Економіко-географічний поділ України



РОЗДІЛ IV. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ

Тема 1. Економіко-географічний поділ України

1. Поняття про економічний район

Галузі господарства розміщені на території держави нерівномірно. Це залежить від природних умов та ресурсів, наявності працездатного населення, особливостей географічного положення тощо. Важливим є також розташування відносно шляхів сполучення. У зв’язку з цим виник географічний, або територіальний, поділ праці між різними частинами країни, тобто їх спеціалізація на виробництві певної продукції або наданні

певних послуг. Різні за спеціалізацією території (економічні райони) з’єднані інфраструктурою та здійснюють обмін товарами та послугами між собою.

Економічний район – географічно цілісна територіальна частина народного господарства країни, що виділяється за ознаками природно-географічного, виробничого і трудового потенціалів, спеціалізації й рівня розвитку господарства, особливостями економічної ситуації.

Карта 5

Економічні райони України

Економіко географічний поділ України

Економічний район відрізняється від інших географічним положенням, природними ресурсами, рівнем розвитку господарства,

спеціалізацією, особливостями населення (етнічним складом, зайнятістю, структурою та ін.); проблемами (економічними, екологічними, соціальними).

У межах України виділяють дев’ять економічних районів: Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Столичний, Центральний, Подільський, Північно-Західний, Карпатський, Причорноморський ( карта 5).

В економічних районах, на відміну від адміністративних областей, відсутні єдині органи територіального управління; при формуванні районів враховуються господарські, історичні та природні чинники.

План характеристики економічного району

1. Склад району, географічне положення, рівень соціально-економічного розвитку, місце і роль серед інших районів України.

2. Природні умови і природні ресурси.

3. Характеристика населення.

4. Загальна характеристика господарства і галузей спеціалізації.

5. Промислові вузли, найбільші міста.

6. Економічні зв’язки.

7. Економічні, соціальні та екологічні проблеми.

2. Характеристика економічних районів

Таблиця 16

Загальні відомості

Назва району

Площа

Населення (2008 р.)

Рівень

Урбанізації

Густота

Населення

Рівень

Розвитку

Тис.

Км2

%

Тис. чол.

%

Міське

Населення,

%

Чол./км2

Місце

Донецький

53,2

8,8

6836

14,8

89,1

128,4

1

Придніпровський

59,1

9,8

5198

11,3

81,0

87,9

2

Північно-Східний

84,0

13,9

5480

11,8

71,7

101,4

3

Столичний

90,7

15,1

6907

14,9

75,9

76,2

4

Причорноморський

113,4

18,8

7034

15,3

66,3

62,0

5

Карпатський

56,6

9,3

6081

13,2

48,9

107,4

6

Подільський

60,9

10,1

4096

8,8

49,0

67,2

7

Центральний

45,5

7,6

2333

5,2

58,3

51,3

8

Північно-Західний

40,3

6,6

2187

4,7

49,4

54,3

9

Донецький район

Донецький район розташований на сході України. Він включає Донецьку й Луганську області та має найвищий рівень економічного розвитку в Україні (карта 5).

Природні умови сприятливі для розвитку господарства. За характером рельєфу це рівнинні простори.

Район має різноманітні природні ресурси. Паливні ресурси представлені великими запасами кам’яного вугілля (Донецький кам’яновугільний басейн) і відносно невеликими запасами природного газу (Луганська область). Серед рудних ресурсів виділяється ртутна руда (Микитівна). Район багатий нерудними ресурсами:вогнетривкі глини (Часовоярське родовище), доломіти (Докучаєвське), кам’яна сіль (Артемівське і Слов’янське), фосфорити (Донецька область), графіт (Приазов’я), мергель (Амвросіївка) та ін. Високо оцінюються земельні ресурси. Але район бідний на водні та лісові ресурси.

Донецький індустріальний район характеризується одним із найвищих в Україні рівнів сформованості господарського комплексу. На нього припадає 21 % промислової та 8 % сільськогосподарської продукції країни.

Промисловість працює на власній сировинній базі, яка є досить різноманітною і багатою. Галузі спеціалізації району такі: вугільна, електроенергетична промисловість, чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість і промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство в приміських районах спеціалізується на вирощуванні овочів, фруктів, ягід і молочному тваринництві. Головна зернова культура – пшениця, культивують також соняшник, кормові й баштанні рослини. У районі добре розвинутий транспорт, насамперед залізничний. Тут розміщено великі транспортні вузли, густа мережа автомагістралей.

Із Донбасу до інших районів і за кордон вивозять чорні метали та прокат, вугілля, кокс, електроенергію, машини й устаткування, мінеральні добрива. У Донбас завозять залізну і марганцеву руду, ліс, машини й устаткування.

Промислові вузли і великі міста: Донецьк (мал. 90), Луганськ, Маріуполь, Макіївка, Сєверодонецьк, Лисичанськ.

Основні економічні проблеми району – необхідність переозброєння й реконструкції підприємств вугільної промисловості, теплоенергетики, чорної металургії. Серед соціальних проблем – працевлаштування робітників, що звільняються у зв’язку із закриттям нерентабельних шахт. Донбас – район із високим рівнем забруднення довкілля, сільськогосподарські землі зазнають ерозії, виробки родовищ корисних копалин потребують рекультивації.

– За фізичною картою атласу охарактеризуйте природні умови та ресурси району. Яку роль вони відіграють у розвитку господарства? За табл. 16 та за картами атласу дайте характеристику населення району.

Схема 32

Схема промислового комплексу Донецького району

Економіко географічний поділ України

Столиця Донбасу, місто вугілля та троянд

Донецьк заснований у 1869 році як селище Юзівка, що виникло поблизу Овечого хутора навколо металургійного заводу. Це підприємство збудував англійський промисловець Джон Джеймс Юз. У 1924 році Юзівку перейменували в Сталіно, а в 1961 році – у Донецьк. Сучасна назва міста походить від найменування річки Донецьк.

Місто Донецк, великий вугільнодобувний та промисловий центр – столиця Донбасу, розташоване у східній частині України, на річці Кальміус. Донецьк простягнувся із заходу на схід на 55 км, а із півночі на південь – на 28 км. Ядро міста має обриси сучасного міста, яке поєднується з віддаленими селищами біля шахт та заводів. Населення сучасного Донецька – близько 1 млн чол.

– За схемою 32 охарактеризуйте промисловий комплекс Донецького району. Поясніть, чому саме цей район займає перше місце за рівнем економічного розвитку в Україні.

Економіко географічний поділ України

Мал. 90. Донецьк

Характерною рисою господарського комплексу Донецька є багатогалузева спеціалізація промисловості, що поєднується з розвиненим транспортним і фінансовим господарством міста. У промисловості представлені практично всі галузі народного господарства, однак питома вага металургії (як чорної, так і кольорової), вугільної, хімічної (у тому числі коксохімічної) промисловості й важкого машинобудування найбільш висока. Поряд із традиційною галуззю важкої промисловості в останні роки розвиваються також легка, харчова та деревообробна промисловість.

У місті працює один з найбільших музеїв художнього профілю в Україні – Донецький обласний художній музей, який став культурним центром Донецька й області. Головна вулиця Донецька – вулиця Артема (довжиною 9 км), забудована монументальними спорудами 40-70 років минулого століття. Останнім часом столиця шахтарського краю стрімко змінює свій облік і перетворюється на сучасне європейське місто. Разом з тим місто не втрачає свого обличчя – воно, як і раніше, прикрашене зеленню парків та скверів.

У 1970 році за рішенням ЮНЕСКО Донецьк був визнаний найбільш озелененим із промислових міст світу. Щорічно в скверах, на площах та бульварах Донецька висаджують безліч квітів. Особливою популярністю користуються троянди – лише їх одних вирощують 180 сортів, тому не дивно, що Донецьк називають містом мільйона троянд.

Луганськ – індустріальна міць Сходу

Луганськ розташований на хвилястій рівнині при впадінні р. Вільхівки в р. Луганка. У XVIII ст. тут було поселення Кам’яний Брід. 1883 року селище Луганського чугуноливарного заводу і село Кам’яний Брід об’єднали у місто Луганськ. Назва міста походить від річки Луганки. Річка мала широку лугову заплаву, звідси і її назва. Місто декілька разів перейменовували за радянських часів у Ворошиловград, а потім знову в Луганськ (мал. 91).

Населення сучасного Луганська налічує 469 тис. жителів (2005 p.).

Економіко географічний поділ України

Мал. 91. Луганськ

Місто має великий науково-технічний і виробничий потенціал, що є запорукою його економічного відродження й розвитку. Промисловість міста, основою якої є паливно-енергетичний, машинобудівний (гірничий, енергетичний, транспортний, електронний тощо), хіміко-металургійний комплекси, становлять підприємства більш як 12 галузей.

У глибокій долині р. Луганка розташовані промислова зона й історична частина міста, на півночі – район із приватною забудовою, а на південному схилі – новий центр та сучасні житлові масиви. Візитівкою міста є будівля зі шпилями на площі Вітчизняної Війни, курган Гостра Могила, монумент-паровоз біля тепловозобудівного заводу. У Луганську народились та жили відомий знавець філологи В. Даль (створив загальновідомий тлумачний словник), українські поети В. Сосюра, М. Матусовский, М. Пляцковський.

Придніпровський район

Район розташований у центральній та південно-східній частині України і включає Дніпропетровську та Запорізьку області (карта 5); займає друге місце за рівнем економічного розвитку. На нього припадає 18 % промислового та 10 % сільськогосподарського виробництва країни. На це впливає вигідне економіко-географічного розташування, що пояснюється центральним положенням відносно інших районів, близькістю сировинної бази для розвитку металургії, наявністю на території району великої кількості транспортних артерій, зокрема Дніпра, виходом до Азовського моря з портом Бердянськ.

Район багатий на мінеральні ресурси, особливо рудні корисні копалини (залізні, марганцеві та уранові руди), є паливні ресурси (буре вугілля) та нерудна сировина (будівельні матеріали, вогнетривкі глини, золото). Порівняно високий потенціал земельних ресурсів, але на сході району водних ресурсів недостатньо, лісові практично відсутні.

