальна відповідь учня.)

3. Мотивація навчальної діяльності.

У ч и т е л ь. Перед вами картина Тиціана “Марія Магдалина” (1560 р.). Хто така Марія Магдалина? Це – одна з найвідданіших послідовниць Христа. Вона була першою, хто повідомив про його воскресіння. Упродовж століть Марія Магдалина є символом щирої віри. Чи вважаєте ви цей образ на картині одухотвореним, натхненним? (Діти відповідають.)

4. Представлення теми уроку й очікуваних результатів.

Учитель. Тема уроку сьогодні – “Чому ми прагнемо віри”. Ми вчитимемося розрізняти поняття “духовність” і “релігійність”; поговоримо про історію виникнення релігії; з’ясуємо, що означає слово “вірити”; учитимемося виховувати в собі толерантне ставлення й повагу до релігійних почуттів.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

1. Що таке духовність та релігійність.

Учитель. На уроках етики ми вже не раз говорили з вами про внутрішній світ людини, наповнення якого залежить тільки від нас. Пригадайте такі поняття, як дух, душа.

Прочитайте вислів на дошці, спробуйте пояснити його. (Пояснення дітей.) З духовним світом пов’язане й поняття “духовність”.

Духовність – здатність людини мати розвинені духовні потреби: естетичні, інтелектуальні, моральні тощо, здатність до самовдосконалення.

Наш духовний світ – це наші думки, почуття, очікування, наше прагнення досягти ідеалу, стати кращими. Духовність робить людину цікавішою для інших.

У вашому підручнику на сторінці 121 розповідається про видатного українського історика Миколу Костомарова, який жив у Петербурзі, але, зі слів сучасника, чарував усіх своєю любов’ю до України, оскільки все в його житлі нагадувало рідний край (образ Охтирської Богоматері, книги, портрети, рідна мова).

Ми вже говорили про духовні потреби, духовну красу людини. Що належить до духовних потреб? (Потреби естетичні: музика, живопис, театральне мистецтво; пізнавальні, моральні.)

Духовність – це, перш за все, здатність людини мати духовні потреби. Не секрет, що не всі люди мають здатність цінувати мистецтво, знання, моральність, жити згідно із загальнолюдськими цінностями. Для багатьох людей духовне життя пов’язане зі служінням Богові. Такий вияв духовності називають релігійністю.

Робота з підручником.

Прочитайте на сторінках 120-121 текст “Що таке духовність та релігійність”.

Релігійний – 1. Який вірить у Бога й старанно виконує релігійні обряди. 2. Заснований на релігії.

Звучать “Сім хорів” С. Рахманінова.

Учитель. В основі релігійності лежить віра в Бога. Релігійні уявлення виникли в людини дуже давно. Людина боялася явищ природи, не могла їх пояснити. Вона боялася грому і блискавки; засухи і повені. Тому й вирішила, що все залежить від якихось невідомих, але дуже могутніх сил природи – богів. Ми вже говорили про анімізм – віру в духів і душі; тотемізм; фетишизм; магію. Пізніше людина почала вірити в богів. Їх було багато. Пригадайте богів Давнього Єгипту або Греції. (Зевс, Гея, Посейдон, Аїд.)

У первісному суспільстві східних слов’ян існувало багато богів, головним був бог грому і блискавки Перун. Крім того, існували й інші: бог неба – Сварог, бог сонця – Даждьбог, бог-світило – Хорст, бог тваринництва – Велес, бог вітрів – Стрибог, богиня жіночого начала природи і жіночої роботи – Мокоша, покровителька дому – Лада, бог любові – Лель, бог продовження роду – Ярило, бог родючості – Купало та ін. Було й багато інших дрібніших богів і духів: водяники, домовики, лісовики, яким поклонялися і яких задобрювали. Обряди виконували жреці, знахарі, волхви.

З утворенням Київської Русі для єдності держави потрібна була віра в єдиного бога. Такою релігією стало християнство, прийняте в 988 році як державна релігія. Спочатку це було візантійське християнство, а потім православ’я з 1054 року. Посли князя Володимира, побувавши на службі в соборі Святої Софії в Константинополі, були в захопленні від неї: “сліпуче багатство ритуалу, який блищить золотом, сріблом, дорогоцінним камінням і різнобарвними мармурами. Якщо ці земні пишності мають таку пишноту, – пише єпископ Газький Порфирій, – якою ж повинна бути велич пишнот небесних, уготованих для праведників”.

Учитель. Храми Київської Русі – зразок давньоруської архітектури. Вони водночас були хранителями мистецтва, освіти й науки. У соборах розміщували бібліотеки й літописні майстерні. Перша з відомих бібліотек була розташована в соборі Святої Софії в Києві.

Інтер’єри соборів прикрашалися мозаїками, фресками.

Мозаїка – спосіб зображення на площині за допомогою смальти.

Прикладом такого зображення є Оранта із собору Святої Софії в Києві. Цей собор також прикрашений фресками (розписом по вологій штукатурці). Прикладом є зображення сім’ї Ярослава Мудрого.

Ікона – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога або святих, біблійних сюжетів.

Найчастіше ікони писали на дерев’яних дощечках. Кожен колір в іконі мав символічне значення: червоний символізував земне життя, синій і зелений – небесний дух, золотий – світло. Подивіться уважно на ікони в підручнику (сторінка 123). На ній ви бачите ікону Андрія Рубльова “Свята Трійця”, написану близько 1420 року, та ікону “Покрова Пресвятої Богородиці” (кінець XVII сторіччя).

