КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ. НАВЧАЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ МОНОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ



Мета:

– навчальна: оцінити рівень орфографічної й пунктуаційної грамотності семикласників: правильно писати слова на вивчені орфограми; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; перевірити якість оформлення роботи (охайність, каліграфія, дотримання червоного рядка, відсутність виправлень);

– розвивальна: удосконалювати вміння семикласників сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання і з одного прослуховування розуміти зміст художнього тексту монологічного характеру, тему й основну думку.

Форма

проведення тематичної контрольної роботи: написання контрольного текстового диктанту.

Тип уроку: урок оцінювання навчальних досягнень учнів.

Перебіг уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАННЯ УРОКУ

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДЫЛЬЯНОСТІ

Ознайомлення з критеріями оцінювання контрольного диктанту й проведення інструктажу щодо його написання.

IV. НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОГО ДИКТАНТУ

Перше читання тексту контрольного диктанту вчителем

Учні під час першого слухання тексту диктанту сприймають його зміст, звертають увагу на наявність вивчених орфограм

та пунктограм, визначають слова, значення яких не зрозуміли у процесі сприймання.

Повторне читання тексту диктанту вчителем окремими частинами і його написання учнями

Текст 1

ЛЕБЕДІ

З давніх-давен через село Медвин полягає лебединий шлях. Коли запахне відталою землею і березовим соком, птиці, розколихуючи повітря, приносили на святкових крилах вологе тепло. Іноді лебеді падали недалеко від села на прибутну воду, близько підпускали до себе дітвору й дорослих. Потім птиця, струшуючи живі краплини, розгонисто підіймалася вгору, а людина, роняючи піт, хилилася в роботі низько до землі. Проте їй ще довго-довго ввижались оті сонцем перемиті віщуни тепла, що на крилах приносять весну.

У таку пору дівчата-підлітки виводили веснянки. А в небі все тягнулись лебеді, зрідка гублячи на землю притерте в дорозі пір’я. По землі розбризкувались підсніжники, а над нею дзвеніла урочиста лебедина пісня. Птахи низько пролітали над хатами, що біліли між деревами і, здавалося, теж збиралися кудись летіти (За Михайлом Стельмахом; 120 сл.).

Текст 2

Христина лише недавно відійшла від тих років, коли в найсолодших мріях їй усе хотілося кудись летіти. Ото, бувало, тільки сплющить очі, а руки її враз легшають, стають крильми, і вона в радісному переляці підіймається над хатами, летить понад левадами, проноситься над ріками, лісами. Все-все вона бачить, що робиться внизу: он діти, прикладаючи руки до очей, проводжають її захопленими поглядами, мати жене з череди корівку і свариться на доньку притикою; он рибалки витягають ятір із срібною рибою, а за рікою колосся достигає-хилиться на лану, а над ним підіймається сонце, і воно теж, здається, зіткане з колосся. Отак і в сон щасливо влітала дівчина, де все було кращим або страшнішим, аніж у житті. Може, через те, що Христині найбільше в світі хотілося мати крила, вона й по землі не ходила, а наче літала (За Михайлом Стельмахом; 130 сл.).

Заключне читання тексту диктанту вчителем і самоперевірка учнями написаного

Відповіді на запитання, що виникли в учнів під час написання контрольного диктанту

V. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЗБІР ЗОШИТІВ ДЛЯ ТЕМАТИЧНИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

VI. ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО АУДІЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ МОНОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

> Читання вчителем незнайомого тексту від початку до кінця і сприймання його учнями

ПІСНЯ В ШЕВЧЕНКОВОМУ ЖИТТІ

Народною піснею починається життя Тараса Григоровича Шевченка, нею визначається коло музичних явищ, яке його оточувало, у ній – його натхнення, велич і вічність. Вона змалку живила Тарасову уяву, через неї пізнавав він сучасне й минуле свого народу, його думи, прагнення, боротьбу проти національного й соціального гніту. Народна пісня була для нього розрадою, супутницею, порадницею і в не меншій мірі – об’єктом гарячого мистецького зацікавлення й дослідження. Був Шевченко натурою вельми музикальною, мав добрий голос, чудову пам’ять і неабиякий музичний слух.

Дослідники життя й творчості поета одностайно зазначають, що вже малим хлопчиком, тільки зачувши нову пісню, він одразу, без найменшого зусилля переймав її слова й мелодію. Шевченко без пісні не міг жити. У раннім дитинстві він слухав журні пісні, що їх співала мати, а після її смерті – сестра Катерина. Найдужче враження справляли на нього ті народнопісенні твори, що мотивами сирітства були співзвучні його жорстокій долі. Він завше співав їх сам, бо в них жили спомини про нужденне село, власне дитинство, першу любов. Проте в народній пісні знаходив Шевченко не лише розраду, в ній була ще й мудрість народна й велика правда – найдорожче, до чого змалку він поривався й чим живилася впродовж усього життя його геніальна творчість. У пісні, зазначав поет, “святу правду проголошує сам народ”.