У складі Придніпровського району – індустріальні області, господарський комплекс добре сформований. Галузями спеціалізації району є гірничодобувна, чорна металургія, коксохімія та хімічна промисловість, машинобудування, електроенергетика (схема 33).

Сільське господарство розвивається у сприятливих агрокліматичних умовах. У районі виробляють 20 % пшениці, 25 % кукурудзи, 28 % соняшнику, 11 % м’яса, 15 % молока від загальноукраїнського обсягу виробництва. Транспортний комплекс району представлений усіма видами транспорту, провідну роль грає залізничний. Рекреаційний комплекс доволі значний, його установи та заклади розміщені в основному на узбережжі Азовського моря та біля Дніпра.

– За фізичною картою атласу охарактеризуйте природні умови та ресурси району, назвіть основні родовища корисних копалин. Яку роль вони відіграють у розвитку господарства? За табл. 16 та за картами атласу дайте характеристику населення району.

Схема 33

Схема взаємозв’язків промислового комплексу Придніпровського району

Економіко географічний поділ України

Основними проблемами розвитку району є передусім технічне та технологічне переоснащення виробництва, охорона довкілля, насамперед від забруднення промисловими відходами. Важливою є проблема скорочення використання родючих земель у несільськогосподарських цілях.

Дніпропетровськ – колиска українських космічних технологій

Одним із найкрасивіших міст, розташованих на берегах могутнього Дніпра, є Дніпропетровськ – центр області, яка за територією і чисельністю населення є другою серед всіх областей України. Дніпро поділяє місто на правобережну (2/3 території міста) і лівобережну частини. Найдовша набережна в Європі (понад 23 км) простягнулася уздовж правого берега Дніпра (мал. 92). Загальна кількість населення Дніпропетровська – 1,1 млн чоловік.

– За схемою 33 охарактеризуйте промисловий комплекс Придніпровського району. Поясніть, чому саме ці галузі є галузями спеціалізації району.

Економіко географічний поділ України

Мал. 92. Дніпропетровськ. Набережна Дніпра

Місто засноване в 1777 році й назване ім’ям цариці Катерини II – Катеринослав. У 1926 році перейменоване в Дніпропетровськ на честь радянського діяча Г. Петровського.

Дніпропетровськ – одне з найбільш розвинених міст України. Цьому сприяє стратегічно вигідне географічне розташування в центрі країни. Місто сформувалося насамперед як центр базових галузей важкої промисловості – гірничодобувної, металургійної, хімічної. Структура промислового комплексу міста також складається з таких галузей, як машинобудування, енергетика, харчова та переробна, легка, деревообробна і паперова, виробництво будіндустрії. Усе це доповнюється добре налагодженими транспортом і сферою обслуговування.

Дніпропетровськ залишається найпотужнішим центром виробництва ракетно-космічних систем і апаратів завдяки відомому в усьому світі Південному машинобудівному заводу і Конструкторському бюро “Південне”. Вагомим є їх внесок в освоєння космічного простору. Тут створені десятки космічних носіїв – “Космос”, “Циклон”, ракетно-космічна система “Енергія-Буран”, сотні космічних апаратів тощо.

У Дніпропетровську діють театри та музеї, відомі не тільки у місті, але й далеко за його межами. Виготовлений німецькими майстрами орган, який звучить у Дніпропетровську, занесений до каталогів ЮНЕСКО. В органному залі відбуваються міжнародні фестивалі органної музики. Один із найстаріших в Україні – Дніпропетровський художній музей, колекція якого налічує понад 7500 експонатів видатних майстрів XVIII-XXI ст. Постійно діюча експозиція презентує глядачам самобутній іконопис Придніпров’я. Історичний музей ім. Д. Яворницького налічує 250 тисяч експонатів. У місті розташована найбільша в Україні колекція скіфських “баб”, багато соборів (у тому числі Свято-Преображенський собор – історичний центр міста), фонтанів, парків.

Запоріжжя – місто Запорізької Січі

Місто виникло у 1770 році як одна із фортець Дніпровської укріпленої лінії. Фортеця й поселення одночасно були названі Олександрівною – на честь командуючого армією Олександра Голіцина. Сучасну назву місто одержало у 1920 році. Назва відображає географічне положення міста за порогами Дніпра та славетне історичне минуле степового краю, яке тісно пов’язане із Запорізькою Січчю.

Кількість населення сучасного Запоріжжя складає понад 800 тис. чол.

У Запоріжжі зосереджені практично всі основні галузі промисловості, серед яких провідне місце займають електроенергетика, металургія, машинобудування, металообробка та хімія. Основу промисловості регіону складають металургійний та енергетичний комплекси, де виробляється 12,1 % загального обсягу чавуну, 14 % сталі, 15,6 % готового прокату, 11,9 % коксу, 26,5 % електроенергії в Україні. Такі підприємства регіону, як “Запорізький алюмінієвий комбінат” та “Запорізький трансформаторний завод”, – єдині в Україні виробники алюмінію та трансформаторів світової якості.

ВАТ “АзМОл” – одне з найпотужніших в Україні підприємств з випуску продукції хімічної і нафтохімічної промисловості. Безумовним лідером машинобудування є ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”, який з кожним роком збільшує обсяги виробництва.

Відкрите акціонерне товариство “Мотор Січ” – одне з найбільших у світі й єдине в Україні підприємство з виробництва, експлуатації та ремонту 55 типів і модифікацій економічних і надійних двигунів для 61 типу літаків і вертольотів різного призначення.

У Запоріжжі знаходиться Національний заповідник “Хортиця”, у складі якого діє Музей історії запорозького козацтва. Гордістю та прикрасою міста є Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Магара. Місто приваблює як історичними пам’ятками (історико-культурний центр “700-літній Запорізький Дуб” (мал. 93), колиска Запорізького козацтва та першої у світі демократичної республіки – острів Хортиця тощо), так і природними умовами, що сприяють розвитку багатьох видів сучасного туризму.

Економіко географічний поділ України

Мал. 93. Запоріжжя. 700-літній дуб

Географічна задача 42

Порівняйте господарські комплекси Донецького та Придніпровського районів. Які спільні риси мають та чим відрізняються господарські комплекси цих районів? Як структура зайнятості населення впливає на рівень розвитку району? Які ще фактори впливають на економіку районів? Відповідь поясніть.

Північно-Східний район

Район розташований на північному сході України. До його складу входять Харківська, Полтавська та Сумська області (карта 5).

За рівнем економічного розвитку район поступається тільки Донецькому та Придніпровському. Він забезпечує 14 % промислового та 14 % сільськогосподарського виробництва країни. Цьому сприяють особливості історичного розвитку, зручне економіко-географічне положення, економічні та природні умови.

Район розташований переважно у лісостеповій зоні. Серед природних ресурсів – запаси паливних корисних копалин, залізних руд, будівельної сировини, мінеральних вод, а також земельні й агрокліматичні умови. Водні ресурси дещо недостатні, лісові – обмежені.

Рівень економічного розвитку областей, які входять до складу району, різний; господарський комплекс району середньосформований, тому район є індустріально-аграрним.

Основні галузі спеціалізації району – машинобудування й металообробка, хімічна, харчова і легка промисловість.

Потреби господарства і населення забезпечує потужна енергетична база, розвитку якої сприяють місцеві запаси нафти й газу, вугілля Донбасу. Практично вся електроенергія виробляється на теплових станціях (найбільша – Зміївська ГРЕС).

Машинобудування в цілому домінує над іншими галузями, його частка становить 35 % валової продукції району. Основними галузями машинобудування є енергетичне, тракторне, електротехнічне, транспортне, сільськогосподарське, верстато – і приладобудування. Найбільші центри машинобудування – Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Лубни, Конотоп, Ромни.

– Користуючись фізичною картою атласу, назвіть основні родовища корисних копалин району. Яку роль вони відіграють у розвитку господарства? За табл. 16 та за картами атласу дайте характеристику населення району.

Харчова промисловість району поступається тільки машинобудуванню й металообробці. Найбільше значення має цукрова промисловість: тут виробляється п’ята частина цукру в країні. У районі працюють 40 цукрових заводів, найбільший з них – Лохвицький у Полтавській області. Добре розвинуті маслоробна промисловість і сироваріння. Підприємства цих галузей розміщені досить рівномірно. Виділяються молочно-консервні заводи в Куп’янську, Біликах, Хоролі.

За вартістю продукції легка промисловість посідає третє місце, але її зв’язок з місцевою сировинною базою значно менший, ніж у харчової промисловості. Особливо це стосується випуску бавовняних тканин. У районі також розвинуті конопледжутова, хутряна і взуттєва галузі промисловості. На місцевій сировині розвивається виробництво вовняних тканин. Основними центрами легкої промисловості є Харків, Суми, Первомайський, Шостка.

Хімічна промисловість забезпечує країну мінеральними добривами, дубильними речовинами, хімічними реактивами. У районі зосереджено все виробництво кінофотоматеріалів країни (Шостка), розвивається нафтохімія. Головними центрами хімічної промисловості є Харків, Шебелинка, Кременчук, Суми. Дуже добре розвинута в районі промисловість будівельних матеріалів. Деревообробна й меблева промиловість зосереджена у великих містах. Сільське господарство району спеціалізується на вирощуванні зернових, цукрового буряку, соняшнику, у тваринництві переважають скотарство, свинарство, птахівництво. Продуктивність сільського господарства району вища за середню по Україні.

Розвинені практично всі види транспорту, найбільші внутрішні перевезення припадають на автомобільний транспорт.

Однією з проблем є територіальна нерівномірність розвитку району. Промислові підприємства надмірно сконцентровані в Харківській агломерації, а в невеликих містах та селищах економічний розвиток недостатній. Потрібно також більш ефективно використовувати великий науково-технічний потенціал, який зосереджено у Харкові.

Харків – промисловий гігант та інтелектуальний осередок

Українські переселенці у другій половині XVII ст. (1655 р.) із Задніпрянщини прийшли на Дике поле і оселилися там, де річка Харків впадає в річку Лопань, – на Харківському городищі. За однією із версій, місто одержало назву від імені одного з перших козаків-переселенців – Харка (Харитона), за другою – від назви річки Харків.

Населення сучасного міста становить близько 1,5 млн чол.

