Методичне забезпечення фінансового аналізу
ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
РОЗДІЛ 1
ЗНАЧЕННЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
1.7. Методичне забезпечення фінансового аналізу
Результативність фінансового аналізу залежить від його методичного забезпечення, яке охоплює такі основні елементи:
– мету і завдання фінансового аналізу, які визначаються потребами прийняття управлінських рішень;
– організаційне забезпечення виконання аналітичних робіт, що визначається технічними, технологічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Організаційна структура фінансового
– систему показників, яка виражає інформаційну модель досліджуваних явищ і процесів за кількісними і якісними ознаками. Для кожного блоку аналітичних задач формується окрема підсистема показників. Водночас, визначаються взаємозв’язки між показниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень. Показники формують відповідні потоки планово-нормативної і фактичної інформації для характеристики економічної сутності конкретного явища чи процесу за їх станом або динамікою;
– фактори і можливі резерви поліпшення фінансового стану. Зміна кожного показника відбувається під впливом чітко визначених факторів, які мають функціональні та стохастичні зв’язки. Визначальна мета вимірювання взаємозв’язків виявити кількісну характеристику причинних зв’язків;
– джерела інформації відповідно до потреб розробки науково обгрунтованих управлінських рішень. Кількість і якість інформації повинна відповідати вимогам фінансового аналізу з визначеними його цілями, зв’язками і глибиною;
– методи аналізу, які реалізуються через сукупність якісних і кількісних прийомів дослідження. Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, вивчають способи підходу до вивчення закономірностей (порівняння, деталізація, абстрагування, синтез). Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічних явищ за допомогою описових та аналітичних інструментів (абсолютні, відносні величини, ряди динаміки, графіки, групування, індекси, прийоми вивчення функціональних і стохастичних зв’язків та оптимізації економічних явищ);
– оцінка результатів аналізу та їх оформлення передбачає здійснення висновків щодо стану об’єктів, їх зміни в динаміці та у порівнянні з визначеним еталоном, наявних ресурсів за факторними ознаками і можливих сценаріїв розвитку господарюючих систем. Аналітичну інформацію можна подати в табличній та графічній формі, у вигляді текстів і динамічних рядів.
Відповідальність за методичне забезпечення фінансового аналізу покладають на фахівця, котрий здійснює керівництво аналітичною роботою. Методичне забезпечення може бути результатом власних розробок або адаптації наявних готових рекомендацій. Серед останніх можна виділити методичні рекомендації державних органів виконавчої влади:
1. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. – Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. – 23.02.1998 р. – № 22.
2. Методика оцінювання роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення заходів з поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та в розрізі регіонів, рейтингової оцінки інвестиційної привабливості галузей, регіонів та суб’єктів господарювання. – Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – 25.03.2004 р. – № 115.
3. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово – господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. – Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. – 27.06.1997 р. – № 81.
4. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій. – Лист Державної податкової адміністрації України. – 27.01.1998 р. – № 759/10/20- 2117.
5. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. – Наказ Мінекономіки України. – 17.01.2001 р. – № 10.
6. Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок
(розстрочок). – Лист Державної податкової адміністрації України. – 15.06.1998 р. – № 7141/10/20-0017.
7. Методичні рекомендації щодо проведення системного економічного аналізу фінансово-господарської діяльності по здійсненню випереджувальних заходів запобігання банкрутству підприємств транспортно-дорожнього комплексу. – Наказ Міністерства транспорту України. – 10.02.2003 р. – № 92.
8. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. – Наказ Міністерства фінансів України. – 26.01.2001 р. – № 49/121.
9. Рекомендації щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника. – Лист Національного банку України. – 02.06.1994 р. – № 23011/79.
10. Рекомендації щодо інтегральної оцінки обсягів тіньової економіки. – Наказ Міністерства економіки України. – від 03.06.2005 р. № 156.
11. Методика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки. – Наказ Міністерства фінансів України. – 14.02.2006 р. – № 170.
12. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства. – Рішення Правління Укоопспілки. – 28.07.2006 р.
Основні недоліки рекомендацій, це їх розробка без врахування інформаційних ресурсів діючих форм фінансової звітності, різні підходи до побудови алгоритмів розрахунку і оцінки показників та неповне використання методів аналізу.
