Де-факто

Related posts:

1. Де-юре Політологічний словник Де-юре (лат., англ. de jure) – юридично, згідно з правом. У міжнародному праві форма повного, остаточного і офіційного визнання держави чи уряду. М. Головатий...
2. Репарація Політологічний словник Репарація (reparation, від лат. reparatio – відновлення) – у міжнародному праві вид матеріальної міжнародно – правової відповідальності у грошовій або іншій формі. Виплата P., як правило, обумовлюється мирними договорами. М. Головатий...
3. Інвеститура уряду Політологічний словник Інвеститура уряду (лат. investio – одягаю, наділяю) – винесення парламентом (нижньою палатою) вотуму недовіри новосформованому уряду. Рішення про І. у. приймається парламентом абсолютною більшістю голосів на основі поданих формально призначених главою держави прем’єр-міністром складу уряду і програми його діяльності. І. у. відбувається в країнах з парламентарними та деякими змішаними формами державного правління. В […]...
4. Позапарламентський спосіб утворення уряду Політологічний словник Позапарламентський спосіб утворення уряду – процедура формування уряду, властива президентським і президентсько-парламентським республікам, коли законодавчий орган не бере безпосередньої участі у процесі формування кабінету або його роль у цьому плані обмежена. Склад уряду може не залежати від розстановки партійно-політичних сил у парламенті. Склад уряду та його програма визначаються главою держави і мають отримати […]...
5. Ультиматум Політологічний словник Ультиматум (від лат. ultimatus – крайній, останній) – 1) у міжнародному праві – вимога однієї країни до іншої, виражена в дипломатичному документі або в усній формі, що супроводжується погрозою розриву дипломатичних відносин або застосування військової сили у разі невиконання її в зазначений термін; 2) вимога, що супроводжується будь-якою погрозою. Е. Базовкін...
6. Вето Політологічний словник Вето (лат. veto – забороняю) – передбачений конституціями ряду країн акт, який зупиняє або не допускає набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами (рішеннями) певних органів (посад, осіб). Розрізняють абсолютне (резолютивне) і відносне (умовно-обмежене) В. Абсолютне В. виявляється, зокрема, у праві глави держави на остаточне відхилення прийнятого парламентом закону. При відносному В. відмова […]...
7. Екстрадиція Політологічний словник Екстрадиція (від лат. Ех – з, поза і tradition – передача; англ. exstradition\ фр. extradition) – у міжнародному праві видача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї країни, для притягнення її там до кримінальної відповідальності або для здійснення, виконання винесеного щодо неї вироку суду за здійснення нею кримінального або міжнародного злочину. Термін “Е.” […]...
8. Міністр без портфеля Політологічний словник Міністр без портфеля – в окремих країнах член уряду, який не очолює безпосередньо міністерство або інший центральний орган виконавчої влади, а виконує окремі доручення глави уряду. Це здебільшого політичні діячі, які можуть забезпечити підтримку уряду з боку своїх парламентських фракцій. Іноді М. б. п. – політичний радник уряду. М. б. п. є посадовою […]...
9. Тіньовий кабінет Політологічний словник Тіньовий кабінет – у Великобританії уряд (кабінет), утворений парламентською опозицією на противагу уряду, сформованому парламентською більшістю. “Т. к.” складається з парламентаріїв від опозиції, які вважаються тіньовими аналогами діючих членів кабінету. Завданням “Т. к.” є забезпечення безперервного ефективного політичного управління країною в поєднанні з постійним контролем опозиції за діяльністю уряду. Водночас “Т. к.” спостерігає […]...
10. Визнання міжнародно-правове Визнання міжнародно-правове – акт, за допомогою якого одна або кілька держав, міжнародна організація у заяві або без неї констатують існування фактів, які розглядаються ними як підстава для виникнення правових відносин і наслідків. Розрізняють такі види В. м.- п.: визнання держав, урядів, міжнародних організацій, повсталої сторони, національно-визвольних рухів тощо. Існує визнання де-юре і визнання де-факто. Визнання […]...
