ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ



Розділ 2. Регіони і країни світу.

Тема 4. Країни Латинської Америки

§ 45. ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Господарство країн Латинської Америки. Промисловість. Однією з провідних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є видобувна промисловість.

Нафтовій промисловості належить провідне місце серед паливних галузей Латинської Америки. Дві країни Латинської Америки – Мексика і Венесуела – входять до десятки найбільших виробників та експортерів нафти у світі. Більшу частину нафти вивозять за межі регіону, переважно до США, Канади й інших економічно розвинених країн.

Гірничорудна промисловість – одна з основних галузей економіки регіону, що має сприятливі передумови для подальшого розвитку. Переважає видобуток руд кольорових металів (Бразилія, Чилі, Мексика, Перу). На регіон припадає третина світового видобутку (передусім, Чилі) і майже чверть світового експорту мідної руди.

Латинська Америка також забезпечує близько чверті світового видобутку бокситів. На країни регіону припадає майже третина світового експорту

бокситів (Бразилія, Ямайка, Суринам і Гаяна) і понад 20 % світового експорту олов’яної руди (Болівія, Бразилія).

За підрахунками спеціалістів, регіон не має собі рівних у світі за обсягом вивезеного за його межі золота і срібла. На Бразилію і Колумбію припадає 3/4 загального видобутку золота в регіоні. Бразилія входить до першої десятки світових виробників цього металу. А Мексика посідає перше місце у світі за видобутком срібла.

Відома Латинська Америка й рудами чорних металів. Так, Бразилія є однією з провідних держав світу щодо видобутку залізної руди.

В енергетиці головним ресурсом Латинської Америки є нафта. Друге місце в паливно-енергетичному балансі регіону займає природний газ. Роль кам’яного вугілля та інших джерел енергії невелика.

Проблема

Загалом енергетика є слабкою ланкою економіки регіону. У регіоні, особливо в побуті народів Центральної Америки та Карибського басейну, широко використовуються місцеві традиційні енергоджерела, як-от дрова й біомаса. Поміркуйте, який вихід з даної проблеми можуть знайти країни Латинської Америки.

На Латинську Америку припадає близько половини продукції обробної промисловості країн, що розвиваються. Але в розрахунку на одного жителя регіону виробляється вдвічі менше продукції обробної промисловості, ніж в економічно високорозвинених країнах. Основна частка загального обсягу продукції обробної промисловості припадає на Бразилію, Мексику й Аргентину. Значних успіхів у розвитку цієї галузі досягли також Венесуела, Колумбія, Чилі і Перу.

Процес індустріалізації в Латинській Америці призвів до різкого зменшення питомої ваги традиційних галузей промисловості – харчової і легкої. У 1970-х роках їх випередили металообробка і машинобудування. У процесі індустріалізації виникли також нові галузі: чорна металургія, машинобудування, нафтохімія та ін. Значний розвиток отримали наукоємкі галузі – електроніка, інформатика і біотехнології. Розміщення більшості галузей промисловості збігається з місцями видобутку сировини.

Сільське господарство Латинської Америки характеризується високою концентрацією виробництва. Понад 2/3 продукції аграрного сектору припадає на Бразилію, Мексику, Аргентину та Колумбію.

Провідною галуззю є рослинництво. У Латинській Америці поширені два типи рослинництва. Споживче рослинництво розвивається в усіх країнах регіону і передбачає вирощування традиційних сільськогосподарських культур для власного споживання або невеликого обміну на внутрішньому ринку. Плантаційне рослинництво в Латинській Америці склалося під впливом потреб світового ринку, від якого воно суттєво залежить. Головні плантаційні культури – банани, кава, какао, цукрова тростина – дають основну частину сільськогосподарського експорту.

Щодо тваринництва, то розвиток його в регіоні стримує недостатня кормова база (мал. 133). У цій галузі передусім виділяється Аргентина, продукція скотарства і вівчарства якої має експортне значення.

ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Мал. 133. Дикі лами здавна є свійськими тваринами в країнах Латинської Америки

Географія транспорту. У структурі вантажообігу основних видів транспорту провідне місце посідає морський транспорт. Друге місце належить автомобільному, третє – трубопровідному і лише четверте – залізничному. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту.

Морський транспорт, що переважає в структурі водного транспорту Латинської Америки, відіграє важливу роль у зовнішній торгівлі регіону і транспортних зв’язках латиноамериканських країн. За тоннажем морського флоту перше місце посідає Бразилія, друге – Аргентина і третє – Мексика.

Автомобільний транспорт почав активно розвиватися в Латинській Америці лише після Другої світової війни. Загальна довжина дорожньої сітки становить тут понад 2700 тис. км, з них лише 20 % – дороги з твердим покриттям. Найбільш протяжну сітку доріг мають Бразилія, Мексика, Аргентина і Венесуела.

Реалії сьогодення

Головні “проспекти” Латинської Америки. їх лише два, і одним з них є Панамериканське шосе – трансконтинентальна магістраль, яка проходить через усю Латинську Америку, сполучаючи країни Південної і Центральної Америки зі США. Його протяжність у межах регіону становить 36 тис. км. Трансамазонське шосе – велика транспортна магістраль Бразилії протяжністю 5,5 тис. км. Особливістю її є те, що розпочинаючись на північно – східному узбережжі Бразилії, шосе потім проходить важкодоступними тропічними лісами басейну Амазонки. Закінчується магістраль поблизу кордону з Перу.