Методичне забезпечення фінансового аналізу формується на системі діючих норм і рекомендацій:
1. Національних стандартів бухгалтерського обліку (табл. 1.7.1).
Стандарти бухгалтерського обліку визначають склад і зміст фінансових показників та порядок їх формування за господарськими операціями, які виникають в процесі діяльності підприємства.
2. Методичних розробок щодо складання фінансового плану:
2.1. Методичні рекомендації щодо порядку складання та погодження (затвердження) річного фінансового плану господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 % акцій належать державі. – Наказ Фонду державного майна України. – 21.02.2002 р. -№ 343.
2.2. Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством. – Наказ Міністерства економіки України. -25.12.2000 р. – № 277.
2.3. Про складання фінансових планів підприємств та звітність про їх виконання. – Наказ Міністерства транспорту України. – 16.07.2003 р. -№ 539.
2.4. Порядок складання фінансового плану державним підприємством (крім казенного) та контролю за його виконанням. – Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – 27.05.2003 р. – № 137.
2.5. Про складання фінансових планів підприємств затверджено. – Розпорядження Кабінету Міністрів України. – 13.04.2005 р. -№95-р.
2.6. Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі. – Наказ Міністерства економіки України. – 17.01.2007 р. – № 7.
2.7. Порядок складання, затвердження фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, що належать до сфери управління Мінпаливенерго, та контролю за їх виконанням. – Наказ Міністерства палива та енергетики України. – 15.08.2006 р. – № 289.
2.8. Порядок складання, затвердження та контролю за виконанням фінансових планів державних комерційних та казенних підприємств, господарських товариств сфери управління МНС України, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі. – Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. – 25.07.2006 р. – № 477.
Таблиця 1.7.1
ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ (ПОЛОЖЕНЬ) БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Назва | Номер | Дата та номер наказу Міністерства фінансів України |
1 | 2 | 3 |
Загальні вимоги до фінансової звітності | 1 | 31.03.1999 р. №87 |
Баланс | 2 | 31.03.1999 р. №87 |
Звіт про фінансові результати | 3 | 31.03.1999 р. №87 |
Звіт про рух грошових коштів | 4 | 31.03.1999 р. №87 |
Звіт про власний капітал | 5 | 31.03.1999 р. №87 |
Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах | 6 | 28.05.1999 р. № 137 |
Основні засоби | 7 | 27.04.2000 р. № 92 |
Нематеріальні активи | 8 | 18.10.1999 р. №242 |
Запаси | 9 | 20.10.1999 р. №246 |
Дебіторська заборгованість | 10 | 08.10.1999 р. №237 |
Зобов’язання | 11 | 31.01.2000 р. №20 |
Фінансові інвестиції | 12 | 26.04.2000 р. №91 |
Фінансові інструменти | 13 | 30.11.2001 р. № 559 |
Оренда | 14 | 28.07.2000 р. № 181 |
Дохід | 15 | 29.11.1999 р. №290 |
Витрати | 16 | 31.12.1999 р. №318 |
Податок на прибуток | 17 | 28.12.2000 р. №353 |
Будівельні контракти | 18 | 28.04.2001 р. № 205 |
Об’єднання підприємств | 19 | 07.07.1999 р. № 163 |
Консолідована фінансова звітність | 20 | 30.07.1999 р. № 176 |
Вплив змін валютних курсів | 21 | 10.08.2000 р. № 193 |
Вплив інфляції | 22 | 28.02.2002 р. № 147 |
Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін | 23 | 18.06.2001 р. №303 |
Прибуток на акцію | 24 | 16.07.2001 р. № 344 |
Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва | 25 | 25.02.2000 р. № 39 |
Виплати працівникам | 26 | 28.10.2003 р. №601 |
Діяльність, що припиняється | 27 | 07.11.2003 р. №617 |
Необоротні активи, утримувані для продажу, Та припинена діяльність | 27 | 03.10.2007 р. № 1100 |
Зменшення корисності активів | 28 | 24.12.2004 р. № 817 |
Фінансова звітність за сегментами | 29 | 19.05.2005 р. № 412 |
Біологічні активи | ЗО | 18.11.2005 р. №790 |
Фінансові витрати | 31 | 28.04.2006 р. №415 |
Інвестиційна нерухомість | 32 | 02.07.2007 р. № 779 |
2.9. Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану казенним, державним підприємством та господарським товариством, де державна частка у статутному фонді складає більше 50 %, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики України. – Наказ Міністерства промислової політики України. – 17.08.2005 р. – № 308.
