Державний (територіальний) устрій

Частина перша

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

§ 3. Державни лад

3. Державний (територіальний) устрій.

Державний (територіальний) устрій визначає внутрішню територіальну організацію держави, взаємодію центральних і місцевих органів влади. За державним устроєм розрізняють прості (унітарні – від латин. unitas – єдність) і складні держави.

В унітарній державі територіальні одиниці – області, департа­менти, землі, штати тощо – не мають навіть елементів суверенітету. У них відсутні власні, окремі від загальнодержавних, закони, грома­дянство,

податки. Територія унітарної держави вважається цілісною. В унітарній державі, як правило, діють єдина конституція й закони, створена єдина система державних органів. У міжнародних відносинах унітарна держава виступає як єдине ціле. Унітарними державами є Польща, Фінляндія, Данія, Франція. Унітарною, відповідно до кон­ституції, є й Україна.

На відміну від унітарних держав адміністративні одиниці склад­них держав мають певні ознаки суверенітету, однак частину своїх повноважень передають центру.

Складні держави поділяють на федерації, конфедерації та імперії.

Федерація (від латин. foederatio –

союз, об’єднання) – форма державного устрою, за якого держава є союзом ряду державних утворень, які мають певну політичну самостійність, однак передають частину своїх прав і суверенітету органам федерації. У федеративній державі кожна складова частина – земля, провінція, штат тощо – має суверенітет, певні особливості законодавства, судочинства, але зберігаються цілісність держави, спільні вищі органи влади. У такій державі, як правило, існують органи законодавчої, виконавчої й судової влади як в окремих складових частинах (суб’єктах федерації), так і в державі в цілому. При цьому законодавство країни чітко визначає компетенцію органів кожного рівня. Рішення загальнодержавних (федеративних) органів влади обов’язкові для суб’єктів федерації та їхніх органів вла­ди, нормативні акти (і, зокрема, загальнодержавна конституція) феде­рації мають вищу юридичну силу, аніж нормативні акти окремих частин держави. Характерним для федерації є подвійне громадян­ство – кожен громадянин окремого суб’єкта федерації є одночасно й суб’єктом держави в цілому.

Окремі частини федерації зберігають право виходу з держави за умови дотримання певних процедур, адже об’єднання здійснюється на підставі договору про об’єднання окремих держав, що передають частину своїх повноважень загальнодержавному центру. Федераціями нині є, наприклад, Федеративна Республіка Німеччина, Росія, Сполучені Штати Америки тощо.

Конфедерація – це союз суверенних держав, які об’єднуються для досягнення певної, чітко визначеної мети в окремій сфері державної діяльності (як правило, тимчасовий). Конфедерація діє на підставі договору, при цьому кожна з частин конфедерації зберігає власний суверенітет. У конфедерації немає спільної кон­ституції, спільної судової й фінансової системи. В ній може ство­рюватися спільний орган, який складається з представників окре­мих частин конфедерації, але його рішення не обов’язкові для суб’єктів держави. Кожна з держав – членів конфедерації – збері­гає власний суверенітет і має право в будь-який час вийти з її скла­ду. Конфедерації створюють здебільшого для виконання окремих завдань (оборони, торгівлі тощо). Вони, як правило, мають не­стійкий характер, швидко розпадаються (так сталося, наприклад, з Об’єднаною Арабською Республікою, до складу якої входили Сирія та Єгипет) або перетворюються на федерації (саме так сталося із Сполученими Штатами Америки, які на початковому етапі свого розвитку були конфедеративним утворенням).

Це цікаво

Нині у світі чимало федеративних держав. Це такі держави, як Австрія, Бельгія, Індія, Пакистан, Австралія, Південно­-Африканська Республіка, Канада, Мексика, Аргентина тощо.

Одна з останніх в історії справжніх конфедерацій була створена Сенегалом і Гамбією в лютому 1982 р. й отримала назву Сенегамбія. Однак у вересні 1989 р. вона розпалася. Нині конфедерацією, за офіційною назвою, є Швейцарія (повна назва – Швейцарська конфедерація), але фактично за змістом швейцарської конституції вона є федеративною державою.

У деяких унітарних державах окремим територіальним одиницям надають додаткові повноваження. Так, в Україні існує Автономна Республіка Крим, в Іспанії – автономні провінції басків і Каталонія.

Виокремлюють і таку складну державу, як імперія. Імперія (від латин. imperium – влада, панування) – форма державного устрою, за якої до складу держави входять окремі частини, що були при­єднані насильницьким шляхом, унаслідок поглинання незалеж­них досі держав або їх частин. Складові частини імперії не мають власного

Державний (територіальний) устрій

Символи Австрійської імперії

Суверенітету, не можуть за власним бажанням вийти з її складу. Характерною є різниця в правах центральної частини дер­жави – метрополії й підкорених частин (колоній). Імперія – форма державного устрою, яка здебільшого залишилася в історії. Саме такими були Римська, Османська, Австро-Угорська, Британська імперії. Остання з них у ХХ ст. перетворилася на Британську спів­дружність націй, до якої входять понад 40 держав (серед них такі великі держави, як Індія, Канада тощо).

Це цікаво

Україна протягом своєї історії входила до складу різних за своїм державним устроєм і формою правління держав. У XIX ст. територія нинішньої України входила до складу монархій – Австро-Угорської й Російської імперій. Після 1917 р. західні землі України опинилися в складі Польщі, яка була унітарною державою, республікою. Східна частина України з 1922 р. ввійшла до складу новоутвореної федеративної держави – СРСР – Союзу Радянських Соціалістич­них Республік.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Державний (територіальний) устрій