ЦІЛІСНІСТЬ ПРИРОДИ. РОЛЬ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ КАРТИНИ СВІТУ



УЗАГАЛЬНЕННЯ

УРОК 31

ТЕМА. ЦІЛІСНІСТЬ ПРИРОДИ. РОЛЬ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ КАРТИНИ СВІТУ

Мета уроку: навчальна – продовжити формування в учнів уявлень про цілісність природи, спільності та відмінності живої і неживої природи, пригадати основні компоненти природи, приклади взаємозв’язків у природі; розвиваюча – навчити школярів сприймати природу як єдине ціле, як систему, людей як частину цієї системи; виховна – виховувати любов та дбайливе ставлення до природи, розвивати самостійність, відповідальність

і акуратність.

Основні поняття: природа, компоненти природи, система, цілісність, орбіта, закон всесвітнього тяжіння, харчові ланцюги.

Методи уроку: словесний (бесіда), порівняльний, узагальнювальний, частково пошуковий.

Тип уроку: узагальнення та систематизація знань.

Обладнання: навчальні таблиці або фільми про цілісність природи.

Міжпредметні зв’язки: біологія (7 клас), географія (б клас), хімія (8 клас), фізика (7 клас), екологія.

Структура уроку

І. Перевірка домашнього завдання

II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього

досвіду

IV. Викладення обновного матеріалу

1. Закон всесвітнього тяжіння,

2. Основні хімічні елементи в живій і неживій природі.

3. Перетворення енергії.

4. Кругообіг речовин та харчові ланцюги.

5. Подразливість як головна відмінність живої і неживої природи.

V. Підбиття підсумків уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

– Запитання до учнів

1. Робота в яких п’яти напрямках допомагає зберегти біосферу?

2. Назвіть п’ять типів природоохоронних територій. Чим вони відрізняються один від одного?

3. Яке значення має Червона книга? Наведіть приклади тварин, чисельність яких удалося відновити завдяки природоохоронним заходам.

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ, ЇХНЬОГО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСВІДУ

– Бесіда

Наше дворічне вивчення курсу “Природознавство” наближається до кінця. Давайте пригадаємо, з чого ми починали роботу з природознавства в 6-му класі.

– Що таке природа? (Усе, що нас оточує.)

Природа складається з компонентів, тобто зі складових частин.

– Назвіть компоненти природи. (Вода, повітря, гірські породи, грунт, чотири царства живих організмів (мікроорганізми, гриби, рослини й тварини), енергія Сонця та людина.)

Отже, людина – частина природи.

Усі компоненти природи перебувають у взаємозв’язку та взаємодії.

– Як називають взаємозв’язок окремих компонентів, або складових частин? (Системою.)

Природа як система живе за своїми законами, з якими ми знайомилися впродовж двох років.

– Завдання у робочому зошиті

IV. ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Закон всесвітнього тяжіння

Давайте пригадаємо основні закони природи, які об’єднують живу й неживу природу в цілісну, тобто у взаємозалежну систему.

– Яке формулювання має закон всесвітнього тяжіння, що його відкрив англійський фізик Ісаак Ньютон? (Усі тіла притягуються між собою.)

– Як змінюється сила притягання залежно від маси тіл? (Чим більша маса тіл, тим більшою є сила притягання.)

– Як дія цього закону виявляється в природі? (Усі тіла, розташовані на поверхні Землі, її атмосфера й гідросфера, а також природний супутник Місяць і численні штучні супутники притягуються нашою планетою й не летять у космічний простір. У свою чергу Земля рухається по своїй орбіті навколо Сонця разом із вісьмома іншими планетами Сонячної системи.)

2. Основні хімічні елементи в живій і неживій природі

Цілісність природи виявляється в тому, що всі тіла живої та неживої природи складаються з атомів одних і тих самих хімічних елементів.

– Які хімічні елементи найпоширеніші на Землі? (Карбон С, Гідроген Н, Нітроген N, Оксиген О.)

– Які неорганічні речовини утворюють ці елементи? (Вода, кисень, вуглекислий газ, азот.)

– Як називають органічні речовини, молекули яких складаються із цих самих хімічних елементів? (Білки, жири, вуглеводи, амінокислоти.)

3. Перетворення енергії

– Енергія якого космічного тіла є головним джерелом енергії на Землі? (Енергія Сонця.)

Ця енергія багаторазово перетворюється на інші види енергії в тілах рослин, тварин при утворенні й використанні паливних корисних копалин.

– Що є джерелом енергії для тварин? (їжа.)

Рештки організмів, що пролежали мільйони років у земній корі, перетворюються на паливо: вугілля, нафту, газ.

– У які види енергії можна перетворити це паливо? (У світлову (при спалюванні палива), теплову (також при спалюванні палива), електричну (на теплових електростанціях) або механічну (за допомогою двигунів машин, які працюють від різних видів палива).)