Харків – багатогалузевий індустріальний центр, найбільший в Україні машинобудувний гігант. У місті працюють Харківський тракторний завод, завод транспортного машинобудування, електротехнічний завод, завод “Серп і молот”, верстатобудівний, авіаційний, велосипедний заводи, “Турбоатом”, “Електроважмаш”, “Південкабель”, завод ім. Малишева тощо. Працюють також підприємства хімічної промисловості, деревообробної, будівельних матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харчова, парфумерно-косметична фабрика, ювелірні заводи. З легкої промисловості найбільш розвинена швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва, є канатний завод.

– Складіть схему взаємозв’язків промислового комплексу Північно-Східного економічного району (за схемами 32, 33).

З 1917 до 1934 р. Харків був столицею УРСР, що зробило його центром розвитку країни. Саме тоді у Харкові почали будувати величні споруди, що стали окрасою сучасного міста, – Харківський національний університет ім. В. Каразіна, будівля Держпрому (1928 p.), які мають цікаві архітектурні рішення (мал. 94).

Ці споруди розташовані навколо найбільшого майдану в Європі – майдану Свободи.

Історія Харкова славетна багатьма визначними філософами-просвітителями, письменниками, поетами, вченими, які збагатили українську культуру, мову та духовний світ українців, – Г. Сковорода, С. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко, В. Каразін та ін. У 1805 році у Харкові почав діяти Університет – найдавніший у східній Україні. Саме завдяки йому (бібліотека, художній музей, зоопарк, метеостанція виникли як установи університету) Харків із провінційного містечка на левадах став значним культурним, торговим, згодом і промисловим центром. Сьогодні Харків не тільки промисловий гігант, але й найбільший центр вищої освіти в Україні (понад 300 тис. студентів, понад 50 ВНЗ вищого рівня акредитації). Багато науково-дослідницьких установ розробляють і впроваджують у виробництво найновітніші наукові досягнення.

Харків – великий транспортний вузол, де перетинаються автомобільні та залізничні магістралі. У місті працює аеропорт. Окрасою та гордістю Харкова є метрополітен, який налічує 27 станцій і поєднує між собою віддалені житлові масиви та промислові райони міста.

У місті працюють професійні театри – Харківський театр опери і балету ім. М. Лисенка, Харківський державний український драматичний театр ім. Т. Шевченка тощо.

Харків – красиве зелене місто з парками, фонтанами, майданами, пам’ятниками видатним особам та архітектурними пам’ятками: Покровським собором, Дзеркальним струменем, садом ім. Т. Шевченка (із пам’ятником поетові), Успенським собором і найстарішим в Україні Харківським зоопарком.

Економіко географічний поділ України

Мал. 94. Харків. Держпром

Полтава – місто “Наталки Полтавки”

Місто розташоване на обох берегах р. Ворскли та є одним із промислових і культурних центрів Лівобережного Придніпров’я. Перша письмова згадка про літописну Лтаву знайдена на сторінках Іпатієвського списку “Повісті минулих літ” 1173 року. Місто засноване слов’янами-сіверянами

У IX ст. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави, виявили ділянки міської забудови, вулиці, житла, господарські й виробничі приміщення давніх полтавців. Назва міста поступово змінювалася: Лтава – Олтава – Полтава. Його пов’язують із стародавньою традицією найменування поселень за назвою найближчої водної артерії – струмка Лтави – правої притоки Ворскли. Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення “заболочена річка”.

Кількість населення в Полтаві становить близько 300 тис. чол.

Природно-ресурсний потенціал, зручне економіко-географічне положення Полтави визначили спеціалізацію її підприємств – паливна, харчова, легка, деревообробна промисловість. Розташування міста недалеко від великих металургійних, машинобудівних, наукових центрів, таких як Київ, Харків, Дніпропетровськ, зумовило розвиток власного машинобудування, хімічної промисловості.

З Полтавою пов’язані життя і творчість багатьох поетів, художників, композиторів, учених. У місті діє сім державних музеїв: краєзнавчий, художній, Музей-заповідник “Поле Полтавської битви”, літературно-меморіальні музеї І. Котляревського, П. Мирного, В. Короленка, Музей авіації і космонавтики ім. Ю. Кондратюка.

Сучасна Полтава пишається своєю центральною частиною – унікальним всесвітньо відомим ансамблем Круглої площі. Ця архітектурна спадщина виникла у зв’язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви, тоді центр губернського міста почав забудовуватися кращими зодчими як “малий Петербург”. Один з найкрасивіших у Полтаві – Хрестовоздвиженський храм (мал. 95). У місті багато парків і зелених насаджень: центральний парк міста – Корпусний сад, Сонячний парк, Парк Слави, парк культури й відпочинку “Перемога”, Березовий сквер, дендропарк.

Суми – місто українського бароко

Це старовинне місто над чудовою річкою Псел, одне з наймальовничіших міст Слобожанщини. За легендою, переселенці з містечка Ставища на Київщині на чолі з отаманом Герасимом Кондратьєвим влітку 1655 року знайшли на місцині, де невеличка річка Сумка впадала у спокійний, наче зачарований Псел, три мисливські сумки з монетами. Це нібито і дало назву майбутньому місту, що символічно втілилось у гербі Сум.

Економіко географічний поділ України

Мал. 95. Полтава. Хрестовоздвиженський храм

Населення Сум – близько 300 тис. чол.

Сучасне місто – промисловий центр, в якому працюють підприємства машинобудування, хімічної, фарфорової та харчової промисловості: “Насосенергомаш”, “Сумхім – пром”, “Центроліт”, “Фарфоровий завод” та багато інших.

Суми – своєрідна архітектурна Мекка України. Цілісним архітектурним пам’ятником є старовинні вулиці міста: Соборна, Воскресенська, Петропавлівська, Троїцька.

Кожна будівля на цих вулицях має свою історію, яка починається у далекому минулому. Місто Суми славетне й своїми церквами. Шедевр українського бароко – Воскресенська церква, нині Свято-Воскресенський кафедральний собор, на кошти Андрія Кондратьева (мал. споруда міста.

Суми – дійсно один з культурних центрів України з усталеними традиціями та великою спадщиною, багатою на визначні імена. На сцені театру для дітей та юнацтва колись виступав російський письменник Д. Фонвізін, на Луці в садибі панів Линтварьових гостював А. Чехов, радував сумчан своєю майстерністю М. Щепкін.

Економіко географічний поділ України

Мал. 96. Суми. Свято-Воскресенський кафедральний собор збудований 1702 р. 96), – найстародавніша кам’яна

Столичний район

Столичний економічний район знаходиться в північній частині України, в басейні Дніпра. Особливість його місцерозташування в тому, що тут знаходиться столиця країни – місто Київ, економічний та політичний центр України. Крім Київської, до його складу входять Чернігівська та Житомирська область (карта 5).

Більша північна частина району розташована в межах зони мішаних лісів, південна – у Лісостепу.

Столичний район має невисокий природно-ресурсний потенціал; він забезпечений водними, лісовими, мінеральними ресурсами, насамперед будівельними.

Проте земельними ресурсами забезпечений слабко – переважають дернові та дерново-підзолисті грунти зі значною заболоченістю та невеликим вмістом гумусу. Агрокліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва.

– З якими країнами район має спільні кордони? Яке місце займає за рівнем економічного розвитку?

За картами в атласі та табл. 16 дайте характеристику населення, найбільших міст і промислових вузлів району.

Господарство району являє собою індустріально-аграрний комплекс, що спеціалізується на обробній промисловості – машинобудуванні, легкій, хімічній, харчовій промисловості та багатогалузевому сільському господарстві. Столичний район виробляє 13 % продукції промисловості та 15 % сільського господарства країни. Машинобудування виробляє четверту частину продукції промисловості, виробництво переважно зорієнтоване на кваліфіковані кадри (верстато – і приладобудування, електротехнічне, транспортне, сільськогосподарське).

Найбільший центр – місто Київ.

Сільське господарство району характеризується високою продуктивністю. Провідна галузь – рослинництво. У його структурі переважають зернові культури – озима пшениця, ячмінь, жито, овес, гречка, зернобобові. З технічних культур найбільш розповсюджені льон і цукровий буряк. Тваринництво спеціалізується на скотарстві, свинарстві, птахівництві. Ці галузі найкраще розвинені в Київській області завдяки великій кількості споживачів.

Транспортна система району досить розвинута (цьому сприяє його географічне положення), має чітку радіально-кільцеву форму з центром у Києві. Залізницею перевозиться велика кількість транзитних вантажів. Автомобільний транспорт в основному виконує дві функції – перевезення пасажирів і продукції сільського господарства. Через район проходять авто – та залізничні транзитні магістралі в Росію, Білорусь, Польщу, Болгарію. Особливу роль відіграє повітряний транспорт. У Києві – найбільший у країні аеропорт, однак найвагоміше його значення – у міжнародних зв’язках. Через район проходить широка система трубопроводів. Міждержавні зв’язки здійснює також річковий транспорт – річками Дніпро, Десна і Прип’ять. Найбільші порти – Чернігів і Київ.

У районі вивезення продукції переважає над ввезенням. Вивозять хімічні волокна, пластичні маси, шини, гумотехнічні вироби, медичні препарати, кормові антибіотики, екскаватори, прилади, хміль, льон, тканини, облицювальне каміння, верстати, препарати для захисту рослин. Ввозять різну продукцію з інших районів: з Придніпровського – чорні й кольорові метали, легкові автомобілі, мінеральні добрива, бурякозбиральні комбайни; з Донецького – вугілля, чорні метали; з Центрального – устаткування для легкої і харчової промисловості, добрива, сільськогосподарські машини; з Причорноморського – комбайни, верстати, грунтообробну техніку, продукцію сільського господарства; з Карпатського – автобуси, телевізори, автомобільні крани, ліс; з Північно-Східного – трактори, нафтопродукти, вантажні автомобілі; з Північно-Західного – підшипники, ліс; з Подільського – продукцію сільського господарства.

Основні проблеми регіону, нерівномірність у розвитку й розміщенні господарства між великими містами і прилеглою територією, проведення

Ефективної меліоративної роботи на сільськогосподарських угіддях. Одна з найболючіших проблем району пов’язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Географічна задача 43

За текстом підручника та картами атласу зробіть картосхему

Транспортних магістралей і міжрайонних економічних зв’язків

Столичного економічного району.