2.10. Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніх підприємств. – Наказ Міністерства економіки України. – 21.06.2005 р. – № 173.
Значення величин планових показників, які формують найбільш раціональний розвиток підприємства, використовуються в фінансовому аналізі для оцінки стану господарської діяльності у порівнянні з фактичними даними та визначення якості прийнятих управлінських рішень.
3. Міжнародних стандартів аудиту (табл. 1.7.2).
Стандарти аудиту – це загальні керівні матеріали, які сприяють поглибленому дослідженню господарських операцій і дозволяють встановити достовірність показників у процесі фінансового аналізу. На практиці фінансовий аналіз є складовою аудиторської діяльності.
4. Положень про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій:
4.1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. – Наказ Міністерства фінансів України. – 30.11.1999 р. – № 291.
4.2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів. – Наказ Міністерства фінансів України. – 30.09.2003 р. -№561.
4.3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів. – Наказ Міністерства фінансів України. – 29.12.2006 р. -№ 1315.
4.4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів.- Наказ Міністерства фінансів України.- 10.01.2007 р.- №2.
Система рахунків та схеми реєстрації і порядок групування фактів господарської діяльності у бухгалтерському обліку використовуються для формування показників про стан і розвиток підприємства. Записи на бухгалтерських рахунках формують інформаційну базу для фінансового аналізу про фактичний стан діяльності господарюючих систем.
5. Положень щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку:
5.1. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами. – наказом Міністерства фінансів України. – 25.06.2003 р. – № 422.
5.2. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. – Наказ Міністерства фінансів. – 29.12.2000 р. -№ 356.
Таблиця 1.7.2
ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ АУДИТУ
Ознака | Назва | Визначає та описує |
1 | 2 | 3 |
МСКЯ 1 | Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги | Відповідальність фірми стосовно її системи контролю якості для аудиту та огляду історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості та надання супутніх послуг |
Концептуальна основа | Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості | Елементи та цілі завдань з надання впевненості |
МСА 200 | Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів | Мету та загальні принципи аудиту фінансових звітів, відповідальності управлінського персоналу за складання та подання фінансових звітів, а також за ідентифікацію концептуальної основи фінансової звітності, яку слід застосовувати під час складання фінансових звітів |
МСА210 | Умови завдань з аудиторської перевірки | Погодження умов завдання з замовником, відповіді аудитора на прохання замовника змінити умови завдання на такі, що нададуть нижчий рівень упевненості |
МСА 220 | Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації | Відповідальність персоналу фірми щодо процедур контролю якості під час аудиту історичної фінансової інформації, в тому числі аудиту фінансової звітності |
МСА 230 | Аудиторська документація | Аудиторську документацію |
МСА 240 | Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиторської перевірки фінансових звітів | Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиторської перевірки фінансових звітів, а також пояснення, як стандарти та рекомендації застосовуються до ризиків суттєвих викривлень внаслідок шахрайства |
МСА 250 | Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів | Відповідальність аудитора за врахування й дотримання законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів. |
МСА 260 | Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові | Повідомлення інформації з питань аудиту, що виникають під час проведення аудиторської перевірки фінансових звітів, найвищому управлінському персоналові суб’єкта господарювання |
МСА 300 | Планування аудиту фінансових звітів | Дії та питання стосовно планування аудиту фінансових звітів |
МСА 315 | Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища й оцінка ризиків суттєвих викривлень | Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища, в тому числі його внутрішнього контролю, і оцінки ризиків суттєвих викривлень при здійсненні аудиторської перевірки фінансових звітів |
МСА 320 | Суттєвість в аудиті | Поняття суттєвості і її взаємозв’язків з аудиторським ризиком подальших аудиторських |
МСА 330 | Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків | Загальні характеристики, а також планування та виконання подальших аудиторських процедур у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів та тверджень при аудиторській перевірці фінансових звітів |
