Кількісні іменники – ІМЕННИКИ СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНОГО ЧИСЛА
ІМЕННИК
ІМЕННИКИ СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНОГО ЧИСЛА
Кількісні іменники
До групи кількісних іменників належать назви одиниця, трійка, п’ятірка, пара, десяток, дюжина, сотня, тисяча, мільйон, мільярд. їх уживання пов’язане з вираженням мовними засобами означеної кількості об’єктів навколишнього світу, що становить зміст граматичної” категорії числа, наїгр.: ” – Бояри,- ввічливо відповів хлопець, показуючи на п’ятірку таких же ввічливих і приємних хлопців” (О. Довженко); “Безтарна, запряжена парою коненят, стоїть
Особливе місце кількісних іменників пояснюється тією роллю, яку вони виконують: у їх семантику закладене значення кількості з одночасним називанням цієї кількості, так звана функція квантитативної номінації. Іменники перебувають у сфері міжкатегоріального переходу від іменника до числівника. Як іменники вони виявляють ознаку родової належності, змінюються за числами, формуючи двокомпонентну числову парадигму з грамемами однини та множини. У структурі їх числових протиставлень наявні відношення еквіполентної опозиції, напр.: десяток – десятки, дюжина – дюжини, сотня – сотні. Подібно до іменників з власне – номінативною функцією, вони можуть мати при собі узгоджені означення, напр.: “Коли чумакував, була в мене славна пара круторогих (волів)” (М. Стельмах); “Добрий десяток качок висів у нього просто з-під пояса, круг усієї постаті” (О. Довженко); “Добру сотню років тягнули це мережане ярмо воли” (М. Стельмах).
Як числівники вони поєднуються з іменниками, що називають предмет з ряду однорідних йому, напр.: “І ніби Щука… Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких” (Л. Глібов); “П’ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів” (А. Малишко).
Про іменниковий тип цих кількісних номінацій свідчить їх здатність поєднуватися з означено – або неозначено-кількісними числівниками в ролі залежного компонента, який, у свою чергу, підпорядковує собі інший іменник, але з предметним значенням, напр.: “І коники були (у козака Клима), і три пари корів” (Л. Глібов); “Заворушився табір, неначе два десятки здорових українських ярмарків” (І. Нечуй-Левицький); “Декілька пар сніжинок кинулося ген до дуплинастого дуба” (Панас Мирний).
У проміжному становищі між іменником і числівником перебуває лексема тисяча. За висловом В. В. Виноградова вона дедалі частіш потрапляє в орбіту числівника, збільшуючи набір залежних відмінкових форм.
Функціонального розрізнення між кількісними іменниками і кількісними числівниками немає. Паралелізм значень помітний у синтаксичних конструкціях, де іменні або числівникові категоріальні одиниці виконують роль опорного компонента з тотожною предикативною функцією, оскільки виражена ними кількісна ознака, як і будь-яка інша, є атрибутом – предикатом щодо залежних іменників із семою предметності, пор.: четвірка плотарів (плотарів є чотири) і чотири плотарі (плотарів є чотири); п’ятірка плотарів (плотарів є п’ять) і п’ять плотарів (плотарів е п’ять). Диференціація відбувається тільки на основі морфологічних показників: кількісні іменники завжди поєднуються з – іменниками в родовому відмінку, напр.: “Заторохтіли вниз камінці, засвистіли трави, мов мільйони гадюк в них укрилися” (Г. Хоткевич); “Оточене місто ще курилося сотнями заводських димарів” (О. Гончар).
Функцію означеної кількості виражають іменники, де сема кількості виражена конкретним предметом, що служить за еталон виміру. Актуалізація кількісних відношень зумовлена поєднанням лексичних одиниць, які шляхом позначення частини цілого предмета передають кількісний вияв предметності, напр.: “Клапоть її наділу знову скошено, заскороджено граблями” (М. Стельмах); “…їй, певно”, сняться повні жмені груш” (Л. Костенко); “Петро Петрович… вставляв у рамки смужки штучної вощини” (Ю. Яновськкй); “У другій кишені була пригорща автоматних патронів” (О. Гончар); “Білоголовий хлопець ухопив жменю піску і сипнув на Івася” (Панас Мирний); “…у хаті ні кришки хліба, а він рибу варить” (М. Коцюбинський).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...