ДИСКУРСИВНИЙ

Related posts:

1. ЛОГІКА Культурологічний словник ЛОГІКА (грец. наука про умовивід) – наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в процесі міркування й пізнання....
2. ПРОГНОЗ Культурологічний словник ПРОГНОЗ – імовірне судження про стан якогось явища в найближчому або віддаленому майбутньому на основі спеціального наукового дослідження (наприклад, агрометеорологічний, демографічний, науково-технічний П.)....
3. ЛІТОТА Культурологічний словник ЛІТОТА (від грец. litotes – простота) – вид метонімії (заміни одного слова іншим, суміжним за суттю), зворот мови, протилежний перебільшенню (гіперболі); заміна будь-якого виразу іншим, рівнозначним, але у формі заперечення (напр., “згоден” – “не заперечую”)....
4. КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ Культурологічний словник КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ (від лат. contextus – зчеплення, з’єднання, зв’язок) – сукупність життєвих обставин, завдяки яким утворюється той чи інший зміст....
5. ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА Культурологічний словник ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА – специфічний вид практично-духовної (створення творів мистецтва, фольклор, дизайн і т. ін.) і духовної (естетичне споглядання, сприйняття, судження і т. ін.) діяльності. Спільним започаткуванням усіх різновидів Д. е. є “творчість за законами краси”, завдяки якій людина вступає в естетичні відносини з дійсністю, змінюючи свої здібності і свій духовний світ....
6. АМБІВАЛЕНТНІСТЬ Культурологічний словник АМБІВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. ambo – обидва і valentia – сила) – двоїстість чуттєвого переживання, яка виявляється в тому, що один і той же об’єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття (наприклад, любові і ненависті). Звичайно одне з амбівалентних почуттів витісняється і маскується іншим. А. сягає корінням у неоднозначність ставлення людини до навколишнього […]...
7. ДИЗ’ЮНКЦІЯ Культурологічний словник ДИЗ’ЮНКЦІЯ (від лат. disjunqo – роз’єдную, розрізняю) – що полягає в поєднанні двох або більше висловлювань за допомогою логічного сполучника “або” в нове, складне судження (пор. кон’юнкція)....
8. СУДЖЕННЯ Культурологічний словник СУДЖЕННЯ – основна форма мислення, в якій утверджується або заперечується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, властивостей, зв’язків або відношень між ними. Будь-яке знання – це насамперед С. Як правило, С. складається з суб’єкта, предиката і зв’язки. С. можуть бути істинними і хибними. С. істинне тоді, коли воно правильно відображує […]...
9. КОНФУЦІАНСТВО Культурологічний словник КОНФУЦІАНСТВО – 1) Філософсько-етичне вчення давньокитайського мислителя V! ст. до н. е. Кун Фу-цзи (Конфуція). Основним твором конфуціанства є трактат “Луньюй” (“Бесіди і судження”), складений учнями Кун Фу-цзи. Головним у конфуціанстві є поняття “жень” (гуманність) – моральний закон, який визначає взаємини людей в сім’ї і вимагає беззастережної покори молодших старшим за віком або […]...
10. СУБ’ЄКТ Культурологічний словник СУБ’ЄКТ (від лат. subjectum – підкладене) – 1) Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2) юрид. Особа або організація, що має певні права й обов’язки. 3) У граматиці – підмет. 4) У логіці – частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямована думка. 5) Переносно – презирлива назва […]...
11. КАНЕЛЮРИ Культурологічний словник КАНЕЛЮРИ (від франц. cannelure – паз, жолобок) – 1) У трипільській кераміці (див. Трипільська культура) жолоби орнаменту, заповнені іншим кольором глини. 2) В архітектурі – вертикальні жолобки на пілястрі....
12. НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) Культурологічний словник НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) (лат. suggestio, suggero – навіюю, раджу) – у загальному розумінні – будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконування), що має за мету актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій чи вчинків. У людини, яка виступає об’єктом Н., усупереч (а іноді і проти) її волі і свідомості виникають певні […]...
