Медико-біологічні та психолого-педагогічні аспекти наркоманії



ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник

РОЗДІЛ 6

СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН. ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ РІЗНИХ ФОРМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

6.4. Медико-біологічні та психолого-педагогічні аспекти наркоманії

Наркоманія – загальна назва хвороб, які проявляються тягою до постійного прийому у зростаючих кількостях наркотичних лікарських засобів і наркотичних речовин внаслідок стійкої психічної і фізіологічної залежності від них. У великих дозах наркотики викликають стан виразного наркотичного сп’яніння,

оглушення й інші симптоми гострого отруєння, а при перевищенні дозування – смерть.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНЩ 70 % це наркомани). Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній.

Звичайно, наркоманами не народжуються. Найчастіше наркотик пробують з цікавості, через легковажність, наслідування когось, а іноді до вживання наркотиків привчають більш “досвідчені друзі”.

Наркоманія поширюється за законами епідемії:

хворий на наркоманію втягує в свої тенета все нові і нові жертви. Ті, хто вживають наркотики, без них вже обійтись не можуть, і дози їх з кожним днем все збільшують. Наркоман стає рабом цієї звички. Розповсюджувачі наркотиків пропонують їх безкоштовно доти, поки людина не стає залежною від них. Потім вона приноситиме їм гроші й досить великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин.

Торгівля наркотиками дає величезні прибутки. Зберігання, транспортування й торгівля наркотиками карається законом.

Наркомани – це люди без майбутнього. Вони втратили своє здоров’я й загрожують здоров’ю власних дітей і суспільству. У наркоманів народжуються діти з тяжкими фізичними та психічними вадами. Зовнішній вигляд наркомана далекий від привабливого: сіре обличчя, суха шкіра, волосся та зуби поступово випадають. У них значно послаблена пам’ять, вони не в змозі запам’ятати прочитане.

Наркоманія – це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватись з полону цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці.

Комітет експертів ВООЗ в оцінці препаратів, які визивають наркоманію, визначив такі основні ознаки, що характеризують ці речовини:

1. Хворобливий потяг, який визначається потребою в постійному чи періодичному поновленні прийому препарату для отримання задоволення чи полегшення тяжкого психічного чи фізичного стану.

2. Розвиток абстинентного синдрому, тобто специфічних і фізичних розладів (характерних для кожного препарату), які виникають при виведенні конкретного препарату із організму і супроводжується нестримним (непереборним) бажанням ввести додаткову дозу цього препарату для полегшення страждань.

3. Виникнення толерантності (терплячість, спроможність), яка характеризується послабленням реакції організму на введення певної дози препарату і появою потреби в прийомі великої дози для отримання бажаного фармакодинамічного ефекту.

4. Психотоксична дія, тобто прийом високої одноразової дози чи хронічне вживання даних препаратів, викликає зміну особистості та поведінки людини.

Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання.

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як “стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням наркотику”. Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани – залежність та звикання.

Психічна залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняє.

Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку його вживання. В умовах сильної психічної залежності позитивний психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. Врешті-решт він стає необхідною умовою нормального стану особистості. У випадку відсутності наркотику людина катується, і щоб виправити настрій або поліпшити стан, наркоман намагається знайти його за будь-яку ціну. Відсутність наркотику, до якого людина звикла і від якого стала психологічно залежною, може найдраматичнішим чином вплинути на все його життя. Потреба в наркотику стає найголовнішою в житті наркомана, він перестає виконувати свої обов’язки, кидає сім’ю і друзів, концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.

Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами, пов’язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути єдиними.

Тривале вживання наркотиків призводить до того, що вони входять до хімічного складу тканин організму людини і стають необхідною умовою збереження його біологічної та хімічної рівноваги. У такому разі можна казати про фізіологічну залежність організму людини від наркотиків.

За фізіологічної залежності, якщо деякий час не вживати наркотики, розвивається наркотичний голод, прояви якого змушують людину систематично вживати наркотики, причому збільшуючи їхню дозу, щоб викликати стан наркотичного одурманення. При залежності всі думки, вчинки наркомана спрямовані на те, щоб за будь-яку ціну роздобути наркотик. Відсутність наркотику сприяє наростанню дратливості, нервозності, розсіяності уваги, неможливості зосередитися на якій-небудь справі. За наркотичного голоду у наркомана з’являється сильний головний біль, нервове тремтіння, м’язові судоми, заніміння кінцівок. Наркотик стає важливішим за їжу, через що відбувається фізичне виснаження організму людини. Наркоман доходить до відчаю і почуття повної безвиході, навіть може здійснювати спроби самогубства.

