ГОМІЛЕТИКА

Related posts:

1. КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА Культурологічний словник КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – матеріальні і духовні цінності, створені в минулому, а також історико-культурні пам’ятки і об’єкти, що мають значимість для збереження і розвитку самобутності народу, його внесок у світову цивілізацію. Конвенція ЮНЕСКО 1972 р. дає поняттю К. с. детальне розшифрування, включаючи в нього: а) твори архітектури, монументальної скульптури, живопису та ін., що мають […]...
2. Наголос – Фонетика Українська мова Фонетика Наголос Наголос – це виділення одного зі складів за допомогою посилення голосу....
3. РЕАЛІЗМ Культурологічний словник РЕАЛІЗМ (від пізньолат. realis – суттєвий, дійсний) – напрям у літературі та мистецтві, творчий принцип, на основі якого характери і обставини в художніх творах пояснюються із соціально-історичного погляду, під впливом типізації фактів дійсності, тобто відповідно до первинної реальності....
4. Коефіцієнт фінансової стабільності Коефіцієнт фінансової стабільності – узагальнений показник, який характеризує стан та динаміку забезпеченості виробничого процесу фінансовими ресурсами. Його основними складовими є: 1) коефіцієнт незалежності (характеризує частку коштів, вкладених керівництвом підприємства або компанії в майно – оптимальним вважають показник 0,5 – 0,7); 2) коефіцієнт фінансової стійкості (показує частку фінансування, яку підприємець може витратити впродовж тривалого часу, і […]...
5. ОБРЯД Культурологічний словник ОБРЯД – колективні символічні дії, здійснювані з нагоди найважливіших подій у житті людини, сім’ї, колективу....
6. Наголос УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Наголос У процесі мовлення не всі приголосні вимовляються з однаковою звуковою інтенсивністю. Наголос – це виділення одного зі складів слова за допомогою додаткового посилення голосу. Склад, на який припадає наголос, називається наголошеним (сильним). Усі інші склади в слові – ненаголошеними (слабкими). Наголос у складі надає йому більшої інтенсивності […]...
7. ЕТНІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ Культурологічний словник ЕТНІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ – усвідомлення людьми своєї причетності до певного народу; одна з основних етнічних прикмет....
8. МИТЕЦЬ Культурологічний словник МИТЕЦЬ – 1) Той, хто творчо працює в одному з видів мистецтва. 2) перен. Знавець своєї справи; людина, яка майстерно виконує що-небудь....
9. ПРОФЕСІОНАЛ Культурологічний словник ПРОФЕСІОНАЛ (від лат. рrofessio – спеціальність) – особа, що зробила якесь заняття предметом своєї постійної діяльності або одержує оплату за виконання певної функції....
10. МУДРІСТЬ Культурологічний словник МУДРІСТЬ – інтелектуальна і моральна характеристика особистості; означає високий рівень оволодіння нею соціальним досвідом. Мудра людина здатна оптимальним способом розв’язувати пізнавальні, трудові, навчальні, морально-побутові завдання. Її дії і вчинки глибоко 200 осмислені, поведінка відповідає обставинам, об’єктивним потребам, конкретні ситуації і власним можливостям. М. є величезним здобутком людства. Вона не є природженою, а набувається […]...
11. АДАПТАЦІЯ Культурологічний словник АДАПТАЦІЯ (від лат. adapto – пристосовую) – 1) Соціальне пристосування, процес або результат процесу, який передбачає гармонійне з погляду індивідуальних прагнень людини задоволення її потреб, створення умов для здорового, щасливого життя в суспільстві. 2) Пристосування органів чуття до особливостей стимулів, що діють на них, до умов довколишнього середовища. 3) Зміна чутливості органів чуття […]...
12. РЕЛІГІЯ Культурологічний словник РЕЛІГІЯ (від лат. religio – побожність) – форма суспільної свідомості, суть якої полягає у фантастичному відображенні тих сил, що панують над людьми у їхньому повсякденному житті, у відображенні земних сил як надприродних....