Ці перетворення енергії теж є доказом цілісності природи.

4. Кругообіг речовин та харчові ланцюги

Крім кругообігу енергії, у природі існують кругообіги речовин.

– Кругообіг якої речовини ви вивчали у 5-му класі на уроках природознавства, повторювали в 6-му класі на уроках географії? (Кругообіг води.)

Інші хімічні елементи так само “подорожують” із грунту в тіла рослин і тварин, а звідти знову в грунт.

– Яким чином інші речовини й хімічні елементи здійснюють свій кругообіг? (Через їжу.)

– Як називають взаємозв’язки між організмами, що пов’язані живленням? (Харчові ланцюги.)

5. Подразливість як головна відмінність живої і неживої природи

Тим часом є принципова відмінність живої природи від неживої: подразливість, або чутливість.

– У чому виражається ця якість? (При впливі на організм інших організмів або неживої природи він відповідає на ці впливи або зміни.)

– Наприклад: до яких змін у живій природі приводить весняне потепління та подовження світлового дня? {Це приводить до росту рослин, їхнього цвітіння, повернення перелітних птахів, пробудження від зимової сплячки тварин тощо.)

– Як позначається на живій природі літня спека та нестача вологи? (Починається вигоряння трави, пересихання невеликих водойм, загибель тварин і рослин.)

– Отже, з огляду на те, що жива природа така чутлива, як слід до неї ставитися? {Бережливо, виважено.)

Після цього вчитель дає класу завдання, яке учні виконують, розділившись на дві групи. Перша група складає правила особистої поведінки в природі, які починаються словами “необхідно”, “потрібно”. Друга група складає перелік заборон для людини, які убезпечать природу від завдання їй шкоди. Після п’ятихвилинної колективної роботи групи по черзі презентують свої правила та доповнюють їх, якщо в цьому є потреба.

Для охорони природи потрібно:

1. Вивчати рослини й тварини, занесені до Червоної книги України, розповідати про них друзям і родичам.

2. Збирати гриби, ягоди, горіхи та лікарські трави, не завдаючи шкоди самій рослині.

3. Відпочиваючи на природі, прибирати після себе сміття.

4. Обов’язково ретельно гасити багаття, якщо була потреба його розводити.

5. Узимку розвішувати й наповнювати кормом пташині годівнички.

6. Бути в природі гостем, більше придивлятися й прислухатися до братів наших менших.

Щоб не завдавати шкоди природі, не можна:

1. Ламати гілки дерев, обдирати кору, вирубати живі дерева.

2. Руйнувати мурашники й пташині гнізда.

3. Брати із гнізд пташенят, а з нір дитинчат птахів і звірів.

4. Ловити мешканців дикої природи та приносити їх додому.

5. Кидати сміття.

6. Збирати дикоростучі квіти в букети, особливо з рослин, занесених у Червону книгу.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

– У чому проявляється така головна властивість природи, як цілісність? (У тому, що вона складається з хімічних елементів, які здійснюють кругообіг у процесі живлення та споживання енергії.)

– У чому полягає головна відмінність живої природи від неживої? (Жива природа характеризується подразливістю, тобто чутливістю.)

– Чим кожний житель Землі може допомогти в справі охорони природи? (Дотримуватися правил особистої природоохоронної поведінки.)

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

– Завдання у робочому зошиті

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

Природа-цілителька

В аптеках є безліч різноманітних ліків: пігулки, ампули, порошки. Утім ліки можна знайти не тільки в аптеці. Сама природа має величезну цілющу силу.

Уже в сиву давнину склалися уявлення про вплив на здоров’я людини навколишнього середовища. Батько медицини Гіппократ, який жив у V-IV ст. до н. е., указував на те, що природні умови деяких місцин допомагають позбутися недуг, й іноді, аби вилікуватися, досить перемінити місце проживання.

Найсильнішими ліками в природній аптеці є клімат. Температура повітря, атмосферний тиск, сила й напрямок вітру, розташування місцевості над рівнем моря, особливості ландшафту впливають на здоров’я людей. Разом або окремо ці умови впливають на людський організм рефлекторно, тобто через нервову систему проти волі людини.

У лікуванні хвороб органів дихання допомагає морський клімат. Вологе повітря теплого узбережжя, просочене морською сіллю, знищує чимало хвороботворних бактерій і подразнює слизову оболонку дихальних шляхів, стимулюючи їхнє самоочищення. Лікування морським кліматом у поєднанні з морським купанням одержало назву таласотерапії (від грец. telassa – море і terapeia – лікування).

Сучасна медицина активно використовує аеротерапію, тобто цілющий вплив повітря, та сонцелікування. Сонячне випромінювання спонукає організм упорядковувати обмін речовин. Цим і пояснюється загально-зміцнювальна дія сонця. Утім сонце, як і всілякі ліки, корисне лише в певних дозах. Тривалі сонячні ванни шкідливі для організму людини.