Залежність характеризують:

– сильне бажання або непереборна потреба (нав’язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

– тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

– психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

– згубні наслідки для особистості і суспільства.

Звикання характеризують:

– бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

– незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування;

– деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому);

– негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана.

Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи – природні і синтетичні.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

Наркотики та їх ефекти. З точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

– наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

– наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

– наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Їх загальною ознакою є здатність до зняття психологічної напруги і до послаблення невпевненості у собі й сором’язливості; вони змінюють емоційну реакцію на біль, уповільнюють реакції, порушують координацію руху. Вживання цих препаратів у великих дозах викликає сон, серйозні порушення свідомості, призводить до безпам’ятства і навіть смерті. Ефекти цих наркотиків використовуються в медицині. Опіум його похідні та барбітурати – це психоактивні речовини, які найчастіше вживають наркомани.

Опіум та його похідні.

Опіум – це психоактивна речовина, яка має найдовшу історію. Опіум – це молочний сік, який отримують з надрізаних головок опіумного маку.

Мак вирощують у всьому світі, але за вмістом морфіну найкращим вважається балканський і малоазіатський мак. Вміст морфіну є головним фактором, який визначає ефективність та якість опіуму.

Спосіб вживання опіуму з метою отримання наркотичного сп’яніння залежить від географічних та культурних особливостей, а також традицій. В Ірані і Туреччині опіум їдять, китайці його найчастіше курять, а європейці та американці вводять шляхом ін’єкцій. Від способу вживання залежить інтенсивність дії препарату та яскравість відчуттів.

Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін’єкцій. Цей спосіб вживання діє більш в фізичному, а не в психологічному плані. Після уколу наступає фізичне оніміння та спокій, стан характеризується повним розслабленням. Функція інтелекту наближається до нуля. Ці ефекти опіуму притягують напружених, емоційно незрілих людей, які намагаються штучно розслабитись та досягнути стану спокою.

Знаючи склад опіуму, можна зрозуміти, що його дія є сумарним ефектом всіх алкалоїдів, які входять до його складу (морфін, кодеїн, тебаїн, наркотин, папаверин).

Протягом перших декількох місяців прийому опіуму переважають позитивні ефекти, і наркомани, прагнучи до їх повторення, приймають опіум досить часто. Цей період являється вступом до психологічної залежності. Пізніше, через розвиток толерантності, щоб досягнути колишнього ефекту, необхідно збільшувати дози. Незважаючи на те, що приємні ефекти слабшають, людина вже не може відмовитись від наркотику, тому що потрапляє в фізіологічну залежність. Він приймає наркотик не для задоволення, а прагне уникнути абстинентної кризи.

Найбільш частими ускладненнями хронічного зловживання опіумом є:

– опіумна гарячка;

– вірусне запалення печінки;

– гнійні інфекції шкіри та тканин, запалення та затвердіння вен.

Морфій – найбільш відомий алкалоїд опіуму, виділений у 1805 році. Це білий кристалічний порошок, який не має запаху, його легко розпізнати за терпким смаком. Він використовується як знеболювальний засіб у медицині. До морфіну швидко виникає толерантність, і хронічні морфіністи можуть приймати наркотик в дозах, більших за терапевтичні в 20-200 разів. Але необхідно пам’ятати, що толерантність ніколи не є абсолютною, а це означає, що існує межа, за якою доза стає смертельною. Толерантність розвивається протягом приблизно трьох тижнів щоденного вживання.

Наркомани найчастіше приймають морфін шляхом ін’єкцій, щоб швидше досягнути ефекту. Найбільш розповсюдженим ефектом його впливу є пригнічена дія на центральну нервову систему.