13. ЯКІСТЬ ЖИТТЯ Культурологічний словник ЯКІСТЬ ЖИТТЯ – характеристика умов життєдіяльності людей з погляду якісної визначеності і відповідності їх суспільним нормам і критеріям; оцінка становища особи в різних соціальних системах, яка виражає рівень можливостей для всебічного розвитку людини, а саме: рівень споживання матеріальних та духовних благ і послуг, розвинутість сфери освіти, медичного обслуговування, культури, стан навколишнього середовища (екологія), […]...
14. ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ ЛЕГІЗМУ Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ ЛЕГІЗМУ – етико-політична школа давнього Китаю, представники якої розробляли концепцію “держава – економіка”, концепцію керівної ролі держави в усьому господарському житті суспільства, у стабілізації ринкових цін....
15. ЕТНІЧНА ГРУПА Культурологічний словник ЕТНІЧНА ГРУПА (від грец. ethnos – народ) – національна меншина, частина етносу, що проживає за межами своєї етнічної території. В Україні такими Е. г. є росіяни, поляки, угорці, євреї, німці, білоруси, словаки, чехи, ін....
16. ЛЮДЯНІСТЬ Культурологічний словник ЛЮДЯНІСТЬ – риса особистості, що виявляється у повазі до людей, гуманності, уболіванні за добробут і культурний розвиток людства. Риси людяності найповніше виявляються у груповій формі буття людей, коли їм доводиться виконувати спільну роботу, вступати у безпосереднє спілкування між собою. Людяність передбачає, крім любові і пошани до інших людей., високий рівень вимогливості. З погляду […]...
17. ІМПЛІЦИТНИЙ Культурологічний словник ІМПЛІЦИТНИЙ (від лат. implicito – сплітаю) – неявний, схований, такий, що (на відміну від експліцитного) може бути виявлений тільки через свої зв’язки з іншими об’єктами чи процесами. У мисли – тельному завданні інформація про невідомі об’єкти є значною мірою імпліцитною. Наприклад, розв’язок завдання в його умові існує приховано, імпліцитно. Термін імпліцитний широко вживається […]...
18. ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ Культурологічний словник ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ – тип цивілізації, світосприймання якого характеризується синкретичністю відповідно до формули “все в одному” і “одне в усьому”, у духовному житті якого домінують канонізовані стилі мислення, а також орієнтація на досвід минулого і предків....
19. КОМЕДІЯ Культурологічний словник КОМЕДІЯ (грец.) – 1) У стародавній Греції імпровізована весела вистава – процесія з музикою, піснями й танцями. 2) Драматичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних явищ у побуті чи суспільному житті. 3) Переносно – смішна подія; удавання, лицемірство....
20. УЯВА Культурологічний словник УЯВА – психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. У. тісно пов’язана з абстрагуючою діяльністю мислення. Виникнення У. як специфічно людської діяльності зумовлено потребами життя і насамперед суспільно корисною працею. У. має велике значення в житті людства, завдяки їй людина може передбачати свої майбутні […]...
21. АБСОЛЮТНИЙ ДУХ Культурологічний словник “АБСОЛЮТНИЙ ДУХ” – поняття філософії Г. В. Ф. Гегеля, що характеризує “Абсолютну Ідею” на стадії її розвитку, на якій вона, пройшовши ступені логіки і природи, суб’єктивного і об’єктивного духу через мистецтво, релігію і філософію, досягає пізнання своєї власної сутності....
22. РЕПАТРІАЦІЯ Культурологічний словник РЕПАТРІАЦІЯ (від лат. repatriatio – повернення на батьківщину) – 1) Повернення емігрантів у країну, звідки вони походять, з поновленням їх у правах громадянства. 2) Повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни....
