КУЛЬТИВАР

Related posts:

1. КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА – сукупність морф., анат. і фізіол. особливостей рослин, що визначають успішне зростання їх у посушливих умовах середовища....
2. ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію домішок, що надходять....
3. АЛЕЛОПАТІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОПАТІЯ – взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними у довкілля фізіол. активних речовин. Кількість і склад таких речовин (алкалоїди, глікозиди, орг. кислоти, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), які виділяються у повітря, грунт, воду і залежать від виду органа, […]...
4. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
5. ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ – внесення вапняних добрив у грунт з метою нейтралізації його надмірної кислотності, яка шкідлива для багатьох с.-г. культур. В. г. поліпшує фізіол. властивості грунту, збагачує його доступними формами кальцію....
6. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ – 1) потреба або нестача будь-чого, необхідного для підтримання життєдіяльності організму, людської особи, соц. груп та суспільства в цілому; внутр. збудник активності; 2) стан індивіда, що спричинюється потребами в об’єктах, необхідних для його існування та розвитку, та виступає джерелом його активності; 3) умови забезпечення життєдіяльності людини, без яких вона […]...
7. АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА – швидке пристосування органів чуття, метаболічних процесів та фізіол. функцій до порівняно нетривалого впливу певних подразників....
8. ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) Екологія – охорона природи ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) – об’єднання в ціле будь-яких окремих частин, функц. об’єднання окремих фізіол. процесів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму. І. характерна для живих систем на будь-якому рівні їхньої організації. В багатоклітинному організмі І. виражається в процесах його онтогенезу. На рівні угруповань – популяцій, видів і біоценозів. І. виявляється в […]...
9. ГОМОЙОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГОМОЙОЛОГІЯ – морф, або фізіол. подібність органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп. Г. виникає під впливом подібних умов життя....
10. МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіол. стану організму (людини, тварини, рослини) від погоди та окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магн. поля тощо)....
11. ТОКСОБНІСТЬ Екологія – охорона природи ТОКСОБНІСТЬ – 1) сукупність фізіол. – біохім. властивостей, що дають змогу організмам жити у водоймах, забруднених стічними водами; 2) ступінь забруднення водойм токс. речовинами....
12. МЕДИЦИНА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи МЕДИЦИНА ЕКОЛОГІЧНА – комплексна наук, дисципліна, що розглядає всі аспекти впливу навколишнього середовища людини на її здоров’я з центром уваги до чинників, що безпосередньо призводять до “середовищих” захворювань. М. е. сформувалася як самостійна наук, дисципліна в червні 1986 р. (конференція у Клівленді, США). М. е. охоплює розділи біології людини, медицини (гігієна, […]...
13. АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – цикл, процес авт. підтримування сталого стану біогеоценозів. Грунтується на впорядкованості потоків біомаси різної якості, призначених для різних споживачів, та на фізіол. і біохім. особливостях популяцій....
14. НАРОДЖУВАНІСТЬ Екологія – охорона природи НАРОДЖУВАНІСТЬ – одна з ознак популяції, що характеризує її як ціле, як здатність популяції до кільк. збільшення за фактичних умов середовища (т. з. екол. Н.) за одиницю часу (в осн. за рік). Виділяють також макс. Н. (абсолютну, або фізіол.) – утворення теоретично максимально можливої кількості нових особин за ідеальних умов (коли […]...
15. МУТАЦІЯ Екологія – охорона природи МУТАЦІЯ – різка спадкова зміна організму, що змінює його морф, та (чи) фізіол. поведінкові ознаки. Пов’язана зі зміною кількості та структури хромосом, структури окремого гена або їх груп....
16. БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
17. АНТАГОНІЗМ Екологія – охорона природи АНТАГОНІЗМ – суперечність між живими організмами, що виявляється у боротьбі за існування, в якій один або обидва організми зазнають шкоди. Найчіткіше антагоністичні взаємовідносини виявляються між хижаком і його здобиччю, між паразитом і хазяїном. У фізіології трапляється А. фізіол. функцій органів, їх частин і регуляторних впливів нервової системи. А. фізіол. функцій є […]...
18. ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ – організми з вузькими межами екол. пристосованості (стенобіонти), які своєю поведінкою, зміною фізіол. реакції або самою своєю наявністю свідчать про зміни в середовищі їх існування або його певні характеристики (прир. чи антроп.)....
19. ЗЕМЛІ ЗАПАСУ Екологія – охорона природи ЗЕМЛІ ЗАПАСУ – категорія земель, не наданих у володіння або постійне користування держ. кооперативним та громадським підприємствам, установам, організаціям, громадянам. До 3. з. відносять переважно не освоєні і не залучені до інтенсивної госп. експлуатації землі. Вони є резервними для розширення с.-г. виробництва, розміщення пром. об’єктів, розвитку колективного садівництва і городництва....
20. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
21. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ БІОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ БІОЛОГІЧНІ, потреби людини анатомофізіологічні – група потреб Людини, що зумовлюють її виживання та збереження фіз. здоров’я. Включає велику кількість умов, починаючи від сприятливого для життя людини навколишнього середовища і закінчуючи суто фізіол. потребами (харчування, розмноження, виділення)....
22. ЖАРОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи ЖАРОСТІЙКІСТЬ – здатність конструкцій та матеріалів зберігати або незначною мірою змінювати свої мех. властивості за високих т-р....
23. ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
24. ТОКСИНИ Екологія – охорона природи ТОКСИНИ, отрути – отруйні речовини білкової природи, що їх продукують і виділяють деякі організми (мікроорганізми, рослини, тварини) і які спричинюють токсикоінфекційні захворювання людини й тварин. Тварини, що виділяють Т., використовують їх для захисту й добування їжі. Т. можуть зумовлювати пригнічення фізіол. функцій і навіть загибель тварин і рослин....
25. СТІПАКСЕРОФІТИ Екологія – охорона природи СТІПАКСЕРОФІТИ – екол. група рослин, що характеризується прискореним фізіол. реагуванням на зміну зовн. чинників, особливо зволоження. С. швидко і найбільш повно використовують вологу короткочасних злив, порівняно добре витримують перегрівання, проте досить чутливі до зневоднення – можуть витримувати лише короткочасну нестачу вологи в грунті. До С. належать ковила, тонконіг та ін. вузьколисті […]...
26. ЗОНУВАННЯ ШУМОВЕ Екологія – охорона природи ЗОНУВАННЯ ШУМОВЕ – виділення територій (ареалів) з однаковими шумовими характеристиками, важливими для господарства, здоров’я людини, збереження прир. та архіт. об’єктів....
27. ОПТИМУМ Екологія – охорона природи ОПТИМУМ – найсприятливіші умови для життєдіяльності організму або перебігу фізіол. процесу чи біохім. реакції. В екології О. існування організмів відображує особливості умов у місцях їхнього проживання. Залежно від того, який чинник найсприятливіший, розрізняють види тепло-, холодо-, волого – та сухолюбні тощо. Чинник, сила вияву якого нижча або вища за О., обмежує […]...
28. ДІАПАУЗА Екологія – охорона природи ДІАПАУЗА – стан відносного фізіол. спокою (сплячка) тварин, в основному у членистоногих (напр., комах), що характеризується різким гальмуванням їх росту і розвитку, аж до повного припинення, різким сповільненням обміну речовин. Д. може тривати від кількох годин до кількох років, найчастіше кілька місяців. Д. – один із способів пристосування тварин до переживання […]...
29. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
30. НІТРИТИ Екологія – охорона природи НІТРИТИ – солі азотистої кислоти, які мають як окисні, так і відновні властивості. Н. більшою мірою, ніж нітрати, в разі потрапляння в організм з їжею мають не лише токс., а й канцерогенну дію. Нітрит натрію зберігає рожево-червонувате забарвлення м’яса і перешкоджає появі бактеріальних отрут (зокрема, токсину ботулізму – одного з найсильніших […]...
