Географічне положення. Рельєф дна

Розділ 1 ОКЕАНИ

Тема 2. Атлантичний океан

Атлантичний океан наймолодший, хоча за розмірами посідає друге місце у світі. Він доволі солоний, попри те, що порівняно з іншими океанами приймає найбільше річкових вод. Атлантичний океан дуже теплий, хоча в окремих його частинах температура води знижується до – 1,8 °С. Тільки він має море без берегів, води якого одні з найпрозоріших у Світовому океані. Саме в Атлантиці рухається найтепліша й одна з найпотужніших морських течій планети.

§9 Географічне положення. Рельєф дна

Пригадайте

Як

утворюються серединно-океанічні хребти?

Географічне положення. У географічному положенні Атлантично­го океану багато спільного з Тихим. Він також має величезні розміри, його площа -91,7 млн км2. Як і Тихий, Атлантичний океан видовже­ний у меридіональному напрямку. Його центральна частина розташо­вана в екваторіальному поясі, а крайні північ і південь перебувають у протилежних півкулях у холодних полярних широтах (мал. 30).

Порівняно з Тихим Атлантичний океан більше зазнає впливу суходолу, оскільки він вужчий за Тихий. Вплив материків особливо відчувається у морях та затоках Атлантики. Окремі з морів, як-от

Середземне, заходять на тисячі кілометрів у глиб суходолу.

Атлантичний океан омиває береги близько 70 найнаселеніших країн чотирьох континентів Євразії, Африки, Північної та Південної Америки. Не випадково в Атлантиці проходять морські шляхи, якими перевозять більше вантажів, ніж будь-яким іншим океаном. З метою поліпшення морських шляхів сполучення з Тихим океаном було побудовано Панамський канал. Суецький канал з’єднує Атлантичний оке­ан з Індійським (мал. 31).

Географічне положення. Рельєф дна

Мал. 30. Географічне положення Атлантичного океану

Географічне положення. Рельєф дна

Мал. 31. Гібралтар – “ворота” у відкриту Атлантику (1). Суецький канал – зв’язок між океанами (2)

Історія відкриття та освоєння. На узбережжі Атлантичного океану здавна були розташовані численні держави Європи. І європейці ба­гато віків плавали водами Середземного моря. Однак на простори власне Атлантичного океану першими вийшли через Гібралтарську протоку (мал. 31) фінікійці, які були вмілими та відважними мореплавцями. Саме вони проклали морський шлях на північ до Британських островів. Відомі були їм також і південні широти цього океану. На захід фінікійці доходили в Атлантичному океані до Азорських островів.

Важливі наукові дослідження поверхневих вод океану були здій­снені у другій половині XVIII ст., коли американський учений Б. Франклін склав першу карту найпотужнішої теплої течії Атлан­тики – Гольфстріму.

Попри давнє знайомство мореплавців з Атлантичним океаном, перші точні відомості про його глибини з’явилися лише на початку XIX ст. їх здобули відомі англійські полярні дослідники – Джон Росс та його племінник Джеймс Росс. Однак особливо великих успіхів досягла перша океанографічна експедиція на англійському судні “Челленджер” у 1870 роках. їй вдалося відкрити Північно­атлантичний і Південноатлантичний хребти, найглибший жолоб Атлантики – Пуерто-Рико, величезні улоговини тощо.

Помітний крок у вивченні рельєфу дна був зроблений після вина­ходу ехолота – приладу для визначення глибин океану. Завдяки йому лише у XX ст. вдалося нарешті отримати достовірні уявлення про ха­рактер дна Атлантичного океану (мал. 32).

Рельєф дна. Рельєф дна Атлантичного океану, як і Тихого, дуже різноманітний і часто є продовженням рельєфу материків. Проте ложе Атлантичного океану значно рівніше.

Наймілководніші ділянки шельфу Західної Атлантики розташовані в районі Багамських островів, де глибини рідко перевищують 10 м.

Найпомітнішою формою рельєфу дна океану є Північноатлан­тичний і Південноатлантичний хребти. Разом вони утворюють єдиний серединно-океанічний хребет, який перетинає ложе океану з півночі на південь. Ширина його сягає 300 км, а висота – 2 км. Май­же через увесь серединно-океанічний хребет простягається величезна поздовжня розколина земної кори – рифт – завглибшки близько 2 км і завширшки до 30 км.

Географічне положення. Рельєф дна

Мал. 32. Апарати і дослідні судна для вивчення глибин океану (1, 2). Комп’ютерна модель дна океану (3)

Наука стверджує

Ми віддаляємося від Америки. Саме у рифтовій зоні сере­динно-океанічного хребта Атлантичного океану проходить межа між кількома літосферними плитами, які віддаляються одна від одної. Завдяки цьому Атлантичний океан повільно зростає у розмірах, тому щорічно відстань між Європою та Північною Америкою збільшується на 1-2 см.

Серединно-океанічний хребет Атлантичного океану розчленова­ний також численними поперечними розломами. До них тяжіють центри землетрусів і підводні вулкани, які часто височать над поверх­нею океану (мал. 33). Яскравим прикладом є вулканічний острів Ісландія, що здіймається безпосередньо над серединно-океанічним хребтом. Як і в Тихому океані, в Атлантиці часті землетруси.

Виверження вулканів відбуваються також у перехідній зоні, тут розташовані й найглибші місця в океані. Біля східного узбережжя Північної Америки розташований найглибоководніший жолоб Атлантичного океану – Пуерто-Рико (8742 м).

Практичне завдання

За картами атласу простежте простягання серединно-океанічного хребта від острова Ісландія на південь; визначте острови, які утво­рилися на цьому хребті.

Географічне положення. Рельєф дна

Мал. 33. Вулканічний острів біля узбережжя Ісландії

Погляд у минуле

“Помпеї Нового Світу”. Навесні 1902 року в одній із пере­хідних зон Атлантичного океану – на острові Мартиніка (у групі Малих Антильських островів) – почалося чергове виверження вулкана Монтань-Пеле. Населення міста Сен-П’єр, розташованого біля підніжжя вулкана, не звернуло на це особливої уваги й залишилося в місті. А че­рез кілька днів сталася катастрофа. Вогняна хмара з розпеченого газу, каміння й попелу спустилася з гори на місто. За кілька хвилин загинуло близько 30 тис. осіб. Усе це нагадало давню історичну подію у Європі. Ось чому місто Сен-П’єр тепер називають “Помпеї Нового Світу”.

ПІДСУМКИ

Атлантичний океан має подібне до Тихого широтне розташуван­ня, але він значно вужчий, що підсилює вплив суходолу на при­роду Атлантики.

Порівняно з Тихим океаном Атлантика має рівніше ложе, у яко­му особливо вирізняється серединно-океанічний хребет.

Запитання і завдання для самоперевірки

Які спільні та відмінні риси в географічному положенні Атлантичного й Тихого океанів?

Чим відрізняються серединно-океанічні хребти Тихого та Атлантичного океанів?

Чому центри землетрусів і діючі вулкани тяжіють до серединно-океанічного хребта і перехідної зони Атлантики?

За картами атласу визначте океани, сполучення між якими поліпшило­ся завдяки Панамському і Суецькому каналам.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Географічне положення. Рельєф дна