Державне планування

Державне планування – комплекс взаємопов’язаних заходів державного впливу на народне господарство з метою забезпечення його збалансованого і прискореного розвитку, найбільш дійовий інструмент державного регулювання економіки. Д. п. було започатковане в СРСР планом ГОЕЛРО – планом електрифікації Росії/1920 р./. Перший п’ятирічний план був складений на 1928-1933 роки. В розвинутих країнах Заходу Д. п. починає практикуватися після другої світової війни. Спочатку у Франції, яка розробила перший п’ятирічний план на 1947-1953 рр., (план Моне/.

Найбільшого поширення Д. п. отримало в 609х роках, коли за Францією, Голландією і Японією його запровадили Великобританія, ФРН, Італія і ряд інших розвинутих країн. Сьогодні Д. п. в тій чи іншій формі практикується більшістю країн світу. Д. п. являє собою єдність трьох послідовних операцій: розробка прогнозу, створення самого плану, програмування. Економічне прогнозування має на меті передбачення розвитку народного господарства, його окремих сфер і галузей. Цим створюються передумови для власне планування, яке полягає у визначенні головних цілей економічної політики і шляхів її реалізації. Завершальною операцією виступає
програмування, тобто складання конкретних програм розв’язання окремих економічних завдань – галузевих, регіональних і функціональних. Д. п. виступає у двох основних формах: директивне та індивідуальне планування Директивне практикується в країнах з командною економікою і носить обов’язковий характер. Державний план доводиться до відповідних господарських суб’єктів і складає основу виробничої чи комерційної діяльності. Виконання плану виступає головним показником їх діяльності, В країнах із соціальною ринковою економікою застосовується індикативне планування, що носить дорадчий, рекомендований характер. Тут Д. п. виступає орієнтиром для підприємців при прийнятті виробничих та інвестиційних рішень. Практика показала вищу ефективність саме індикативного планування. З точки зору тривалості розрізняють короткострокові або поточні плани терміном до 1 року, середньострокові – 4-6 років і довгострокові – 10 і більше років. Мета Д. п. – забезпечення стійких темпів економічного зростання, рівномірного розвитку регіонів країни, повної зайнятості, стримування інфляції, збалансованості платіжного балансу, розширення науково-технічних досліджень тощо. Інструментами досягнення планових цілей виступають передусім економічні важелі /пільгове кредитування, оподаткування, фінансування, субсидіювання/. Не виключаються також елементи адміністрування. Разом узяті, вони повинні спонукати підприємців до бажаної поведінки. Україна, ставши на шлях побудови соціальної ринкової економіки, відмовилась від директивного планування на користь індикативного. Труднощі полягають у ненадійності прогнозів, недостатній розробці стимулів до виконання планів, а також в перехідному характері економіки, що робить планування особливо складним.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Державне планування