Категорія співвідносної інтенсивності ознаки

ПРИКМЕТНИК

4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Категорія співвідносної інтенсивності ознаки

Поняття інтенсивності ознаки е реальним, але похідним явищем позамовної дійсності. Воно виникає тоді, коли предмети порівнюються не за ознакою, а за її якісним станом, коли увага зосереджується не стільки на ознаці як властивості предмета, скільки на якості ознаки, що поєднує в собі такі особливості, як насиченість, або інтенсивність, більшу або меншу міру її виявлення.

Якість ознаки, закладена в її інтенсивності,

встановлюється порівнянням ступеня її вияву в інших предметах, тобто зіставляються якісні стани, у яких предмети перебувають. Способом мовного відтворення співвідносної за якістю ознаки є ступені порівняння якісних прикметників, які становлять спільнокореневі лексеми із словотворчою функцією афіксальних засобів.

Структура категорії співвідносної інтенсивності ознаки становить тричленну парадигму граматичних значень, сформовану з грамеми звичайного, або помірного ступеня, грамем вищого і найвищого ступенів порівняння, напр.: щедрий – щедріший – найщедріший, вагомий – вагоміший – найвагоміший.

Лексеми,

що входять у парадигму форм ступенів порівняння, утворюють дві пари опозицій: звичайний ступінь, який виражає ознаку поза відношенням до інших предметів і є суто об’єктивним виявом, і вищий ступінь інтенсивності ознаки, форма якого маркована суфіксом – іш-(-ш-) із семою збільшеної якості ознаки, напр.: розумний – розумніший, сердечний – сердечніший, голосний – голосніший, надійний – надійніший, багатий — багатший, тонкий – тонший, високий – вищий. Наступна пара опозицій формується на прикметниках вищого і найвищого ступенів, де маркованим членом є форма найвищого ступеня. За допомогою префікса най – утворюється нова лексична одиниця, яка позначає найвищу міру якісного стану, напр.: міцніший – найміцніший, довший – найдовший, полохливіший – найполохливіший, сильніший – найсильніший, талановитіший – найталановитіший.

Номінація ознаки різної інтенсивності співвідносна двом якісним станам предметів і кваліфікується через це як словотворчий процес. Змістова розбіжність виразників ознакової парадигми доповнюється різними синтаксичними функціями, які вони виявляють у структурі речення. Прикметник у формі звичайного, помірного рівня ознаки лише відтворює її як властивість, одну з особливостей буття позамовного об’єкта і природно перебуває в залежній позиції від Іменника, що називає цей об’єкт, напр.: “Високі верби шуміли над ровом, і небо між ними синіло, наче сталь” (М. Коцюбинський). Форми вищого і найвищого ступенів інтенсивності ознаки передають її як стан предмета, а тому виконують роль присудка і переходять у позицію дієслова, напр.: “…верхи старих осокорів вдвоє вищі од лісу” (І. Нечуй-Левицький); “…край шляху могили, а одна найвища. Як злізти на неї та глянути навкруги який же світ широкий!” (А. Головко).

Різна позиційна закріпленість компонентів ознакової парадигми свідчить про те, що для прикметників вищого і найвищого ступенів інтенсивності ознаки первинною й роль присудка, а вторинною – означення – атрибута. Прикметникй, вжиті як ознакове слово, первісно функціонують у позиції приіменникового залежного члена, функція присудка для них вторинна. Таким чином, існування форм вищого і найвищого ступенів порівняння інтенсивності ознаки предмета вмотивоване їх семантико – синтаксичними особливостями і вирізняє останні з-поміж інших форм прикметника, зокрема назв збільшеної або зменшеної кількості ознаки, для яких роль означення – атрибута є первинною.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Категорія співвідносної інтенсивності ознаки