Критерій суспільного добробуту

Related posts:

1. Концепції добробуту Концепції добробуту – сукупність ідей, положень, методологічних принципів, на яких грунтуються ці ідеї, щодо факторів зростання добробуту суспільства та критеріїв його визначення. А. Сміт та Д. РІкардо такими факторами вважали обсяг створюваного фізичного продукту, суспільного багатства, зокрема зростання національного доходу на душу населення за умов вільної конкуренції, яка нібито гармонізує приватні та суспільні інтереси. Швейцарський […]...
2. Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) – розділ балансу народного господарства, який комплексно характеризує рух сукупного суспільного продукту і окремих його частин на всіх стадіях розширеного відтворення у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Його балансова таблиця складається з двох основних розділів, представлених у присудку балансу. Підмет […]...
3. Проблема національного дивіденду в економічній теорії добробуту А. Пігу Історія економічних вчень МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ Проблема національного дивіденду в економічній теорії добробуту А. Пігу Артур Пігу (1877-1959) – учень А. Маршалла; після нього очолював кафедру політичної економії в Кембриджі. Національний дивіденд, за Пігу, – це “все те, що люди купують на свої грошові доходи”, це показник суспільного добробуту. Добробут суспільства […]...
4. Соціально-економічна ефективність Соціально-економічна ефективність – відповідність результатів господарської діяльності найважливішим соціальним потребам і цілям суспільства з урахуванням досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. її двома найважливішими складовими є соціальна та економічна ефективність. Важливим показником соціальної ефективності є обсяг товарів та надання послуг масового вжитку у співвідношенні до витрат і послуг суспільної праці за […]...
5. Рівновага суспільного відтворення Рівновага суспільного відтворення – стан процесу суспільного відтворення, за якого між різними складовими суспільного продукту за їх натурально-речовою формою, вартістю і галузевою структурою, а також функціональним призначенням існують кількісно-якісні пропорції. За натурально-речовою формою суспільний продукт поділяють на виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання; за вартістю – на с+у+т. За функціональним призначенням одні товари є […]...
6. Держава загального добробуту Політологічний словник Держава загального добробуту – держава, що багато робить задля високого рівня життя громадян, забезпечення їхніх соціальних прав, здоров’я. У сучасній політологічній науці поняття “Д. з. д.” дуже близьке до поняття “соціальна держава”. М. Головатий...
7. Критерії бідності Критерії бідності – ознаки бідності, на підставі яких здійснюється оцінка та класифікація бідності в різних країнах. Основними К. б. є: 1) рівень безробіття; 2) рівень інфляції (синтез цих двох показників визначає ступінь бідності; 3) рівень доходів, який припадає на 1 людину; 4) частка витрат на споживання у загальній сумі витрат домогосподарств. Так, у більшості країн […]...
8. Особисті споживні витрати Особисті споживні витрати – витрати праці, грошей, пов’язані з отриманням, споживанням матеріальних благ і послуг, а також підготовкою матеріальних благ до споживання (приготування їжі). О. с. в. характеризують співвідношення вартості фіксованого за кількістю та якістю споживчого кошика за два різні зіставлювані періоди. Для визначення вартості споживчого кошика враховують період часу, за який оцінюється обсяг і […]...
9. Чи можлива взагалі держава загального добробуту? 76 Чи можлива взагалі держава загального добробуту? Концепція держави загального добробуту набула особливої популярності у 50 – 60-х роках XX ст. Нині її розглядають як одну з теоретичних і практичних складових третьої хвилі модернізації суспільства. Західні вчені пов’язують виникнення ідеї держави загального добробуту із притаманним людині почуттям справедливості й розвитком поняття “громадянин”. Нині свободу тлумачать […]...
10. Процес і періодизація суспільного розвитку Розділ VI. СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ Урок 42 . Процес і періодизація суспільного розвитку Мета: сформувати поняття “процес суспільного розвитку”, розкрити періодизацію суспільного розвитку; виховувати повагу до суспільства, розвивати вміння захищати електронні проекти та повідомлення. Тип уроку: комбінований урок. Форма проведення: захист електронних проектів. ХІД УРОКУ I. Організаційний момент ІІ. Захист електронних проектів Теми 1. “Періодизація […]...
11. Закон суспільного поділу праці Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і об’єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів і предметів праці, підвищення рівня механізації […]...
