Формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння історичного процесу



Філософія посбіник

Тема 9. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

§ 2. Філософські проблеми періодизації історії

Формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння історичного процесу

Найвідомішими зараз є формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння історичного процесу. Проблема періодизації історії за формаціями та цивілізаціями активно обговорюється в літературі понад сторіччя. Авторство теорії суспільно-економічних формацій належить Кардові Марксові (1818 – 1883). Термін “формація” був запозичений з геології, де ним позначається

нашарування геологічних відкладень визначеного періоду. Початок філософського вчення про формації закладено в Марксовій книзі “Німецька ідеологія” (написано її у 1845 – 46 рр. разом з Ф. Енгельсом). Автори “Німецької ідеології” виокремили структуру суспільства, що охоплює продуктивні сили – виробничі відносини – політичну надбудову – форми суспільної свідомості. У цій роботі була також подана періодизація історичного процесу.

Основні стадії історичного розвитку людського суспільства – це форми власності, що послідовно змінюють одна одну:

1) племінна; 2) антична; 3) феодальна; 4) буржуазна;

5) майбутня комуністична.

Уже тут помітні основи майбутньої формаційної періодизації історії суспільства, а в розгорнутому вигляді вчення про соціально-економічні формації було розроблено до кінця 50-х років XIX століття і сформульовано в роботі “Критика політичної економії”. Відзначимо, що повний термін “суспільна економічна формація” разом з визначенням цього поняття вперше трапляється в передмові до роботи К. Маркса “До критики політичної економії” (1859).

Насамперед К. Маркс виділив економічний базис – виробничі відносини, головними, визначальними у яких є відносини власності. Базис визначає політичну надбудову, яка повинна йому цілком відповідати; головним її елементом, на думку К. Маркса, є держава.

Отже, теорія К. Маркса допомогла поглянути на структуру суспільства як на систему, та на етапи його розвитку, що, з одного боку, будуть для будь-якого народу обов’язковими, а з іншого боку – кожне суспільство на кожному конкретному етапі матиме подібну структуру.

Сьогодні ставлення до Марксової теорії суспільно-економічних формацій суперечливе. Можна поставити, принаймні, кілька питань. Перше з них здається дуже простим: скільки усього суспільно-економічних формацій? Традиційний радянський підхід у дусі “ленінізму” полягає у тому, що формацій п’ять – первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична (охоплює дві фази – соціалізм і комунізм). Згадаємо перелік етапів розвитку суспільства, поданий у “Німецькій ідеології”, де, крім інших, названий античний спосіб виробництва. Чи відповідає він рабовласницькій суспільно-економічної формації? Що таке названий в одній з робіт К. Маркса “азійський спосіб виробництва”? Відповідає він античному чи феодальному способу виробництва, або є інакшим, можливо, шостим за рахунком? Чи не є соціалізм окремою суспільно-економічною формацією? А комуністичне суспільство – чи не утопічна мрія, властива тією чи іншою мірою знедоленим верствам суспільства протягом усієї класової історії людства?

Зараз більшість філософів визнала, що теорія суспільно-економічних формацій – західноєвропейський феномен, у сучасних умовах не здатний пояснити багато реалій і тому такий, що не виконує своїх евристичних функцій.

Теорія формацій споконвічно грунтується на положеннях, узятих за істину без доказів: прогрес як основна форма руху і формаційність як основний спосіб розгортання прогресу; формаційність як жорстко послідовна стадіальність; однорідність складу формацій; примат матеріального виробництва; виробничі відносини як базис суспільства; “клас” як основна одиниця суспільства і суб’єкт історії.

Жоден з названих основних теоретичних пунктів, покладених в основу теорії формацій, не є зараз беззаперечним. Теорія суспільно-економічних формацій не тільки заснована на теоретичних висновках середини XIX ст., але й через це не може пояснити багато протиріч, які виникли пізніше: існування поряд із зонами прогресивного (висхідного) розвитку зон відсталості, стагнації й глухих кутів; перетворення держави – у тій чи іншій формі – у важливий чинник суспільних виробничих відносин; видозміну і модифікацію класів; виникнення нової ієрархії цінностей із пріоритетом загальнолюдських цінностей над класовими.

На закінчення аналізу теорії суспільно-економічних формацій необхідно відзначити: К. Маркс не претендував на те, щоб його теорію зробили такою, якій підкоряється весь розвиток суспільства на всій планеті. “Глобалізація” його поглядів відбулася пізніше, завдяки інтерпретаторам марксизму.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Статеві залози місце розташування.
Ви зараз читаєте: Формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння історичного процесу