Київ – столиця України

Київ – одне з найбільших та найкрасивіших міст Європи (мал. 97), розташоване на річці Дніпро. Київ – одне з найдавніших міст (V ст.), виникло в часи формування слов’янських народів. Уперше назва згадується в літописця Нестора у “Повісті врем’яних літ” (“…Быша 3 братья, єдиному имя Кій, а другому Щекъ, а третьому Хоривъ, сестра их Лыбедь и створиша градъ, во имя брата свого старейшего, й нарекоша имя ему Шевъ”).

Площа міста – 839 км2. Разом із передмістями утворює Київську агломерацію із сукупним населенням понад 5,2 млн мешканців. Київ є окремою адміністративно-територіальною одиницею в складі України, його статус визначається спеціальним законом. Місто є культурним, урядовим, індустріальним, науковим та транспортним центром України, має свій герб та прапор.

Київ – один з найбільших індустріальних центрів України. На нього припадає 5,6 % населення України, 20 % ВВП, 30 % прямих іноземних інвестицій. Майже 300 тис. робітників працюють на виробництві: у машинобудуванні, обробці металів, харчовій промисловості та інших. У Києві знаходяться відомі в світі АНТК ім. Антонова, Інститут електрозварювання ім. Є. Патона та багато промислових підприємств. Сектори сфери послуг, що дають основний внесок до економіки Києва: транспорт та комунікації, дрібна та оптова торгівля, нерухомість, юридичні та фінансові послуги.

Економіко географічний поділ України

Мал. 97. Київ. Софіївська площа

Економіко географічний поділ України

Мал. 98. Київ. Фунікулер

Київ є значним транспортним вузлом України, який обслуговують міжнародні аеропорти “Бориспіль” та “Жуляни”, центральний залізничний вокзал – станція Київ-Пасажирський. Київ – річковий порт. Фарватер Дніпра використовується для транспортування великих вантажів. Важливу роль у транспортному сполученні мають мости через Дніпро, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях – метро. Розвинені також тролейбусні й трамвайні мережі, працює фунікулер (мал. 98).

Упродовж своєї багатовікової історії Київ накопичив величезні надбання в культурі та мистецтві. Такі архітектурні споруди, як Андріївська церква, Золоті ворота зруйнованого Київського кремля, Софіївський собор, комплекс Києво-Печерської лаври, Маріїнський палац та багато інших відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Головними осередками сучасного музичного життя міста Києва є Національна опера України, Національна філармонія України, Будинок органної та камерної музики, Київський державний театр оперети. У Києві працювали такі видатні музиканти, як М. Лисенко, М. Леонтович, Я. Степовий, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, Г. Верьовка, В. Симоненко. Серед сучасних композиторів – В. Сильвестров та Є. Станкович.

Сьогодні Київ – найбільший в Україні науковий центр. Тут діють 18 ВНЗ, найбільш відомі з них – Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Київський національний економічний університет, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Київський національний університет культури і мистецтв, а також численні установи Національної академії наук України (НАНУ).

Чернігів – скарбниця слов’янської історії

Місто розташоване на правому високому березі р. Десни при впадінні в неї р. Стрижень. Історія міста починається з VII ст. і налічує більше 1300 років. Вперше Чернігів згадується в літопису 907 року. З IX ст. увійшов до складу Київської Русі, ставши найважливішим і найбагатшим містом нарівні з Києвом.

Походження назви міста пов’язують з Чорним лісом, який колись ріс на тому місці, де був заснований Чернігів, або зі словом “черніг, черниг” – від назви рослини “чорниця”. Є версії походження назви Чернігів від імені князя Чорного та його доньки, похованих у великому кургані. Сучасне населення Чернігова становить близько 300 тис. чол.

Економіко географічний поділ України

Мал. 99. Чернігів

Чернігів – промисловий центр, у якому виробляють автобуси, котли центрального опалення, тканини, окремі види хімічної продукції, швейні вироби, взуття та продукти харчування.

У сучасному Чернігові, розташованому серед мальовничих пейзажів річки Десна, мотиви сьогодення унікально поєднуються з давніми архітектурними пам’ятниками (мал. 99). Особливо приваблює його історична частина, яку називають “Вал”. Тут є тінисті парки, білосніжні церкви із золотими куполами та подаровані місту Петром І дванадцять гармат. Місто славетне своїми пам’ятками часів Київської Русі й Чернігівського князівства, а також Гетьманщини і козацького Чернігівського полку. Серед 22 відомих архітектурних пам’ятників X-XIX ст. найбільш видатними є Спасо-Преображенский собор, Собор св. Бориса і Гліба, Успенський собор, Церква Св. Параски, Свято-Ільїнська церква, Єлецький монастир, Церква Св. Катерини і Троїцький собор, із дзвіниці якого можна побачити панораму Чернігова.

Житомир – краса Полісся

Місто розташоване у центрі України, на межі Лісостепу й Полісся, на крутих берегах притоки Дніпра – Тетерева і річки Кам’янки. 884-й рік вважається роком заснування Житомира (мал. 100). Як свідчать легенди, місто назване ім’ям дружинника київських князів Аскольда і Діра – Житомира, який нібито відмовився служити ворогам князів і сховався в лісах. За другою версією, назва походить від племені житичів (“мир житичів”), основним заняттям якого було хліборобство.

Кількість населення сучасного Житомира – близько 300 тис. чол.

У Житомирі виробляють запчастини для автомобілів, хімічні волокна, працюють підприємства верстатобудування, деревообробної, легкої та харчової промисловості. В місті розташоване унікальне підприємство “Ліктрави”, яке пропонує екологічно чисту продукцію Полісся.

Економіко географічний поділ України

Мал. 100. Житомир

У XX столітті у Житомирі працював талановитий конструктор космічних апаратів С. П. Корольов. Візитівкою міста є Музей космосу, в якому зібрані надзвичайно цікаві експонати.

Унікальний природний ландшафт місцевості, в якій розташований Житомир, надає місту неповторності. Майже з усіх боків Житомир оточують старовинні лісові масиви, через місто протікає багато річок. На західній околиці на берегах Тетерівського водоймища розкинувся чудовий гідропарк.

Причорноморський район

Причорноморський економічний район розташований на Півдні України. До його складу входять Одеська, Херсонська, Миколаївська області. Автономна Республіка Крим (карта 5).

Район знаходиться на узбережжі Чорного та Азовського морів, що є визначальною рисою географічного положення, яка сприяє розвитку портового і рекреаційного господарства, активним міжнародним зв’язкам. Район розташований переважно у степовій зоні, тому має достатню кількість тепла, але нестабільне зволоження. У цілому грунтово-кліматичні умови регіону сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат та приморське положення – перетворенню району на важливий рекреаційний регіон.

Причорноморський район має значні мінеральні ресурси, з-поміж яких переважають будівельні матеріали. Серед паливних ресурсів треба виділити поклади природного газу у північному Криму та в шельфовій зоні Чорного моря біля Кримського узбережжя.

Причорноморський район – аграрно-індустріальний. На нього припадає 12 % промислового та 17 % сільськогосподарського виробництва країни. У загальноукраїнському поділі праці район спеціалізується на машинобудуванні, зокрема виробництві суден та сільськогосподарських машин, харчовій промисловості, сільському та рекреаційному господарстві.

Сільське господарство цього району – одне з найбільш розвинутих у країні. У землеробстві переважають посіви озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, рису, соняшнику, тютюну, рицини, гірчиці. Вирощують також цукровий буряк, сою, льон-кучерявець, кунжут, арахіс, ефіро-олійні та лікарські рослини. Великі площі відведено під сади, виноградники, овочеві й баштанні культури. На основі таких виробництв розвиваються олійно-жирова, ефіроолійна, тютюнова, плодоовочева, борошномельно-круп’яна, виноробна галузі харчової промисловості.

– З якими країнами межує район? Яке місце займає за рівнем економічного розвитку? За картами атласу охарактеризуйте природні умови та ресурси району.

– За картами в атласі та табл. 16 дайте характеристику населення району, найбільших міст і промислових вузлів.

У тваринництві особливо інтенсивно розвиваються м’ясо-молочне скотарство, свинарство м’ясного напрямку, птахівництво й вівчарство. На їхній основі працює м’ясна, молочна, ковбасна, шкіряна промисловість. Значна увага приділяється рибній і рибопереробній промисловості. Основні центри харчової промисловості: Одеса, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Севастополь, Керч, Євпаторія, Ялта.

У районі розвинуті всі основні види транспорту. Для транспортної системи району велике значення мають порти – морські (Одеса, Іллічівськ, Південний тощо) та річкові (Херсон, Ізмаїл, Кілія тощо).

Для району важливими є вирішення проблем водозабезпечення та розширення енергосировинної бази; захист земель від засолення та вітрової ерозії; збільшення ефективності сільськогосподарського виробництва та використання рекреаційних ресурсів.

Одеса – перлина півдня

На місті сучасної Одеси перші поселення існували вже за кілька століть до н. е. Ці землі переходили з рук в руки, поки татари не заснували тут укріплення Хаджибей та згодом Єні-дунья. З часом ці землі перейшли до Росії. Розпочалось будівництво фортеці та міста, яке у 1795 році перейменували в Одесу за назвою грецької колонії Одесос, яка нібито була розташована на березі Тилігульського лиману (пізніше встановили, що вона знаходиться біля Варни у Болгарії).

Сучасна Одеса – це найбільший морський порт України, значний промисловий і культурний центр півдня країни. Кількість населення Одеси становить 1 млн чол.

Основні галузі промисловості міста – переробка нафти, машинобудування, суднобудування і судноремонт, харчова, лікеро-горілчана та виноробна промисловість, деревообробна і хімічна промисловість. Промтоварний ринок “7-й кілометр” в Одесі (офіційно “Авангард”) є одним із найбільших торговельних комплексів у Східній Європі.