13. ПАРАДОКС Культурологічний словник ПАРАДОКС (від грец. – несподіваний, дивний) – судження, думка, що істотно розходиться з загальноприйнятими. Уявлення, яке не вкладається в усталені погляди. П. є формально-логічна суперечність у процесі доведення певного твердження одночасно є дані для доказу і його істинності, і хибності. Говорять про П. також у поведінці окремих індивідів, коли одні їхні вчинки нібито […]...
14. ІДІОМА Культурологічний словник ІДІОМА (з грец.) – стале словосполучення, що виконує функцію окремого слова, значення якого не виводиться із значень компонентів, з яких воно складається (наприклад, “накивати п’ятами”). Ідіома є результатом мовної творчості народу протягом багатьох століть....
15. АРГУМЕНТ Культурологічний словник АРГУМЕНТ (лат. argumentum – досвід) – 1) Підстава, доказ, які наводять для обгрунтування, підтвердження чогось. 2) У логіці – істинне судження, довід, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні А. можуть бути факти, закони науки, теорії, аксіоми, теореми, визначення тощо, тобто положення, істинність яких вважається безумовною. 3) У […]...
16. НАРОДНІСТЬ Культурологічний словник НАРОДНІСТЬ – 1) Історична форма спільності людей, що утворюється з племен і передує нації. 2) Належність до певного народу; відповідність його духові та національним особливостям....
17. МОНІЗМ Культурологічний словник МОНІЗМ (від грец. – один, єдиний) – філософське вчення, яке бере за основу всього існуючого одне начало – матерію (матеріалістичний М.), або дух (ідеалістичний М.)....
18. ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ ПРОФЕСОР Культурологічний словник ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ ПРОФЕСОР (від лат. extra – поза і ordo – порядок) – звання, яке надавалося молодим ученим, котрі працювали найближчими працівниками відомих професорів. У російських університетах до 1917 року до Е. п. належали позаштатні професори, які обмежувались у правах і одержували меншу зарплату, ніж ординарні професори....
19. СПАСІННЯ Культурологічний словник СПАСІННЯ – поняття релігійної психології, що означає конечну мету прагнень, бажань і зусиль індивіда, спокутування провини і прощення гріхів, рятунок від вічних мук у загробному житті. Хоча С. дарується людині, як твердить релігія, внаслідок багаторічного морально-психологічного самообмеження і ретельного виконання релігійних ритуалів, віруючою людиною воно сприймається як чудо і божа милосердність....
20. ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
21. ІНТЕРВ’Ю Культурологічний словник ІНТЕРВ’Ю (англ. interview, букв. – зустріч, бесіда) – 1) Жанр публіцистики, розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань. 2) Засіб ділового спілкування. 3) Спосіб отримання інформації при проведенні маркетингових (соціологічних) досліджень....
22. СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ Культурологічний словник СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ – одне з головних понять марксистської філософії, яка поділила історію людства на певні історичні періоди – формації, що відрізняються рівнем розвитку продуктивних сил та характером виробничих відносин....
23. АКТУАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник АКТУАЛІЗАЦІЯ – процес переводу певних психічних і фізіологічних явищ (зафіксованої в пам’яті інформації, будь-якої потреби тощо) в структуру повсякденної діяльності. Поняття, розроблене Б. Г. Ананьєвим (1907-1972) і його учнями, як перехід психічного явища із потенційного в актуальне або із менш актуального в більш актуальне....
24. АЛЬТЕРНАТИВА Культурологічний словник АЛЬТЕРНАТИВА (від лат. alter – один із двох) – 1) Кожний із членів строгої диз’юнкції, яка виражає дві або більше можливостей, що виключають одна одну. Напр., судження “Кут може бути або прямий, або гострий, або тупий” містить три А. 2) Думка, що суперечить іншій. Напр., “Деякі рослини розмножуються спорами” є А. щодо думки […]...