МСА 402 | Аудиторські міркування стосовно суб’єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги | Стандарти і рекомендації аудиторові в тих випадках, коли суб’єкт господарювання звертається до організації, що надає послуги |
МСА 500 | Аудиторські докази | 3 чого складаються аудиторські докази в аудиторській перевірці фінансових звітів, кількість та якість аудиторських доказів, які слід отримати, та аудиторських процедур, які використовують аудитори для одержання цих аудиторських доказів |
МСА 501 | Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей | Стандарти, додаткові рекомендації стосовно деяких окремих залишків на рахунках у фінансових звітах та іншого розкриття інформації |
МСА 505 | Зовнішні підтвердження | Застосування аудитором зовнішніх підтверджень як засобу отримання аудиторських доказів |
МСА 510 | Перші завдання: залишки на початок періоду | Стандарти і рекомендації щодо залишків на початок періоду, якщо аудиторська перевірка фінансових звітів здійснюється вперше, або якщо аудиторська перевірка фінансових звітів за попередній період здійснювалась іншим аудитором |
МСА 520 | Аналітичні процедури | Застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки |
МСА 530 | Аудиторська вибірка та інші процедури тестування | Застосування процедур аудиторської вибірки, а також інших способів відбору статей для тестування з метою збирання аудиторських доказів |
МСА 540 | Аудиторська перевірка облікових оцінок | Аудиторську перевірку облікових оцінок, що містяться у фінансових звітах |
МСА 545 | Аудит оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації | Аудиторську перевірку оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації, що міститься у фінансових звітах |
МСА 550 | Зв’язані сторони | Обов’язки аудитора та аудиторські процедури стосовно зв’язаних сторін і операцій з такими сторонами |
МСА 560 | Подальші події | Обов’язки аудитора стосовно подальших подій |
МСА 570 | Безперервність | Обов’язки аудитора при аудиторській перевірці фінансових звітів щодо застосування припущення про безперервність діяльності підприємства |
МСА 580 | Пояснення управлінського персоналу | Використання пояснень управлінь-кого персоналу як аудиторських доказів, процедур оцінювання й документування пояснень управлінського персоналу, а також щодо необхідних дій у разі відмови управлінського персоналу надати відповідні пояснення |
МСА 600 | Використання роботи іншого аудитора | Використання аудитором роботи іншого аудитора стосовно фінансової інформації одного або кількох компонентів суб’єкта господарювання, включеної у фінансові звіти суб’єкта господарювання при підготовці висновку щодо фінансових звітів суб’єкта господарювання |
МСА 610 | Розгляд роботи внутрішнього аудиту | Стандарти і рекомендації зовнішнім аудиторам при розгляді роботи внутрішнього аудиту |
МСА 620 | Використання роботи експерта | Використання роботи експерта як аудиторського доказу |
МСА 700 | Висновок незалежного аудитора щодо повного пакета фінансових звітів загального призначення | Висновок незалежного аудитора, який надається в результаті проведення аудиторської перевірки повного пакета фінансових звітів загального призначення, підготовлений у відповідності з концептуальною основою фінансової звітності, метою якої є досягнення справедливого відображення |
МСА 701 | Модифікація висновку незалежного аудитора | Стандарти і рекомендації для застосування у тих випадках, коли висновок незалежного аудитора необхідно модифікувати, а також формат та зміст модифікацій аудиторського висновку за цих обставин |
МСА 710 | Порівняльні дані | Обов’язки аудитора стосовно порівняльних даних |
МСА 720 | Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти | Розгляд аудитором іншої інформації, стосовно якої аудитор не зобов’язаний надавати аудиторський висновок, і яка міститься в документах, до складу яких входять перевірені фінансові звіти |
МСА 800 | Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення | Положення і рекомендації у зв’язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення щодо фінансових звітів, складених відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, компонентів фінансових звітів, виконання контрактних угод та узагальнених фінансових звітів |
ПМПА 1000 | Процедури міжбанківського підтвердження | Процедури міжбанківського підтвердження для зовнішніх незалежних аудиторів, а також для управлінського персоналу банків, такого як внутрішні аудитори або інспектори |
ПМПА 1004 | Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів | Рекомендації щодо зміцнення взаємовигідних відносин між банківськими аудиторами та іспекторами |
