Маніпулювання політичне



Політологічний словник

Маніпулювання політичне (фр. manipulation, від лат. manipulus – жменя) – система засобів ідеологічного і духовно-психологічного впливу на масову свідомість із метою нав’язати певні ідеї, цінності; цілеспрямований вплив на громадську думку і політичну поведінку для спрямування їх у заданому напрямку. Здійснюється за допомогою різноманітних засобів масової інформації – преси, радіо, телебачення, кіно, реклами, комп’ютерної техніки тощо. Технологічно М. п. багато запозичило від маніпулювання взагалі як виду психологічного

впливу, досконале здійснення якого призводить до прихованого спонукання в іншої людини намірів, що не збігаються з її актуально існуючими бажаннями. Маніпуляції взагалі, а також М. п. досліджували Г. Франк і К. Фабер (у працях “Маніпульована людина”, “Маніпульоване суспільство”), Ч. Міллс (“Владна еліта”), Д. Рісмен (“Одинокий натовп”), Г. Маркузе (“Одновимірна людина”), Г. Шишков “Управлінське омасовлення”, Г. Шиллер (“Маніпулятори свідомості”) та ін. М. п. досліджується у двох напрямках: апологетичному (М. п. розглядається як необхідний засіб управління свідомістю) і соціально-критичному
(М. п. класифікується як принципово нове сприйняття дійсності). Обидва напрямки мають сенс, особливо в умовах принципово нової ролі засобів масової інформації у формуванні масової свідомості. Технологія М. п. здійснюється завдяки такому: впровадженню у свідомість під виглядом об’єктивної інформації несправжнього, однак бажаного змісту; впливу на больові точки суспільної свідомості, які спричиняють страх, тривогу, ненависть; реалізації певних прихованих цілей, досягнення яких комунікант пов’язує з підтримкою громадською думкою своєї позиції. Серед М. п. виокремлюють також концепцію “великого міста”, або глобального впливу, теорію “соціальної цілісності” та ін. М. п. є двох видів – міжособистісне і масове, що мають відповідні засоби і технології, завдяки яким досягають своєї мети. Для здійснення міжособистісних маніпуляцій, у тому числі і М. п., важливо знати тип і особливості особистості, оскільки саме з їх урахуванням і чиниться вплив на людину, а щоб маніпулювати групою людей, особливо великою, необхідно досконально знати її загальні характеристики, вразливі місця. Історія знає достатньо маніпуляторів – психологічно сильних або просто неординарних особистостей, які вміло впливали не лише на одиниці, а й на великі групи людей завдяки особистішим якостям, уміло використаним технологіям обробки громадської думки у власних або корпоративних інтересах. Наполеон, А. Гітлер, И. Сталін, М. Горбачов, десятки інших політиків досконало володіли технологією формування громадської думки за рахунок як власних рис, якостей, здібностей, умінь, так і своїх підлеглих, а також за допомогою різноманітних засобів масової інформації. М. п. найбільше використовують з метою досягнення влади, її реалізації та утримання. Мета будь-якого маніпулятора чи групи маніпуляторів – підпорядкувати власній волі іншу людину чи групу людей. Маніпуляції в політиці – не що інше, як спекуляція на людських емоціях і почуттях. Звідси релігійні війни, глибокі національні сутички і конфлікти, фанатизм, екстремізм, тероризм та інші явища, основою яких є передусім вторгнення в глибинні почуття не лише окремих людей, а й цілих народів і націй. Завдяки засобам масової інформації створюються і ефективно використовуються як елементи М. п. різноманітні іміджі, образи, умовні формули і штампи, стереотипи поведінки, подаються заздалегідь заготовлені відповіді на запитання, що хвилюють багатьох. Маніпулятивний арсенал зокрема засобів масової інформації добре відомий: навмисне перекручування реального стану речей шляхом замовчування одних фактів і нав’язування інших; публікація нереальних (брехливих) повідомлень; пробудження в аудиторії негативних емоцій за допомогою візуальних засобів або словесних образів тощо. М. п. має багато спільного з політичною демагогією як формою свідомого обдурювання широких мас, спекуляції на реально існуючих труднощах і проблемах, потребах і сподіваннях громадян. В арсеналі політичного демагога поширені такі засоби, як перекручування дійсності, популізм, підтасовування фактів, виголошення безвідповідальних заяв, обіцянок, облудні присягання, визначення винних, ворогів, боротьба з якими нібито поліпшить існуюче становище, тощо. Політичний демагог – найчастіше ще й користолюбець, авантюрист, а то і просто брехун, людина безвідповідальна і нечесна. Політична демагогія традиційно найбільш поширюється в період соціально-економічної нестабільності у суспільстві.

Авторханов А. Технология власти. – M., 1991; Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. – К., 1996; Бебик В. М. Політологія: теорія, методологія, практика: Підручник – К., 1997; Головатий M. Ф. Політична психологія. – К., 2001; Доценко Е. Л. Психология манипуляции. – M., 1997; Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб., 1896; Цуладзе А. М. Политические манипуляции или покорение толпы. – М., 1999.

М. Головатий


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Твір на тему шляхетний вчинок.
Ви зараз читаєте: Маніпулювання політичне