23. Виробничий потенціал економіки Виробничий потенціал економіки – реальний обсяг продукції, яка може бути вироблена при повному використанні ресурсів. При трактуванні В. п. е. наголос робиться на використанні трудових ресурсів. Під повним використанням трудових ресурсів розуміють відсутність лише циклічного типу безробіття. Структурне і фрикційне безробіття вважають явищами закономірними в процесі розвитку економіки, тому використовуються нерідко ще поняття „ рівень […]...
24. НОСТАЛЬГІЯ Культурологічний словник НОСТАЛЬГІЯ (від грец. повернення, страждання, біль) – болісна туга за своєю батьківщиною. Настає внаслідок відриву людини від рідних місць, від своєї країни. Н. нерідко стає домінуючим почуттям і сталим психічним станом людини, відтісняючи на другий план всі інші почуття....
25. РОЗУМ Культурологічний словник РОЗУМ – вища форма теоретичного осягання дійсності, свідоме оперування поняттями, синтез знань на найвищому рівні теорій та ідей. Р. аналізує й оцінює як дані органів чуття, так і розсудкову діяльність, а також сам себе. З погляду діалектико-матеріалістичної філософії розсудок і Р. є необхідними моментами існування і розвитку теоретичного пізнання; грані між ними рухливі. […]...
26. ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД Культурологічний словник ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД – сукупність уявлень, поглядів, навичок мислення, вироблених і зафіксованих людиною на основі її повсякденного життя. Це свого роду робоча концепція явищ і подій, що оточують нас. Внаслідок багатовікового досвіду склалися прості, але правильні уявлення, які не втрачають свого значення, оскільки вони дають людині правильні орієнтири в природному і соціальному оточенні. 3. […]...
27. САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ Культурологічний словник САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ – риса особистості, яка полягає в переоцінці своїх можливостей і досягнень, невмінні і небажанні бачити перспективи, рухатися вперед. С. виникає на грунті некритичної оцінки людиною своїх рис і своєї діяльності, вона шкідлива, бо знижує, паралізує активність, орієнтує на бездіяльність. Ефективним засобом подолання С. є критика і самокритика....
28. НАСОЛОДА Культурологічний словник НАСОЛОДА – психічний стан, що виникає в процесі вдоволення суб’єктом своєї потреби, бажання чи пристрасті до чогось. Велику Н. дістає людина у суспільно корисній праці, під час спілкування з цікавими і приємними людьми, з природою, від сприймання творів мистецтва. В деяких випадках Н. може носити характер афекту, як, наприклад, в азартного гравця, гурмана […]...
29. СПАСІННЯ Культурологічний словник СПАСІННЯ – поняття релігійної психології, що означає конечну мету прагнень, бажань і зусиль індивіда, спокутування провини і прощення гріхів, рятунок від вічних мук у загробному житті. Хоча С. дарується людині, як твердить релігія, внаслідок багаторічного морально-психологічного самообмеження і ретельного виконання релігійних ритуалів, віруючою людиною воно сприймається як чудо і божа милосердність....
30. КУЛЬТУРНА САМОСВІДОМІСТЬ Культурологічний словник КУЛЬТУРНА САМОСВІДОМІСТЬ – виділення людини із світу культури й усвідомлення себе в ній, оцінка себе як особистості. Людина не тотожна своїй життєдіяльності, вона розрізняє себе як діяча і предмети своєї діяльності. У процесі формування К. с. важливу роль відіграє мова, способи діяльності, спільна праця, система знань і спілкування....
31. ЕМПІРИЗМ Культурологічний словник ЕМПІРИЗМ (від грец. empeiria – досвід) – один із напрямів теорії пізнання, який на противагу раціоналізмові стверджує, що єдиним джерелом і критерієм пізнання є чуттєвий досвід, применшує значення логічного аналізу і теоретичних узагальнень (напр., емпірична Соціологія, що застосовується у соціологічних дослідженнях, обмежується спостереженням у суспільному житті лише окремих сторін, здебільшого нематеріальних)....
