Економічна думка початку XIX ст. у Франції. Ж. Б. Сей
Історія економічних вчень
ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ
4.2. Економічна думка початку XIX ст. у Франції. Ж. Б. Сей
Жан Батист Сей (1767-1832) народився в Ліоні у сім’ї купця. На світогляд Сея величезний вплив справила буржуазна революція у Франції 1789 р. У цьому році Сей став секретарем адміністратора Ксав’єра (в 1792 р. отримав портфель міністра фінансів). У 1799 р. Сея було призначено на пост члена Трибуната в Комітеті фінансів. З 1830 р. він очолив кафедру політичної економії в
Його основним твором є “Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким утворюються, розподіляються і споживаються багатства” (1803 р.). У 1828- 1829 рр. вийшла його праця “Повний курс практичної політичної економії”, яка стала підсумком всього життя Сея.
У “Законі ринків” – це провідна ідея у вченні Сея – стверджується, що обмін продукту на продукт автоматично веде до рівноваги між купівлею і продажем.
На думку Сея, сукупний попит і сукупна пропозиція завжди зрівнюються, або, іншими словами, вартість створених товарів виражається сукупними прибутками, на які
З першою частиною цього твердження можна погодитися, оскільки попит породжує пропозицію, але друга частина себе не виправдала. Цей закон правильний, якщо вважати, що гроші лише знаряддя обміну, але в ринковій грошовій економіці можливе надвиробництво – надлишок пропозиції над грошовим попитом. Справа в тому, що розвиток товарного обміну посилює суперечність між вартістю і споживною вартістю, приводить до виокремлення грошей як товару особливого роду, до виникнення розриву між актами купівлі та продажу.
Формуючи закон вартості, Сей виходив з таких справедливих тверджень:
– збут одних товарів позитивно впливає на збут інших. Успішна торгівля в одній галузі дає кошти для купівлі продукції інших галузей;
– чим більше товаровиробників, тим більший збут продуктів;
– за підтримки споживачів (регулювання рівня заробітної плати) відбувається розвиток виробництва, оскільки збільшується платоспроможний попит.
Економічні переконання Сея зводяться до твердження, що діяльність підприємців і робітників є єдиним джерелом багатства.
Рівноправними чинниками створення вартості Сей вважав землю, працю і капітал. Відповідно до трьох основних джерел він виділив три види прибутку: заробітна плата (за працю), відсоток (плата за капітал) і рента (плата за землю). Грошам Сей відводив роль засобу обміну, оскільки людям потрібні не гроші, а те, що на них купують.
Вартість, за Сеєм, залежить:
– від корисності товару;
– витрат на виробництво товару;
– попиту (пряма залежність) і пропозиції (обернена залежність).
Із зазначеного можна зробити висновок, що Ж. Б. Сей відмовився від трудової теорії вартості А. Сміта.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...