КВІТКА – ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ КВІТКОВИХ РОСЛИН – ОРГАНИ ВИЩИХ РОСЛИН



Довідник з біології

РОСЛИНИ

ОРГАНИ ВИЩИХ РОСЛИН

ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ КВІТКОВИХ РОСЛИН

КВІТКА

Квітка (лат. flos, грец. anthos) – орган насінного розмно­ження рослин. Він є видозміненим, укороченим і обмеженим у рості пагоном, що служить для статевого розмноження. Квіткою закінчується головне стебло або бокові. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою (pedicellus). Нерід­ко квітконіжка сильно вкорочена або відсутня. Такі квітки нази­ваються сидячими. Квітконіжка продовжується в квітколожі (receptaculum), на якому розташовуються

всі частини квітки. У центрі квітки знаходиться маточка (pistillum) – жіноча частина квітки. Маточка утворює видозмінені листочки – плодолистики. Вона складається з приймочки, стовпчика та зав’язі. Зав’язь (ovarium) захищає насінний зачаток, який в ній знаходиться, від несприятливих чинників середовища. Закрите розташування на­сінного зачатка в зав’язі відрізняє покритонасінні рослини від голонасінних, у яких насінні зачатки лежать відкрито. Маточка оточена тичинками (stamen), в яких розрізняють тичинкову нитку та пиляк. Пиляк складається з двох половинок, кожна з яких, у свою чергу, включає по два мікроспорангія,
їх називають гніздами пиляка, або пилковими мішками. Таким чином, кожна тичинка несе чотири мікроспорангія. Тичинки й маточка оточені віночком (corolla), який складається з пелюсток. Навкруги пелю­сток, у свою чергу, розташовані чашолистки.

Пелюстки й чашолистки утворюють оцвітцну (perianthium). Чашолистки походять від листків і виконують захисну функцію. Вважають, що у ряду рослин пелюстки походять від тичинок, у інших – від листків, так само як і чашолистки. Функція пелюс­ток – привернення комах – запильників.

КВІТКА   ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ КВІТКОВИХ РОСЛИН   ОРГАНИ ВИЩИХ РОСЛИН

Рис. 39. Схема будови квітки (а), поздовжній розріз зав’язі (б), діаграма квітки (в): 1 – приймочка; 2 – стовпчик; З – зав’язь; 4 – маточка; 5 – квітколоже; 6 – квітконіжка; 7 – чашолистик; 8 – пелюстка; (7, 8 – оцвітина); 9 – пиляк; 10 – тичинкова нитка; 11 – тичинка; 12 – покривний листок; 13 – приквітки; 14 – стебло; 15 – пилкова трубка; 16 – халаза; 17 – зародковий мішок; 18 – порожнина зав’язі (гніздо); 19 – стінка зав’язі; 20 – сім’яніжка; 21 – нектарник; 22 – мікропіле (пилковхід); 23 – інтегументи; 24 – яйцеклітина; 25 – вторинне ядро; 26 – нуцелус; 27 – насінний зачаток.

Квітки, що мають і тичинки і маточки, називаються двоста­тевими. Квітки, в яких є тільки тичинки або тільки маточки, носять назву одностатевих. Розділення половин біологічно доці­льне, оскільки запилення квітки пилком з іншої рослини збіль­шує комбінаторну спадкову мінливість організмів. Рослина, на якій утворюються тичинкові (чоловічі) й маточкові (жіночі) квіт­ки, називаються однодомними (двостатевими). Якщо чоловічі квітки розташовуються на одній рослині, а жіночі – на іншій, то такі рослини носять назву дводомних (одностатевих). Число ча­стин оцвітини, кількість тичинок і маточок у кожного виду, як правило, сталі. До складу квітки входять особливі залози – нек­тарники, що утворюють цукристу рідину – нектар. Його збира­ють комахи – запильники, які переносять пилок з однієї квітки на іншу. Більшість рослин запилюються птахами, котрі живляться нектаром (колібрі, квіткарки, нектарниці тощо). Пилок, що утво­рюється в пиляках, звичайно недовговічний. Наприклад, у ячме­ню і кукурудзи пилок зберігає життєздатність не більше двох днів, у цитрусових – 4-6 днів, у жита – 12 годин.

Суцвіття. Звичайно квітки групуються в певному порядку, створюючи суцвіття. Суцвіття – це група квіток, розташова­них певним чином на одному квітковому стеблі, або квітконосі. Біологічне значення суцвіть полягає в тому, що зібрані в них дрібні квітки краще помітні комахам і зручні для запилення вітром, оскільки пилок, який летить, зустрічає на своєму шляху відразу цілу групу квіток.

Розрізняють прості й складні суцвіття. Простими називають суцвіття, в яких на нерозгалуженій осі в пазухах приквітників розміщені поодинокі квітки. Складні суцвіття утворюються з кі­лькох простих за рахунок галуження головної осі.

КВІТКА   ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ КВІТКОВИХ РОСЛИН   ОРГАНИ ВИЩИХ РОСЛИН

Рис. 40. Схема суцвіть: а – китиця; б – волоть; в – колос; г – початок; д – складний колос; е – зонтик; є – складний зонтик; ж – головка; і – кошик.

Прості суцвіття:

– китиця (люпин, конвалія, черемха): бічні квітки мають короткі квітконіжки і сидять на подовженій головній осі;

– колос (подорожник, вербена, заразиха): на головній видо­вженій осі розташовуються сидячі квітки;

– початок (білокрильник, аїр): подібний до колоса, але має м’ясисту потовщену вісь;

– сережки (верба, волоський горіх, смородина): відрізняєть­ся від колоса й китиці звисаючою головною віссю;

– зонтик (первоцвіт, вишня, цибуля): головна вісь коротка, бічні квітки ніби виходять з однієї точки на ніжках різної довжини й розташовуються куполоподібно або в одній площині;

– головка (агалик – трава, конюшина): головна вісь дуже ко­ротка, квітки суцільно скупчені, майже без квітконіжок;

– кошик (волошка, соняшник, кульбаба): численні дрібні си­дячі квітки розташовані на сильно потовщеному і розширеному кінці вкороченої осі, що має увігнуту, плоску чи опуклу форму; зовні суцвіття захищене зеленим листям – обгорткою;

– щиток (груша): відрізняється від китиці тим, що нижні квітки мають довгі квітконіжки, внаслідок чого всі вони розта­шовуються в одній площині.

Складні суцвіття:

– складна китиця, або волоть (тонконіч, бузок, виноград): головна довга вісь є китицею, а бічні її гілочки – прості китиці;

– складний щиток (горобина, калина): головна вісь є щит­ком, бічні – кошики або теж щитки;

– складний колос (пшениця, жито): головна вісь галузиться на прості колоски;

– складний зонтик (морква, кріп, борщевик): бокові осі закінчуються не квітками, а простими зонтиками.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Спільнокореневі слова до слова дзвінку.
Ви зараз читаєте: КВІТКА – ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ КВІТКОВИХ РОСЛИН – ОРГАНИ ВИЩИХ РОСЛИН