Енергія іонізації та спорідненість до електрона – Здатність атомів утворювати сполуки



ХІМІЧНИЙ ЗВ’ ЯЗОК

В основі всіх типів хімічного зв’язку лежать електричні сили тяжіння, вони розрізняються між собою тільки за силою. А ця сила у свою чергу визначається типом наявних частинок (атомів, молекул, іонів).

Розрізняють п’ять типів хімічного зв’язку. Який з них діє в конкретному випадку, залежить від типу зв’язаних одна з одною частинок.

Існують, перш за все, три “сильні” типи хімічного зв’язку:

– ковалентний зв’язок між атомами неметалів;

– металічний зв’язок між атомами металів;

іонний зв’язок між іонами, тобто електрично зарядженими частинками.

Окрім цього, існують два типи зв’язку, які значно слабші:

– водневий зв’язок між молекулами, в яких атоми Гідрогену пов’язані з найбільш електронегативними атомами, наприклад, атомами Оксигену, Нітрогену, Флуору;

– сили Ван-дер-Ваальса, що діють між молекулами значно слабше, ніж інші типи міжмолекулярної взаємодії.

Увага: електростатичні сили набагато сильніші, ніж сили гравітації, останні в хімічних взаємодіях особливої ролі не відіграють.

1. Здатність атомів утворювати сполуки

Формування хімічного

зв’язку визначається тим, наскільки атоми, що беруть участь у ньому, здатні віддавати або приймати електрони.

1.1. Енергія іонізації та спорідненість до електрона

Енергія іонізації атома – це енергія, необхідна для повного відриву електрона від атома.

Запам’ятайте: енергія іонізації є критерієм міцності зв’язку електрона з атомом.

Енергія іонізації та спорідненість до електрона   Здатність атомів утворювати сполуки

Наведена залежність енергії іонізації показує, що атоми з повністю зайнятими орбіталями дуже стійкі й тому мають незначну схильність до утворення зв’язків. Також можна помітити, що й атоми з наполовину зайнятими орбіталями мають підвищену стійкість.

Приклад. Атом Нітрогену має більшу енергію іонізації, ніж сусідній з ним у періодичній системі атом Оксигену.

Енергія іонізації та спорідненість до електрона   Здатність атомів утворювати сполуки

Спорідненість до електрона (∆НЕА) – це енергія, яка вивільняється або необхідна для приєднання електрона до атома з утворенням негативно зарядженого іона.

Енергія іонізації та спорідненість до електрона   Здатність атомів утворювати сполуки

І в цьому випадку слід зазначити, що приєднання електронів відбувається легше, якщо при цьому виникають наполовину або повністю заповнені електронами орбіталі.

Приклад. Карбон має порівняно велику спорідненість до електрона: при приєднанні одного електрона той займає вільну третю p-орбіталь. Флуор має дуже високу спорідненість до електрона, оскільки при приєднанні одного електрона виникає виключно стійка електронна конфігурація інертного газу.

Енергія іонізації та спорідненість до електрона   Здатність атомів утворювати сполуки

Залежно від своєї енергії іонізації та спорідненості до електрона атоми проявляють різну здатність сполучатися:

Енергія іонізації

Спорідненість до електрона

Утворення

Наприклад

Низька

Низька

Катіони

Лужні метали

Середня

Середня

Електронні пари

Карбон

Висока

Висока

Аніони

Галогени


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Віднімання чисел з однаковими степенями.
Ви зараз читаєте: Енергія іонізації та спорідненість до електрона – Здатність атомів утворювати сполуки