ГІРЧИЦЯ – ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ



ОЛІЙНІ Й ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1. ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1.3. ГІРЧИЦЯ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. У сільськогосподарському виробництві використовують три види гірчиці: сизу, або сарептську (Brassica juncea Czern.), білу (Sinapis alba L.) і чорну (Brassica nigra L.), які належать до родини Капустяних.

Гірчиця сарептська, або сиза походить зі Східної Азії. У Росії поширилась з XVIII ст. на Поволжі й понині є досить поширеною культурою.

Олію з сарептської гірчиці використовують у кондитерській, хлібопекарській, консервній промисловості. Вживають її також як продукт

харчування і для виготовлення гірчичного порошку. Ефірну олію застосовують у медицині та фармацевтичній промисловості.

Гірчиця біла – стародавня культура. Походить вона з районів Середземного моря. Олія з білої гірчиці має харчове значення. Макуху використовують як сировину для виготовлення столової гірчиці. Насіння і олію білої гірчиці застосовують у консервній і фармацевтичній промисловості. Олія має також технічне значення. Тваринам макуху гірчиці треба згодовувати у незначних дозах.

Гірчиця біла є доброю підтримувальною культурою при вирощуванні гороху. Її використовують як компонент у кормових

сумішках.

Гірчиця чорна є стародавньою культурою. її вирощують на невеликих площах в Україні, Нідерландах, Франції, Великій Британії, Німеччині. Олію застосовують у харчовій та фармацевтичній промисловості. Гірчичний порошок використовують для виготовлення столової гірчиці.

В Україні площі гірчиці незначні. Посіви білої гірчиці поширені у Нечорноземній зоні.

Урожайність сизої та білої гірчиці 12-15, а в кращих господарствах збирають по 20-25 ц/га. Врожайність зеленої маси білої гірчиці 200-300 ц/га.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Гірчиця сарептська – однорічна рослина. Стебло розгалужене, висотою 50-150 см, сизого кольору, з восковим нальотом. Коренева система її стрижнева, глибоко проникає у грунт. Квітки жовті, медоносні. Суцвіття – китиця. Рослина самозапильна і факультативно перехреснозапильна. Плід гірчиці сарептської – стручок довжиною 3-5 см. У кожному стручку від 16 до 25 насінин. Коли гірчиця перестигне, стручки розтріскуються. Насіння чорно-сизе, іноді жовте, дрібне. Маса 1000 насінин 2-3 г. Середній вміст олії – від 35 до 47%. Крім того, насіння гірчиці містить 0,5-1,7% ефірної олії, яку використовують у парфумерній промисловості й медицині.

Гірчиця сарептська – рослина довгого дня. Вегетаційний період триває 80-120 діб. Цей вид гірчиці досить посухостійкий, відносно маловибагливий до родючості грунту.

У гірчиці білої більш розгалужене стебло – 40-80 см заввишки (рідше 100 см). Вся рослина вкрита волосками. Квітки жовті, з медовим запахом, зібрані у китиці.

Плід – стручок довжиною 2-4 см, що закінчується шаблеподібним відростком. У стручку 4-6 насінин. Насіння жовте, дещо крупніше, ніж у сарептської гірчиці. Маса 1000 насінин 3-10 г. Вміст жиру у насінні коливається від 25 до 38%.

Біла гірчиця менш посухостійка, ніж сарептська, проте більш холодостійка. Тому її можна вирощувати у північних районах країни. Як і сарептська, біла гірчиця є рослиною довгого дня. Вегетаційний період її триває 80-120 діб.

СОРТИ. Із сортів гірчиці найпоширеніші Рушена, Роксолана, Тавричанка (сарептська), Кароліна (біла).

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Гірчицю у сівозміні найкраще розміщувати після просапних культур та озимих.

Обробіток грунту під гірчицю такий самий, як і під ранні зернові культури. Органічні добрива вносять під попередник. Застосовують також повне мінеральне добриво – N30Р45-60К30-45. Коренева система гірчиці має високу засвоювальну здатність, тому під неї можна вносити фосфоритне борошно. Якщо гірчицю висівають після зернових, високі врожаї її збирають у разі внесення мінеральних добрив, особливо азотних і фосфорних. Внесення гранульованого суперфосфату в рядки під час сівби забезпечує високий приріст урожаю насіння – 2,5-3 ц/га.

Під час проростання насіння і у фазі сходів гірчиця добре переносить весняні приморозки, тому сіють її у ранні строки одночасно з ранніми ярими культурами.

На чистих окультурених грунтах гірчицю висівають суцільним рядковим способом з нормою висіву насіння сарептської 10-12, а білої, в якої насіння крупніше, – 15-16 кг/га. Якщо гірчицю сіють з міжряддями 45 см, норму висіву зменшують до 5-7 кг/га. Насіння загортають на глибину 2-3 см. Щоб забезпечити появу дружних сходів, посіви коткують кільчастими котками. Кірку на посівах знищують боронуванням легкими боронами впоперек напряму рядків. На широкорядних посівах для знищення бур’янів та розпушування грунту проводять два-три міжрядних обробітки.

Під час достигання листки гірчиці обпадають, стебла і стручки набувають жовтого і коричневого кольору. У разі запізнення зі збиранням гірчиця обсипається.

Біла гірчиця майже не обсипається, тому її збирають у повній стиглості. Щоб запобігти втратам від обсипання насіння, сарептську гірчицю краще збирати вранці роздільним способом. Скошену на високому зрізі гірчицю просушують у валках й обмолочують комбайнами з підбирачами. Після цього насіння очищують на сортувалках, а перед засипанням на зберігання просушують до вологості 10-12%.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Синтез білка.
Ви зараз читаєте: ГІРЧИЦЯ – ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