32. ПАЛЛАДІЙ Культурологічний словник ПАЛЛАДІЙ (грец. Palladion) – священна скульптура (як правило, дерев’яна) озброєного божества, яка вважалася покровителькою й захисницею міста у древніх римлян. П. передовсім зображував Афіну Палладу, від імення якої скульптура дістала назву, або Аполлона чи Афродіту. Шанування П. сягає а глибоку, ще критсько-мікенську, давнину. З недоторканістю та збереженням П. римляни пов’язували безпеку і добробут […]...
33. ПОШУК Культурологічний словник ПОШУК (науковий) – система гносеологічних прийомів і соціальних заходів, спрямованих людством на здобуття нових знань, відкриття об’єктивної істини. Гносеологічний аспект наукового П. зумовлений специфікою евристичної функції науки; він полягає у глибокому знанні сучасного стану науки, її внутрішньої логіки і основних тенденцій розвитку, загальних принципів і законів, оволодінні філософською методологією, вмінні користуватися матеріалістичною діалектикою, […]...
34. ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ Культурологічний словник ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ – одна з універсальних властивостей свідомості, співмірна з такими її показниками, як єдність і цілісність. Правомірно говорити про зосередженість уваги, сприймання, пам’яті, уяви, волі, а в соціальній психології – зосередженість всієї особистості на певних видах діяльності і спілкування. 3осередженість має велике значення для оптимального перебігу пізнавальної і практичної діяльності людини. Значною є […]...
35. ПРИРОДООХОРОННЕ ВИХОВАННЯ Екологія – охорона природи ПРИРОДООХОРОННЕ ВИХОВАННЯ – процес систематичного і цілеспрямованого формування у людини екол. світогляду, що базується на свідомому, бережливому ставленні до природного середовища, знанні теор. основ і практ. способів охорони природи....
36. СОРОМ Культурологічний словник СОРОМ – почуття, що виникає в результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій та вчинків тим нормам, яких вона повинна дотримуватися в своєму житті. С. – один з аспектів функціонування такого регулятора соціальної поведінки особистості, як совість. На ранніх етапах розвитку людини (в дошкільному віці) С. виникає, як правило, в присутності інших людей, під […]...
37. ГІПЕРБОЛА Культурологічний словник ГІПЕРБОЛА (від грец. hyperbole – надлишок, перебільшення) – 1) Плоска крива, що є геометричним місцем точок площини, для кожної з яких різниця відстаней від двох даних точок цієї площини (фокусів Г.) є величиною сталою. 2) Стилістична фігура, в якій перебільшено певну ознаку, щоб посилити виразність * мови (напр., безкраїй степ). Протилежне – літота. […]...
38. ТІНЬОВА РОСЛИНА Екологія – охорона природи ТІНЬОВА РОСЛИНА, сціофіт – рослина, для якої оптимальним місцезростанням є обов’язково затінені місця (купина лікарська, смерека, ялина, копитняк європейський, конвалія)....
39. Аналіз функціональний Аналіз функціональний – методологія комплексного дослідження причинно-наслідкових зв’язків, окремих рушійних сил розвитку економічних явищ і процесів, в якому наголос робиться на пізнанні залежних факторів (функцій). Сучасна наука вважає категорії “причина” і “наслідок” відносними, тобто такими, що взаємно впливають одна на одну й зумовлюють внаслідок цього зміну певних явищ або процесів. Це означає, що кожна із […]...
40. СПОКУТУВАННЯ Культурологічний словник СПОКУТУВАННЯ – психологічна плата людини за свою провину; форма морального самоочищення. У релігійній психології С. – умилостивлююча жертва, яку приносив грішник потойбічним силам. Справжнє С. можливе лише як духовно-психологічне переродження людини, воно досягається через страждання душі, супроводжується муками сумління. С. – це надзвичайно інтенсивне переживання людиною своєї моральної недосконалості, прагнення компенсувати свою провину […]...