КОНТИНУУМ

Related posts:

1. ЕДАТОП Екологія – охорона природи ЕДАТОП, едафотоп – 1) ділянка, однорідна за своїми едафічними (грунтовими) умовами; 2) сукупність умов середовища, створюваних грунтом. Від властивостей та умов Е. значною мірою залежать видова різноманітність і життєдіяльність грунт, організмів....
2. ГЕНОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ГЕНОЦЕНОЗ – інтегрована сукупність популяційно-видових ген. структур біогеоценозу, яка склалася в процесі еволюції....
3. РОСЛИННІСТЬ АЗОНАЛЬНА Екологія – охорона природи РОСЛИННІСТЬ АЗОНАЛЬНА – рослинність, що не утворює самостійної зони, а зустрічається як включення в зональну рослинність кількох рослинних зон....
4. РОСЛИННІСТЬ ЗОНАЛЬНА Екологія – охорона природи РОСЛИННІСТЬ ЗОНАЛЬНА – рослинність, що утворює самостійну зону (тундра, лісова, степова тощо). Прикладом Р. з. є деревна рослинність у лісовій зоні чи трав’янисті рослини степової зони....
5. СИНУЗІЯ Екологія – охорона природи СИНУЗІЯ -1) екологічно і просторово відокремлені частини фітоценозу, що складається з рослин однієї або кількох близьких життєвих форм’, 2) сукупність популяцій рослин і тварин, пов’язаних між собою заг. вимогами до середовища існування....
6. УГРУПОВАННЯ РОСЛИННЕ Екологія – охорона природи УГРУПОВАННЯ РОСЛИННЕ, фітоценоз – сукупність рослин, що зростають на однорідній ділянці земної поверхні й перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами навколишнього середовища....
7. ДИНАМІКА ПОПУЛЯЦІЙ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ПОПУЛЯЦІЙ – зміни чисельності, статевого та вікового складу популяцій, що визначаються внутрішньо-популяційними процесами і взаємодіями популяцій різних видів. Іноді під час аналізу Д. п. не враховуються абіотичні, ценотичні та антроп. чинники....
8. БАКТЕРІОПЛАНКТОН Екологія – охорона природи БАКТЕРІОПЛАНКТОН – сукупність популяцій мікроорганізмів, що входять до складу планктону....
9. РОСЛИННІСТЬ СУБАЛЬПІЙСЬКА Екологія – охорона природи РОСЛИННІСТЬ СУБАЛЬПІЙСЬКА – рослинність високогірних областей. В Укр. Карпатах Р. с. розміщена на висоті 1200-1800 м (гора Говерла)....
10. ФРИГАНОЇДНА РОСЛИННІСТЬ Екологія – охорона природи ФРИГАНОЇДНА РОСЛИННІСТЬ, фриганоїди – сукупність фриган, трагакантників та томілярів на кам’янистих схилах гір Середньої Азії і Закавказзя....
11. СМУГА ЗАХИСНА Екологія – охорона природи СМУГА ЗАХИСНА – ліс. й неліс. площі, виділені для захисту шляхів від снігових, піщаних, пилових заносів, для використання сан.-гіг. та естетичних Функцій. Різняться екол. умовами та особливостями популяцій і угруповань, що тут формуються....
12. РОСЛИННИЙ СВІТ Екологія – охорона природи РОСЛИННИЙ СВІТ – сукупність усіх рослинних організмів на певній території або на земній кулі в цілому, що становлять флору й рослинність....
13. ПЕРЕПРОМИСЕЛ Екологія – охорона природи ПЕРЕПРОМИСЕЛ – вилучення з прир. популяцій тварин і рослин заг. кількості особин або окремих їх сезонних чи статевовікових груп у кількості, що перевищує відновні здатності цих популяцій з урахуванням можливих песимальних умов їх відтворення. До П. слід також відносити способи добування, що змінюють умови відтворення живих ресурсів (зміни середовища існування видів […]...
14. КЛІМАКСОВА РОСЛИННІСТЬ Екологія – охорона природи КЛІМАКСОВА РОСЛИННІСТЬ – сукупність рослинних угруповань певної території, що досягла в своєму прир. розвитку сталої рівноваги щодо клімат, умов....
15. ФЕНОТИП Екологія – охорона природи ФЕНОТИП – сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовн. середовища. Ф. ніколи не відображує генотип цілком, а лише ту його частину, що реалізується за даних умов онтогенезу. Звідси Ф. змінюється в процесі розвитку організму....
16. ФОНД МИСЛИВСЬКИЙ Екологія – охорона природи ФОНД МИСЛИВСЬКИЙ – сукупність видів (популяцій) мисливських тварин, їх кількість та якість як об’єктів здобування (у т. ч. і як мисливських трофеїв)....
17. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
18. ГЕНОФОНД Екологія – охорона природи ГЕНОФОНД, фонд генетичний – сукупність генів однієї групи організмів (вид, популяція тощо), що характеризується певними якісним складом та чисельністю. Охорона Г. прир. і штучних популяцій рослин і тварин – одне з головних завдань охорони природи....
19. ЛАНДШАФТ АГРОКУЛЬТУРНИЙ Екологія – охорона природи ЛАНДШАФТ АГРОКУЛЬТУРНИЙ – ландшафт, прир. рослинність якого значною мірою замінена посівами с.-г. культур. Синонім – ландшафт с.-г....
20. УМОВИ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи УМОВИ СЕРЕДОВИЩА – сукупність усіх чинників навколишнього середовища, що впливають на окремі особини, популяції чи угруповання....
21. СУБАЛЬПІЙСЬКА РОСЛИННІСТЬ Екологія – охорона природи СУБАЛЬПІЙСЬКА РОСЛИННІСТЬ – див. Рослинність субальпійська....
22. ІНТЕРЗОНАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ІНТЕРЗОНАЛЬНІСТЬ – властивість окремих прир. формувань (грунти, рослинність) утворювати більш-менш значні ділянки в межах декількох геогр. зон. Напр., рослинність солонців і солончаків у степу чи пустелі, сфагнових боліт у ліс. зонах. Див. також Азональність....
23. БУХТА Екологія – охорона природи БУХТА – невелика мор. затока, більшою чи меншою мірою заглиблена у суходіл, відокремлена від основної водойми мисом або о-вами, які захищають її від вітру і хвиль. Має специф. екол. режим....
24. ЦЕНОТИП Екологія – охорона природи ЦЕНОТИП – член класифікації видових сукупностей за їх функц. положенням в угрупованнях. Напр., у бот. літературі розрізняють кондомінанти, домінанти, субдомінанти, езодомінанти, інгредієнти....
25. НАСАДЖЕННЯ ПАРКОВЕ Екологія – охорона природи НАСАДЖЕННЯ ПАРКОВЕ – деревна, чагарникова і трав’яниста рослинність, що культивується в естетично цінних поєднаннях, які створюють сприятливі умови для відпочинку людей (збагачення повітря киснем, екзометаболітами, очищення середовища від забрудників)....
26. ОРГАНІЗМИ БОРЕАЛЬНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ БОРЕАЛЬНІ – в широкому розумінні це організми, що живуть у помірному поясі (бореальному). Сукупність рослинних угруповань, напр. тайги, складає рослинність, яка вирізняється відносною бідністю видового складу, зумовленого впливом зледеніння....
27. ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА, раса географічна, підвид – кілька (можливо, множина) популяцій-1, що населяють територію (простір) з географічно однорідними умовами існування, в межах якої спостерігається єдиний ритм явищ життя та функц. особливості, що створюють морф, тип, який відрізняє дану П. г. від сусідніх, що знаходяться в ін. геогр. умовах....
28. СТРУКТУРА ВИДУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ВИДУ – поділ виду як системи на певні підсистеми; статевовікова С. в. – співвідношення кількості особин різних вікових і статевих груп; хорологічна С. в. – розміщення в межах ареалу виду, підвидів, груп популяцій або окремих популяцій....
29. ТИП ЛІСУ Екологія – охорона природи ТИП ЛІСУ – сукупність ділянок лісу, однорідних за складом порід, рослинності взагалі, фауни, клімат., гідрол. умовами грунтів....
30. ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – міра здатності певного оточення до підтримування функцій деякого біотичного утворення (індивіда, групи особин тощо), що розглядається як центр, у виділеній сукупності....
31. ГЕОСИСТЕМА Екологія – охорона природи ГЕОСИСТЕМА – особлива матер. система, сукупність взаємозумовлених прир. компонентів, взаємозв’язаних за розташуванням геогр. об’єктів, які розвиваються як єдине ціле (від фації до геогр. ландшафтної оболонки Землі)....
32. КЛІМАТОПК Екологія – охорона природи КЛІМАТОП – 1) сукупність фіз. умов екотопу, істотних для організмів, які його населяють; 2) пов. частина біоценотичного середовища, біоценозу, біогеоценозу або ценоекосистеми, що відрізняється від навколишньої атмосфери за газовим складом (насамперед за вмістом кисню, вуглекислого газу), пов. і тепловим режимами, режимом вологості, зменшеною сонячною радіацією та освітленістю, насиченістю біолінами тощо....
33. ВИД, ЩО СКОРОЧУЄТЬСЯ Екологія – охорона природи ВИД, ЩО СКОРОЧУЄТЬСЯ, – вид, який ще досить поширений і трапляється в значній кількості особин та популяцій, але має тенденцію до неухильного зменшення чисельності, різноманітності популяцій та завуження ареалу під впливом природних та (чи) антроп. причин, а тому непокоїть своїм майбутнім. Належить до категорії 3 Комісії рідкісних та зникаючих видів МСОП. […]...
34. ТИП БІОГЕОЦЕНОЗУ Екологія – охорона природи ТИП БІОГЕОЦЕНОЗУ – сукупність окремих біогеоценозів, однорідних за компонентами середовища та їхньою динамікою....
35. ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА – розділ екології, що вивчає відносини організмів та їхніх груп (популяцій) з середовищем проживання в динамічно-еволюц. плані (динекологія)....
36. РЕСУРСИ ЕКОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ЕКОЛОГІЧНІ – сукупність компонентів середовища, що забезпечує екологічну рівновагу в біосфері та її підрозділах....
37. ФАЦІЯ ГЕОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ФАЦІЯ ГЕОЛОГІЧНА, фація осадова – умови (сучасні чи давні) накопичення осадів, упредметнені в геол. відкладах чи породах. Характеризуються фіз.-геогр., топографічними, фіз.-хім. та ін. умовами середовища....
38. ГІГІЄНА СОЦІАЛЬНА Екологія – охорона природи ГІГІЄНА СОЦІАЛЬНА – галузь медицини, що вивчає вплив соц. чинників середовища життя на стан здоров’я населення, розробляє профілактичні заходи запобігання захворюванням, що викликаються несприятливими умовами довкілля....
39. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
40. АЗОНАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи АЗОНАЛЬНІСТЬ – одна з головних фіз.-геогр. та екол. закономірностей, яка визначає поряд із зональністю формування регіональних ландшафтних комплексів, у т. ч. екосистем. А. зумовлена геол. структурою, тектонічним режимом і морфоструктурою рельєфу та ін. ендогенними, а інколи й антроп. чинниками. Наслідок А. – відмінності в кліматі, водному режимі, грунтах, орг. світі. Напр., […]...