ПМПА 1005 | Особливості аудиту малих підприємств | Основні характеристики малих підприємств та особливості їх аудиту |
ПМПА 1006 | Аудит фінансових звітів банків | Практику аудиторських перевірок фінансових звітів банків |
ПМПА 1010 | Вивчення питань, пов’язаних з охороною довкілля, при аудиторській перевірці фінансових звітів | Питання, пов’язані з охороною довкілля та їх вплив на фінансову звітність |
ПМПА 1012 | Аудит похідних фінансових інструментів | Планування та виконання аудиторських процедур для тверджень у фінансових звітах щодо похідних фінансових інструментів |
ПМПА 1013 | Електронна комерція: вплив на аудиторську перевірку фінансових звітів | Рекомендації для допомоги аудиторам фінансових звітів, суб’єктів господарювання, що займаються комерційною діяльністю, здійснюючи її за допомогою комп’ютерів, підключених до загальнодоступної мережі |
ПМПА 1014 | Надання висновків аудиторами про відповідність фінансової звітності міжнародним стандартам | Рекомендації стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах застосовній концептуальній основі фінансової звітності |
МСЗО 2400 | Завдання з огляду фінансових звітів | Професійну відповідальність аудитора при виконанні завдання з огляду фінансових звітів, а також форму і зміст висновку, який надає аудитор у зв’язку з проведенням такого огляду |
МСЗО 2410 | Огляд проміжної фінансової інформації, виконаний незалежним аудитором суб’єкта господарювання | Професійну відповідальність аудитора при виконанні завдання з огляду проміжної фінансової інформації клієнта з аудиту, а також щодо форми та змісту висновку |
МСЗНВ 3000 | Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації | Рекомендації професійним бухгалтерам-практикам щодо принципів та процедур для виконання завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації |
МСЗНВ 3400 | Перевірка прогнозної фінансової інформації | Рекомендації стосовно завдань з перевірки та висновку щодо прогнозної фінансової інформації, у тому числі процедури перевірки найкращих оцінок і гіпотетичних припущень |
МССП 4400 | Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації | Професійну відповідальність аудитора під час роботи над завданням з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації, а також форму і зміст висновку, що надається аудитором у зв’язку з виконанням такого завдання |
МССП 4410 | Завдання з підготовки фінансової інформації | Професійні обов’язки бухгалтера при виконанні завдань з підготовки фінансової інформації, а також форму і зміст висновку, який бухгалтер надає в зв’язку з такою підготовкою |
Примітка. МСЯК – Міжнародний стандарт контролю якості. МСА – Міжнародні стандарти аудиту. ПМПА – Положення з міжнародної практики аудиту. МСЗО – Міжнародні стандарти завдань з огляду. МСЗНВ – Міжнародні стандарти завдань з надання вивченості. МССП – Міжнародні стандарти супутніх послуг.
5.3. Методичні рекомендації про складання регістрів бухгалтерського обліку податкових різниць, валових доходів та валових витрат. – Наказ Міністерства фінансів України. – 29.01.2007 р. -№45.
Система регістрів бухгалтерського обліку використовується для реєстрації і узагальнення інформації про господарську діяльність підприємства та формування показників про склад і рух активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів.
6. Інструкцій щодо складання державної статистичної звітності:
6.1. Інструкція зі статистики кількості працівників.- Наказ Державного комітету статистики України. – 28.09.2005 р. – № 286.
6.2. Інструкція зі статистики заробітної плати. – Наказ Державного комітету статистики України. – 13.01.2004 р. – № 5.
6.3. Інструкція щодо складання форм державних статистичних спостережень зі структурної статистики N 1-підприємництво (річна), N 1-підприємництво (коротка) – річна, N 1-підприємництво (квартальна), N 1-підприємництво (малі)- піврічна. – Наказ Державного комітету статистики України. – 20.10.2006 р. -№489.
6.4. Інструкція щодо складання форми державного статистичного спостереження N 2-інвестиції “Звіт про капітальні інвестиції”. – Наказ Державного комітету статистики України. – 12.12.2001 р. – №491.
6.5. Інструкція щодо складання форм державних статистичних спостережень зі статистики капітальних інвестицій. – Наказ Державного комітету статистики України.- 9.10.2006 р.- № 476.
6.6. Про затвердження форми державної статистичної звітності із статистики основних засобів та Інструкції про порядок її складання. – Наказ Державного комітету статистики України. – 27.08.2001 р.-№ 365.
6.7. Інструкція щодо заповнення форм державної статистичної звітності про використання робочого часу. – Наказ Державного комітету статистики України. – 4.01.2000 р. – № 1.
