Географія політична



Політологічний словник

Географія політична – суміжна наукова дисципліна політології та складова частина географічних наук. Г. п. вивчає просторову організацію політичного життя: кордони, політико – територіальний поділ тощо та сучасний стан й історію політичного розвитку світу або окремих його частин, територіальну складову політичних сил. Досліджує вплив географічних чинників на політику та політичні інститути, питання існуючого світопорядку, географію розташування політичних і воєнно-політичних союзів, блоків, просторово-географічні

аспекти міжнародних відносин та ін. Г. п. виходить з того, що саме географічний чинник, тобто місце розташування країни, її природно-кліматичні умови, близькість чи віддаленість від морів та океанів та інші фактори визначають основні напрями суспільно-історичного розвитку певного народу, його характер поведінки на міжнародній політичній арені. Географічне середовище розглядається як вирішальний чинник соціально-політичного й культурного розвитку народів. Ідеї зумовленості політики географічними факторами висловили ще стародавні мислителі, такі як Аристотель, Геродот, Демокрит, Платон. Проблем впливу
географічного середовища на політичне життя, форму державного правління й інші аспекти політичного буття торкалися багато вчених. Серед них Ш. Монтеск’є, А. Р. Ж. Тюрго, К. Ритгер, Ж. Е. Ренан, Г. Т. Бокль, Р. Елізе, Е. Хантінгтон, І. І. Мечников та ін. Засновником сучасної Г. п. був Ф. Ратцель у Німеччині та X. Маккіндер у Великобританії. Ф. Ратцель один із перших зробив спробу пов’язати політику і географію, з’ясувати політику конкретної держави виходячи з її географічного положення. Він виводив живу історію держави з її географічного середовища та в межах території, яку вона займає. X. Маккіндер описував світову роль Росії виходячи з її контролю над так званою серцевиною суші – “Хартленд” – зоною степу і пустелі в Євразії. Цей природний суходіл, за його оцінкою, неприступний перед морською і торговельною могутністю Великої Британії та Заходу. Для з’ясування позицій окремої держави, яка намагається розширити зону свого “проживання”, і її діяльності шведський вчений Р. Челлен запропонував використовувати термін “геополітика”.

Після Першої світової війни К. Хаусхофер створив у Німеччині школу геополітики. Теоретичні дослідження цієї школи тією чи іншою мірою були використані ідеологами фашистського рейху для обгрунтування територіальних домагань тогочасної Німеччини. Відтак поняття геополітики та Г. п. були скомпрометовані.

Показово, що в повоєнні роки поглиблення інтересу до Г. п. зумовили численні чинники. Зокрема: глобалізація політичних процесів, боротьба наддержав – США та СРСР – за світову гегемонію, а також численні регіональні конфлікти, що пов’язувалися переважно з територіальними претензіями, розпад імперій та поява нових держав тощо. Протягом останніх десятиліть до кола проблем Г. п. належать особливості формування державних територій, адміністративно-територіальних одиниць, міграційні та електоральні процеси. В цей період держава залишається основною ланкою політико-географічного аналізу. Водночас Г. п. щораз ширше й детальніше з’ясовує особливості глобальних та локальним проблем. Відповідно відбувається подальша диференціація політико – географічних знань та підходів, формуються напрями політико – географічних досліджень: політико – географічне країнознавство, електоральна географія, регіональна складова соціально-політичних процесів, політична карта світу, Г. п. Світового океану тощо. Водночас Г. п. набуває все більшого практичного значення, її рекомендації по-новому оцінюються й дедалі ширше враховуються. Особливо це стосується розробки зовнішньо стратегічних підходів та концепцій, демаркації державних кордонів, регулювання міграційних процесів, формування виборчих округів, ухвалення рішень щодо регіонального чи стратегічного співробітництва.

Для України з набуттям суверенного статусу та сучасного незалежного розвитку проблеми Г. п. набули неабиякого звучання й актуальності. З огляду на сказане використання й застосування відповідних методологічних засад й інструментарію Г. п. затребувані часом. Задіяння всього арсеналу засобів Г. п. поряд з інструментарієм інших наук покликане сприяти виведенню нашої держави на нові щаблі її розвитку.

Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997; Политологическая энциклопедия. – М., 2003.

А. Кудряченко


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Методологічні принципи педагогічної психології.
Ви зараз читаєте: Географія політична