Лінгводидактичні основи словникової роботи



6. СЛОВНИКОВА РОБОТА НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

6.1. Лінгводидактичні основи словникової роботи

Лексика української мови вивчається у двох напрямах: розділ “Лексикологія” і робота над словом у процесі навчання мови в 1-4 і 5-11(12) класах. Ці два аспекти вивчення словникового складу рідної мови вимагають розрізнення таких понять, як “вивчення лексики” і “словникова робота”. Вони не завжди чітко розрізнялись у методиці, очевидно, тому, що слово є об’єктом вивчення і лексикології, і словникової роботи. Сучасна методика розрізняє

ці поняття. На уроках лексикології в 5-6 класах діти вивчають слово як одиницю лексичного рівня мови, ознайомлюються з багатством і різноманітністю словникового складу української мови. Словникова робота, тобто робота над збагаченням словникового запасу учнів, проводиться на всіх уроках української мови, починаючи з 1 класу, і має свої особливості.

У словниковій роботі необхідно враховувати основні ознаки слова та його місце в системі мовних одиниць. Слово, як відомо, служить засобом позначення предметів дійсності і виражає поняття про них. Усі явища дійсності позначаються словом. Розуміння цього формується

на уроках лексики, відтак у подальшій словникові іі роботі учитель постійно спирається на це положення. Слово як одиниця мови і мовлення має ряд ознак: єдність звучання і значення, лексико-граматична співвіднесеність, непроникність, відтворюваність, фонетична оформленість. Розглянемо ці ознаки.

Слово завжди виступає як органічна єдність звучання і значення. Звук або комплекс звуків лише тоді є словом, коли служить вираженням певного змісту. Так, звукові комплекси типу “водр”, “абтік” не є словами мови, бо не мають ніякого змісту. Наявність значення – обов’язкова властивість слова як одиниці мови. Від морфемі і слово відрізняється своєю лексико-граматичною співвіднесеністю, оскільки воно завжди належить до певної частини мови і має граматичну оформленість.

Непроникність слова виражається в неможливості його структурних змін. Наприклад, зміни в структурі слова класний приводить до абсурду (підкласний) або до появи нового слова (позакласний). Слова, як правило, не творяться в процесі спілкування, а пригадуються або беруться з певного мовленнєвого контексту у вигляді єдиного структурно-семантичного цілого.

Фонетична оформленість слова передбачає наявність у ньому звукової оболонки – звучання. Звукова оболонка є формою його матеріального існування.

Хоч слово – самостійний компонент лексичної системи мови, але воно є членом різних системних лексичних об’єднань, до яких входять синонімічні, антонімічні ряди слів, тематичні і лексико-семантичні групи. Місце слова в лексичній системі мови значною мірою визначається явищем багатозначності. Залежно від лексичного значення слово може бути членом різних рядів і груп. Так, слово хороший входить у ряди синонімів хороший, відмінний, знаменитий, гарний, красивий, красний; хороший, добрий, славний, предобрий. Це слово має антоніми поганий (без позитивних якостей) і злий (про вдачу). Кожне лексичне значення слова протиставляється іншим значенням цього слова, які в сукупності становлять систему його диференційних ознак, за якими слова об’єднуються або ж протиставляються. Важливою для визначення слова в лексичній системі мови є сполучуваність його з іншими словами в тексті.

Виходячи з цих наукових засад, можна визначити завдання словникової роботи на уроках української мови:

1) збагачення словникового запасу учнів за рахунок засвоєння нових слів, синонімів, антонімів до відомих їм слів;

2) формування умінь і павичок визначати семантику, емоційно-експресивне забарвлення слів і правильно користуватися ними;

3) формування умінь і навичок правильного вживання з урахуванням сполучуваності слів;

4) розвиток умінь доцільного використання слів залежно від типу і стилю мовлення;

5) виховання в учнів мовного чуття, естетичного смаку до краси слова;

6) попередження і виправлення лексичних недоліків у мовленні учнів. Словникова робота на уроках української мови здійснюється за певними принципами. Дослідники виділяють п’ять таких принципів: позамовний, синтагматичний, парадигматичний, функціональний і контекстуальний.

Позамовний (або екстралінгвістичний) принцип відображає виховний і розвивальний характер словникової роботи. Засвоєння нових слів повинно впливати на формування особистості учня, його світогляду й моральних якостей. Цей принцип вимагає систематичної роботи над словом на всіх уроках мови. Словникова робота повинна збагачувати ерудицію учнів, виховувати в них інтерес до слова, до мови, формувати національну свідомість. Він відображає також загально-дидактичні вимоги систематичності й доступності навчання, розвитку інтересу до знань, зв’язку навчання з життям, що конкретизуються в таких методичних рекомендаціях:

– робота над збагаченням мовлення учнів повинна бути систематичною й органічно включатися в зміст і структуру кожного уроку;

– під час відбору слів для активного засвоєння і прийомів словникової роботи варто враховувати вік учнів та рівень їхнього мовленнєвого розвитку;

– необхідно усією системою роботи підтримувати й розвивати інтерес учнів до нових слів, їх семантики й етимології;

– словникова робота повинна розвивати в учнів потребу в спілкуванні українською мовою, забезпечувати усвідомлення важливості поповнення свого лексичного запасу й необхідності досконало володіти мовою.

Синтагматичній іі принцип допомагає осмислити семантичні відношення слів у тексті, особливості їх сполучуваності. Так, слово літній у сполученні зі словом вечір вказує на пору року, а в сполученні зі словом чоловік означає вік людини (немолодий). Тому ознайомлення учнів зі словом треба починати з прикладів сполучуваності його з іншими словами.

Парадигматичний принцип передбачає ознайомлення учнів з лексичною парадигмою, що об’єднує тематичні групи, синонімічні й антонімічні ряди. Вивчення нових слів необхідно проводити з урахуванням їх системних зв’язків. Це забезпечує усвідомлене засвоєння словникового складу мови. Тому цей принцип є найбільш продуктивним у породженні мовлення.

Суть функціонального принципу виражається в дотриманні функціонально-стилістичного аспекту розвитку мовлення учнів. Цей принцип вимагає доцільного вибору слів залежно від їх стилістичного забарвлення, мети їх використання в мовленні, стилю висловлювання.

Більшість слів в українській мові багатозначні. Засвоїти їх значення учень може лише в контекстуальному оточенні. Таким контекстом може бути словосполучення (крила орла, крила літака), речення і текст. В одному випадку для того, щоб значення слова було зрозумілим, достатньо мікроконтексту (рукав плаття і рукав ріки), в іншому значенні слово може реалізуватися в реченні. Однак найповніше і найточніше значення слова розкривається в тексті. Тому контекстуальний принцип особливо важливий у словниковій роботі та формуванні комунікативних умінь учнів.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Захисна поведінка.
Ви зараз читаєте: Лінгводидактичні основи словникової роботи