Інструкції містять основні методологічні положення щодо визначення показників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об’єктивної інформації про господарську діяльність підприємства. Дані статистичної звітності дозволяють здійснювати фінансовий аналіз окремих напрямів діяльності підприємства.
7. Законів України з оподаткування та інструкцій щодо складання податкових декларацій:
7.1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
7.2. Закон України “Про податок на додану вартість”. – 03.04.1997 р. -№ 168/97-ВР.
7.3. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”. – 22.05.2003 р. – № 809-ІУ.
7.4. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. – 21.12.2000 р. – № 2181 – III.
7.5. Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. – Наказ Державної податкової адміністрації України. – 29.03.2003 р. – № 143.
7.6. Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. – Наказ Державної податкової адміністрації України. – 30.05.1997 р. – № 166.
7.7. Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. – Наказ Державної податкової адміністрації України. – 29.09.2003 р. – №451.
Податкові декларації в процесі фінансового аналізу використовують з метою одержання об’єктивної інформації про об’єкти оподаткування і податкові зобов’язання підприємства.
8. Облікової політики підприємств:
8.1. Про облікову політику.- Лист Міністерства фінансів України. – 21.12.2005 р. – № 31-34000-10-5/27793.
8.2. Про погодження облікової політики підприємства. – Наказ Міністерства аграрної політики України.- 11.04.2007 р.- № 254.
8.3. Щодо погодження облікової політики підприємств. – Наказ Міністерства промислової політики України. – 23.01.2007 р. – № 23.
Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:
– методів оцінки вибуття запасів;
– періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
– порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;
– окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
– методів амортизації необоротних активів;
– вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;
– класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;
– періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;
– методу обчислення резерву сумнівних боргів;
– переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;
– порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
– сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
– переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;
– переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
– порядку визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;
– дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;
– бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;
– порогу суттєвості щодо окремих об’єктів обліку;
– переоцінки необоротних активів;
– періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань;
– окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.
9. Положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг):
9.1. Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт. – Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України. – 7.05.2002 р. – №81.
9.2. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) сільськогосподарських підприємств. – Наказ Міністерства аграрної політики України. – 18.05.2001 р. – № 132.
9.3. Методичні положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання. – Наказ Міністерства палива та енергетики України. – 20.10.2006 р. – № 394.
9.4. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг). – Наказ Державного комітету промислової політики України. – 2.02.2001 р. – № 47.
9.5. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства. – Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України. – 6.03.2002 р. – № 47.
9.6. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. – Наказ Міністерства транспорту України. – 5.02.2001 р. – № 65.
9.7. Методичні рекомендації з формування собівартості проектних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку. – Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України. – 29.03.2002 р. – № 64.
9.8. Інструкція по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України. – Наказ Міністерства лісового господарства України. – 17.07.1996 р. – № 72.
9.9. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.- Постанова Кабінету Міністрів України.- 20.07.1996 р.- № 830.
9.10. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності. – Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України. – 22.05.2002 р. – № 145.
Рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості об’єктів господарської діяльності можуть застосовуватись для аналітичного дослідження і оцінки показників формування витрат підприємства центрами відповідальності.
10. Положень щодо забезпечення проведення оцінки майна та майнових прав:
10.1. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.- 12.12.2001 р.- № 2658-ІІІ.
10.2. Закон України “Про оцінку земель”.- 11.12.2003 р.- № 1378-ІV.
10.3. Національні стандарти:
– № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”. – Постанова Кабінету Міністрів України.- 10.09.2003 р.- № 1440.
– № 2 “Оцінка нерухомого майна”. – Постанова Кабінету Міністрів України. – 28.10.2004 р. – № 1442.
– № 3 “Оцінка цілісних майнових комплексів”. – Постанова Кабінету Міністрів України. – 29.11.2006 р. – № 1655.
– № 4 “Оцінка майнових прав інтелектуальної власності”. – Постанова Кабінету Міністрів України.- 3.10.2007 р.- №1185.
10.4. Методика оцінки майна.- Постанова Кабінету Міністрів України. – 10.12.2003 р. – № 1891.
Визначення ринкової вартості майна і майнових прав дозволяє здійснити реальну оцінку фінансового стану підприємства. Для розрахунку показників в процесі фінансового аналізу, оцінку майна необхідно здійснювати з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.