11. Статус-кво Політологічний словник Статус-кво (від лат. status quo – певне становище, стан; англ. status quo; нім. Status quo; фр. statut quo) – поняття, яке у міжнародному праві і політиці визначає наявне на певний момент становище, правовий або інший стан відносин між державами. У міжнародній правовій практиці існують різні форми забезпечення С.-к: 1) збереження наявного становища; 2) […]...
12. Влада виконавча Політологічний словник Влада виконавча (executive power / ам. branch) – одна з трьох гілок влади, завдяки якій реалізується державна влада, воля обраних, тих, що стоять на чолі держави, осіб та органів, які у свою чергу репрезентують життєві інтереси певних соціальних верств суспільства, класів, станів, націй. Згідно з теорією поділу влад В. в. – влада, на […]...
13. Династія Політологічний словник Династія (грецьк. Dynasteia – панування) – в конституційному праві монархічних держав ряд послідовно правлячих монархів з одного й того самого роду, які змінюють один одного у встановленому порядку престолонаслідування. Шляхтун П. П. Парламентаризм: Словник-довідник. – К., 2003. М. Головатий...
14. Чинність виборів Політологічний словник Чинність виборів – визнання виборів такими, що відбулися. В Україні визнання чинності виборів потребує, щоб під час їх проведення не було порушень Закону про вибори, які вплинули б на наслідки виборів. У разі недотримання цієї умови призначаються повторні вибори. С. Рябов...
15. Виборщики Політологічний словник Виборщики – особи, яких безпосередньо обирають вибори і які уповноважені на остаточне обрання на виборну посаду у разі двоступеневих або багатоступеневих виборів. Так здійснюється обрання президента США, так було на виборах до Державної Думи в дореволюційній Росії. М. Головатий...
16. Дипломатичні переговори Політологічний словник Дипломатичні переговори – офіційне обговорення представниками держав політичних, економічних, а також інших питань двосторонніх та багатосторонніх відносин з метою узгодження зовнішньополітичної стратегії, тактики чи відповідних дипломатичних акцій, обміну думками, взаємного обміну інформацією, підготовки й укладання договорів, врегулювання спірних питань тощо. Д. п. – це основний засіб мирного розв’язання спорів та конфліктів, що виникають […]...
17. Заборона Політологічний словник Заборона (prohibition, ban) – заборона будь-чого; визначення (в тому числі офіційне) будь-чого суспільно недопустимим, шкідливим, не дозволеним для використання. Крайня З. – оголошення поза законом. Використовуються і такі поняття, як “заборонена зона”, “заборонений плід” тощо. М. Головатий...
18. Дезінтеграція Політологічний словник Дезінтеграція (від фр. des.. – знищення, заперечення і лат. integratio – цілий) – розпад цілого на складові частини на противагу інтеграції. Д. найбільш помітна і гостро відчутна у владно-державній практиці, особливо в умовах інтенсивного розпаду держав. М. Головатий...
19. Демарш Політологічний словник Демарш (від фр. demarche) – дипломатична акція, яка застосовується урядом, зовнішньополітичним відомством або дипломатичним представником перед чи щодо уряду іншої держави. Д. може бути різним за формою: нота, меморандум, заява тощо, а також за змістом – від простого зондажу чи прохання до рішучого протесту. Водночас Д. повинен здійснюватися з дотриманням загальноприйнятих норм міжнародного […]...
20. Етнічна меншина Політологічний словник Етнічна меншина – самоусвідомлювана група громадян держави, яка є кількісною меншістю і для членів якої характерні спільність походження й етнокультурних характеристик, відмінних від домінуючої етнічної спільноти, непанівне становище у суспільстві, колективна воля до виживання та прагнення до рівності з більшістю населення. У міжнародному законодавстві немає чіткого розмежування між поняттями “етнічна меншина” і “національна […]...
