КМИН – ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

ОЛІЙНІ Й ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.2. ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.2.2. КМИН

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Насіння кмину використовують як приправу у хлібопекарській, консервній промисловості, під час соління тощо. Плоди його містять 4-7% ефірної олії, яку застосовують у харчовій промисловості для виготовлення горілки і лікерів, а також у консервній, фармацевтичній, косметичній і миловарній промисловості. Крім того, плоди кмину містять до 16% жирної технічної олії. У макусі кмину багато білка і жиру, тому вона є цінним концентрованим кормом для тварин.

Солому і полову кмину використовують як дієтичну і молокогінну добавку до концентрованих кормів. Насіння кмину збирають і з дикорослих рослин (хоча воно трохи дрібніше, ніж у культурних сортів, проте містить до 9% ефірної олії).

У Європі, Північній Африці, Азії, Америці кмин вирощують як олійну, лікарську і медоносну культуру.

У нашій країні кмин займає близько 4 тис. га. Основні площі його розміщені у Хмельницькій, Львівській і Тернопільській областях. Досить високі врожаї його збирають у Центрально-Чорноземних областях Росії і в Білорусі. Урожайність насіння кмину становить 6-10, а за умов високої агротехніки

досягає 15-20 ц/га і більше.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Кмин звичайний (Carum carvi L.) належить до родини Селерових. У західних областях України поширені його дикорослі види. У культурі кмин – дворічна рослина. На першому році розвивається розетка прикореневих листків, на другому – прямостояче розгалужене стебло заввишки 1-1,5 м з пірчастими листками. Корінь кмину дуже розгалужений. У ньому нагромаджуються пластичні речовини для створення у наступному році плодоносних стебел. Суцвіття – складний зонтик. Плід – двосім’янка, яка розпадається під час достигання. У плоді є шість олійних канальців. Маса 1000 насінин – близько 2,5 г.

Насіння проростає за температури 6-8 °С. Сходи з’являються через 14- 18 діб. Кмин маловибагливий до тепла, проте потребує багато вологи і родючих грунтів. Високі врожаї його мають на середньозв’язних достатньо зволожених родючих грунтах, багатих на гумус і сполуки кальцію. На кислих, перезволожених або сухих грунтах росте дуже погано. Зазвичай кмин вирощують як дворічну культуру, однак виведено й однорічну форму кмину, яка після сівби у ранні строки формує врожай на першому році життя.

СОРТИ. Найпоширеніші сорти кмину – Хмельницький, Подільський 9, Случ.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. У сівозміні кмин розміщують після озимої пшениці, яку висівали по удобрених парах, або після бобових трав. Вищі врожаї кмину вирощують тоді, коли його висівають на другий рік після внесення гною. Кмин сіють на початку весняних польових робіт. Його

Можна підсівати під ярі зернові, які швидко звільняють поле, наприклад під ячмінь, або у сумішці з маком (широкорядним способом).

Під кмин проводять глибоку зяблеву оранку на глибину 27-30 см. Рано навесні затримують вологу, знищують бур’яни і вирівнюють поверхню поля. Кмин добре реагує на внесення добрив. Органічні добрива (гній) доцільніше вносити під попередник. Ефективне також внесення під зяблеву оранку компосту. Значні прирости врожаю кмину мають після внесення повного мінерального добрива із розрахунку 30-40 кг/га діючої речовини.

Сіють кмин широкорядним способом з міжряддями 45 см. Норма висіву насіння – 8-10 кг/га. Загортають насіння на глибину 2-2,5 см. Після сівби поле коткують кільчастими котками. Кмин можна сіяти і в липні на полях, зайнятих паром.

Догляд за посівами кмину в рік сівби полягає у розпушуванні грунту в міжряддях. У разі сівби кмину під покривну культуру після її збирання треба глибше розпушити грунт, щоб знищити стерню і бур’яни. Навесні наступного року грунт розпушують не більше двох разів, одночасно вносячи мінеральні добрива. Кмин швидко розвивається, і рядки змикаються. Важливим заходом догляду за посівами є боронування навесні впоперек напряму рядків. Перед боронуванням часто вносять мінеральні добрива.

Кмин збирають у похмурі дні або вранці за наявності роси, щоб запобігти обсипанню насіння. Збирати врожай починають тоді, коли побуріє 50-60% плодів. Рослини у цей час мають червонувате забарвлення. Запізнення зі збиранням призводить до значних втрат урожаю. Сорти кмину, які під час достигання не обсипаються, можна збирати комбайнами після того, як більшість насіння побуріє. Зібране насіння потрібно розстелити в сухому приміщенні шаром 10 см і часто перелопачувати, оскільки воно швидко зігрівається і пліснявіє. Вологість насіння для зберігання має бути не вище 10-11%. Насіння під час зберігання дуже пошкоджується гризунами, тому їх потрібно знешкоджувати.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: КМИН – ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