У невеликих кількостях морфін викликає ейфорію та приємну сонливість, яка супроводжується відчуттям розслабленості й безтурботності. Людина відчуває себе впевнено і безпечно. Думки можуть бути багатими і змістовними, але ними неможливо керувати. Довготривала концентрація уваги зазвичай стає неможливою, повністю зникає прагнення до активних дій. Людина стає апатичною, цікавиться тільки собою, не відчуває потреби в спілкуванні. Гострота зору знижується, настає стан летаргії. Досить частим ускладненням при прийомі морфіну є смерть через передозування препаратом, а також підвищену чутливість до нього.

Про вживання цього наркотику можуть свідчити наступні симптоми: важкі запори, які чергуються з проносом; шрами та гнійні запалення від недотримання правил стерильності при ін’єкціях; звужені зіниці і головний симптом – розвиток абстинентного синдрому при раптовому припиненні прийому морфіну.

Морфін – наркотик, до якого дуже швидко настає звикання. Вже через декілька днів постійного вживання препарат} формується залежність.

Героїн – це напівсинтетичний похідний морфіну, вперше отриманий в Німеччині в 1898 р. Дессером як ліки, які ліквідують залежність від морфіну.

Героїн у 20-25 разів сильніший за морфін і вдвічі – в плані звикання. В хімічно чистому виді він являє собою сіро-коричневий порошок. Нелегальні торговці додають до нього кофеїн, лактозу, лимонну кислоту і навіть таку отруту, як стрихнін, котрі підсилюють його дію, водночас збільшуючи його вагу.

Героїн сам по собі має слабку фармакологічну дію, але він дуже швидко перетворюється у мозку в морфін, тобто ефект героїну насправді є ефектом морфіну. Чистий морфін не в змозі подолати гематоенцефалічний бар’єр і в великих кількостях потрапити в головний мозок, в той час як молекули героїну без перешкод проходять цей бар’єр і тільки в мозковій тканині трансформуються в молекули морфіну.

Героїн – наркотик, який найшвидше викликає звикання. Вже через кілька днів може виникнути сильна фізична залежність. З цієї причини героїн не використовується у медицині. Він в організм вводиться шляхом ін’єкцій. Після уколу зазвичай виникає дрімота, зіниці максимально звужені, пульс та дихання вповільнені. Наркоман, який перебуває під впливом героїну, безпечний. Вживання героїну блокує сексуальні подразники та гасить сексуальні потреби.

Найпоширенішою причиною смерті наркоманів є передозування наркотиків. Навіть відносно невеликі дози героїну можуть стати причиною смерті наркомана внаслідок набряку легень та шоку. Серед психічних ускладнень найчастіше трапляється звикання на всіх рівнях. Спочатку переважає бажання повторити приємне відчуття, пізніше – страх перед абстинентною кризою.

Барбітуратами називають ліки, які є похідними барбітурової кислоти. Всі вони викликають пригнічення мозкових центрів, які контролюють вищу нервову діяльність. З цієї причини барбітурати використовують для лікування безсоння й зняття напруги та невпевненості.

У медичних цілях препарати вводяться в організм шляхом ін’єкцій, через рот або пряму кишку. Наркомани їх ковтають або вводять шприцом. В невеликих дозах барбітурати виявляють заспокійливу дію та знімають больові відчуття, які спровоковані спазмами гладкої мускулатури. В середніх дозах – роблять сон набагато глибшим, і пацієнт може впасти в довгострокову сплячку або навіть померти від паралічу дихального центру.

Барбітуратна наркоманія з урахуванням її ефектів та наслідків більш небезпечна, ніж опіоманія. При отруєнні організму барбітуратами наркоман більше хворий психічно та емоційно збуджений, у нього порушена координація та підвищена схильність до епілептичних припадків, які проявляються у фазі абстиненції.

Довгострокове вживання барбітуратів призводить до виникнення психічної та фізичної залежності. Психічна залежність безпосередньо пов’язана з ефектами наркотику. В особистостей напружених та нерішучих залежність виникає швидко, через те, що наркотик вивільняє їх від неприємних переживань, пропонуючи натомість приємні. Це стає причиною частого вживання барбітуратів.

Найбільш численною групою серед психостимулюючих засобів є амфетаміни. Також сильну стимулюючу дію має кокаїн.

Амфетаміни. Перші амфетаміни були отримані 1920 р. і як сильні стимулятори та засоби, які знімають втому й млявість, одразу почали застосовуватись у медичній практиці. Пізніше виявилось, що вони також знижують апетит, і ця їх властивість досить широко сьогодні застосовується.