В Одесі знаходяться славнозвісні Потьомкінські сходи, що мають 192 сходинки. Вони були збудовані князем М. Воронцовим, генерал – губернатором Новоросії, Бесарабії та Кавказу, який зробив великий внесок у розвиток міста. Сходи коштували йому 800 тис. рублів та були подарунком на день народження його дружині.

Не менш визначними пам’ятками міста є вулиця Дерибасівська, названа так на честь засновника міста Осипа Дерібаса (Хосе де Рібас), а також Грецька площа, що прилягає до неї.

Економіко географічний поділ України

Мал. 101. Одеський національний академічний театр опери та балету

Більша частина вулиці – пішохідна, і разом з Міським Садом є одними з найулюбленіших місць відпочинку та прогулянок мешканців і гостей міста. Помітне місце в культурному житті міста займає Одеський національний академічний театр опери та балету (мал. 101). Його будівля, зведена у 1884-1887 роках, є однією з найкрасивіших у Європі архітектурних споруд. У ньому бували видатні письменники і композитори, на його сцені виступали видатні співаки – Ф. Шаляпін, Е. Карузо, Л. Собінов, танцювала А. Дункан.

Одеський клімат відрізняється м’якістю та великою кількістю сонячних днів. Цілющі грязі лиманів і мінеральні джерела приваблюють до Одеси багато відпочиваючих. Один із найпопулярніших курортно-розважальних районів Одеси – Аркадія. Знаменитий пляж “Золотий берег”, парк, величезний буковий гай знаходяться в мальовничому районі станцій Великого Фонтана. Поруч з пляжем “Ланжерон” відкрито найбільший у країні дельфінарій.

Миколаїв – місто суднобудівних традицій

Сучасне місто Миколаїв (мал. 102) розташоване на берегах Бузького лиману при злитті з річкою Інгул. Унікальність географічного місцезнаходження, де опалений сонцем степ зустрічається з голубими валами Чорного моря, була відзначена людьми ще в стародавні часи. Найдавніша археологічна пам’ятка, яка знайдена на території міста, датується V-IV тис. до н. е. Інтенсивне заселення цієї території почалося у XVIII ст. після визволення Північного Причорномор’я від турецьких завойовників. За велінням князя Г. Потьомкіна в гирлі річки Інгул у 1788 р. були закладені нові верфі та містечко. Лише деякі міста можуть пишатися створеним наприкінці XVIII ст. планом забудови міста, який швидкими темпами був реалізований вже в перше десятиліття його існування і повністю, без змін, зберігся до наших днів.

Свою назву місто отримало після переможного штурму Очакова російськими військами під командуванням О. В. Суворова. Очаків був здобутий у 1788 p., в день Святого Миколая – заступника моряків. На його честь назвали і нове місто, і першу церкву, збудовану в місті, і перший корабель – 46-гарматний фрегат “Святий Миколай”.

Сьогодні у Миколаєві мешкає понад 500 тис. чоловік.

З часу будування “Святого Миколая” на суднобудівних заводах міста (а їх сьогодні три) побудовано більше 2 тисяч кораблів та суден, серед яких фрегати, броненосці, міноносці, підводні човни тощо. Миколаїв – це одне з двох міст у світі, де будувалися важкі авіаносці.

Життя міста повністю підпорядковувалося суднобудуванню та флоту. Навіть перший учбовий заклад міста – Чорноморське штурманське училище, засноване у 1798 p., – також було пов’язане з флотом. У структурі промисловості Миколаєва основне місце займають машинобудування і металообробка, серед яких виділяються такі галузі, як суднобудування й енергетичне машинобудування. Промислові підприємства міста забезпечують до 50 % обсягів продукції суднобудування України, понад 90 % державного виробництва газових турбін, 80 % глинозему – сировини для виробництва алюмінію.

Економіко географічний поділ України

Мал. 102. Миколаїв. Міст через Південний Буг

Легка промисловість представлена численними підприємствами, що виготовляють одяг, взуття, трикотажні та галантерейні вироби. Миколаївське підприємство МПКК “Алые паруса” займає важливе місце у виробництві парфумів та косметики. Також розвинена харчова (м’ясна, молочна, плодоовочеконсервна та кондитерська) промисловість.

Миколаїв – культурний центр півдня України. У місті працюють Російський художній драматичний театр, Український театр драми і музичної комедії, обласна філармонія, зоопарк – один із найстаріших і найбільш упорядкованих в Україні.

Херсон – місто двох портів

Місто засноване у 1778 році князем Г. Потьомкіним. Для захисту міста від можливих нападів татар було споруджено нову потужну фортецю та створено судову верф. Для верфі вибрали зручне місце – старий Олександрівський шанець. На карті з’явилося нове місто – Херсон (мал. 103), яке успадкувало назву від давньогрецького Херсонеса Таврійського.

Кількість населення Херсона складає понад 360 тис. чол.

Найбільш розвиненими галузями промисловості міста є: харчова (консервний, м’ясний, рибний та молочний комбінати, виноробні та макаронні фабрики); машинобудування (суднобудування й судноремонт, виробництво сільськогосподарської техніки, електромашинобудівний завод, завод карданних валів); легка (бавовняний та шкіряно-взуттєвий комбінати, взуттєва й швейна фабрики); хімічна й нафтопереробна (один із шести українських нафтопереробних заводів). Також є скляний завод та завод залізобетонних виробів.

Економіко географічний поділ України

Мал. 103. Херсон. Дніпро

Херсон – великий залізничний вузол, морський торговельний і річковий порт, де навігація не припиняється цілий рік.

На Херсонщині добре розвинено рекреаційне господарство – працює близько 180 курортних комплексів. Залізний Порт, Лазурне, Більшовик – відомі чорноморські курорти, Скадовськ і Арабатська Стрілка – центри дитячого відпочинку. У Херсоні працюють багато закладів освіти, культури. З 1992 до 2006, а також у 2008 р. на Херсонщині проводився відомий фестиваль “Таврійські ігри”.

Автономна Республіка Крим є адміністративно-територіальною автономією у складі України. Розташована на Кримському півострові. Сприятливий клімат та природні умови, узбережжя Чорного та Азовського морів впливають на розвиток інфраструктури господарства. Основні галузі – промисловість, туризм (Західний Крим, Південний Берег Криму, Східний Крим), будівництво, рекреаційне та сільське господарство, торгівля.

Кожне місто в Криму поєднане з іншими населеними пунктами автобусними маршрутами. Є міжміські тролейбусні маршрути (Сімферополь – Алушта – Ялта). Міста Ялта, Феодосія, Керч, Севастополь, Чорноморське і Євпаторія з’єднані морськими маршрутами. Залізничні шляхи з’єднують Крим з континентом.

У Криму розташовано безліч пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів (наприклад, “Артек”), різних готелів від найпростіших до п’ятизіркових. Найпопулярніші місця відпочинку – Ялта, Алушта, Судак, Євпаторія, а також увесь південний берег Криму.

Сімферополь – ворота Криму

Столиця Автономної Республіки Крим – місто Симферополь – розташоване в центрі Кримського передгір’я на межі степової і гірської зон. Місто засноване 1784 року на землях невеликого татарського селища Ак-Мечеть (“Біла Мечеть”), відомого з кінця XV ст. Назва міста походить від давньогрецького “сімферо” – “збирати до купи, з’єднувати” та “поліс” – “місто”, дослівно – “місто-збирач”.

Сімферополь налічує близько 340 тис. жителів. Провідними галузями є машинобудування, харчова і легка промисловість. Сімферополь – великий транспортний вузол, який пов’язує між собою всі міста Криму (мал. 104).

Економіко географічний поділ України

Мал. 104. Сімферополь. Залізничний вокзал

Севастополь – місто слави військово-морського флоту

Місто розташоване в південно-західній частині Криму на узбережжі 30 бухт Чорного моря (мал. 105), найбільші з яких – Севастопольська, Велика та Ахтирська. Бухти прорізають суходіл на 7,5 км. Поселення на цьому місті існували здавна (давньогрецька колонія Херсонес Таврійський, кінець VI-V ст. до н. е.). Місто засноване 1783 р. як фортеця Ахтіар (“Білий яр”), яке 1784 р. перейменоване у Севастополь. Назва у перекладі з грецької мови означає “Славне місто”.

Економіко географічний поділ України

Мал. 105. Севастополь. Бухта Балаклава

Населення Севастополя – 360 тис. чол. Севастополь має спеціальний статус міста центрального підпорядкування.

Сьогодні Севастополь – морський порт, значний промисловий та культурний центр. У місті налічується понад 2000 пам’яток археології, історії, культури та архітектури. Севастополь має величезний потенціал для розвитку рекреаційного господарства.

Карпатський район

Карпатський район розташований на заході України. До його складу входять Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області (карта 5). Район охоплює Українські Карпати, Передкарпаття, західну частину Подільської височини, Закарпаття. Позитивною рисою географічного положення є прикордонне розташування країнами Центральної Європи та вигідне транспортно-географічне положення.

Територія району відзначається строкатістю природних умов та різноманітністю природних ресурсів. Клімат району – помірно-теплий з достатньою кількістю вологи (найбільша кількість опадів в Україні). У горах спостерігається висотна поясність, що забезпечує різноманітність рослинності та грунтового покриву. Район добре забезпечений водними та лісовими ресурсами. Тут здійснюється половина обсягів промислової лісозаготівлі. Є значні поклади корисних копалин, зокрема паливні ресурси та хімічна сировина.

Карпатський район за спеціалізацією – індустріально-аграрний. На нього припадає 9 % промислового та 10 % сільськогосподарського виробництва. У структурі господарства провідне місце займає промисловість: машинобудування, гірничодобувна, харчова, хімічна, легка, лісова й деревообробна та промисловість будівельних матеріалів.

Карпати – відомий курортний і туристичний регіон. У Передкарпатті та Закарпатті знаходяться великі санаторно-курортні центри, деякі (Трускавець, Свалява) мають міжнародне значення.

Спеціалізація сільського господарства залежить від природних умов і ресурсів. На рівнині в лісостепу розвинене зернове господарство, вирощують цукровий буряк, займаються молочним та м’ясним скотарством, свинарством. У Прикарпатті розвинуте льонарство, картоплярство, молочно-м’ясне тваринництво; в Закарпатті – зернове господарство, виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м’ясне тваринництво; в Карпатах – відгінне вівчарство, скотарство, конярство.

