ДОЗРІВАННЯ МЕДУ

ДОЗРІВАННЯ МЕДУ – так називається досить складний процес переробки бджолами нектару або паді на мед. У зібраних бджолами нектарі й паді міститься до 92 % води. У меді – близько 20 %. Насамперед бджоли з корму видаляють надлишок вологи. Основна частина вологи з нектару передається ректальними залозами бджіл у пряму кишку ще під час польоту. Потім бджоли відкладають нектар невеликими краплями в чарунки й неодноразово переносять його з одної чарунки в іншу (“наприскування”). У процесі цих дій випаровується частина води.

При Д. м. дисахарид

– тростинний цукор (основна частина нектару й паді) – інвертується, тобто перетворюється на глюкозу та фруктозу (моноцукор). Моноцукри чудово засвоюються організмом без усякої переробки й надходять безпосередньо в кров. Інверсія не дозволяє розчину цукру кристалізуватися, що є важливим при зимівлі бджіл, які не можуть харчуватися закристалізованим кормом.

При Д. м. відбувається також синтез полісахаридів, мед збагачується ферментами. Цукровий мед, одержуваний при згодовуванні бджолам цукрового сиропу, містить до 8 % декстринів. Розкладання й синтез цукрів відбуваються за допомогою ферментів групи

карбогідрази, що виробляються в організмі бджоли й переходять у мед.

У процесі Д. м. поліпшується його якість, смак, аромат і стійкість при зберіганні. Наприклад, тютюновий мед у момент дозрівання трохи гірчить, а при зберіганні, особливо після закристалізовування, він на смак кращає. Це свідчить про те, що дозрівання меду триває й поза вуликом.

Швидкість Д. м. залежить від декількох умов: сили сім’ї, погоди. У сиру й дощову погоду процес Д. м. затягується.

Дозрілий мед бджоли печатають восковими кришечками. Мед з таких рамок виходить першокласним, а віск – найвищої якості.

Відкачування незрілого меду можливе тільки в тому випадку, якщо пасіка не забезпечена достатньою кількістю запасних стільників. Але, наприклад, вересовий мед слід відкачувати недоспілим, тому що при дозріванні він стає схожим на холодець, що дуже утрудняє його відкачку на медогонці.

У зрілому меді, на відміну від незрілого, міститься набагато менше вологи, він може довше зберігатися й не закисати, має вищу в’язкість, а кристалізуючись, перетворюється на однорідну масу.

Незрілий мед, у якому міститься більше 20 % води, до тривалого зберігання непридатний. Він швидко закисає. У разі потреби відкачування незрілого меду необхідно організувати його дозрівання. Незрілий мед залишають у сухому, теплому, добре вентильованому приміщенні у відкритій тарі, щоб з нього швидше випарувалася волога. Мед треба періодично перемішувати. Тару накривають сіткою або марлею, щоб уникнути забруднення продукту мухами й бджолами, а також не спровокувати злодійство. Вода з меду добре випаровуватиметься, якщо тару поставити під металевий дах, який добре прогрівається сонцем. При цьому відбувається зниження ваги меду, і тому потрібно відзначити його вагу до дозрівання. Різниця в цих визначеннях покаже фактичну зміну ваги меду за час його зберігання.

Звичайно, дозрівання поліпшує якість меду, але все-таки він поступається тому, який дозріває у вулику. Одержувати зрілий мед можна тільки від сильних і продуктивних сімей і при наявності на пасіці достатньої кількості запасних стільників на кожну бджолосім’ю.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ДОЗРІВАННЯ МЕДУ