Меритократія



Політологічний словник

Меритократія (від лат. meritus – гідний і грецьк. kratos – влада; букв. – влада найбільш обдарованих) – одна з елітарних концепцій у західній політичній науці, основою якої є принцип індивідуальної заслуги у здійсненні політичної влади і соціального управління. Прибічники М. виходять з того, що в умовах НТР управляти повинні особи, які мають особливі здібності і чесноти, високі інтелектуальні якості та кваліфікацію, що відповідає потребам НТР. Відмінними від М. концепціями є “принцип приписування”, згідно

з яким у минулому до влади приходили завдяки шляхетному походженню або наявності капіталу, та демократії – правління за допомогою організованої більшості.

Ідея М., на думку її прихильників, органічно виходить з класичного принципу лібералізму – “рівності можливостей”. Засновником концепції М. є англійський соціолог М. Янг, який у формі технократичної утопії виклав її ідеї в праці “Піднесення меритократії: 1870-2033” (1958). На думку М. Янга, капіталізм поступово трансформується у суспільство, в якому існує принцип висунення на керівні посади з усіх верств суспільства найбільш обдарованих і здібних

людей. Ідеї Янга знайшли свій подальший розвиток в американській і західноєвропейській соціологічній та політологічній думці (Д. Белл, Дж. Гелбрейт, З. Бжезинський, Р. Арон та ін.), особливо в теорії постіндустріального суспільства, сформульованій американським соціологом Д. Беллом. Концепція М. виправдовує політичні й економічні привілеї “нової інтелектуальної еліти”, яка робить найбільший внесок у добробут усього суспільства. Однак, як зазначають автори концепції М., ця форма правління може також бути джерелом нових соціальних нерівностей.

Миллс Р. Властвующая элита. – М., 1959; Дай Томас Р., Зиглер Хармон Л. Демократия для элиты. – М., 1984.

Р. Марутян


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Яку будову має зелена водорість спірогіра.
Ви зараз читаєте: Меритократія