21. Екзекватура Політологічний словник Екзекватура (від лат. exsequor – виконую) – 1) у міжнародному праві – офіційний документ, який засвідчує, що уряд країни призначення визнає іноземного консула (главу самостійної консульської установи) і дозволяє йому виконувати свої функції. Видачею екзекватури завершується процес акредитації консула для роботи в країні перебування. Екзекватура передбачає наявність у консула консульського патенту, виданого державою, […]...
22. СУВЕРЕНІТЕТ Культурологічний словник СУВЕРЕНІТЕТ (нім. Souveranitat, франц. souverainete) – незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. С. є необхідною політичною та юридичною ознакою держави....
23. Боден Жан Політологічний словник Боден Жан (1529 – 1596) – французький політичний діяч, юрист, теоретик держави. Вперше сформулював і обгрунтував поняття суверенітету як однієї з істотних ознак держави, порушення якого не може бути виправдане жодним конституційно-правовим законом. Вважав, що держава постає не як результат добровільної угоди, а через завоювання і насильство, панування однієї групи людей над іншою. […]...
24. Мандатна комісія Політологічний словник Мандатна комісія – одна з постійних або тимчасових комісій у парламентах ряду країн, яка створюється на початку роботи першої сесії. До компетенції М. к. входять перевірка повноважень депутатів і подання на розгляд парламенту пропозицій про визнання повноважень окремих депутатів і визнання виборів по відповідному виборчому округу недійсними. У такому разі може проводитися додаткова […]...
25. Вердикт Політологічний словник Вердикт (verdict, від лат. vere dictum – правильно сказане) – 1) у кримінальному праві деяких держав рішення присяжних стосовно вини чи невинності підсудного; 2) у переносному значенні в політичній практиці – це принциповий акт, важливий висновок, точка зору, думка влади. М. Головатий...
26. Персона нон грата Політологічний словник Персона нон грата (англ. persona non grater, лат. persona non grata, букв. – небажана особа) – дипломатичний представник однієї країни, який у момент призначення на посаду не користується довірою уряду іншої держави або втратив цю довіру, працюючи в країні перебування. Форми вияву цього принципу – відмова уряду приймаючої країни дати згоду (агреман) на […]...
27. Республіка президентська Політологічний словник Республіка президентська – форма правління державою, що базується на пріоритеті виконавчої влади в особі президента країни. В цьому разі передбачається пряме обрання громадянами глави виконавчої влади (президента) в ході всенародних виборів. Відповідно до конституції йому і належить верховна влада у державі. Президент у Р. п., як правило, поєднує в одній особі повноваження глави […]...
28. Персона грата Політологічний словник Персона грата (англ. persona grater, лат. persona grata, букв. – приємна особа; бажана особа) – особа, кандидатура якої на посаду керівника дипломатичного представництва прийнятна для уряду певної країни, щоб затвердити її на своїй території як представника іншої держави. Ця особа отримує від іншої держави відповідну згоду (агреман). У країні перебування захищена дипломатичною недоторканністю […]...
29. Посол Політологічний словник Посол – 1) дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство; 2) повноважний дипломатичний представник найвищого рангу. Термін у першому значенні, згідно з існуючою в сучасному міжнародному праві класифікацією, закріпленою у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 p., – це голова дипломатичного представництва 1-го класу. Він акредитується при главі держави. Повна офіційна […]...
30. Мирного співіснування принцип Політологічний словник Мирного співіснування принцип – один з основоположних принципів міжнародного права, до яких зокрема належать: принцип суверенної рівності держав; принцип рівноправності народів та їхнього права самостійно визначати свою долю; принцип незастосування сили або загрози силою в міжнародних відносинах; принцип непорушності державних кордонів; принцип територіальної цілісності держав; принцип мирного врегулювання суперечок; принцип невтручання у внутрішні […]...