Найчастіше вживаються наступні амфетаміни: бензедрин, декседрин, метедрин. Вживання амфетаміну швидко призводить до психічної залежності, можливо навіть швидше за інші відомі наркотики. При прийомі в середніх дозах амфетамін підвищує активність та витривалість організму, викликає відчуття емоційного підйому та ейфорії. Перебуваючи під його впливом, людина схильна переоцінювати свої можливості. Повторне внутрішньовенне введення амфетаміну тільки підсилює ці ефекти.

Внаслідок розвитку толерантності дози доводиться збільшувати – деколи в сотні разів. Хоча ці величезні дози рідко бувають небезпечними для фізичного здоров’я людини, вони досить часто викликають у поведінці зміни психічного характеру: галюцинації, манію переслідування, серйозні викривлення у свідомості, особливо, якщо препарат вводити внутрішньовенно.

Кокаїн – це алкалоїд, який міститься в листі південноамериканської рослини коки.

Через те, що кокаїн не викликає толерантності взагалі або викликає її в незначному ступені, наркомани довго можуть дотримуватись того ж самого дозування. Вони не потрапляють у фізичну залежність, як, наприклад, опіомани, але психічна залежність від кокаїну виражена досить сильно.

Перший ефект кокаїну приємний: проходить втома, з’являється відчуття сили та переваги, наркоман відчуває підвищення інтелектуальних можливостей та фізичної сили. Він стає діяльним, відчуває впевненість в собі, знаходиться в постійному русі, відчуває потребу весь час говорити і доводити свою значущість для суспільства. Щоб поліпшити самопочуття, потрібно знову ввести кокаїн в організм.

Постійне і часте вживання кокаїну викликає дуже несприятливі стани, такі як параноя, марення, галюцинації та манії переслідування. Кокаїноман думає, що за ним хтось стежить, що йому постійно загрожує небезпека. Психічні відхилення можуть перейти в психоз, який супроводжується галюцинаціями, в котрих довкілля набуває мініатюрних розмірів.

Галюциногени. В той час як інші наркотики викривлено сприймають реальність або нейтралізують її неприємні прояви, викликаючи ілюзію, галюциногенні наркотики пропонують бачення зовсім іншого світу, іншої реальності, яка існує незалежно від нас. Іноді цей, інший, світ притягує настільки, що той, хто пізнає його хоч раз, вже не хоче повертатися або бажає бувати в цьому ілюзорному світі якомога частіше. Саме в цьому криється найбільша небезпека безконтрольного застосування галюциногенних наркотиків.

Галюциногенні наркотики викликають досить серйозні порушення в психічній сфері, які супроводжуються викривленням сприйняття часу і простору, а також змінами сприйняття своєї особистості. Людина, яка перебуває під їх впливом, виявляється викинутою в інший світ, в якому звуки і барви здаються більш живими й наповненими іншим сенсом. Ці процеси можуть супроводжуватись підвищеною зоровою чутливістю, яка призводить до появи марень та галюцинацій.

Марихуана – наркотик рослинного походження. її готують з висушеного листя та суцвіть індійської коноплі, яке росте в місцевостях з переважно теплим кліматом, насамперед в Мексиці, в Африці, в Індії і на Середньому Сході. Їх можна також вирощувати в помірному кліматі. Марихуану курять у вигляді цигарок, за допомогою трубки або кальяну.

Більшість курців марихуани після вживання спочатку відчувають короткочасний страх та неприємну напругу, яка швидко змінюється гарним настроєм та ейфорією, нападами не контрольованого сміху та підвищеною потребою в спілкуванні. Порушується сприйняття часу і простору, кольори і звуки здаються більш насиченими. Наркомани впевнені, що можуть читати думки своїх співрозмовників та передавати свої думки іншим.

Підвищення дози марихуани викликає серйозні зміни в емоційній сфері: послаблення уваги, порушення пам’яті, помилкове некритичне ставлення до свого стану. Окрім того, можуть проявлятися галюцинації та різні фобії. Вислови наркомана незрозумілі для оточення. Він демонструє прояви манії переслідування, при цьому може бути небезпечним.

