Кокус

Related posts:

1. Петиція Політологічний словник Петиція (від лат. petitio, від peto – прошу) – письмове колективне звернення до органу державної влади. В окремих країнах політичні партії чи групи виборців можуть висунути кандидата в депутати за допомогою подання петиції з пропозицією про це до відповідної окружної комісії. С. Рябов...
2. Мітинг Політологічний словник Мітинг (meeting) – масові збори з метою обговорення політичних та інших питань, що цікавлять людей. М. – явище далеко не стороннє для влади, владних структур, різних політичних сил. Саме з М. у історії часто починалися процеси, що спричинялися до гострої політичної боротьби. М. Головатий...
3. Влада партії Політологічний словник Влада партії (power of party) – один з найтиповіших проявів політичної влади, особливо за наявності опозиційних партій; вплив (нерідко без достатніх підстав і повноважень) тієї чи іншої партії на своїх членів, а також спроби чинити вплив на населення загалом або окремі його верстви. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост. Ю. И. […]...
4. Система однопартійна Політологічний словник Система однопартійна – сутнісна характеристика політичної влади, яка реалізується за допомогою однієї політичної правлячої партії, за відсутності знаходження при владі інших партій, які були б опозиційними правлячій. Вирізняють здебільшого дві групи причин, що зумовлюють С. о. Перша – відсутність у суспільстві зрілої соціально-класової структури через недостатньо розвинуту економіку, низький рівень політичної культури, слабко […]...
5. ФРАКЦІЯ ФРАКЦІЯ – організована група членів певної політичної партії, створена з метою проведення власної лінії у парламенті, органах місцевого самоврядування тощо....
6. Уповноважена особа політичної партії Політологічний словник Уповноважена особа політичної партії – повноважні представники інтересів політичної партії, виборчого блоку партій у взаємовідносинах з відповідними комісіями, органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, а також виборцями. Кожна політична партія, виборчий блок партій, зокрема в Україні, після реєстрації висунутих ними списків кандидатів у депутати у багатомандатному округу може зареєструвати в […]...
7. Міхельс Роберт Політологічний словник Міхельс Роберт (1876 – 1936) – німецький історик, економіст, соціолог. Вважається одним із засновників політичної соціології. Найпопулярніша праця – “Соціологія політичної партії в умовах демократії” (1911). Діяльність партій, у тому числі німецьких соціал-демократів, італійських анархо-синдикалістів М. вивчав і аналізував критично, вважаючи, що вона призводить до певної олігархізації. Те ж саме стосується лідерів (вождів) […]...
8. Голосування Політологічний словник Голосування – безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів. Процедура голосування складається з таких елементів: ідентифікація виборця, отримання бюлетеня, власне голосування. Ідентифікація здійснюється через пред’явлення виборцем документа, який засвідчує його особу. Це необхідно, аби запобігти використанню голосу виборця кимсь іншим, хто не занесений до списку виборців. З отриманням бюлетенів пов’язана проблема обліку й […]...
9. Довірена особа кандидата Політологічний словник Довірена особа кандидата – громадянин, який відповідно до виборчого законодавства здійснює представництво інтересів кандидата в депутати в період виборчого процесу, є офіційною особою. Кандидатура подається безпосередньо кандидатом у депутати і реєструється в установленому порядку. Законодавство України про місцеве самоврядування: 36. законодавчих актів. – К., 2001. Р. Балабан...
10. АбсурдизмДемократичний централізм Політологічний словник Демократичний централізм – розроблена В. І. Леніним доктрина, яка згодом стала однією з догм радянського комунізму, основною засадою організаційної побудови та діяльності КПРС. Практично Д. ц. Опирається на дві основні ланки. По-перше, члени кожної ланки політичної ієрархії (партія, держава) обираються членами нижньої ланки шляхом голосування. По-друге, хоча на початковому етапі заохочується вільне обговорення […]...
