Лінгвістичний аналіз художніх текстів на уроках літератури



Лінгвістичний аналіз художніх текстів на уроках літератури

Удосконалення орфографічної, пунктуаційної, граматичної і стилістичної вправності учнів здійснюється не лише на уроках мови, а й при вивченні літератури. Аналіз художнього твору в єдності змісту й форми, з’ясування особливостей мови й стилю автора, характеристика основних етапів розвитку української літературної мови сприяють збагаченню їх мовлення. А робота над словом, у свою чергу, допомагає школярам глибше проникнути у зміст твору, розвиваючи при цьому вміння і навички

використання функціональних можливостей мовних одиниць у конкретних текстах. Основними і найбільш доцільними прийомами роботи над удосконаленням мовних умінь і навичок під час вивчення літератури є:

– спостереження над використанням мовних одиниць різних рівнів у тексті художнього твору, що дає можливість формувати в старшокласників увагу до слова, осмислювати його виражальну цінність;

– стилістичний аналіз, що сприяє усвідомленню художньої функції слова, розумінню доцільності вибору письменником відповідних мовних одиниць, використання їх у тій ролі, яка зумовлюється конкретним текстом;

використання елементів лінгвістичного коментаря, який дає можливість знайомити учнів із системністю різних мовних одиниць, залежністю їх від літературного та ідейно-естетичного рівнів тексту.

Упровадження в навчальну діяльність названих прийомів буде ефективним, якщо вчитель заздалегідь орієнтуватиметься, при вивченні якого твору і з якою метою доцільно використовувати кожен з них.

У програмі з літератури між середніми і старшими класами існує суттєва різниця і навіть помітніша, ніж між початковими і середніми: значно зростає обсяг теоретико-літературного матеріалу, глибше усвідомлюється лексика вітчизняної і світової літератури. Усе це створює значні труднощі і ставить учителя перед необхідністю проводити роботу над новими словами і виразами. Відбираючи лексичний матеріал до основних тем курсу, доцільно спиратися, з одного боку, на тексти підручника або навчального посібника, а з другого – на текст засвоюваного твору. При цьому у відібраному матеріалі будуть і нові для учнів поняття, значення яких учитель пояснює на уроці, і вже знайомі слова й вирази, які поки що не ввійшли до активного словникового запасу старшокласників. Так, при опрацюванні в 10 класі повісті “Борислав сміється” І. Франка, на дошці записуються (або проектуються на екран) три слова:

Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) – боротьба, на основі якої розвивається сюжету художньому творі.

Колізія (лат. соlisio) – зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів. Концепція (лат. соnceptio) – 1) система поглядів на те чи інше явище, процес; 2) провідна думка якогось твору, наукової праці.

Коментуючи записане, вчитель нагадує, що з поняттям конфлікт учні ознайомилися в 9 класі, коли вивчали соціально-побутову драму “Наталка Полтавка”. Конфлікт є головною рушійною силою розвитку дії в романі. Наприклад, перший в українській літературі соціальний роман про робітничий рух “Борислав сміється” грунтується на конфлікті між працею і капіталом. Саме у конфлікті розкриваються характери героїв повісті. У виборі конфлікту втілюється також концепція автора.

При спостереженні за використанням зазначених понять у підручнику, а також у процесі порівняння драматичного і прозового (повість) творів, для побудови яких конфлікт (колізія, концепція) має велике значення, у десятикласників формується увага до цих слів, що сприяє осмисленню їх мистецької цінності.

Засвоєння лексичних понять у старших класах проходить так само, як і засвоєння нових слів у середніх класах: усвідомлюється лексичне значення слова, уточнюється його семантика, вимова і правопис.

Тлумачення нових слів і виразів не обов’язково повинен здійснювати учитель. Учні можуть самостійно встановлювати їх значення, використовуючи довідковий апарат шкільного підручника, словники літературознавчих, лінгвістичних термінів, іншомовних слів тощо. На уроці нові слова мають прозвучати кілька разів і в різних словосполученнях. Якщо засвоєння їх виявляє певні труднощі, варто запропонувати старшокласникам вправи з відповідними термінами. Наприклад:

– Поясніть значення слів полемізувати, дискутувати, добираючи до них синоніми. Складіть з ними речення.

– Замініть у поданому тексті виділені слова синонімами. Простежте, як змінюється при цьому зміст висловлювання.

Полягали спати. Тільки помовкли – знову кинулась, люто сипонула з усіх кутків густа стома, труїла, обмарювала: не там вікна, не туди, стіни, вся кімната тоне кудись в чорне провалля (С. Васильченко).