Багато вчених вважають, що помірне вживання марихуани не викликає несприятливих змін в організмі та фізичної залежності. Пропагандисти ідеї легалізації марихуани стверджують, що цей наркотик менш шкідливий, ніж навіть алкоголь. Можливо, до певної міри це і так. Однак не можна розглядати небезпеку вживання марихуани виключно з точки зору її фармакологічних ефектів. Небезпеку потрібно шукати насамперед в особистості самого наркомана. На відміну від азіатів, представники західної цивілізації рідко зупиняються на цьому наркотику. Марихуана стає відправною точкою для вживання сильніших наркотиків.

Діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25) – найбільш відомий, найбільш вивчений і водночас найбільш вживаний психоделічний наркотик. Найчастіше цей галюциноген зустрічається у вигляді порошку або розчину, не має кольору, смаку та запаху. Швидкість дії ЛСД залежить від способу вживання, кількості препарату та індивідуальної чутливості. Наркотик, який вживається через рогову порожнину, починає діяти через 45 хвилин, в особливо чутливих до препарату осіб – через 15 хвилин. Після ін’єкції ефект проявляється вже через лічені хвилини. Перші відчуття бувають, як правило, приємними. У людини виникає почуття очікування чогось надзвичайного. Потім починають проявлятися симптоми збудження нервової системи, виникає почуття необгрунтованого страху, тіло починає тремтіти, людину нудить. Ці явища часто супроводжуються запамороченням та частим серцебиттям. Зіниці дуже розширені, і часто для полегшення світлобоязні людині необхідно навіть вночі носити темні окуляри. Після того як молекули наркотику досягли головного мозку, починається зміна стану свідомості, яка триває декілька годин, і багаті галюцинаторні переживання.

Існує наступна класифікація ускладнень, які виникають внаслідок хронічного зловживання ЛСД.

– гострий стан психозу і паніки. Іноді вони можуть виступати разом із суїцидальними реакціями, зі схильністю до вбивства;

– явище відлуння. Це означає можливість спонтанного повторення психоделічної зміни свідомості, яке може наступити через декілька тижнів або місяців після припинення вживання наркотику, в надзвичайно гострій формі та супроводжується гострою манією переслідування. В цьому стані людина може закінчити життя самогубством або застосувати насильство по відношенню до інших;

– довгостроковий стан слабкої концентрації уваги, апатія, байдужість до усього навколишнього. Людина, яка хронічно зловживає ЛСД, кидає сім’ю, друзів, роботу і в повній ізоляції проводить весь час у роздумах про ЛСД та його властивості; проблемою, яка має велике теоретичне і практичне значення, є хромосомні порушення. Вони виявлені у деяких наркоманів, які вживали цей наркотик.

Людина і наркотик. Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на котрій людина стає наркоманом. Але навіть незважаючи на термін виникнення залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін, коли це відбувається. Тоді всі його дії спрямовані на те, щоб дістати наркотики, які стають єдиною річчю на світі, яка здатна принести йому задоволення. Сім’я, друзі, робота, навчання, їжа, секс, здоров’я – все це відходить на другий план. Усі наркомани, незважаючи на те, чим вони займаються, де живуть, скільки у них грошей, який їх рівень розумового розвитку, в цьому відношенні живуть однаково, їх перша думка одразу після пробудження – де і як дістати наркотик. Немає такої жертви, яку не можна б було принести заради наркотику.

З часом наркомани перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо для них не може бути кращим за наркотичний “кайф” і ніщо не може бути страшніше за абстинентну кризу, тобто “ломку”. В цей період залежний здатний на вбивство, крадіжку, зраду заради мінімальної дози. Усі дні життя наркомана, по суті, однакові. Щороку в Україні органи внутрішніх справ беруть на облік до 10 тис. осіб, від передозування помирає 1,5 тис. осіб. Зростає кількість неповнолітніх наркоманів.

Порушення стану здоров’я проявляються після трьох місяців вживання наркотиків, що виражається ураженням центральної нервової системи (депресії, психічна залежність, гострі психози), відхиленнями у функціонуванні імунної системи (порушення обміну речовин, зниження імунітету, висока вірогідність зараження інфекційним гепатитом та іншими захворюваннями), ураженнями репродуктивної системи (у жінок припиняються місячні, наступає безпліддя, у чоловіків розвивається імпотенція). Ще через деякий час втрачається еластичність шкіри, пропадає блиск очей, волосся, відбувається розшарування нігтів, випадання волосся, загальне схуднення. Слабшає міокард, що підвищує можливість інфаркту та інсульту.

