Фондові операції банків



Фондові операції банків – операції банків із цінними паперами (акціями та облігаціями), які відбуваються під час кредитування під заставу цінних паперів; купівля акцій та облігацій банками власним коштом (банківські інвестиції), коли цінні папери переходять у власність банківських установ. Значного поширення набули такі форми Ф. о. б.: 1) купівля банками облігацій державних позик (кредитування банками держави); 2) надання кредитів під цінні папери, які тимчасово переходять у власність банку і використовуються для забезпечення позик; 3) розміщення

випущених цінних паперів (банки купують цінні папери в емітентів і розміщують їх серед кредитно-фінансових установ, промислових компаній, фізичних осіб); 4) купівля і продаж цінних паперів на ринку за дорученням і за рахунок клієнтів (банки здійснюють ці операції безпосередньо або через брокерів) та ін.; 5) збереження та управління цінними паперами. Види таких операцій залежать, передусім, від основної мети банку – привласнення максимальних прибутків. Тому комерційний банк купує акції на певний період, що дає йому змогу привласнювати дивіденди: здійснювати контроль за компаніями, контрольний пакет акцій
яких він придбав, здійснювати арбітражну дилерську діяльність, пов’язану з реалізацією угод купівлі-продажу акцій та облігацій від свого імені за власні кошти із встановленням власних цін з одночасним зобов’язанням здійснити аналогічну операцію за заявленими цінами. Крім того, банк прагне зменшити кредитний ризик (урівноваженням його високоліквідними цінними паперами), стабілізувати свій прибуток у разі зниження доходів від цих операцій, підтримувати стабільну ліквідність та високу гнучкість банківського портфеля завдяки оперативним змінам структури частини ресурсів у банку щодо цінних паперів і реструктуризації на основі торгівлі цінними паперами. Банк також намагається забезпечити регіональну диверсифікацію, оскільки на вторинному фондовому ринку цінні папери можуть вільно обертатися в різних регіонах; послабити ризик від відсоткових змін і ставок; підвищити показники фінансової стійкості балансу банків за рахунок володіння пакетами цінних паперів високої ліквідності та ін. Якщо банк прагне отримати частину прибутків у формі комісійних винагород від операцій з цінними паперами, він здійснює гарантоване розміщення на ринку випусків цінних паперів компаній-емітентів, брокерську діяльність, управління цінними паперами – довірчі операції від свого імені та винагороду протягом певного терміну, клірингову діяльність (надає послуги щодо зберігання сертифікатів, цінних паперів, їх обліку та переходу прав на них, збирає, уточнює, звіряє інформацію про угоди з цінними паперами) та ін. З метою формування та збільшення власного капіталу, акумулювання коштів для здійснення активних операцій банк випускає цінні папери, в т. ч. векселі, депозитні й ощадні сертифікати. Потреба в операціях банків з цінними паперами призводить до посилення зрощування банківського капіталу з промисловим, сприяє зростанню могутності комерційних банків, зміцненню їхніх позицій щодо контролю за промисловими компаніями, значно розширює сферу діяльності, а отже, джерела банківських прибутків. Важливу роль серед цих операцій відіграють інвестиційні операції. В інвестиційному портфелі банків виділяють цінні папери банків на інвестиції та на продаж. При цьому виникає ризик здійснення інвестиційних операцій: ризик фінансового ринку, оскільки прибуток від одних цінних паперів може бути нижчим, ніж від інших, внаслідок змін відсоткових ставок на цьому ринку; ризик дострокового відкликання цінних паперів емітентами, а також ризик ліквідності, ризик інформації та політичний ризик. З метою зменшення загального ризику від інвестиційних операцій здійснюють попереднє формування портфеля інвестиційних пропозицій за такими принципами: оптимальний розподіл коштів банку за видами цінних паперів залежно від ступеня прибутковості; формування інвестиційного портфеля з урахуванням кон’юнктури ринку, зокрема, фінансового ринку, періоду обігу цінних паперів, коливань відсоткових ставок, необхідності оперативної реструктуризації інвестиційного портфеля тощо. Важливе значення мають різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів. Найдосконалішими об’єктами інвестування у цінні папери є акції та облігації. Серед операцій банків з цінними паперами певну роль відіграють операції з векселями: кредитні операції щодо надання грошових ресурсів проти врахування векселів і кредитів під їх заставу: торговельні операції щодо купівлі-продажу векселів; гарантійні операції з приводу надання гарантій оплати векселів третіх осіб, надання гарантій на забезпечення оплати векселів та їх авалювання; розрахункові операції щодо оформлення заборгованості векселями, видача простих векселів кредиторам і боржникам банку, переказних векселів на боржників банку, вексельні платежі; комісійні та довірчі операції, тобто операції з інкасування векселів, їх зберігання, купівля, продаж і обмін за дорученням клієнтів та ін.; врахування векселів – кредитування банком суб’єкта господарської діяльності через придбання векселя до настання терміну платежу за ним (зі знижкою за гроші). Зацікавленість комерційних банків в інвестиційних операціях пов’язана з тим, що попит на позики не завжди відповідає наявному в банку капіталу. За обмеженої можливості розмістити відповідні кошти в позики, комерційні банки вкладають їх в інші види активів, наприклад, у цінні папери підприємств. Інвестиційні операції забезпечують комерційному банку збереження коштів, диверсифікацію активів, а також дохідність і ліквідність. Інвестиційний портфель комерційних банків України на початку 2001 становив 1,9 млрд грн, при цьому на групу із семи найбільших банків припадало бл. 50% (957 млн грн) цієї суми. У структурі інвестиційного портфеля цінні папери на інвестиції становили 1,1 млрд грн (58%), цінні папери на продаж – 755,9 млн грн. На початок 2004 інвестиційний портфель комерційних банків становив майже 6,3 млрд грн.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Організм як середовище існування.
Ви зараз читаєте: Фондові операції банків