ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.)

Related posts:

1. ПОЙКІЛОТЕРМІЯ Екологія – охорона природи ПОЙКІЛОТЕРМІЯ – властивість організму змінювати т-ру свого тіла залежно від т-ри зовн. середовища (нездатність до сталої внутр. терморегуляції)....
2. ЛАБІЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ЛАБІЛЬНІСТЬ (від лат. labilis – нестійкий, рухливий) – властивість нервових процесів (нервової системи), що виявляється у здатності проводити певну кількість нервових імпульсів за одиницю часу; лабільність також характеризує швидкість виникнення та припинення нервового процесу....
3. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
4. ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ Екологія – охорона природи ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ – 1) тривале існування будь-чого, незважаючи на внутр. та зовн. впливи; збереження в незмінному стані; 2) існування будь-чого протягом більш тривалого періоду, ніж звичайно (П. опадання листя, П. зябер у неотенічних форм земноводних); 3) прир. сповільнення деградації прир. середовища під впливом забрудників чи антроп. чинників, спричинене буферністю цього середовища. За […]...
5. ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА Екологія – охорона природи ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА – саморегулювання системи, що базується на різноякісності її численних складових підсистем, які відбираються в результаті зовн. впливів середовища та внутр. взаємодій у самій системі (напр., прир. добір)....
6. ЛАМАРКІЗМ Екологія – охорона природи ЛАМАРКІЗМ – перша цілісна концепція еволюції живої природи, сформульована Ж. Б. Ламарком, згідно з якою види рослин і тварин постійно змінюються, ускладнюються під впливом зовн. середовища і деякого внутр. прагнення всіх організмів до вдосконалення....
7. БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
8. СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ – здатність організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам зовн. середовища. Основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутр. резервів (ферментативного, гормонального та нервового регулювання) і відповідної поведінки, в т. ч. перехід у стан спокою, або анабіозу....
9. ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ -1) відхилення від звичайного стану (норми) екосистеми будь-якого ієрархічного рівня організації (від біогеоценозу до біосфери). П. е. може відбутися в одному з екол. компонентів або в екосистемі загалом, мати зовн. чи внутр. причини, антроп. або прир. характер, бути локальним, регіональним чи глобальним. Мається на увазі, що інтенсивність П. е. […]...
10. СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ – здатність біосфери протистояти зовн. косм. і внутр. впливам, включаючи будь-яку антроп. діяльність....
11. САМООРГАНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи САМООРГАНІЗАЦІЯ – чітко визначена послідовність фіз.-хім. та біол. явищ у прир. системах, яка зумовлена внутр. та зовн. обмеженнями і веде до формування функціонально єдиного цілого....
12. ЗАКОН КОРЕЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН КОРЕЛЯЦІЇ (Ж. КЮВ’Є) – в організмі, як цілісній системі, всі частини відповідають одна одній як за будовою (закон підпорядкування органів), так і за функціями (закон підпорядкування функцій). Зміна однієї частини організму або окремої функції неминуче призводить до змін ін. частин чи функцій. Для екології 3. к. має значення як аналог […]...
13. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ – зміни екосистеми (біогеоценозу) під впливом зовн. і внутр. сил. 1) Відносно зворотні або не зворотні зміни угруповань, що викликаються різними (як Правило) не зовсім періодичними чинниками і відбуваються протягом досить тривалого (багато віків) проміжку часу (вікова Д. е.); 2) одна з форм цикл, (періодичних) змін в угрупованнях добові, […]...
14. ФЕНОТИП Екологія – охорона природи ФЕНОТИП – сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовн. середовища. Ф. ніколи не відображує генотип цілком, а лише ту його частину, що реалізується за даних умов онтогенезу. Звідси Ф. змінюється в процесі розвитку організму....
15. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА – відносно оборотні або необоротні зміни біотичних угруповань, зумовлені, як правило, не зовсім цикл, (періодичними) зовн. або внутр. чинниками, які відбуваються протягом тривалого часу (багатьох віків)....
