Оборот капіталу

Оборот капіталу – кругооборот капіталу як процес постійного відновлення руху всього авансованого капіталу, швидкість якого вимірюється часом одного повного циклу. На викуплених трудовими колективами підприємствах з боку суспільної форми відбувається оборот не капіталу, а

Ціна виробника

Ціна виробника – (продавця) – один з різновидів цін у ринковій економіці. Кількісно Ц. в. виступає як сума витрат виробництва (собівартості) продукції та розумного прибутку. Ц. в. визначається фірмою при виході на ринок, в

Цехові витрати

Цехові витрати – непрямі витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість продукції (включаються в неї опосередковано). До таких витрат належать: заробітна плата штату управління цеху, амортизаційні відрахування, витрати на утримання і поточний

Правило нагромадження золоте

Правило нагромадження золоте – положення економічної теорії, згідно з яким кожне покоління має нагромадити для майбутніх поколінь таку ж частку національного доходу, яку воно успадкувало від попереднього покоління. З огляду на те, що у

Закон зростання дохідності

Закон зростання дохідності – закон, згідно з яким кожна наступна одиниця витрат забезпечує більший приріст продукції. Сформульований англійським економістом і статистиком К. Кларком. Він вважав, що З. з. д. діє лише у вторинному секторі

Ефективність соціальна

Ефективність соціальна – відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства. Інтегруючим показником Е. с. є виробництво товарів народного споживання у загальному обсязі виробництва за певний період часу, як правило, за один

Класифікація основних організаційних структур (форм) управління банками

Класифікація основних організаційних структур (форм) управління банками – виокремлення найважливіших організаційних структур залежно від їх значущості та використання в малих, середніх і великих банках. Найпоширенішою є лінійно-функціональна форма управління, для якої характерне використання двох

Власність особиста

Власність особиста – певна сукупність майна і цінностей, що знаходяться у власності домогосподарств та відносини економічної власності між різними суб’єктами з приводу формування цього майна, його обміну, розподілу і споживання. Суб’єктами цих відносин безпосередньо