12. Індекс людського розвитку Індекс людського розвитку – спеціальний сукупний індекс, який на підставі відповідних показників дає узагальнену оцінку людського прогресу (ВВП на душу населення, рівень освіченості у\ середня тривалість життя). Вперше розроблений 1990 ООН. Показник освіченості в сучасних умовах визначають як грамотність населення з урахуванням середньої кількості років навчання, а показник ВВП на душу населення – з урахуванням […]...
13. Структура суспільного виробництва Структура суспільного виробництва – комплекс внутрішніх зв’язків і співвідношення між галузями і сферами виробництва, пов’язаними системою суспільного поділу праці. Термін “С. с. в.” вживають у вузькому й широкому значеннях. У вузькому значенні С. с. в. – внутрішні зв’язки й співвідношення між галузями сфери матеріального виробництва, у широкому – між галузями всіх сфер національної економіки. С. […]...
14. Практика – критерій істини Філософія посбіник Тема 5. ПРАКСЕОЛОГІЯ § 2. Свобода – фундамент практики Практика – критерій істини Уже античне, аристотелівське визначення істини як відповідності наших знань дійсності, по суті, вказує шлях її перевірки. Досвід як сфера виявлення істини, очевидно, не є надбанням лише філософії Нового часу. Але саме у німецькій класичній філософії та марксизмі було обгрунтовано положення, […]...
15. Дефіцит продовольчого споживання Дефіцит продовольчого споживання – показник продовольчої бідності (недоїдання), який характеризується відношенням норми раціонального (здорового) харчування до фактичного споживання. Згідно з цим показником, споживання м’ясопродуктів має становити 83 кг на рік на людину, тоді як фактичне споживання таких продуктів 2003 в Україні становило лише 34,5 кг на людину (тобто 41,6% рекомендованої норми). Показник Д. п. с. […]...
16. Методологія вимірювання бідності Методологія вимірювання бідності – комплекс засобів та оцінки різних рівнів та видів бідності. Вимірювання бідності передбачає такі послідовні етапи: 1) окремі індивіди або домогосподарства ранжуються на основі одного чи кількох критеріїв матеріального та нематеріального, передусім соціального добробуту; 2) визначається межа бідності, яка дає змогу виокремити бідних від небідних верств населення, окремих типів сімей; 3) дані […]...
17. Статистика рівня життя населення Статистика рівня життя населення – галузь соціально-економічної статистики, яка вивчає обсяг і структуру та рівень задоволення різноманітних потреб населення в органічному взаємозв’язку з розвитком продуктивних сил і соціальними умовами життя населення. С. р. ж. н. досліджує формування доходів населення (в т. ч. окремих верств і груп), споживання населенням продуктів харчування, непродовольчих товарів, послуг культурно-побутового призначення, […]...
18. Відтворення суспільного капіталу Відтворення суспільного капіталу – безперервне відновлення процесу капіталістичного виробництва у взаємозв’язку і взаємодії відтворення індивідуальних, колективних, державних та інтернаціональних форм капіталу. Суб’єктом власності та управління за умов приватної форми капіталу є окремий капіталіст. За умов колективної форми капіталу таким суб’єктом є декілька підприємців, вищих менеджерів, фінансові інститути. Типова форма колективного капіталу – акціонерні компанії. З […]...
19. Якого значення у Дж. С. Мілля набуває роль капіталу для суспільного відтворення? Історія економічних вчень ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ Якого значення у Дж. С. Мілля набуває роль капіталу для суспільного відтворення? Окрім праці та природних ресурсів, третім фактором виробництва Мілль вважає капітал, який називає раніше нагромадженим матеріалізованим продуктом праці. Капітал, за Міллем, авансується на придбання засобів виробництва та робочої […]...
20. Сфера і галузь суспільного життя Державне управління Сфера і галузь суспільного життя. Соціально-громадська сфера, в якій люди об’єктивують свої життєві потреби й інтереси, на підставі і в процесі чого мають можливість ставити перед собою близькі й далекі цілі, проблеми та завдання сьогодення і на перспективу. Теоретичний підхід до питання виявляє існування лише п’яти сфер – за кількістю груп об’єктивних потреб […]...