Статистично встановлена висока смертність від передозування наркотиків.

Наслідком вживання наркотиків, крім психічної і фізіологічної залежності, порушення життєдіяльності організму, є і соціальна деградація людини. Хронічне отруєння організму наркотичними препаратами, що зумовлює зміни у центральній нервовій системі, призводить до руйнації особистості. Наркоманам властиві зухвалість, нечесність, пригнічення надій, мети, втрата родинних стосунків тощо. Наркотична залежність постійно потребує збільшення дози препарату, що змушує наркоманів ставати на шлях злочину (крадіжки, розбещеність, підробки рецептів та інше). З наркоманією пов’язане виснаження організму, що стає причиною багатьох хвороб, особливо печінки і нирок. Ускладнення в організмі відбуваються від застосування не стерильних голок при ін’єкціях (запалення вен, тромбози, інфекційні захворювання тощо).

Однією з основних причин є те, що наркогенні речовини мають властивість при тривалому вживанні включатися в обмін речовин людини, зумовлюючи наркотичну залежність. Така особа постійно потребує регулярно штучного введення в організм наркотичних речовин, які стають для людини життєво необхідними. їхня відсутність спричиняє особливий хворобливий стан організму – “абстиненцію”, або “абстинентний синдром”, який проявляється біллю в м’язах, суглобах або животі, неприємними відчуттями, пригніченим настроєм і непоборним бажанням за всяку ціну отримати чергову дозу отрути.

При цьому людину переслідує відчай, неспокій, дратівливість, вона відчуває біль у кістках, м’язах, страждає від безсоння, нічних жахів чи страхітливих снів. Організм вимагає нового стимулу. Під дією вжитих наркотиків знову виникає ейфорія, ілюзії або галюцинації, але це ненадовго. Згодом немов відбувається падіння з вершини в глибоку прірву, водночас вкрай пригнічується настрій, виникає стан приголомшеності та важкої депресії.

Вважають, що уживання та зловживання наркотиками зумовлюють такі чинники: насамперед, це соціальні – безробіття, незадовільні житлові умови, низький рівень освіти, безперспективність (не лише відсутність роботи, а й суспільно-політична та економічна криза), несприятливий психологічний клімат мікросередовища (сім’я, школа тощо), відсутність уваги з боку батьків, рання поява шкідливих звичок, уживання психоактивних речовин у найближчому оточенні.

Соціальні чинники можуть збільшити ризик, але вони не є абсолютно необхідною умовою для виникнення наркотичної залежності. Водночас відсутність цих чинників не гарантує, що людина не потрапить у наркотичну залежність, оскільки існують ще й особистісні чинники, під якими чинниками розуміють особливості перебігу нервових процесів, темперамент, характер, рівень психічного розвитку, систему поглядів та установок, моральних засад. До цих факторів ризику зараховують порушення поведінки з невротичними реакціями, відчуття самотності та розчарування, обтяжливу алкоголізмом або психічними хворобами спадковість, соматичні хвороби (туберкульоз, патологія печінки), що ослаблюють нервово-психічну діяльність, а також недолік позитивних мотивацій у період формування особистості, намагання реалізувати тільки найближчу мету, пов’язану з відчуттям задоволення. Чіткої межі між соціальними та особистісними чинниками не існує.

Суттєвим особистісним чинником може бути й відчуття страху. Під час уживання наркотику цей страх зникає. Якщо припинити вживати, наприклад, героїн, страх повернеться й посилиться. Окрім того, у підлітків усвідомлення небезпеки та почуття страху перед наркотиком часто відсутнє. Спричинити наркоманію може також велике бажання спробувати, що таке “приємні відчуття”. Людина почувається захищеною, безтурботною, інакше кажучи, у неї виникає відчуття внутрішнього комфорту. Часто самі споживачі наркотичних речовин зізнаються, що приймати наркотик вони почали від нудьги, від бажання “поекспериментувати”. Іноді їх підштовхнули на це приятелі. У підлітковому віці часто вважають, що вживати наркотики престижно, модно, щоб тебе не звали “слабакам”, інакше можна втратити своїх “друзів”. Анкетування підлітків показало, що серед причин, які змушують вперше спробувати наркотик, на першому місці знаходиться: зацікавленість (52,4 %); далі – приклад друзів (16,7 %); бажання отримати насолоду (14,8 %); умовляння друзів, родичів, сусідів (8,1 %); зловживання медичними препаратами та бажання подолати біль чи психічну травму (відповідно 2,2 % й 1,5 %).

