Голосні звуки – Фонетика



Фонетика

Голосні звуки

Голосні звуки: , , , , , .

За способом творення їх поділяють на звуки високого підняття ( , , ), середнього підняття ( , ) та низького підняття ; переднього ряду ( , , ) та заднього ряду ( , , ); лабіалізовані голосні (ті, у творенні яких беруть активну участь губи) – , – та нелабіалізовані ( , , , ). Голосні звуки бувають наголошені та ненаголошені. Наголошені голосні вимовляються і чуються у вимові чітко та ясно. Виразно вимовляються і не складають, як правило, труднощів у написанні ненаголошені голосні, , , , за винятком:

А)

випадків сплутування, коли може сплутуватися у вимові з під впливом російської мови (кіпіти, кіп’яток – кипіти, кип’яток; діван – диван); під впливом “акання” у спорідненій російській мові може сплутуватися з, що призводить до неправильного його написання (манета – монета; разбирати – розбирати; каридор – коридор);

Б) випадків наближень: наближається до, якщо після йде склад із наголошеним : , , , , ; ненаголошені та наближаються відповідно до та : , .

Існує й багато інших способів розрізнення ненаголошених, у словах.

У коренях:

– пишеться в буквосполученнях – ере-, – еле –

у словах слов’янського походження (береза, берег, зелень, шелест);

– пишеться, якщо при зміні слова сумнівний звук випадає (червень – червня, човен – човна);

– пишеться у словах, де сумнівний звук чергується з чи : променистий – промінь, женити – жона;

– пишеться у буквосполученнях – ри-, – ли – у словах слов’янського походження (кричати, криниця, глитати);

– якщо слово не можна перевірити одним із цих способів або воно виразно іншомовного походження, то його слід перевірити за словником (левада, кишеня, минулий, бетон, вертикаль, дискусія, динаміка).

У префіксах:

Префікси пре – і при – розрізнюють за значенням. Пре – пишеться у словах на позначення чогось у великій мірі (можна замінити словом “дуже”) – премилий (дуже милий), препоганий (дуже поганий), а також у деяких словах: преподобний, преосвященний, престол, презирство.

Префікс при – трапляється у словах із значенням наближення, приєднання, неповної дії (прибігти, приклеїти, причинити, привокзальний, прив’янути).

У префіксах без-, перед-, пред-, через-, не – завжди пишеться : передчасний, безверхий, предвічний, черезплічник, неквапно.

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу.

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Щоб не помилитися в написанні слова з ненаголошеним чи, до нього добирають спільнокореневе слово або змінюють форму даного слова, щоб сумнівний звук став під наголосом (держава – держить, кислиця – кислий, милуватися – милий).

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Префікси пре – не можна плутати з частинами коренів у словах предмет, президент, предки, прем’єра, прецедент та ін.).

Префікси при – не можна плутати з частинами коренів у словах природа, приз, приємний, прикмета, принтер, присудок та ін., хоч, можливо, вони й були колись префіксами.

У суфіксах:

Е

-ен(я) в іменниках середнього роду, що позначають назви маленьких істот (вовченя, гусеня, кошеня);

-ечок-, – ечк – в іменниках із зменшено-пестливим значенням, які не походять від слів із суфіксами – ик, – иц(я) (вершечок, мішечок, діжечка, річечка, віконечко, словечко);

-ен(ий) у дієприкметниках (незлічений, неоцінений, нескінчений); – ер(о) в числівниках (семеро, п’ятеро);

-еньк-, – есеньк – у прикметниках із зменшено-пестливим значенням (біленький, малесенький);

-тель-, – енн(я), – ень, – ець в іменниках (учитель, вихователь, значення, положення, творення, твердження, велетень, в’язень, мовознавець, переможець);

И

-ик, – ич, – чик (-щик) в іменниках (братик, вузлик, керманич, хлопчик, прапорщик);

-ив(о) в іменниках для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці (паливо, печиво, морозиво, мереживо, вариво; але: марево, бо це природне явище);

-ичок, – ичк(а) в іменниках, що походять від слів із суфіксами – ик, – иц(я) (вогник – вогничок, кошик – кошичок, вулиця – вуличка, палиця – паличка, лисиця – лисичка);

-ищ(е), – иськ(о) в іменниках (вогнище, становище, річище, ручище, бабисько);

-ин – у присвійних прикметниках (бабин, свекрушин, Ольжин, тітчина).

У закінченнях дієслів:

Е – у дієсловах І дієвідміни (йдемо, йдете);

И – у дієсловах II дієвідміни (летимо, летите).

У складних словах:

Е – після м’якого приголосного (неподовженого), яким закінчується перша основа іменника м’якої групи (бурелом, землетрус, працездатний, кільцеподібний, а також овочесховище, очевидний);

И – у словах, першою частиною яких є числівник у родовому відмінку (тридцятирічний, триніжок, чотирикутник, семимильний, шістнадцятивідсотковий).

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу і шуму або лише шуму.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Що є точковим джерелом світла.
Ви зараз читаєте: Голосні звуки – Фонетика