31. Екзекуція Політологічний словник Екзекуція (лат. exsecutio – виконання, покарання) – у сфері політики – засоби примушення, які використовуються, наприклад, союзною державною стосовно держави, яка входить до її складу, якщо та порушує союзні зобов’язання. Прикладом Е. може бути усунення від влади регіонального уряду і передача його обов’язків спеціально уповноваженому адміністративному органу. Даниленко В. И. Современный политологический словарь. […]...
32. Права жінок Права жінок – комплекс прав і свобод, який характеризує правовий статус жінок з урахуванням особливостей їх соціального стану. П. ж. є складовою частиною загального комплексу прав людини, який становить правовий статус будь-якої фізичної особи. П. ж. існують у міжнародному праві у вигляді загальновизнаних міжнародних стандартів, які містяться в міжнародних угодах і рекомендаціях міжнародних організацій. У […]...
33. Іноземець Політологічний словник Іноземець (іноземні громадяни) – людина, що перебуває на території чужої держави і не є її громадянином. Іноземні громадяни (foreing citizens) – особи, що не є громадянами цієї держави і мають підтвердження своєї належності до громадянства іншої держави. М. Головатий...
34. Інтернування Політологічний словник Інтернування (фр. Interner – оселяти, від лат. internus – внутрішній) – 1) примусове затримання і роззброєння владою нейтральної держави військових формувань воюючої держави у разі переходу їх на її територію; 2) позбавлення свободи пересування і виходу з меж воюючої держави цивільних осіб, кораблів. М. Головатий...
35. Радикали англійські Політологічний словник Радикали англійські – широка публічна дискусія, рух, діяльність багатьох радикальних політичних об’єднань в Англії, в центрі уваги яких упродовж 1789-1815 рр. перебували доля, влаштування та особливості діяльності англійського уряду. М. Головатий...
36. Інтерпол Політологічний словник Інтерпол – міжнародна організація кримінальної поліції (International Criminal Police Organization – Interpol). І. було створено у 1956 p. з метою організації боротьби проти будь-яких проявів злочинності, в тому числі мафіозних структур на міжнародному рівні. Членами І. нині є понад 180 країн світу. М. Головатий...
37. Аристотель Політологічний словник Аристотель (384 – 322 до н. е.) – давньогрецький мислитель, учень Платона, вихователь Александра Македонського. Уперше виокремив у природі людину як політичну істоту, в яку природа вселила прагнення до державного об’єднання. Глибоко досліджував сутність влади, держави, політичних устроїв, проблеми розмежування влади. Розробив модель ідеальної держави – полісу, умови її існування. Тісно поєднував політику […]...
38. Дипломат Політологічний словник Дипломат (від фр. diplomate) – 1) посадова особа відомства закордонних справ, яка уповноважена здійснювати офіційні зносини з іноземними державами і має спеціальну підготовку; 2) людина, яка домагається своїх цілей тонким, чутливим і вмілим поводженням, стосунками з іншими людьми. Д. покликаний здійснювати офіційну діяльність з реалізації цілей і завдань зовнішньої політики держави, із захисту […]...
39. Аграрна політика Політологічний словник Аграрна політика (від лат. agrarius – земельний і грецьк. politica – державні або суспільні справи)- 1) зміст і наслідки політичних заходів, дій, які спрямовані на регулювання ситуації в сільському господарстві і які, поширюючись на всі сфери життя суспільства, стосуються насамперед населення, що живе сільськогосподарською працею; 2) сільськогосподарська політика, пов’язана з суспільно-політичним вирішенням загального […]...
40. Вотум довіри Політологічний словник Вотум довіри – у державах з парламентарною формою правління схвалення політичної лінії, певного законопроекту нижньою палатою парламенту. Ініціатива щодо питання про В. д. може виходити від самого уряду, від парламентських фракцій або груп депутатів парламенту. М. Головатий...