– Використовуючи слова і вирази динамічність, пластичність образів, імпульсивність розповіді, складіть висловлювання на тему “Типові ознаки художнього стилю В. Винниченка”.

– Дайте загальну характеристику літературного процесу повоєнного десятиліття, вводячи у відповідь слова і вирази: декларативність, риторика, зовнішня панорамність, кон’юнктурно-лакувальницькі тенденції.

Значні можливості для збагачення словникового запасу старшокласників містить лекція вчителя, якою розпочинається вивчення деяких тем. У її зміст уводяться ті поняття, що зустрінуться при опрацюванні текстового матеріалу. Лекція готує школярів також до сприйняття деталей, не помічаючи яких, учні не зрозуміють, чому М. Коцюбинський у новелі “Коні не винні” докладно описав обід або розкрив епізод прогулянки поміщика Малини в полі.

Допомагаючи школярам помічати деталі, ми тим самим формуємо в них уміння бачити в тексті відповідні лексичні одиниці, пояснювати їх значення, усвідомлювати доцільність використання, правильно вживати у власному мовленні.

Увага до мовних особливостей художнього твору формується й при проведенні на уроках літератури порівняльного аналізу мовних засобів творів різних письменників. Використовуючи побутову лексику, майстри слова не однаково підходять до розв’язання одного й того ж завдання. Так, зіставлення портретних описів показує, що І. Нечуй-Левицький надає перевагу кольористичним означенням-прикметникам (чорна шапка, чорне, волосся, але біла свита, червоний пояс), що створює контрасти, характерні для фольклорних творів. Це безсумнівна ознака етнографічного побутовизму. У Панаса Мирного спостерігається вже інший підхід до опису портрета: “Небагатого роду! – казала проста свита…, – та чепурної вдачі, – обмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка… висока сива шапка… натякала про парубоцьку вдачу” – тут загострюються акценти на соціальній характеристиці. А “дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка, яким світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць” допомагає авторові розкрити психологію героя – “пропащої сили”.

Функціональне призначення виражальних мовних засобів можна встановити в процесі стилістичного аналізу тексту, що дозволяє побачити, як інколи один і той же засіб виконує у певному контексті різну роль, наприклад:

Як запалить тебе, багаття?

У чорний день? У чорну ніч?-

В. Стус

Важливо навчити школярів вдумливо читати текст, щоб вони могли переконатися в тому, що вдале використання слова (або його форми) дає змогу передати найтонші відтінки думки. З цією метою пропонуємо учням лінгвістичний коментар до використаних письменником окремих слів у реченнях:

Впала залізна тиша… Все поніміло, покам’яніло. Тільки осіннє сонце забавляло покинуту дівчину, як дитину. Кидало їй з-під знаходдя в труну золотих зайчиків (С. Васильченко).

Удосконалення мовної вправності старшокласників може бути успішним, якщо проводиться постійно і цілеспрямовано. При цьому воно має підкріплюватися систематичною роботою над помилками різного типу і вправами на редагування деформованого тексту.

Працюючи над помилками, учні не передають повністю текст, а для виправлення мовних огріхів обмежуються необхідним контекстом (це може бути окреме речення чи його частина). Наприклад:

Початковий текст учнівського твору

Леся Українка з дитинства виколисувала в собі образ Мавки, щоб потім створити його.

Робота над мовленнєвими і граматичними помилками проводиться й на матеріалі усних висловлювань учнів. Оцінюючи усні відповіді школярів з літератури, потрібно обов’язково враховувати їх мовленнєву досконалість.

Запитання і завдання

1. Які особливості формування мовної особистості старшокласника?

2. Як організовується робота старшокласників, спрямована на узагальнення і систематизацію лінгвістичних знань?

3. Наведіть приклади систематизуючо-узагальнюючих завдань і вправ у старших класах.

4. Чому в основу поглиблення і систематизації знань, умінь і навичок старшокласників покладено відомості з культури мовлення, стилістики і риторики?

5. Розкажіть про особливості уроків української мови в старших класах.

6. Які форми занять з української мови практикуються в старших класах? Наведіть приклади.

7. Яке місце лінгвістичного аналізу художніх творів у системі методів і прийомів, що застосовуються в старших класах? 8. Як здійснюються міжпредметні зв’язки на уроках мови в старших класах? 8. Наведіть приклади.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Имя прилагательное как часть речи общее представление.
Ви зараз читаєте: Лінгвістичний аналіз художніх текстів на уроках літератури