16. СПОКІЙ У РОСЛИН Екологія – охорона природи СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, що дає змогу рослинам витримувати несприятливі умови існування (зимовий холод, літні посухи тощо). Характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин (втратою вологи, нагромадженням речовин, що гальмують ріст). Розрізняють вимушений спокій, зумовлений несприятливими умовами зовн. середовища (низькою […]...
17. ЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи ЧУТЛИВІСТЬ – 1) властивість організмів усіх рівнів організації сприймати подразнення із зовн. та власного внутр. середовища. У вищих тварин рецептори набули особливо високої Ч. до адекватних подразнень. Тварини з простішим типом будови реагують на подразнення здійсненням різного типу таксисів; 2) ступінь реакції біоіндикатора на речовину або фіз. чи біол. чинник, що […]...
18. ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРСЬКА Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРСЬКА – межі фіз.-хім. можливостей середовища, вичерпання яких у процесі госп. діяльності людини призводить до небажаних змін у ньому (напр., порушення екол. рівноваги)....
19. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
20. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
21. ШКАЛА ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ Екологія – охорона природи ШКАЛА ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ – індекс якості навколишнього середовища – умовний показник, що грунтується на реакції людського організму на зовн. впливи, але визначається техн. методами....
22. БІОВУЛКАНОЛОГІЯ Екологія – охорона природи БІОВУЛКАНОЛОГІЯ – наук, напрям, що виник на межі біології та вулканології. Б. вивчає вулканізм як екол. чинник на планеті, його роль в утворенні зовн. оболонки Землі, колообігу речовин і перетворенні енергії в еволюції та динаміці природних угруповань з метою розробки методів прогнозування екол. наслідків виверження та оцінки адаптації живих організмів, у […]...
23. ГАБІТУС Екологія – охорона природи ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла....
24. АМПЛІФІКАЦІЯ Екологія – охорона природи АМПЛІФІКАЦІЯ – здатність організму нейтралізувати (зрівноважити) зовн. вплив на нього....
25. НІВАЦІЯ Екологія – охорона природи НІВАЦІЯ, снігова ерозія – руйнівний вплив снігового покриву на підстилаючі гір. породи шляхом посиленого морозного вивітрювання в умовах поперемінного замерзання і відтавання. Відбувається поблизу снігової межі нівального пояса, головним чином полярних, субполярних та високогірних районів. Н. зумовлює виникнення відносних понижень, які нерідко перетворюються на кари і цирки, де створюються сприятливіші екол. […]...
26. МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ – переміщення чи переселення людей на різні терміни (від кількох годин та довічно) з перетином статистично облікових меж (як правило, адмін. кордонів, меж міста тощо). М. н. – складний соц. процес, що торкається багатьох сторін природокористування і нерідко залежить від нього. Розрізняють зовн. М. (еміграцію та імміграцію), внутр. М. […]...
27. МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА – зміни ознак організму, що відбуваються під впливом чинників зовн. середовища, не порушують генотип і не зберігаються в разі статевого розмноження. При М. ф. в організмах з однаковою спадковою основою виникають зміни (модифікації), що не передаються наступним поколінням і виявляються в різноманітності особин....
28. ФОН РАДІАЦІЙНИЙ Екологія – охорона природи ФОН РАДІАЦІЙНИЙ – інтенсивність радіоакт. випромінювання на певній території.. Ф. р. зумовлений наявністю в земній корі, грунті, повітрі, воді, живих організмах радіоакт. нуклідів прир. і штучного походження, а також радіонуклідів, які безперервно утворюються під час взаємодії косм. променів з ядрами атомів середовища існування. В останнє десятиріччя Ф. р. значно зріс на […]...
29. ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА – підтримання екол. рівноваги на планеті, в окремих її регіонах (геосистемах, екосистемах) за допомогою рац. співвідношення екол. компонентів. Досягається або шляхом їх збалансованої експлуатації, або через територіально екол. оптимізацію, що веде до необхідного балансу екол. компонентів....
30. АВТОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи АВТОГЕНЕЗ – учення, за яким істор. розвиток організмів відбувається нібито незалежно від умов існування, лише під впливом особливих внутр. сил або тенденцій організму до вдосконалення....
31. СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ – сили та явища природи, зобов’язані своїм походженням життєдіяльності організмів, що існують нині (для ендопаразитів та багатьох мікроорганізмів ним є внутр. середовище організму-хазяїна)....
32. ЗАКОН МІНІМУМУ Екологія – охорона природи ЗАКОН МІНІМУМУ (Ю. ЛІБІХА) – основний закон: витривалість організму визначається найслабкішою ланкою в ланцюгу його екол. потреб, тобто життєві можливості організму лімітуються екол. чинниками, кількість і якість яких близькі до необхідного для організму або екосистеми мінімуму; подальше їх зниження призводить до загибелі організму або деструкції екосистеми. Додаткове правило взаємодії чинників: організм […]...
33. ЕКСТРЕС Екологія – охорона природи ЕКСТРЕС – позитивна неспециф. реакція організму на будь-який зовн. вплив (“добрий” стрес). Напр., збуджений стан, спричинений великою радістю....
34. ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – неправомірне надання негативним екол. впливам на госп-во та здоров’я людей фатального характеру, твердження про безвихідність екол. кризи, неминучість її переростання в екол. катастрофу....
35. ДИГРЕСІЯ Екологія – охорона природи ДИГРЕСІЯ – погіршання стану біотичних угруповань (екосистем) під впливом зовн. чи внутр. причин. Розрізняють екзодинамічну Д. (напр., у разі тривалого затоплення), вторинного засолення – антроподинамічну Д. (у т. ч. сінокосу, пасовища – у разі перевипасання) та ендодинамічну Д. (напр., у разі біогенного засолення грунтів). Д. може тривати до стадії катаценозу, після […]...
36. ЕВРИБІОНТИ Екологія – охорона природи ЕВРИБІОНТИ, еврибіонтні організми – тварини чи рослини, що можуть жити в різноманітних умовах довкілля і витримувати значні зміни умов проживання. Так, багато наземних тварин живуть в умовах континентального клімату, витримують значні коливання т-ри (евритермні тварини), вологості, сонячної радіації тощо. Мешканці літоралі постійно піддаються осушенню (відплив), значним коливанням т-ри та ін. впливам. […]...
37. ДИСТРЕС Екологія – охорона природи ДИСТРЕС – негативна неспециф. (загальнофункц.) реакція живого організму на будь-яке зовн. подразнення (вплив, “негативний” стрес). Див. також Стрес....
38. ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ – процес еволюц. зміни організмів закономірно переривається фазами бурхливого розвитку та вимирання практично без перехідних (палеонтологічних) форм. Перерви виникають з огляду на принцип катастрофічного поштовху, зумовлений впливом зовн. надсистемних сил та внутр. чинників розвитку. Цей принцип слід враховувати під час аналізу можливих антроп. впливів на природу […]...
39. ВОДОВІДВЕДЕННЯ Екологія – охорона природи ВОДОВІДВЕДЕННЯ – 1) сукупність сан. заходів і техн. пристроїв, які забезпечують відведення стічних вод за межі населеного пункту або пром. підприємства; проводиться за допомогою зливової, пром. та побутової внутр. і зовн. каналізації; 2) В. за допомогою водовідвідного каналу – звільнення русла річки від води з метою проведення в ньому гідротехн. робіт […]...
40. ЧИННИК ГЕНЕТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ГЕНЕТИЧНИЙ – вплив на живе, що походить від ген. коду і залежить від його стабільності та мінливості, а також від його змін у результаті зовн. впливу (мутацій)....