– З якими країнами район має спільні кордони? Яке місце займає за рівнем економічного розвитку?

За картами в атласі та табл. 16 дайте характеристику населення району, найбільших міст і промислових вузлів.

Район має досить густу транспортну мережу, що поєднує його з країнами Центральної та Західної Європи.

Основні проблеми району – низький рівень розвитку промисловості (за винятком Львівської області), як наслідок – нерівномірність розвитку областей регіону; наявність соціальних та економічних проблем малих міст; складна екологічна ситуація Передкарпаття внаслідок великої концентрації хімічних та добувних підприємств; надмірна вирубка лісів, ерозія земель, зсуви, лавини, селі, катастрофічні паводки в передгір’ях; недостатньо ефективне використання рекреаційних ресурсів регіону.

Львів – “серце” Галичини

Львів – велике європейське місто, розташоване на р. Полтава, – невід’ємна складова образу сучасної України. Львів заснований та названий галицько-волинським князем Данилом Галицьким на честь одруження свого сина Лева у 1247 році.

Зовнішнє обличчя міста, чисельний та національний склад, зайняття та культура його мешканців мінялися не тільки із плином сторіч, але й під впливом тих історичних подій, які відбувалися впродовж більш ніж 750-річного існування міста. Львів посідає перше місце в Україні за кількістю історико-архітектурних пам’яток. Історичний центр Львова внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. У ньому збереглася значна частина архітектурних пам’ятників, датованих XIV-XVII ст.

Кількість населення Львова – понад 780 тис. чол.

Львів є значним індустріальним центром України. У місті працюють підприємства харчової промисловості, машинобудування й металообробки, легкої, хімічної й нафтохімічної промисловості, енергетики та промисловості будматеріалів.

Львівська залізниця – одна з найстаріших в Україні. Перший потяг прибув до Львова 4 листопада 1861 року з Відня. У місті діє аеропорт, наявна густа мережа автомобільних шляхів.

Львів є одним із найважливіших центрів освіти та культури в Україні – три великі університети й безліч ВНЗ. У Львові розташовано вісім інститутів Національної Академії наук України та багато інших освітніх та наукових закладів. Львівський Національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької – один із найвідоміших театрів України (мал. 106).

Економіко географічний поділ України

Мал. 106. Львівський Національний академічний театр опери та балету

Івано-Франківськ – відлуння Прикарпаття

Перша згадка про це місто під назвою Станіслав належить до 1662 р. Місто було засноване як фортеця для захисту від набігів кримських татар та опорний пункт польських магнатів Потоцьких на галицькій

Землі. Станіслав починався з Ринкової площі та Ратуші (мал. 107), які збереглись донині. В його подальшій розбудові знайшли відбиття містобудівні ідеї Ренесансу про “ідеальне місто”, що втілені у плануванні передмістя, вулицях, храмах і кам’яницях.

У 1962 р. місто відзначило своє 300-річчя, саме тоді було переіменоване на честь видатного письменника та громадського діяча Івана Франка. Населення Івано-Франківська складає 237 тис. чол.

Івано-Франківськ – значний центр машинобудівної, деревообробної, хімічної та легкої промисловості.

У Івано-Франківську щорічно у січні проходить Різдвяний парад вертепів. Також місто відоме всеукраїнським фестивалем мистецьких колективів “Прикарпатська весна”, фестивалем національно-патріотичної пісні й поезії “Воля” тощо.

Економіко географічний поділ України

Мал. 107. Івано-Франківськ. Ратуша, нині – Краєзнавчий музей

Ужгород – місто унікальних історичних пам’яток

Одне з найдавніших слов’янських міст розташоване на р. Уж. Археологічні дані свідчать про існування поселення з VIII-IX ст. На рубежі ІХ-Х ст. воно зазнало нападу кочових угорських племен і потрапило від владу угорських феодалів. Місто отримало назву Унгвар – від угорської назви річки Унг (Уж) та слова “вар” – “місто, фортеця”. Поряд з цією назвою були і слов’янські – Суггород, Ужгород. Остання назва набула найбільшого поширення.

Нині Ужгород – адміністративний центр Закарпатської області й Ужгородського району. Населення Ужгорода складає 227 тис. чол.

Місто розташоване на кордоні зі Словаччиною, у ньому діють два прикордонні переходи – автомобільний (Ужгород – Вишнє-Німецьке) та залізничний ширококолійний перехід для вантажоперевезень.

Економіко географічний поділ України

Мал. 108. Ужгород

В Ужгороді працюють підприємства машинобудування та металообробки, меблевої, легкої та харчової промисловості.

У місті є багато пам’ятників архітектури (мал. 108). Одна із стародавніх ужгородських пам’яток – невелика фортеця-ротонда Св. Анни, стіни якої прикрашені фресками XI ст. За своїми архітектурними принадами вона не має аналогів в Україні.

Унікальними є парки-пам’ятники Ужгорода (парк Лаудона, Підзамковий та ін.), до яких ще із середньовіччя з усіх куточків світу завозили різні екзотичні рослини. Тут і зараз ростуть 500-річний платан і 300-річний ясен. На набережній Незалежності знаходиться найдовша в Європі алея лип. У місті та передмісті збереглися давні храми (Горя, Ужгород, Деренковці, Струмковка, Палада, Комарівці), середньовічні замки (Ужгородський, Невицький, Середній), єпископський палац (нині бібліотека університету), католицький костьол у стилі бароко, ратуша. Донині діє Ужгородський монастир (жіночий римо-католицький).

В Ужгороді працюють університет, Закарпатський музей народної архітектури та побуту, ботанічний сад, театри та багато інших закладів культури. Місто часто відвідують туристи.

Чернівці – краса Буковини

Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго 8 жовтня 1408 року.

Поселення виникло на берегах Пруту навколо фортеці, збудованої князем Ярославом Осмомислом для захисту Галицького князівства від половців.

Вважають, що назва виникла від слова “черн, чорн” – так називали споруди із землі й дуба, які були чорні на вигляд.

За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 pp. входило до складу Австро-Угорської імперії, з 1918-1940 pp. – Румунії. У 1940 р. Чернівці увійшли до складу України. Населення сучасного міста складає 260 тис. осіб.

Чернівці – важливий центр машинобудування та металообробки, харчової, деревообробної, текстильної та швейної промисловості.

Справжню славу місту надали унікальні архітектурні та ландшафтні ансамблі й пам’ятники: ратуша, приміщення поштамту, Вірменська церква, синагога, драматичний театр, Палац правосуддя, приміщення залізничного вокзалу тощо. Найяскравішою перлиною архітектурних прикрас Чернівців за правом вважається архітектурний комплекс колишньої резиденції буковинських митрополитів (мал. 109); захоплення у гостей міста викликають також будинок-корабель, старовинні вулиці Чернівців та його паркові ансамблі.

Економіко географічний поділ України

Мал. 109. Чернівці. Колишня резиденція буковинських митрополитів

Географічна задача 44

Порівняйте спеціалізацію сільського господарства Карпатського і Причорноморського районів, скориставшись текстом підручника та планом:

1. Природні умови району (за картами атласу).

2. Спеціалізація сільського господарства, його місце і значення в економіці району.

3. Галузі промисловості, що використовують продукцію сільського господарства; найбільші центри переробки сільськогосподарської сировини.

4. Зробіть висновок, що спільного і в чому полягають відмінності сільського господарства цих економічних районів.

Подільський район

Подільський район розташований у центральній частині Лівобережної України на Подільській та Придніпровській височинах, межує з Молдовою. До складу району входять Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області (карта 5). Визначальними рисами його географічного положення є близькість до промислово розвинених Столичного та Причорноморського районів. Район розташований на заході Лісостепу, має оптимальне співвідношення тепла й вологи, родючі грунти, густу річкову систему. Усі ці умови сприяють розвитку землеробства. Мінеральні ресурси району небагаті та не відзначаються різноманітністю. Десята частина площі району – ліси. Подільський район має можливості для розвитку туристично-рекреаційного господарства – мальовничі ландшафти річкових долин і вапнякових горбів – Товтр, джерела лікувальних вод тощо.

– З якими країнами район має спільні кордони? Яке місце займає за рівнем економічного розвитку?

– За картами в атласі та табл. 16 дайте характеристику населення району, найбільших міст і промислових вузлів.

Подільский район має аграрно-індустріальну спеціалізацію. На нього припадає 13,5 % сільськогосподарської та б % промислової продукції країни. У промисловості переважають галузі, що орієнтуються на споживача: машинобудування (обладнання для харчової промисловості та сільського господарства), хімічна промисловість (виробництво сірчаної кислоти, суперфосфатних добрив, товарів побутового призначення), промисловість будівельних матеріалів, виробництво порцеляни і фаянсу, легка промисловість. У місті Нетішин діє Хмельницька АЕС, є велика Ладижинська ТЕС.

Фундаментом розвитку економіки цього району є багатогалузеве інтенсивне сільське господарство. У землеробстві основні площі зайнято озимою пшеницею, кукурудзою, зернобобовими, цукровим буряком. Розвиваються картоплярство, овочівництво, садівництво, вирощують соняшник, тютюн, кормові культури. Провідну роль відіграє цукрова галузь, на відходах якої розвивається спиртова промисловість, що також використовує зерно і картоплю. До того ж галузь виробляє вітаміни і кормові дріжджі. На власній сировинній базі розвивається плодоовочева промисловість. Великі підприємства розміщено у Вінниці, Кам’янець-Подільському, Тульчині, Заліщиках. У тваринництві переважають молочно-м’ясне скотарство, а також свинарство, птахівництво, вівчарство, рибальство і бджільництво. Підприємства м’ясної промисловості розміщені в обласних центрах, а також у Козятині, Кам’янець-Подільському, Шепетівці, Барі. Великим є Городоцький молочноконсервний завод (Хмельницька область).

Основні види транспорту – залізничний та автомобільний.

Основними проблемами району є недостатній рівень промислового розвитку, невідповідність виробничої і соціальної інфраструктури потребам розвитку сільського господарства; хімічне забруднення високородючих грунтів, ерозія земель; невпорядкованість чисельних малих міст і селищ міського типу, недостатня кількість автомобільних шляхів.