11. Однопартійний уряд Політологічний словник Однопартійний уряд – уряд, сформований із представників однієї політичної партії, яка за результатами виборів отримала абсолютну більшість парламентських місць. О. у. є типовим для країн із парламентською формою правління і двопартійною системою (Австралія, Великобританія, Канада, Нова Зеландія) або із партійною системою з домінуючою партією (Індія, Швеція, Японія). О. у. характерний і для президентських […]...
12. Кандидат у депутати Політологічний словник Кандидат у депутати – громадянин, який реалізує пасивне виборче право – балотується на виборах, зареєстрований в установленому порядку як кандидат у депутати. Із середовища кандидатів обирається, методом голосування, депутат. Сучасне демократичне виборче право не допускає станового, майнового, релігійного, інших обмежень щодо кандидата в депутати. Прийняті (необхідні) обмеження є такими: за віком, зокрема встановлюється […]...
13. Курс політичний Політологічний словник Курс політичний – довготривале спрямування діяльності політичних інститутів відповідно до одного або кількох політичних завдань. К. п. оформлюється у вигляді політичних декларацій, політичних платформ чи програм, конституцій, які і є основою політичної діяльності держави, політичних партій, організацій, рухів, інших суб’єктів політики. К. п. держави визначається залежно від характеру її політичної системи, особливостей державних […]...
14. Партія парламентська (партії парламентського типу) Політологічний словник Партія парламентська (партії парламентського типу) – партія, що зорієнтована на парламентську роботу, на функціонування в рамках парламентаризму (тобто самого парламенту, а також місцевих, комунальних, муніципальних, провінційних та інших представницьких органів); партія, що працює в парламенті або представлена фракцією в парламенті. З-поміж усіх функцій основною для П. п. є розробка стратегії виборчих кампаній, програм […]...
15. Меншовизм Політологічний словник Меншовизм – ідеї меншовиків, фракції Російської соціал-демократичної робітничої партії, що сформувалася на з’їзді РСДРП у 1903 р., який знаменував початок розколу партії на “твердих” марксистів” – “більшовиків” під проводом Леніна (1870 – 1922) і “м’яких” – меншовиків, що їх очолили Ю. Мартов та Аксельрод (від російських слів “більшість” і “меншість”). Основні суперечки на […]...
16. Адлер Фрідріх Політологічний словник Адлер Фрідріх (1879 – 1960) – австрійський політичний діяч, філософ, письменник. Як і його батько Віктор Адлер – засновник і керівник Соціалістичної партії Австрії – Фрідріх працював на інтереси соціалістів, редагував і видавав друковані органи цієї партії. Був депутатом австрійського парламенту (1919 – 1923 рр.). У 1940 р. емігрував до США. Спочатку в […]...
17. ЛІДЕР Культурологічний словник ЛІДЕР (англ. leader, від lead – вести, керувати) – 1) Керівник політичної партії, групи тощо. 2) Особа, що йде першою у якому-не-будь змаганні....
18. Алмонд Габріель Політологічний словник Алмонд Габріель (нар. 1911) – американський політолог, спеціаліст у галузі загальнотеоретичної і порівняльної політології. Відомий найперше своїми працями з теорії політичної системи і політичної культури. Стверджує, що існує тісний взаємозв’язок між політичними орієнтаціями, що становлять зміст політичної культури, і характером функціонування самої політичної системи. У праці спільно з С. Вербою Гражданская культура метод […]...
19. Установчі збори Політологічний словник Установчі збори – тимчасовий (на відміну від парламенту) представницький орган, який має окремо визначене завдання загальнонаціонального значення (прийняття конституції або й зміна форми державного правління) і після його виконання припиняє свою діяльність. Інколи установчі збори перетворюються на парламент або ж відіграють роль парламенту, приймаючи звичайні закони. С. Рябов...
20. Асамблея конституційна Політологічний словник Асамблея конституційна (від фр. assemblee – зібрання і лат. constitution – настанова) – одна з можливих організаційних форм підготовки та прийняття конституції у тій чи іншій державі. А. к. діє тимчасово, як орган, члени якого обрані або призначені в установленому порядку. Здебільшого конституції приймаються парламентами або як результат обговорення їхніх проектів та проведення […]...