Доведено, що клімат степів (сухий, спекотний улітку) допомагає лікувати туберкульоз. А повітря лісу, особливо хвойного – справжній еліксир здоров’я. Чому ж лісові аромати мають лікувальні властивості? Виявляється, багато дерев, особливо хвойних, виділяють у повітря незвичайні речовини – фітонциди (від грец. fiton – рослина і латин, cedo – убиваю). На значну кількість бактерій і вірусів фітонциди діють згубно. Саме тому санаторії для лікування легеневих захворювань розташовані серед соснових борів.

Відомо, що серед мешканців високогір’їв багато довгожителів. Фахівці часто пояснюють це цілющими властивостями чистого гірського повітря. Однак зі збільшенням висоти знижується атмосферний тиск, зменшується й насиченість повітря киснем. На висоті 3000 м над рівнем моря тиск у 1,5 рази менший, ніж на рівнині. Це означає, що кисень гірше проникає в легені. Здавалося б, яка користь може бути від нестачі кисню? А тим часом користь є. Організм людини, яка потрапила в гори, починає адаптуватися до нових умов: прискорюються обмінні процеси, поліпшується вентиляція легень, збільшується вміст еритроцитів і гемоглобіну в крові. Усе це благотворно позначається при лікуванні різноманітних захворювань. Але й тут треба знати міру. Із підйомом на значні висоти (понад 3000 м) у нетренованих людей може початися гірська хвороба (головний біль, сухий кашель, відсутність апетиту). Її причина – порушення механізмів адаптації до умов високогір’я та гостре кисневе голодування.

Люди здавна надавали величезного значення каменям. Причому не тільки коштовним і рідкісним, але й найпростішим. Наприклад, вважалося, що берил допомагає при хворобах печінки, а хризоліт позбавляє нічних страхів, агат може знешкодити зміїну отруту, а гірський кришталь додає молока жінкам, що годують немовлят.

Продовжуючи говорити про лікувальні властивості каменів, пригадаємо про цілющі властивості мінеральних вод. Зазвичай це підземні води й місця, де вони виходять на поверхню, які здавна були місцями паломництва стражденних.

Цілющі властивості мінеральних вод залежать від переваги тієї чи іншої хімічної речовини в їхньому складі. При цьому кожне мінеральне джерело унікальне. Вуглекислі, сірководневі, азотисті, бромисті, залізовмісні й інші води використовують для лікування всіляких хвороб. Курорти Трускавець, Миргород, Куяльник та інші відомі завдяки джерелам мінеральних вод. Ще в XIX ст. у багатих людей було прийнято виїжджати “на води” – підлікуватися.

Щоб відчути цілющу силу мінеральної води, її не обов’язково пити. Купання в мінеральній воді не менш корисне. Уже багато століть відомий метод зовнішнього застосування мінеральних вод – бальнеотерапія (від латин, balneum – лазня, купання і terapeia – лікування). Насичена солями вода, подразнюючи шкіру, стимулює роботу внутрішніх органів.

Чудовими ліками є морська сіль. У ній містяться залишки водоростей та морських тварин, а також різні хімічні речовини. Звісно, у медицині можна використовувати сіль тільки тих морів, вода яких ще не отруєна людиною. Неабиякі цілющі властивості має сіль найсолонішого на Землі озера, названого за цю якість Мертвим морем. Випарена морська сіль, якщо її додати у ванну, допомагає розслабитися, зняти втому.

Цілющі властивості мають також деякі грязі. Метод лікування грязями відомий із сивої давнини, його називають пелоїдо-терапією (від грец. pelos – глина, бруд). Часто використовують мулові відкладення водойм, торф та інші речовини. їх подразлива, протизапальна, загально-зміцнювальна дія незамінна при лікуванні різних хвороб.

Ще стародавні греки відзначали місцевості, наділені природними лікувальними властивостями. Згодом їх стали називати курортами (від нім. kur – лікування і ort – місце). У кожного курорту є своя специфіка, тобто головний природний компонент. Кліматичні курорти бувають морськими, гірськими, рівнинними лісовими й рівнинними степовими. В Україні популярні курорти на березі Чорного та Азовського морів: Бердянськ, Євпаторія, Місхор, Сімеїз, Ялта тощо.

Однак, щоб відчути цілющу дію природи, зовсім не обов’язково вирушати на курорт. Почути шум вітру, побачити багряний захід, відчути м’якість трави під ногами, умитися свіжим снігом… Чи можуть бути ще якісь кращі ліки? Необхідно лише навчитися жити в гармонії із природою, адже ми – її мала частинка. Ми – її пацієнти.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Твір опис річки.
Ви зараз читаєте: ЦІЛІСНІСТЬ ПРИРОДИ. РОЛЬ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ КАРТИНИ СВІТУ