Вінниця – місто над Південним Бугом

При впадінні у Південний Буг річок Віннички та Вишні на 12 кілометрів розкинулося місто Вінниця. Літопис міста починається з 1363 року. Походження назви остаточно не доведено. Перша версія – від слова “вьно, віно”, що означає “придане, посаг, дарована земля”, друга – від слова “винокурень” (“винниць”), яких у минулому було багато в цій місцевості. Але ймовірніше, що назва міста походить від річки Вінничка (“вінник – низовина, тобто річка на низовині”).

Населення сучасного міста становить 391 тис. чол.

У Вінниці працюють підприємства хімічної, машинобудівної, деревообробної, легкої та харчової промисловості.

У місті багато історичних архітектурних споруд, як-то: Домініканський монастир, який входив до складу оборонного комплексу Мури XVII, нині – Свято-Преображенський собор; Єзуїтський монастир, нині – краєзнавчий музей і обласний архів; садиба в П’ятничанах (XVIII ст.). Під патронатом ЮНЕСКО у місцевому краєзнавчому музеї зберігається найбільша колекція Подільської ікони.

Економіко географічний поділ України

Мал. 110. Вінниця. Музей-садиба М. Пирогова

З Вінницею пов’язані понад 20 років життя вченого, хірурга, основоположника польової хірургії, засновника Російського Червоного Хреста, автора 4-томного видання “Топографічної анатомії” М. І. Пирогова. Його музей-садиба з церквою-некрополем завжди викликають велику зацікавленість гостей та вінничан (мал. 110).

Хмельницький – центр Поділля

Місто Хмельницький має більш ніж 500-річну історію і веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів, що виникло в місці впадіння річки Плоскої у Південний Буг. Перша згадка про місто належить до 1493 р. Назва поселення пояснюється його місцерозташуванням серед

Грузьких заплав у гирлі річки Плоскої та природним островом Ровом, тому воно й стало іменуватися Плоскирів.

1795 р. була утворена Подільська губернія. Один із повітів губернії став називатися Проскурівським, а його центром призначено місто Проскурів. 1954 року місто Проскурів перейменували у місто Хмельницький на честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького.

Населення сучасного міста складає 260 тис. чол.

Хмельницький (мал. 111) – центр Поділля, один з розвинутих промислових вузлів України. Провідні галузі промисловості: машинобудівна, металообробна, електронна,

Харчова, легка, хімічна, промисловість будматеріалів. Розвинуті також санаторно-курортне господарство й туризм.

У місті народилися: російський графік Г. Верейський, відомий офтальмолог С. Федоров, український поет П. Гірник, американська письменниця А. Дюран, український співак О. Пономарьов. На військовій службі перебував письменник О. Купрін.

Тернопіль – місто паростків української незалежності

1540 р. польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштелянові Яну Тарновському про заснування поселення і володіння землею біля р. Серет. Місто, де було побудовано замок, назвали Тарнополлям (від “терен”). В українському варіанті з’явилася назва Тернополля (“Тернове поле”), від якого і походить сучасна назва міста. У Тернополі влаштовували ярмарки, на які з’їжджалися купці з усієї Європи і Сходу.

Крім старовинного замку, до наших днів збереглися Надставна церква – церква Воздвиження Чесного Хреста, що була споруджена на початку XVI ст., церква Різдва Христового, яку під керівництвом відомого муляра Леонтія збудували на початку XVII ст.

Економіко географічний поділ України

Мал. 111. Хмельницький

Кількість населення сучасного міста складає 235 тис. чол.

Тернопіль має розвинену промисловість. Продукція підприємств міста – світлотехнічне та радіотехнічне обладнання, бурякозбиральні комбайни, будівельні матеріали, фарфоровий посуд, фармацевтичні вироби, штучні шкіри, тканини, одяг, кондитерські та інші вироби харчової промисловості. Видавнича справа у Тернополі є однією з найрозвинутіших в Україні, тут базуються близько 30 видавництв. Місто також є важливим залізничним вузлом.

Окрасою Тернополя є театральний майдан і бульвар Шевченка (мал. 112). Саме тут 29 квітня 1990 р. вперше в нашій державі було піднято й освячено український національний прапор.

У Тернополі працюють драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, театр ляльок, філармонія, обласний краєзнавчий і художній музей, є Співоче поле. Ще з минулого століття до нинішнього дня тернополяни щороку урочисто відзначають роковини Т. Г. Шевченка. Пам’ятними подіями у житті міста були виступи корифеїв українського театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського, композитора М. Лисенка, всесвітньо відомої співачки С. Крушельницької.

Центральний економічний район

Територія району розташована в центрі України та збігається з межами Придніпровської височини. Транспортно-географічне положення району досить зручне. До його складу входять Черкаська та Кіровоградська області (карта 5).

Район розташований в Лісостепу, на південному сході – у Степу. Характеризується сприятливими умовами для розвитку сільськогосподарського виробництва: родючі чорноземні грунти, теплий рівномірно вологий клімат. Водні та лісові ресурси недостатні. Серед мінеральних ресурсів значне місце належить покладам бурого вугілля, є родовища графіту, нікелево-кобальтових руд та будівельних матеріалів.

Рівень сформованості району низький, він належить до індустріально-аграрних. На нього припадає 9 % сільськогосподарської та 4 % промислової продукції країни. Галузі спеціалізації району – машинобудування (сільськогосподарське, устаткування для харчової промисловості), хімічна, гірничодобувна, харчова та легка промисловість.

Яке місце займає район за рівнем економічного розвитку?

Економіко географічний поділ України

Мал. 112. Тернопіль. Драматичний театр ім. Т. Шевченка

Сільське господарство району високопродуктивне. Вирощують зернові, цукровий буряк, соняшник, овочі, баштанні культури, займаються садівництвом. У тваринництві переважають скотарство і свинарство, птахівництво і вівчарство розвинуті недостатньо.

У районі розвинуті всі види транспорту, крім морського, але головну роль відіграють залізничний та автомобільний.

Основні проблеми району – нераціональне використання трудових ресурсів, недостатній рівень промислового розвитку. Для вирішення цих проблем необхідно створити сучасну виробничу інфраструктуру для розвитку харчової промисловості (наприклад, підприємства, які вироблятимуть тару та пакувальні матеріали), а також технічне переобладнання промислових підприємств.

– За картами в атласі та табл. 16 дайте характеристику населення району, найбільших міст і промислових вузлів.

Черкаси – поєднання історії і сьогодення

Місто розташоване на правому березі Дніпра. Перша письмова згадка належить до 1394 р. за часів Київського князівства, підвладного Литві. За однією з версій назва міста походить від перського слова “черкеси” (“воїн, войовничі люди”), тобто Черкаси – “місто, де живуть черкеси”. Кількість населення сучасного міста складає 311 тис. чол. Головними галузями промисловості є хімічна, легка, машинобудівна, харчова (консервний комбінат – один з найбільших в Україні).

Сучасні Черкаси – це вдале поєднання історичного минулого та сьогодення (мал. 113). Місто не раз відвідував Т. Г. Шевченко

У 1845-1846 pp. До його 175-річчя відкрито Музей Великого Кобзаря. В центрі Черкас, де зараз знаходиться облдержадміністрація, була церква, а навколо – базарна площа. Одна із будівель – це корпус фізичного факультету національного університету, в дворі якого й досі збереглись будівлі рибного ряду 1909 року.

Улюблене місце відпочинку черкащан – перший кінотеатр “Салют”, який працює і сьогодні, зараз відомий як “Кінопалац”. На південних околицях Черкас розташований у сосновому лісі над Дніпром кліматичний курорт Соснівка, створений для лікування туберкульозу легенів та кісткового туберкульозу.

Економіко географічний поділ України

Мал. 113. Черкаси. Будинок колишнього готелю “Слов’янський”

Економіко географічний поділ України

Мал. 114. Кіровоград

Кіровоград – українські “Афіни”

Місто розташоване на р. Інгул, на міжріччі її приток – Грузької та Сугоклеї.

Засноване 1754 р. за наказом імператриці Єлизавети Петрівни як фортеця Св. Єлизавети для захисту південних кордонів від нападів турків та татар.

1775 року фортеця і поселення навкруги отримали назву Єлисаветград. Фортеця на той час відігравала значну роль у боротьбі Росії за вихід до Чорного моря. Місто, що лежало на перетині торгових шляхів з півночі до Чорного моря, до заснування Одеси, Херсона, Миколаєва, було основним пунктом на півдні України. Це сприяло його зростанню та розвитку торгівлі.

1939 року місто отримало назву Кіровоград на честь одного з керівників радянської держави – С. М. Кірова.

Кількість населення міста складає більше 262 тис. осіб.

Сучасне місто (мал. 114) набуло статусу центру легкої та машинобудівної промисловості з певною (історично та географічно сформованою) орієнтацією на сільське господарство.

Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення, – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 pp., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово – адміністративних споруд.

Кіровоград (Єлисаветград) – колиска української драматургії. Його за правом називають “українськими Афінами”. 1882 р. тут було відкрито перший український професійний театр, у якому працювали справжні корифеї – М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Заньковецька, М. Садовський, виступали композитори М. Лисенко та Ф. Ліст, оперний співак Й. Петров, була заснована музична школа Г. Нейгауза. Зараз у місті працюють обласна філармонія, Обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М. Кропивницького, Театр ляльок, Будинок творчості, Будинок учителя тощо.

Північно-Західний район

Район розташований на північному заході України й межує з Польщею та Білоруссю. До його складу входять Волинська та Рівненська області (карта 5). Розвитку району сприяє його сусідство зі Столичним районом, а також прикордонне положення.

Природні умови та ресурси сприятливі для господарського розвитку регіону. Територія переважно рівнинна, розташована в межах Волинської височини і Поліської низовини. Характеризується значною зволоженістю та заболоченістю земель, досить великі площі покриті лісами та торф’яниками. Південна частина виділяється високою природною родючістю грунтів, сприятливими кліматичними умовами для розвитку сільського господарства. Район багатий на поклади будівельних матеріалів, зокрема вапняків, крейди, мергелю, базальту, граніту; з паливних ресурсів – кам’яне вугілля Львівсько-Волинського басейну. Природно-рекреаційні ресурси пов’язані з Шацьким природним національним парком.