21. Організація суспільного виробництва Організація суспільного виробництва – координація дій кожної зі сторін суспільного способу виробництва та процесу їх взаємодії і форма об’єднання людей у процесі такого виробництва. Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно має назву “суспільне виробництво”. Двома його сторонами є продуктивні сили і відносини економічної власності (див. Продуктивні сили; Власність економічна). Люди у […]...
22. Що Т. Мальтус пропонує для вирішення проблем бідності? Історія економічних вчень ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ Що Т. Мальтус пропонує для вирішення проблем бідності? Зростання злиднів через надлишок населення соціально небезпечне, адже може викликати нестабільність у суспільстві (бунт), тому Мальтус пропонує вирішити проблему бідності шляхом: 1) створення ощадних кас, де нагромаджуються гроші і навчаються ощадливості; 2) […]...
23. Споживання продовольства Споживання продовольства – важлива складова особистого споживання, на основі якої (кількості та структури) вимірюють якість життя окремого індивіда, сім’ї, соціальних верств і груп населення і країни загалом. С. п. залежить від типу соціально-економічної системи, розвитку продуктивних сил, соціальної та економічної політики держави, інших чинників. З метою вимірювання рівня С. п. розрізняють мінімальний (кількісний набір товарів […]...
24. Стандартизація рівня життя Стандартизація рівня життя – встановлення загальновизнаних соціальних стандартів (норм) рівня життя та їх узгодження з стандартами інших країн. До таких стандартів у країнах ЄС відносять: 1) тривалість життя – від 25 (мінімум) до 80 (максимум) років; 2) грамотність населення – 100%; 3) середня тривалість навчання – 15 років; 4) реальний ВВП на душу населення (у […]...
25. БІДНІСТЬ Соціологія короткий енциклопедичний словник БІДНІСТЬ – неспроможність підтримувати мінімальний рівень споживання, обумовлений фізіол., соціальними, культурно визначеними якісними нормами. Б. є багатовимірним явищем у різноманітті своїх проявів, плюралізмі пояснень, що пропонуються (раціонально-екон., культурних, структурних тощо) залежно від суб’єктів, часу і території, які розглядаються, та палітри політ, стратегій, які потрібні для її регулювання. Розрізняють абсолютну і відносну […]...
26. Оптимум економічний Оптимум економічний (лат. optimum – найкраще) – сукупність найсприятливіших економічних умов розвитку економічної системи, що досягається шляхом найраціональнішого використання кожної з її підсистем та елементів. У вузькому значенні O. e. – найкраще використання технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, за якого досягається максимальна ефективність виробництва і праці за мінімальних витрат. Найузагальненішим критерієм O. e. є […]...
27. Сові Сові (Sauvy) Альфред (1898-1990) – французький соціолог, демограф й економіст. Фахівець із впливу демографічних процесів на суспільство та економіку. Основна праця “Загальна теорія народонаселення” в 2 т. (1958). С. запропонував використати кілька критеріїв визначення не тільки оптимальної чисельності населення, а й оптимальних параметрів відтворення населення, тобто демографічного оптимуму. Він виділяє такі варіанти демографічного оптимуму залежно […]...
28. Математичні моделі попиту і споживання Математичні моделі попиту і споживання – економіко-математична модель, в якій виражаються основні ознаки та властивості попиту і споживання та їх взаємозалежність, що формується під впливом різноманітних соціально-економічних чинників – Грунтується на принципах балансового моделювання виробництва та споживання. Перші спроби побудови М. м. п. і с. належать відомому українському вченому Е. Слуцькому, який обгрунтував функцію корисності, […]...
29. Злиденність Злиденність – найнижчий рівень бідності (абсолютна бідність), який характеризується недоїданням або голодуванням людей, що призводить до значного погіршення їх здоров’я та скорочення тривалості життя. Найвищим рівень 3. є в Африці, де нею охоплено близько 50% населення. Загалом понад 1 млрд. осіб у світі проживає на межі абсолютної бідності, причому 70% з них – жінки. За […]...
30. Техніко-економічне обгрунтування підприємств Техніко-економічне обгрунтування підприємств – економічний розрахунок і прогноз функціонування підприємства (в т. ч. спільного), фірми, компанії через зіставлення можливостей і реальних результатів з витратами на його будівництво. Всебічне Т.-е. о. п. передбачає врахування конкурентоспроможності товарів і послуг, наявність замовлень на внутрішньому й зовнішньому ринках, рівень цін та ін. За комплексного Т.-е. о. п. розраховують статутний […]...
