Дослідження Місяця



§ 7. Земля і Місяць

6. Дослідження Місяця

Дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів розпочали в Радянському Союзі ще на початку космічної ери. У 1959 р. АМС серії “Луна” вперше у світі долетіли до Місяця: “Луна-1” стала першою штучною планетою Сонячної системи, “Луна-2” досягла поверхні Місяця, а “Луна-3” сфотографувала зворотний бік Місяця і передала його телевізійне зображення на Землю. У лютому 1966 р. “Луна-9” здійснила м’яку посадку в Океані Бур і вперше у світі передала телевізійний “репортаж”

із поверхні іншого світу. Ми побачили, що справді поверхня Місяця вкрита пилом, але міцність грунту достатня для того, щоб утримати станцію на поверхні. Потім Місяць досліджували АМС “Луноход-1, 2” (рис. 7.11), які рухались по поверхні, та АМС “Луна-20, 24”, які в автоматичному режимі вперше доставили на Землю зразки місячного грунту.

21 липня 1969 р. на поверхню Місяця здійснив посадку пілотований космічний корабель “Аполлон-11” (США), і астронавт Нейл Армстронг зробив перший крок по поверхні іншого світу – так почався новий етап у дослідженні космосу. Усього на поверхні Місяця побувало 12 астронавтів, які

привезли на Землю зразки місячного грунту. Дослідження показали, що поверхня Місяця майже цілковито вкрита тонким шаром пилу та уламками каміння. Цей шар назвали реголітом (з грец.- роздріблений камінь). Товщина реголіту змінюється від місця до місця і становить у середньому кілька метрів. Аналіз реголіту приніс несподівані результати: розміри цих частинок – від мікрометрів до метрів; за хімічним складом мікрочастинки наполовину складаються з оксидів силіцію, і є фактично маленькими скляними кульками, що утворились після падіння мікрометеоритів (рис. 7.12).

Дослідження Місяця

Рис. 7.10. Зображення зворотного боку Місяця, яке було створене на основі фотографій АМС “Луна-3”. Десятки кратерів на Місяці назвали на честь українських астрономів

Для майбутніх космонавтів

Чи зможе людство колись використати Місяць як базу для космічних поселень? Якщо врахувати витрати на космічні польоти, то 1 кг місячного грунту, який доставили астронавти на Землю, оцінюється у стільки ж, скільки коштує 1 т золота, яке добувають на золотих копальнях на Землі. Але головна мета наукових досліджень полягає в тому, щоб на Місяці створити базу для вивчення більш далеких планет. Хоча вага космонавтів у б разів менша, ніж на Землі, але ходити по поверхні Місяця у скафандрі не досить зручно, бо сила тертя теж менша. Житлові приміщення можна побудувати під поверхнею, де на глибині кількох метрів удень і вночі зберігається стала температура, а джерелом енергії слугуватимуть сонячні електростанції. Великі телескопи на поверхні Місяця дозволять отримувати набагато більше інформації про далекі світи, бо там атмосфера відсутня і не впливатиме на якість зображення.

Дослідження Місяця

Рис. 7.11. “Луноход-1”

Дослідження Місяця

Рис. 7.12. Типовий пейзаж на Місяці. На поверхні переважають темно-сірі кольори грунту, який припорошений шаром реголіту, що утворився після падіння мікрометеоритів

Висновки

Одиниці поверхні на Землі й Місяці отримують від Сонця майже однакову кількість енергії, але фізичні умови на їхніх поверхнях суттєво відрізняються. Головна причина такої відміни клімату – відсутність атмосфери на Місяці. Повітря на Землі створює захисну ковдру, яка підвищує температуру на нашій планеті та оберігає життя від смертельного космічного випромінювання. Місяць – це мертвий світ, у якому відсутнє життя. У майбутньому наукові бази можна створити під поверхнею Місяця.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Скласти питальні речення.
Ви зараз читаєте: Дослідження Місяця