ІВАН-ЧАЙ
ІВАН-ЧАЙ – відомі кілька його видів: волосистий, гірський, болотний, вузьколисний та ін. Всі вони є прекрасними медоносами І.-ч. – це багаторічна трав’яниста рослина, висота якої досягає 150 см, іноді й людського зросту. У дикому вигляді досить часто зустрічається в сирих тінистих місцях, на лісових узліссях, на гарах, іноді на торфовищах, але може рости й на трохи сухуватих, навіть кам’янистих грунтах. Буйно квітучі зарослі іван-чаю часто зустрічаються на лісових вирубках, переважно на не чорноземі. На гарах рослина чудово росте від 3
І.-ч. має соковите прямостояче стебло. Листя почергове, вузьколанцетне. Суцвіття – верхівкове, пухке, гроноподібне, завдовжки від 10 до 45 см. Квітки складаються з чотирьох пурпурно-рожевих, іноді блідо-рожевих вільних пелюстків. Нектар виділяється м’ясистим кільцем, яке оточує стовпчик, де він захищений від дощу, але одночасно легко доступний бджолам. Зовні нектарник захищений розширеними основами тичинок, а зверху кільцем волосків
Нектар у рослини рясно виділяється з моменту відкривання віночка, особливо в період від розкриття більшості пилкових мішків до повного розгортання й спірального скручування 4 доль рильця. Найбільш нектароносними є перші квітки. Нектароносність скорочується з відцвітанням грон. Розпускання квіток відбувається з 7-ї до 17-ї год, досягаючи максимуму в першій половині дня. На інтенсивність розпускання впливають вологість грунту (40-50 %) і температура повітря (близько 24-28 °С): чим вища температура, тим більше квіток розпускається. Найбільше відвідування бджолами нектарника відзначається з 9 до 11 год і з 13 до 15 год. Цукропродуктивність однієї квітки іван-чаю складає, залежно від вологості грунту, від 4 до 12 мг, при відносній вологості повітря 80-95 % і температурі повітря 15-17 °С коливається в межах 1,5-2,8 мг. Концентрація цукру в нектарі в середньому складає 50 %, але в рослини, що росте на відкритих місцях, доступних вітрам, цей показник коливається від 13 до 66 % і більше.
Медозбір зі І.-ч. дуже нестійкий, іноді він буває досить низьким. Бджоли збирають нектар з лілово-червоних квіток. З 1 га посівів можна отримати до 300 кг меду в сприятливі роки, у несприятливі – від 9,5 до 20,5 кг. Крім того, бджоли беруть із рослини також пилок блідо-зеленувато-червоного кольору. Тривалість цвітіння І.-ч. залежить від широти й довготи місцевості, на якій він росте, від висоти над рівнем моря й погодних умов, а також від рельєфу місцевості й строку поселення його на вирубці. У середньому цвіте він 60-70 днів, і період масового цвітіння на одній ділянці може розтягуватися на 5-15 днів.
Розводиться І.-ч. як насінням, так і вегетативним способом. Повзучі кореневища рослини дають багато пагонів. Пагони відокремлюють від материнської рослини й один від одного й розсаджують. Оскільки І.-ч. воліє рости на вологих грунтах, то необхідно підібрати для нього не занадто сухі ділянки. Використовувати насіння рослини найкраще для її прискореного розмноження. Висаджують його навесні в ящик. Грунт для розсади складають із річкового піску, перегною й ретельно здрібненого торфу (усього по 1 частині). Насіння ледь притискають до грунту або трохи присипають перегноєм, шаром не більше 0,5 см. При температурі повітря 25-27 °С насіння починає проростати на 2-3-ю добу, при 15-20 °С – на 7-10-у. Сходи з’являються на кілька днів пізніше. Поливають розсаду дуже обережно, але рясно. Із появою кількох листочків рослину пересаджують у просторішу ємність. Висаджують у відкритий грунт І.-ч. у сиру, похмуру погоду.
Мед прозорий, зеленуватого відтінку, при кристалізації набуває вигляду сніжних крупинок, іноді може нагадувати сало. При нагріванні стає жовтим. Дуже приємний на смак і має ніжний аромат.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...