Чіткої межі між соціальними та особистісними чинниками не існує.

Виділяють такі групи ризику осіб, схильних до вживання наркотиків:

До першої з них слід віднести тих, які почали прийом наркотиків за призначенням лікаря, за медичними показниками. Вони не прагнули до отримання незвичних відчуттів, а приймали наркотики, щоб зняти біль, позбавитися безсоння. На більш пізніх стадіях ці люди продовжують прийом наркотику через страх перед проявом абстиненції.

До другої (найбільш багаточисельної) групи входять “наркомани за покликом”. Як правило, це люди психопатичного складу, демонстративні, з антисоціальними тенденціями. У цій же групі часто зустрічаються особи обмежені, замкнуті, які звикли сліпо наслідувати вчинки оточення. Для них характерна аморальність, інфантилізм.

До третьої групи належать “наркомани від ефективної нестійкості”. Важливу роль у формуванні наркоманії відіграє бажання нормалізувати настрій, який часто змінюється. У період, який передує вживанню наркотика, у них відзначаються приступи пригніченого настрою, смуток, страх, роздратованість.

Серед наркоманів можна виділити дві групи. Перша – це носії й розповсюджувачі цієї недуги. Друга – невинні жертви. Основне завдання перших – втягти й залучити до наркотиків якомога більше людей. Для другої групи – позиція страдницька: їм нищать молоде життя. Спочатку пропонують безкоштовно, пригощають, умовляють, іноді потенційна жертва сама хоче спробувати вплив наркотиків. Особливо небезпечне вживання наркотиків у підлітковому та юнацькому віці.

Спостереження вчених показали, що у маленьких дітей відзначається байдужість до тютюну, алкоголю та наркотиків. Навіть при випадковому їхньому вживанні дитина довго зберігає неприємні відчуття та відразу до цих шкідливих речовин. Але як тільки людина вступає в період статевого дозрівання, у неї може з’явитись цікавість, часом навіть патологічна, до алкогольних напоїв, цигарок і речовин токсичної дії.

Річ у тім, що, як стверджує сучасна психологія, педагогіка та медицина, період від 12 до 18 років є найскладнішим у житті людини. У цьому віці відбувається інтенсивне фізичне і статеве дозрівання, активне психологічне і соціальне самоствердження, формування особистості. У цей період підлітки здобувають освіту, набувають досвід спілкування в колективі, визначають свій життєвий шлях.

Водночас бурхлива активізація діяльності статевих залоз, різке підвищення рівня статевих гормонів у крові значно впливають на психоемоційний стан та характер підлітків, виводять їх зі стану “відносної рівноваги”. Вони можуть ставати нервовими, агресивними. За відсутності належного виховання і культури у підлітків з’являється негативізм до старших, які “вчать їх жити”. їхні дії іноді стають непередбаченими, суперечливими, в поглядах домінує юнацький максималізм.

Це частково можна пояснити тим, що статеві гормони, різко активізуючи обмін речовин, спричиняють вироблення і вивільнення значної кількості енергії. Добре, якщо учень може використати свої сили у спорті, громадській чи трудовій діяльності. Але, на жаль, таких молодих людей незначна кількість. Більшість підлітків витрачають енергію на вулиці, у “тусовках”. У них може прокидатися немотивований протест проти “всіх і всього на світі”. Це спонукає їх мучитися від не усвідомленого незадоволення собою і своїм становищем, може породжувати тяжкі психологічні стани.

Стан наркотичного сп’яніння на перших порах притупляє чутливість до неприємностей, життєвих негараздів, дає оманливе відчуття полегшення і можливість на короткий час відновити втрачену душевну рівновагу. З’являється бажання пережити такі відчуття знову і знову. Виникає так звана психологічна наркотична залежність.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Грунти україни їх охорона.
Ви зараз читаєте: Медико-біологічні та психолого-педагогічні аспекти наркоманії