31. УГРУПОВАННЯ СТІЙКЕ Екологія – охорона природи УГРУПОВАННЯ СТІЙКЕ – угруповання, що зберігає свій видовий склад та функц. особливості завдяки саморегуляції або постійному впливу зовн. керівного чинника....
32. ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – виникнення бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню організмів. 1) Процес роз’єднання двох або кількох особин одного виду. Стосується внутрішньовидових відносин, зменшуючи можливість схрещування особин даного виду; 2) роз’єднання флори і фауни суміжних геогр. зон, регіонів і обл., впливає на відносини між великою кількістю видів. І. відіграє важливу роль […]...
33. РАСИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи РАСИ ЛЮДИНИ – великі, історично сформовані в певних ареалах групи людей, пов’язані єдністю походження, що виявляється в спільних спадкових морф, і фізіол. ознаках. Дані антропології свідчать про рівноцінність Р. л. і належність їх до одного виду – людина розумна. Розрізняють три великі Р. л.: європеоїдну, монголоїдну і негроїдну, формування ознак яких […]...
34. ЛІСИСТІСТЬ ОПТИМАЛЬНА Екологія – охорона природи ЛІСИСТІСТЬ ОПТИМАЛЬНА – лісистість, яка зберігає прир. екол. рівновагу в даній місцевості або підтримує відносно сталий стан одного з компонентів довкілля, напр. гідрол. режим....
35. ФЕРОМОНИ Екологія – охорона природи ФЕРОМОНИ – біологічно активні речовини, що виділяються тваринами в навколишнє середовище і специфічно впливають на поведінку, фізіол. та емоційний стан або метаболізм ін. особин того самого виду. Продукуються спеціалізованими залозами – анальними, статевими, шкірними тощо. Ф., як правило, діють через органи нюху. Статеві Ф. комах приваблюють або збуджують особин протилежної статі; […]...
36. СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА ГРУНТОЗАХИСНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА ГРУНТОЗАХИСНА – комплекс заходів, виконання яких забезпечує оптим. поєднання прир. та агротехн. формувань {рілля, луки, водойми, полезахисні смуги, ліси) і зберігає грунти в екол. рівновазі з довкіллям....
37. ЖИТТЄВА ФОРМА Екологія – охорона природи ЖИТТЄВА ФОРМА – 1) у тварин – група систематично споріднених організмів, здебільшого з близьких рядів або родин, що мають подібні екол.-морф, пристосування для життя в однаковому середовищі; 2) у рослин (біоморфа) – сукупність видів рослин, подібних за зовн. виглядом (габітусом), зумовленим анатомо-морф. будовою й еколого-фізіол. ознаками, які виробилися в процесі еволюції […]...
38. ГЕОХІМІЯ Екологія – охорона природи ГЕОХІМІЯ – наука про хім. склад та закони поширення і міграції хім. елементів у гідросфері, літосфері, атмосфері та прир. системах. Важливими чинниками міграції елементів у верхніх шарах земної кори є життєдіяльність рослин і тварин, а також антроп. вплив на природу....
39. ГАЛОФІТ(И) Екологія – охорона природи ГАЛОФІТ(И) – рослини, що ростуть на дуже засолених грунтах. Залежно від фізіол. особливостей та шляхів адаптації до засолення Г. поділяють на такі різновиди: Г. кумулятивного типу (еугалофіти), які без шкоди для себе здатні нагромаджувати в клітинах значну кількість солей (різні види солянки, солероса); Г. секреторного типу (криногалофіти), які здатні виділяти назовні […]...
40. ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН – фізіол. процес вбирання і засвоєння рослиною поживних речовин. Ж. р. є частиною заг. обміну речовин рослинного організму. За характером живлення рослини поділяються на гетеротрофні, тобто такі, що живляться готовими орг. сполуками (гриби, більшість бактерій, безхлорофільні вищі рослини), та автотрофні, яким властиве мін. живлення, тобто вони синтезують орг. сполуки […]...