Принцип корисності грунтується на тому, що майно має вартість тільки за умови корисності його для потенційного власника або користувача. Під корисністю слід розуміти здатність майна задовольняти потреби власника або користувача протягом певного часу.
З метою визначення корисності під час оцінки:
– розглядається корисність окремого майна у складі об’єкта оцінки як складова частина корисності об’єкта оцінки в цілому та корисність майна як окремого об’єкта оцінки;
– враховується сучасний стан використання об’єкта оцінки, що може не відповідати його можливому найбільш ефективному використанню, а також випадки, коли окремі об’єкти оцінки стають тимчасово зайвими, використовуються з іншою метою або не використовуються;
– прогнозується можливий вплив соціально-економічних та інших факторів на зміни в корисності об’єкта оцінки;
– оцінюються витрати на поліпшення об’єкта оцінки з урахуванням впливу цих витрат на збільшення його ринкової вартості.
Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.
Принцип заміщення передбачає врахування поведінки покупців на ринку, яка полягає у тому, що за придбання майна не сплачується сума, більша від мінімальної ціни майна такої ж корисності, яке продається на ринку.
Принцип очікування передбачає, що вартість об’єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування, розпорядження ним.
Принцип внеску (граничної продуктивності) передбачає врахування впливу на вартість об’єкта оцінки таких факторів, як праця, управління, капітал та земля, що є пропорційним їх внеску у загальний дохід. Вплив окремого фактора вимірюється як частка вартості об’єкта оцінки або як частка вартості, на яку загальна вартість об’єкта оцінки зменшиться у разі його відсутності.
Принцип найбільш ефективного використання полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об’єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміється використання майна, в результаті якого вартість об’єкта оцінки є максимальною. При цьому розглядаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними.
Оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості.
Ринкова вартість – вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Визначення ринкової вартості об’єкта оцінки можливе із застосуванням витратного, дохідного і порівняльного методичних підходів.
До неринкових видів визначення вартості майна належать вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість, чиста вартість реалізації, оціночна вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами.
Залишкова вартість заміщення (відтворення) як база оцінки визначається із застосуванням витратного підходу і використовується для проведення оцінки спеціалізованого майна, у тому числі для ведення бухгалтерського обліку з метою визначення його справедливої вартості згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Визначення вартості у використанні полягає у проведенні оцінки об’єкта оцінки без урахування принципу найбільш ефективного використання.
Вартість ліквідації розраховується як сума валових доходів, які очікується отримати від реалізації об’єкта оцінки як єдиного цілого або його складових частин виходячи з принципу найбільш ефективного використання за вирахуванням очікуваних витрат, пов’язаних з такою ліквідацією.
Інвестиційна вартість об’єкта оцінки використовується з метою врахування умов угоди, у зв’язку з укладанням якої проводиться оцінка, в частині необхідності додаткового інвестування або виконання інших вимог, що потребує додаткових матеріальних витрат.
Спеціальна вартість об’єкта оцінки визначається на основі розрахунку його ринкової вартості з подальшим збільшенням її на суму надбавки, яка встановлюється з урахуванням особливого інтересу потенційного покупця або користувача.
Ринкова вартість та неринкові види вартості об’єктів, які визначено для цілей продажу визнаються за чистою вартістю реалізації, виходячи з одержаного доходу, зменшеного на суму витрат, що супроводжують продаж, у тому числі пов’язаних із сплатою податку на додану вартість.
Оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що:
– справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому національними стандартами;
– справедлива вартість активу, який може бути віднесено до спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції, дорівнює його залишковій вартості заміщення (відтворення);
– ліквідаційна вартість активу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку дорівнює його вартості ліквідації;
– надлишкові активи оцінюються з урахуванням принципу їх найбільш ефективного використання із застосуванням такої бази оцінки, як ринкова вартість або вартість ліквідації, з дотриманням відповідних умов, що висуваються до їх визначення.
Результати проведення оцінки активів для цілей бухгалтерського обліку вважаються їх переоціненою вартістю.
Методичне забезпечення фінансового аналізу передбачає використання певних процедур визначених у вище наведених нормах і рекомендаціях. Наявні процедури застосовуються з метою пізнання, перетворення і удосконалення об’єктів фінансового аналізу для своєчасного виявлення і усунення конфліктних ситуацій та досягнення оптимальної величини показників господарської діяльності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...