Від батька-чумака перейняв Тарас низку чумацьких пісень, тематично близьких до наймитських та сирітських. З дитинства ж захоплювався думами і піснями про героїчне минуле українського народу: його боротьбу з турецькими й татарськими нападниками, польськими феодалами, славну Коліївщину – народне повстання 1768 року на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Столітній Тарасів дід Іван, який знав особисто багатьох учасників повстання, був для нього першоджерелом відомостей про ті історичні події, живим літописом героїчного й драматичного минулого. Дід знав багато пісень та дум, у яких кобзарі славили героїчний дух народу, і Шевченко ввібрав ті твори в серце як неоціненний спадок.

Пісні – витвір народного генія, у них – народна душа й народне життя. Поставало воно щоразу поетові з пісень тяжким явом. Скільки гніву, протесту нагромаджувалося в його вразливім серці при однім лише спомині про кривди й знущання, що їх терпів рідний народ і він сам.

Як уже зазначалось, Шевченко мав добрий музичний слух і приємний голос – “баритон з високими теноровими нотами” оксамитового тембру, дуже любив співати і, за свідченням сучасників, “завжди вкладав всю силу у своє виконання народних пісень”. Так на весіллі О. Білозерської, української письменниці, що виступала під псевдонімом Ганни Барвінок, Шевченко зачарував співом геть усіх гостей. Співав одну зі своїх улюблених пісень “Ой зійди, зійди ти, зіронько, та вечірняя”.

П. Куліш писав у мемуарах про спів Шевченка: “… такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях. Поривались разом усі розмови й між старими, й між молодими. Посходились з усіх світлиць гості до зали, мов до якої церкви. Пісню за піснею співав наш соловей, справді, мов у темному лузі, серед червоної калини. І, скоро вмовкав, зараз його благали ще заспівати, а він і співав людям на втіху, а собі ще й на більшу”.

Світове значення Шевченка усвідомлювалося прогресивною культурною громадськістю ще за його життя також поза межами Росії. Музику на вірші поета писали майстри різних країн і народів.

Проте найглибшим і найбільш всеосяжним інтерпретатором творів одного автора у світовій музичній творчості слід назвати основоположника української класичної музики Миколу Віталійовича Лисенка. Його цикл, що носить назву “Музика до “Кобзаря” Шевченка”, обіймає 87 вокальних творів. М. Лисенко написав на Шевченкові слова 16 солоспівів, 19 хорів, 9 вокальних ансамблів і 3 кантати (За М. Білинською; 513 слів).

Тестові завдання до тексту

1. Який вид усної народної творчості був для Т. Г. Шевченка “розрадою, супутницею і порадницею”?

А Народна казка;

Б народна пісня;

В народна дума;

Г народна драма.

2. Яка автобіографічна деталь свідчить, що Т. Шевченко був натурою музикальною?

А Тільки зачувши нову пісню, переймав її слова й мелодію;

Б співав у церковному хорі;

В збирав фольклор;

Г грав на кобзі.

3. Назвіть перших виконавців народних пісень у житті Тараса:

А кобзарі;

Б лірники;

В чумаки;

Г мати і сестра.

4. Який вид суспільно-побутових пісень був співзвучний його жорстокій дитячій долі?

А Сирітські;

Б кріпацькі;

В наймитські;

Г рекрутські.

5. У пісні, як зазначав поет, “святу правду проголошує сам.”:

А поет;

Б виконавець;

В народ;

Г композитор.

6. Які пісні перейняв Тарас від батька?

А Чумацькі;

Б солдатські;

В наймитські;

Г рекрутські.

7. Столітній дід Іван був для Тараса першоджерелом:

А обрядових пісень;

Б історичних пісень;

В коломийок;

Г суспільно-побутових пісень.

8. Шевченко мав добрий музичний слух і приємний голос:

А баритон;

Б тенор;

В бас;

Г сопрано.

9. Пісня, яка за свідченням сучасників, була в поета улюбленою:

А “Ой не жур мене, моя мати”;

Б “Нема на світі грішнім нікому”;

В “Ой зійди, зійди ти, зіронько вечірняя”;

Г “Тяжко-важко в світі жити”.

10. Основоположником української класичної музики є:

А М. Лисенко;

Б М. Глінка;

В М. Вербицький;

Г К. Стеценко.

11. Кому належить першість найбільш всеосяжного інтерпретатора творів одного автора у світовій музичній творчості?

А Л. Бетховену;

Б Ф. Шуберту;

В М. Лисенку;

Г Р. Шуману.

12. Скільки творів М. Лисенка входить до циклу “Музика до “Кобзаря” Шевченка”?

А 87;

Б 56;

В 19;

Г 77.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Збір зошитів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Звiт про виконану роботу.
Ви зараз читаєте: КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ. НАВЧАЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ МОНОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