25. ПОТЕНЦІЯ Культурологічний словник ПОТЕНЦІЯ (лат. можливість) – наявність сил та можливостей для будь-якої дії, діяльності, реалізації чогось....
26. ДЕБЮТ Культурологічний словник ДЕБЮТ – перший (чи пробний) виступ на сцені або в будь-якій галузі діяльності....
27. АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ – один з різновидів людського мислення. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на грунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо відчуття дають відображення одиничного і конкретного, то мислення й слово відображають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. людина розкриває істотні […]...
28. САМООЦІНКА Культурологічний словник САМООЦІНКА – судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком. С.- вияв оцінного ставлення людини до себе. Якщо на початкових стадіях формування С. еталоном виступають якості, що виявляються в інших людей, або оцінні судження дорослих чи норми поведінки, правила, то пізніше виникають […]...
29. СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС Культурологічний словник СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС (лат. стан, положення) – становище особистості в суспільстві, що встановлюється в термінах прав, обов’язків, привілеїв та свобод, які вона отримує завдяки своєму становищу....
30. СИНХРОНІЧНИЙ ПІДХІД Культурологічний словник СИНХРОНІЧНИЙ ПІДХІД (від грец. synchromos – одночасний) – порівняння матеріалів різних племен, народів, націй, що одночасно існували на різних (сусідніх або віддалених) територіях....
31. МОРАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник МОРАЛЬНІСТЬ – 1) Етичне поняття, яке в широкому розумінні є синонімом моралі. 2) Характеристика особливого виду практичної діяльності людей, що мотивуються моральними ідеалами, переконаннями, нормами та принципами. Розрізняючи ці поняття, Г. В. Ф. Гегель визначав мораль як сферу суб’єктивних уявлень людини про добро і зло та інші етичні цінності, мотиви поведінки, цілі і […]...
32. ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ Культурологічний словник ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ – тип цивілізації, світосприймання якого характеризується синкретичністю відповідно до формули “все в одному” і “одне в усьому”, у духовному житті якого домінують канонізовані стилі мислення, а також орієнтація на досвід минулого і предків....
33. АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ Культурологічний словник АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ (лат. відповідно, пристосування та уподібнення, схожість) – вихідні категорії у теорії швейцарського психолога Ж. Піаже. В них відображено здатність організму, завдяки якій він опановує середовище і водночас пристосовується до нього....
34. АСОЦІАТИВНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник АСОЦІАТИВНА ПСИХОЛОГІЯ – один із напрямів психологічної думки, згідно з яким складні психічні утворення (уявлення, думки) виникають з простих (відчуттів) завдяки асоціаціям....
35. КОНКУРЕНТ Культурологічний словник КОНКУРЕНТ (від лат. concurrens (concurrentis) – той, що біжить разом із кимось) – особа, що суперничає в будь-якій сфері діяльності з іншою....
36. ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА Культурологічний словник ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА – процес зниження рівня системно-ієрархічної впорядкованості, культурного комплексу будь-якого суспільства....
37. ВІК Культурологічний словник ВІК – поняття, що характеризує період (тривалість) життя живої істоти, а також стадії життя. Рахунок В. ведеться від народження до фізичної смерті. Щодо людини існує кілька періодів її В. – вік немовляти, ранній дитячий, дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, юнацький, зрілий, вік старості (ранньої і похилої). Психологія вивчає притаманні для кожного з них вікові […]...
38. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ – загальне позначення різних досліджень психічних явищ експериментальними методами....
39. ШАМАНСТВО Культурологічний словник ШАМАНСТВО – форма первісної релігії, найкраще досліджена у сибірських народів; головною рисою Ш. є віра, що шаман (чарівник-знахар), завдяки вмінню зав’язувати контакт з духами, володіє надприродною силою впливу на дійсність....
40. КАТЕГОРІЯ Культурологічний словник КАТЕГОРІЯ (від грец. – обвинувачення, ознака) – 1) філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Родове поняття, що означає розряд предметів. 3) Група однорідних предметів, явищ, осіб....