ДОДАРВІНОВСЬКИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ

ДОДАРВІНОВСЬКИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ

Перший етап розвитку еволюційного вчення пов’язаний з ді­яльністю античних філософів (Геракліт, Емпедокл, Лукрецій, Гіппократ, Аристотель), які виказували ідеї про змінність навко­лишнього світу, у тому числі про історичні перетворення організ­мів. Для цього етапу був характерний умоглядний підхід до ви­вчення природи.

Зі встановленням панування християнської церкви в Європі розповсюджується точка зору, заснована на

біблійних текстах: все живе було створене Богом і залишається незмінним. Проте в другій половині XVIII ст. разом із зростанням наукових знань з’являються сумніви в незмінності живої природи.

Яскравим представником метафізичного світогляду був шведський учений К. Лінней (1707-1778). У своїй праці “Систе­ма природи” він описав велику кількість рослин і тварин, ввів близько 1000 ботанічних термінів. Кожному виду тварин і рослин було привласнено подвійне позначення (іменник – назва роду і прикметник – найменування виду; наприклад: кішка домашня).

Лінней вперше обгрунтував вид як універсальну одиницю і основну

форму існування живого. Під видом він розумів сукуп­ність схожих за будовою особин, що вільно схрещуються і дають плодовите потомство. Лінней розробив основні принципи систе­матики рослин і тварин: об’єднав схожі види в роди, які згрупу­вав в ряди, а ряди – в класи. Єдині назви рослин і тварин значно спростили термінологію і сприяли взаєморозумінню учених.

Лінней запропонував першу класифікацію рослин і тварин. Наприклад, на основі особливостей кровоносної і дихальної сис­тем він розділив тваринний світ на шість класів: Ссавці, Птахи, Гади (Земноводні і Плазуючі), Риби, Комахи і Черв’яки (до черв’яків відніс губок, кишковопорожнинних і молюсків). У кла­сі Ссавці учений виділив 17 рядів і до вищого ряду приматів відніс людиноподібних мавп і людину.

Створена Ліннеєм класифікація носила штучний характер, оскільки грунтувалася не на головних властивостях організмів і їх історичних зв’язках, а на чисто зовнішніх ознаках. Наприклад, квіткові рослини класифікувалися за формою, величиною і чис­лом тичинок і маточок. Він розумів штучність своєї систематики й указував на необхідність створення природної системи з ураху­ванням сукупності ознак організмів. Лінней дотримувався мета­фізичних, релігійних уявлень. Кожний вид, із його точки зору, представляв потомство однієї пари тварин або рослин, створених богом і з тих пір постійних і незмінних. Не дивлячись на це, ви­конана ученим робота із систематики рослин і тварин зіграла зна­чну роль у вивченні живої природи.

Розвиток природознавства в кінці XVIII – початку XIX ст. ознаменувався посиленням матеріалістичних уявлень. Деякі уче­ні виказували думку про природне виникнення світу і його посту­повий розвиток і оновлення. Основи першого вчення про еволю­цію органічного світу були розроблені і опубліковані в праці “Фі­лософія зоології” (1809) французьким природодослідником Ж. Б. Ламарком(1744 – 1829).

Вивчаючи тваринний і рослинний світ, Ламарк звернув увагу на існування в природі перехідних форм між видами і на цій під­ставі зробив висновок про змінність видів. Він припустив, що все різноманіття тварин і рослин є результатом еволюції, тобто історичного розвитку живої природи. Ламарк створив досконалішу, ніж Лінней, класифікацію тваринного світу. Розробляючи систе­матику тварин, він абсолютно правильно помітив основний напрям еволюційного процесу – поступове ускладнення організації від нижчих форм до вищих, яке він назвав градацією (лат. gradatio – поступове підвищення, від gradus – ступінь, степінь). Під градацією Ламарк розумів послідовні ступені ускладнення організації від найпростіших до ссавців. В тваринному світі він виділив 14 класів і розділив їх на 6 градацій (ступенів).

Ламарк визначив дві основні причини еволюції: 1) внутрішнє прагнення організмів до удосконалення; 2) здатність організмів доцільно реагувати на зміни умов існування. Рослини, за Ламарком, змінюються під дією чинників зовнішнього середовища без­посередньо (наприклад, листя у болотяного жовтця), а тварини – опосередковано, через дію на нервову систему, що спричиняє за собою зміну звичок. Внаслідок цього одні органи, необхідні в но­вих умовах, постійно вправляються і розвиваються (шия у жира­фа), а інші унаслідок відсутності вправ атрофуються (очі у крота). Згідно з його уявленнями, ознаки, набуті організмом протягом індивідуального життя при послідовній дії середовища на багато поколінь, передаються спадково. Цим явищем він пояснював пристосованість організмів до живого середовища. Ламарк розви­вав гіпотезу про природне походження людини, вважаючи, що вона походить від мавпоподібних предків, що перейшли до назем­ного способу життя.

Таким чином, Ламарк об’єднав ідею про змінність видів з іде­єю прогресивної еволюції, проте не зміг розкрити механізми ево­люційного процесу. Його гіпотеза про спадкоємство набутих ознак виявилася неспроможною, а твердження про внутрішнє прагнення організмів до удосконалення – ненауковим.

Великий англійський учений Ч. Дарвін (1809-1882) розро­бив наукову теорію еволюції живої природи шляхом природного добору на основі синтезу величезної кількості фактів з різних об­ластей науки і сільськогосподарської практики. Виникнення ево­люційної теорії Дарвіна мало соціально-економічні і наукові пе­редумови. До соціально-економічних передумов слід віднести ін­тенсивний розвиток капіталізму в Англії, що стала країною вели­кої промисловості та колоніальною державою. Йшло інтенсивне зростання міст, яке вимагало швидкого підвищення продуктив­ності сільського господарства, внаслідок чого розвернулася вели­ка селекційна робота, проводилися численні наукові експедиції, Науковими передумовами створення еволюційної теорії послужи­ли успіхи систематики рослин і тварин, розвиток біогеографії, порівняльної анатомії, ембріології і палеонтології, поява клітин­ної теорії й еволюційного учення Ламарка.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ДОДАРВІНОВСЬКИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