Трубопровідний транспорт Латинської Америки є відносно молодим видом транспорту. Нині загальна протяжність трубопроводів у країнах Латинської Америки перевищує 100 тис км. Близько 2/3 загальної протяжності трубопроводів припадає на Мексику, Аргентину і Венесуелу. Сітка магістральних трубопроводів з’єднує нафтові й газові родовища та морські порти.

Залізниці Латинської Америки не утворюють єдиної сітки і до того ж мають неоднакову ширину залізничної колії у різних країнах, що створює додаткові труднощі під час переміщення вантажів. Актуальною проблемою для країн Латинської Америки є слабка електрифікація залізничного транспорту. На сьогодні лише п’ять країн регіону мають електрифіковані залізниці: Бразилія, Чилі, Аргентина, Коста-Рика, Болівія.

Повітряний транспорт представлений на внутрішніх лініях переважно національними приватними, а на міжнародних – іноземними авіакомпаніями. Регулярні авіалінії сполучають латиноамериканські країни зі США, країнами Західної Європи тощо. Міжконтинентальні авіарейси здійснюються на літаках, куплених у США та Європі. Водночас у внутрішніх перевезеннях подекуди використовуються літаки власного виробництва.

Екологічні проблеми. У Латинській Америці дедалі гостріше відчувається потреба пов’язати економічний розвиток з раціональним використанням і охороною природних багатств. За підрахунками латиноамериканських учених, протягом останньої третини XX ст. було винищено лісів більше, ніж за попередні 400 років. Під загрозою зникнення перебувають вічнозелені ліси Амазонії – “легені планети”, за збереження існуючих темпів вирубки вони припинять своє існування до середини XXI ст. (мал. 134). Площа територій під охороною все ще не перевищує 1 % площі регіону (в Японії – майже 15 % , Танзанії – близько 10 % , США – більше 3 %).

Пануючі методи землекористування спричинили повсюдне прискорення процесів ерозії грунту, зокрема в “пшеничному поясі” аргентинської пампи ними охоплено не менше чверті угідь, у Мексиці – більше 70 % . Наприкінці 70-х років XX ст. 17 провідних промислових зон Аргентини, Бразилії, Венесуели, Колумбії, Мексики, Перу, Уругваю та Чилі було оголошено екологічно загрозливими.

Зовнішньоекономічна діяльність. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці є досить активною завдяки зовнішній торгівлі країн Латинської Америки. Адже більшість країн регіону значну частину товарної продукції реалізують на зовнішньому ринку.

Наприклад, частка регіону у світовому експорті бананів становить близько 80 % , цукру і кави – близько 60 %. На ці товари припадає понад половину всього експорту сільськогосподарської продукції.

Велику роль відіграє Латинська Америка також як експортер цитрусових, сизалю, сої, какао, тютюну. З продовольчих культур провідне місце в структурі експорту займають зернові – пшениця і кукурудза.

Вагомі позиції займає регіон на ринках мінеральної сировини і металів – мідної руди і міді, залізної руди, бокситів і алюмінію, нікелю, олов’яної руди та олова. Однак структура експорту розширюється, і вже нині в регіоні є країни з високою часткою промислового експорту. Наприклад, Аргентина, Бразилія і Мексика експортують комплексне обладнання, технологічні лінії. А Барбадос – електротехнічне обладнання, як-от: принтери, фотоелементи тощо.

ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Мал. 134. Вирубка вологих екваторіальних лісів Амазонії

Структура експорту країн Латинської Америки значною мірою розширюється завдяки нетрадиційним товарам. Наприклад, Чилі за останні двадцять років перетворилася з моноекспортера міді в експортера товарів на ринки США і Європи: целюлози, риби, винограду, фруктів. Колумбія протягом кількох років перетворилася з експортера кави в постачальника нафти і нафтопродуктів, вугілля і одягу. Бразилія швидко закріпилася на ринках сої і алюмінію.

На світовому ринку Латинська Америка є також важливим імпортером сільськогосподарських товарів, деревини. У продовольчих товарах це є пшениця, рис, олія, молочні продукти. Найбільшими імпортерами продовольства в регіоні є Мексика, Венесуела, Перу та ін.

Основна частина обсягу зовнішньої торгівлі припадає на економічно розвинені країни, у які спрямовується 2/3 експорту Латинської Америки. Головним зовнішньоторговельним партнером регіону і надалі залишаються США, на які припадає близько 1/3 експорту та імпорту країн Латинської Америки. Друге місце за обсягом зовнішньоторговельного обігу посідають країни Західної Європи. Швидко розвивається торгівля з Японією.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Розміщення більшості галузей промисловості країн Латинської Америки приурочено до сировинної бази.

Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво, виробництва якого зазвичай визначаються поширенням головних плантаційних культур.

За вантажообігом провідне місце посідає морський транспорт. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту.

Найбільш економічно розвинутими країнами Латинської Америки є Бразилія, Мексика і Аргентина.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)


Правила переносу слів з подвоєними приголосними.
Ви зараз читаєте: ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