31. Глобальна диференціація Глобальна диференціація – наявність значного розриву та процес подальшого розшарування між розвиненими і слаборозвиненими країнами світу. У 2000 на 40 розвинених країн світу, де проживає 18% населення планети (близько 1 млрд. осіб), припадало 80% світового доходу, тоді як на 20% найбіднішого населення – 1% світового доходу, причому розрив доходів між ними становив 1960 – 30:1, […]...
32. Прогнози суспільного розвитку Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ СНД І БАЛТІЇ 1. Прогнози суспільного розвитку Нині відбувається інтенсивний процес трансформації політичних структур незалежних держав на всьому просторі колишнього Радянського Союзу. Спроби створити модель суспільного ладу на взірець західної переважно виявилися неефективними (виняток становлять країни Балтії). Успіху досягали тільки тоді, коли, формуючи правову державу, враховували соціально-політичні […]...
33. Рівень економічного розвитку Рівень економічного розвитку – узагальнене економічне поняття, яке характеризує ступінь розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності та господарського механізму і виражається у показниках національного доходу (або ВВП) на душу населення, в ефективності виробництва, у глибині суспільного поділу праці та в інших макроекономічних показниках. Р. е. р. – одна з конкретних форм економічного […]...
34. Бідність Бідність – спричинена рівнем розвитку продуктивних сил і характером економічної системи крайня недостатність наявних у людини, сім’ї, окремих соціальних верств засобів для задоволення мінімальних матеріальних і духовних потреб, тобто для нормального життя та життєдіяльності. Зумовленість Б. рівнем розвитку продуктивних сил полягає в тому, що їх низький рівень розвитку призводить до загального поширення Б. в країні […]...
35. Диференціація цін Диференціація цін – встановлення цін на товари з урахуванням об’єктивних умов виробництва, а отже, суспільно необхідних витрат, а також співвідношення між попитом і пропозицією. За наявності регульованого ринку відбувається певне організоване групування умов виробництва, для кожної групи встановлюються властиві їм ціни, які визначаються як середньозважені витрати праці підприємств цієї групи. Тому реалізація продукції за такими […]...
36. Продукт проміжний Продукт проміжний – частина сукупного суспільного продукту, яка використовується на виробниче споживання, тобто на заміну матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії, комплектуючих виробів і напівфабрикатів), які застосовуються в процесі виробництва впродовж року. Одне слово, П. п. – це сума поточних матеріальних витрат виробництва.. Якщо її вилучити із сукупного суспільного продукту, то отримаємо кінцевий суспільний продукт. […]...
37. Баланс попиту і пропозиції Баланс попиту і пропозиції – система показників, які відображають співвідношення між попитом і пропозицією, їх структурою, яку складають з метою узгодження обсягів і структури попиту та пропозиції на основі використання можливостей виробництва, експортно-імпортних операцій, позаринкового споживання, рівня роздрібних цін, розширення каналів реалізації. Основними чинниками, що впливають на Б. п. і п. є виробничий потенціал країни, […]...
38. Поясніть зміст “основного психологічного закону” Дж. М. Кейнса Історія економічних вчень КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ Поясніть зміст “основного психологічного закону” Дж. М. Кейнса При зростанні доходу, що йде на споживання, більша частина його переважно витрачається на купівлю предметів тривалого користування. Ці предмети відносно дорожчі за звичайні споживчі товари, кошти на їх купівлю мають певний час нагромаджуватися. Структура споживання населення змінюється. Так, структура споживання […]...
39. Баланс народного господарства Баланс народного господарства – система загальноекономічних балансів, в яких відображено умови й результати розширеного відтворення, рівень і темпи розвитку економіки, економічну та соціальну структури суспільства. Розрізняють Б. н. г. плановий і звітний. Звітний Б. н. г. використовують для виявлення та аналізу загальних закономірностей процесу суспільного виробництва, характеристики темпів і пропорцій економічного розвитку, оцінки ефективності досягнутого […]...
40. Закон Кейнса Закон Кейнса – сформульований англійським економістом Дж. Кейнсом психолого-економічний закон, згідно з яким люди схильні, як правило, збільшувати споживання із зростанням доходів, але не настільки, як зростає дохід. Щодо категоріальної сутності закону, З. К. відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зростанням доходів, з одного боку, і зростанням схильності до заощаджень та одночасним зниженням […]...