Які релігійні почуття втілені в цих витворах мистецтва? (Діти відповідають.)

Інформація для вчителя.

Ім’я художника Рубльова не тільки стало в один ряд з іменами великих сучасників, але навіть сам той час схарактеризований нащадками як епоха Андрія Рубльова.

З літопису відомо, що Рубльов був ченцем, хоча писати ікони могли й мирські художники. Що ж хотів сказати Андрій Рубльов у своїй “Трійці” через безмовність? Чи була вона зрозуміла сучасникам?

“Трійця” написана Рубльовим у пам’ять і похвалу Св. Сергію, вона зображає біблійний сюжет про явлення трьох ангелів старому Авраамові та його дружині Сарі з повідомленням про народження сина. Здавна християнське мистецтво зображало цю подію у двох тлумаченнях. Одні іконописці зображали її як явлення самого Бога у супроводі двох янголів, які служать Йому, інші представляли цей сюжет як явлення світу Трійці єдиносущної (Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа). До перших належав візантійський живописець Феофан Грек, що знайшов на Русі свою другу Батьківщину. У його “Трійці” середній ангел відрізняється величчю й силою своєї зовнішності.

У рубльовській іконі немає таких написів на німбах ангелів. Але мистецтвознавці вважають “Трійцю” вираженням другого тлумачення. Вони обгрунтовують це тим, що ангели на його іконі мають однакову силу і владу: однакові розміри фігур, однакові німби й палиці. Ангелів ділять на лівого, центрального і правого відповідно до руки мистецтвознавця, що дивиться на ікону. Не сумніваючись у тому, що Рубльов зобразив саме Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа, вони розходяться в думці, який ангел кого втілює.

Перше і найголовніше, що зобразив Рубльов на іконі, – це дерево, дуб – Древо Життя. Воно є центральною віссю ікони. Життя має минуле, майбутнє і сьогодення, що на іконі виражено через ангелів.

Якщо подивитися на ангела, що сидить ліворуч від центрального, то легко побачити, що це Архангел Михаїл. Ангел символізує минуле, спогади, емоції. Тому на іконі він не діє, голова опущена, погляд спрямований униз, у землю, в минуле. Над його головою теж земля – скеля. Колір його хітона – блакитний.

Якщо подивитися на ангела, що сидить праворуч від центрального, то зрозуміло, що це Архангел Гавриїл. Він символізує майбутнє, дію, планування, тому голова і погляд спрямовані вгору, руки в дії. Над його головою будівля йде сходами вгору, в майбутнє. Колір його гіматія – золотисто-оранжевий.

Центральний ангел підсилює це сприйняття: саме на його ліве плече накинутий блакитний гіматій, і саме на його правому плечі, на хітоні, оранжево-золотиста смуга. Ангел символізує Христа, покровителя сьогодення, духовного сходження й еволюції людини. Ангел зображений по центру ікони, у чаші, утвореній лівим і правим ангелами. Він указує рукою на чашу, що стоїть на столі, який, уже у свою чергу, також є чашею. Але як нарочито примітивно поділив Рубльов стіл-чашу на три частини, підкресливши це ділення колірною гамою.

Чи не в цій примітивності приховано ключ до розуміння ікони? Чи не цим і хотів Рубльов привернути увагу людини, що стоїть перед іконою? Напевно, художник хотів досягти розуміння того, що центральний ангел указує шлях із трьох сходинок від зеленої трикутної основи столу через другу частину, де також примітивно зображений квадрат, до триразово повтореної чаші.

(За О. В. Шпільовою).

2. Що означає вірити.

Учитель. Проявом світосприймання релігійної людини є релігійні почуття – любов до Бога, благоговіння, покірність та інші. Не можна зневажливо ставитися до релігійних почуттів людини. Пригадайте, які притчі ви читали на уроках літератури? (Діти називають.)

Що таке притча? (Повчальна розповідь, у якій моральний припис розкривається інакомовно.)

Робота з підручником.

На сторінках 123-124 прочитайте текст “Що означає вірити”.

Поясніть фразу з цього тексту: “Найгірше тим людям, які не вірять ні в що”. (Пояснення дітей.)

Прочитайте притчу “У перукарні” (с. 124) і поясніть, що означає вірити. (Пояснення дітей.)

III. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Висновки.

Учитель. Духовність людини грунтується на вірі (у людину, в науку, в Бога, в себе), надії, любові. Віра допомагає людині жити, долати перешкоди. Спираючись на релігію, віруюча людина прагне знайти те, чого їй не вистачає в повсякденному житті: добро, любов, підтримку, співчуття.

Відомий англійський письменник Бернард Шоу писав: “Той, хто ні в що не вірить, – усього боїться”. Як ви розумієте ці слова? Над цим ви подумаєте вдома, виконуючи завдання в робочому зошиті.

– Скажіть, чи може бути духовною нерелігійна людина?

– Як потрібно ставитися до релігійних почуттів? (Відповіді дітей.)

IV. домашнє завдання.

Прочитати параграф (с. 120-126.) Вивчити визначення ключових понять уроку.

У підручнику прочитати про життя Петра Могили та Григорія Квітки-Основ’яненка (с.122).

Прочитати на сторінці 124 притчу “У перукарні”.

Виконати в робочому зошиті письмові завдання з теми “Чому ми прагнемо віри”.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Державні цільові фонди.
Ви зараз читаєте: Чому ми прагнемо віри