Господарство району має промислово-аграрний характер (частка промисловості – 60 %). На нього припадає 5 % сільськогосподарської та З % промислової продукції країни. Галузі спеціалізації – харчова, легка, машинобудування, електроенергетика, сільське господарство. Провідну роль в регіоні відіграє харчова промисловість, яка формується цукровою, м’ясною, молочною, маслосироробною, консервною галузями.

У структурі сільськогосподарських угідь відносно низька частка ріллі і висока – пасовищ і сіножатей, що сприяє розвитку тваринництва (м’ясо-молочного скотарства, свинарства) на основі місцевої кормової бази. Крім того, в Поліссі займаються льонарством у поєднанні

З картоплярством і кормовиробництвом, а в лісостепах вирощують зернові та цукровий буряк.

Транспортний комплекс представлений значною мережею залізничних та автомобільних шляхів, які з’єднують основні центри району зі столицею та Польщею і Білоруссю.

Основні проблеми району – низькі темпи економічного зростання господарства; безробіття; наявність районів із радіоактивним забрудненням території (на півночі та північному сході) внаслідок катастрофи на ЧАЕС; слабке укріплення карстових порід, на яких побудована Рівненська АЕС; слабкий розвиток транспортної мережі; пересушення земель в результаті меліорації.

Рівне – бурштинове диво

Місто розташоване на північному заході України на р. Устя. Назву місцевості, де знаходиться місто, виводять від слів “рівний, рівнина”. Перша відома писемна згадка про Рівне як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства датована 1283 р. Це запис латинською мовою у польській хроніці “Рочнік капітульний краковскі”. Але тільки з XV ст. Рівне (мал. 115) регулярно фігурує в історичних джерелах. Упродовж століть місто входило до складу різних держав – Української Держави(IX ст. – 1341 p.), Козацько-гетьманської держави (1648 р. – кін. XVIII ст.), державного відродження України (1917-1920 pp.).

– Яке місце займає район за рівнем економічного розвитку?

– За картами в атласі та табл. 16 дайте характеристику населення району, найбільших міст і промислових вузлів.

Кількість населення сучасного міста складає 245 тис. чол.

Економічний потенціал міста характеризується високим рівнем розвитку хімічної та харчової промисловості. Лідером хімічної промисловості є ВАТ “Рівнеазот”, на якому діють виробництва азотних та фосфорних мінеральних добрив тощо. Крім хімічної, в місті розвинені такі галузі промисловості: машинобудування, виробництво неметалевих мінеральних виробів, легка (виготовлення лляних тканин), харчова, торф’яна промисловість. Візитівкою міста є ювелірна промисловість, яка представлена ДП “Бурштин України”, що спеціалізується на виробництві високохудожніх ювелірних виробів із бурштину в золотій та срібній оправах.

У місті діють Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр, театр ляльок, краєзнавчий музей та інші культурні установи.

Луцьк – столиця Волині

Місто розташоване на р. Стир на північному заході України. Уперше згадка про Луцьк з’явилася в Іпатіївському літописі (1085 p.), який вже тоді вказав на досить істотний розвиток міста. Близько 1000 року Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі і збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилася в істотну перепону на шляху загарбників.

Назву виводять від слова “лука” – “кривизна, вигін, берег річкової дуги або вигін, утворений річкою”.

Кількість населення складає 218 тис. чол.

Майже 50 % обсягів продукції міста виробляється харчовою та переробною промисловістю. Важливою галуззю промисловості є машинобудування. У приладобудуванні розширюють та удосконалюють виробництво сучасних засобів обліку споживання гарячої і холодної води, регуляторів тиску газу, приладів контактної термометрії. Головні пріоритети хімічної галузі базуються на розширенні асортименту та збільшенні товарів соціальної спрямованості. У деревообробній промисловості реалізується проект Світового банку щодо низьковитратної реструктуризації підприємств, до якого залучено AT “Луцький меблевий комбінат”.

Економіко географічний поділ України

Мал. 115. Рівне

Місто має ряд визначних історичних, архітектурних пам’яток, свідків багатого історичного минулого Волині. Найвідоміші з них – пам’ятка XIII-XIV ст. Луцький замок (Замок Любарта), Свято-Троїцький собор, Монастир єзуїтів, Костьол святих Апостолів Петра і Павла, Лютеранська кірха. У музеї Волинської ікони представлено понад 600 ікон XVI-XIX ст., безцінною перлиною збірки є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, унікальна пам’ятка візантійського мистецтва ХІ-ХІІ ст., одна з найвшановуваних християнських святинь.

Городяни Луцька намагаються зберегти історичну самобутність, поєднавши її із сучасними елементами архітектури і благоустрою (мал. 116). Географічне розташування створює необхідні умови для активної міжнародної співпраці з прикордонними воєводствами Польщі та налагодження добросусідських відносин з іншими країнами близького і далекого зарубіжжя.

Географічна задача 45

Розподіліть основні проблеми економічних районів (Карпатського, Центрального, Північно-Західного) за групами: економічні, екологічні, соціальні. Порівняйте проблеми цих районів – що спільного і в чому виявляються відмінності? Запропонуйте варіанти вирішення цих проблем.

Географічна задача 46

Нанесіть на контурну карту назви обласних міст та дати їх заснування. Проаналізуйте картину, що склалася. Які географічні закономірності спостерігаються у заснуванні міст України? Міста яких регіонів України більш давні за часом заснування? Поясніть ці закономірності за допомогою історичних відомостей.

Які спільні риси у географічному положенні більшості обласних міст України? Чому поселення будували у місцях впадіння притоки у велику річку? Наведіть приклади. Які стратегічні принципи враховувалися при виборі місця для заснування нового поселення? Яке це мало значення для економічного розвитку міста?

Економіко географічний поділ України

Мал. 116. Луцьк

Контрольні запитання

1. За яким планом характеризують економічні райони?

2. Назвіть економічні райони України. За якими ознаками їх виділяють?

3. Які принципи формування районів?

4. Охарактеризуйте економічний район України (за вибором).

5. Складіть порівняльну характеристику двох регіонів (за вибором).

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

У межах України виділяють дев’ять економічних районів: Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Столичний, Центральний, Подільський, Північно-Західний, Карпатський, Причорноморський. В економічних районах немає єдиних органів територіального управління; при формуванні районів ураховуються господарські, історичні та природні чинники.

Найвищий рівень економічного розвитку в Україні має Донецький район. Галузями спеціалізації району є вугільна, електроенергетична, хімічна промисловість, чорна металургія, машинобудування.

Друге місце за рівнем економічного розвитку посідає Придніпровський район. Галузями спеціалізації району є гірничодобувна, чорна металургія, коксохімія та хімічна промисловість, машинобудування, електроенергетика.

Основними галузями спеціалізації Північно-Східного району є машинобудування й металообробка, хімічна, харчова і легка промисловість.

Індустріально-аграрний комплекс Столичного району спеціалізується на машинобудуванні, легкій, хімічній, харчовій промисловості та багатогалузевому сільському господарстві. Саме тут розташована столиця України місто Київ, що суттєво впливає на рівень розвитку району.

Причорноморський район спеціалізується на машинобудуванні, зокрема виробництві суден та сільськогосподарських машин, харчовій промисловості, сільському та рекреаційному господарстві.

В індустріально-аграрному Карпатському районі розвинена машинобудівна, гірничодобувна, харчова, хімічна, легка, лісова, деревообробна промисловість та промисловість будівельних матеріалів. Крім того, Карпати – відомий курортний та туристичний регіон.

Подільський район має аграрно-індустріальну спеціалізацію, багатогалузеве інтенсивне сільське господарство.

Рівень сформованості Центрального району низький, район належить до індустріально-аграрних, має високопродуктивне сільське господарство.

У Північно-Західному районі провідну роль відіграє харчова промисловість, яка формується цукровою, м’ясною, молочною, маслосироробною, консервною галузями.

ПОВТОРЕННЯ МАТЕРІАЛУ РОЗДІЛУ IV

І рівень

1. Що називають економічним районом?

2. Який з районів має найбільш високий рівень розвитку?

3. Які з економічних районів мають прикордонне положення?

4. Які з районів мають приморське положення?

5. Які райони займають центральне положення?

6. Укажіть, який з районів має:

А) найбільшу площу;

Б) найбільшу кількість населення;

В) найвищу густоту населення;

Г) найвищий рівень урбанізації.

ІІ рівень

1. Які принципи формування економічних районів?

2. Чим економічний район відрізняється від адміністративної області?

3. За яким планом вивчають економічні райони?

4. У кожному з районів назвіть одне місто, що є центром економічного тяжіння для всього району.

5. У яких районах провідну роль в економіці відіграє промисловість? Сільське господарство?

6. Дайте характеристику господарства Подільського району.

ІІІ рівень

1. Чи впливає на економіку району прикордонне положення? Приморське? Відповідь поясніть.

2. Як на районування території України вплинули історичні особливості розвитку господарства і діяльність населення?

3. Доведіть, що наявність або відсутність природних ресурсів впливає на формування господарства району.

4. Назвіть райони, у яких галузі спеціалізації базуються на розробці місцевих корисних копалин.

5. Яка галузь і чому виділяється в харчовій промисловості Центрального району?

6. Охарактеризуйте перспективи розвитку рекреаційного господарства Причорноморського району.

IV рівень

1. Які чинники визначають сучасну спеціалізацію Донецького району? Охарактеризуйте проблеми району.

2. Порівняйте господарство Придніпровського та Північно-Східного районів. Визначте спільні проблеми.

3. Як ви вважаєте, у чому економічна привабливість Києва як столиці держави? Доведіть свою думку.

4. Основою для розвитку яких галузей господарства є природні ресурси Поділля? Охарактеризуйте проблеми району.

5. Чим відрізняється спеціалізація сільського господарства (лісової і лісостепової зони) у межах Північно-Західного району?

6. Порівняйте господарство Карпатського і Донецького районів. Запропонуйте заходи щодо вирішення екологічних проблем обох районів.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Графіки залежностей.
Ви зараз читаєте: Економіко-географічний поділ України